Джоанно, з тобою все гаразд?
Вона поправила шалик.
У Ніла великі звязки в «Договорі». Нещодавно я чула, як він говорив з кимось по телефону. Обговорювали Еліс.
Можливо, сказав я розгублено. Їй дали браслет.
Це погано, перебила мене Джоанна. Не можна, щоби до неї причепилися. Треба їх відвернути. Інакше буде гірше, повір. Зроби те, що тобі говорили. Прочитай чортів «Кодекс». Там що завгодно можна поставити в провину, а покарання різні, від дрібязкових до жорстоких.
Джоанно, з тобою все гаразд?
Вона поправила шалик.
У Ніла великі звязки в «Договорі». Нещодавно я чула, як він говорив з кимось по телефону. Обговорювали Еліс.
Можливо, сказав я розгублено. Їй дали браслет.
Це погано, перебила мене Джоанна. Не можна, щоби до неї причепилися. Треба їх відвернути. Інакше буде гірше, повір. Зроби те, що тобі говорили. Прочитай чортів «Кодекс». Там що завгодно можна поставити в провину, а покарання різні, від дрібязкових до жорстоких.
Вона доторкнулася шиї і скривилася.
Ти будь-що маєш змусити їх повірити, що все прекрасно. Якщо не вийде, якщо за Еліс, як і раніше, стежитимуть, нехай говорить, що винен ти. Це дуже важливо, Джейку. Треба, щоб звинувачували обох, а не її одну.
Щоки Джоанни почервоніли. Я згадав хлопця, якого вона відмовила стрибати з даху, «Доктора Пеппера», те, як вона щотижня сиділа на зборах старост з ручкою в руці й оглядала всіх незворушним поглядом.
Вона озирнулася.
Мушу йти. Ти мене не бачив, цієї розмови не було. Вона розвернулася, щоб піти, але ще раз глянула на мене. Я тут буваю на закупах двічі-тричі на тиждень.
З цими словами Джоанна повернулася і пішла, а я залишився стояти розгублений і, треба визнати, переляканий. Покарання? Жорстокі? Що за маячня? Невже Джоанна божевільна? Схоже на те. Або ще гірше, може, вона абсолютно психічно здорова людина, що потрапила до клубу садистів? Клубу, до якого ми з Еліс також вступили?
Не чуючи ніг, я пішов у відділ печива, кілька хвилин зачекав, не бажаючи наштовхнутися на Джоанну з Нілом на виході. Потім я попрямував до кас. Вони якраз виходили з магазину через розсувні скляні двері: Ніл попереду, Джоанна за ним. Коли двері відчинилися, я бачив, як Джоанна на мить завагалася і кинула погляд углиб крамниці. Я так розумію, шукаючи поглядом мене. Якого хріна?
24
Усю дорогу додому я намагався якомога точніше згадати, що сказала Джоанна. Підїхавши до будинку, я звернув увагу, що пачка печива порожня, повсюди були крихти, а я навіть не міг пригадати, що відкривав його.
Еліс вдома не було, і я зайнявся приготуванням вечері. Курча і салат з латуком та магазинним соусом. На щось складніше мене би не вистачило.
Еліс приїхала після сьомої. Вигляд у неї був утомлений, а вінтажний костюм Chanel надавав їй блідості. Я міцно обняв її та поцілував, а вона обвила мене руками за шию. Браслет на її руці був гладким і теплим, але тепер, після розмови з Джоанною, від його дотику у мене пішли мурашки по шкірі.
Я радий, що ти приїхала раніше, сказав я більше для браслета, аніж для нас.
Еліс помасажувала мені шию.
І я рада, що я вже вдома.
Я підніс її запястя до рота і промовив у браслет:
Спасибі, що привезла моє улюблене морозиво, ти така турботлива!
Взагалі-то це я його привіз, але ж вони цього не знають.
Еліс посміхнулася і теж сказала в браслет:
Я це зробила, тому що люблю тебе. І щаслива, що вийшла за тебе заміж.
Мені хотілося розповісти їй про зустріч з Джоанною. Можна було б написати на папері, а потім дати їй прочитати і разом вирішувати, що робити. Однак попередження Джоанни не давало мені спокою: нікому ні слова, навіть Еліс. Більш розумна частина моєї свідомості говорила, що у Джоанни якісь проблеми, їй недобре. Мені були відомі випадки, коли у абсолютно нормальних, психічно стійких людей раптом починалася шизофренія або параноя. Непередбачувана реакція на ліки, відстрочені наслідки дитячої травми. Тригери, які змінюють людину. Бачив я і солідних робітників інтелектуальної праці, у яких унаслідок уживання за молодих літ наркотиків у мозку нібито відчинялися потайні ворота божевілля. Хотілося вірити, що паніка Джоанни, її дивні слова про покарання викликані якимись її особистими демонами. Шкода, що мені не вдалося довше поспілкуватися з її чоловіком на вечірці, я б зрозумів, що він за людина. А потім я згадував слова Джоанни про те, що над Еліс нависла загроза, і той факт, що Ніл обговорював з кимось по телефону її так званий «злочин», і мені знову ставало моторошно. Як зрозуміти, що тут правда, а що лише плід уяви Джоанни?
Коли ми накривали на стіл, Еліс повідомила, що завтра в обід зустрічається з Вівіан.
Два тижні минуло, нагадала вона. Завтра браслет знімуть.
Того вечора Еліс відмовилася від свого ритуалу півгодинного читання. Телевізор ми теж вмикати не стали. Неспішна вечеря, довга вечірня прогулянка, ніжні слова, перебільшено гучне продовження вечора у спальні. Ми так ужилися в роль зразково-показової сімейної пари, що в порівнянні з нами навіть лубочні подружжя з культових кінокомедій перебували на межі розлучення. Дивно лише було, що жоден із нас і словом не обмовився, що ми розігруємо спектакль для браслета. Втім, навіть якщо цей вечір і був спочатку спектаклем, поступово він став чимось більшим, справжнім, принаймні я так думав. Однак, коли я прокинувся вранці, моя ідеальна дружина була відсутня. У коридорі були розкидані її туфлі, я мало не спіткнувся. У ванній на полиці упереміш валялися лосьйон, туш і помада, на кухонному столі стояли порожній стаканчик з-під йогурту зі слідами губної помади по краях і кружка з залишками кави. Я б не здивувався, якби після вчорашнього мене чекала записка: «Спасибі за чудову ніч. Люблю тебе так, що не висловити словами», але такої записки, зрозуміло, не було. Рівно о пятій ранку моя ніжно любляча дружина знову перетворилася на зацикленого на роботі адвоката. Схоже, минулої ночі вона і справді розігрувала виставу для браслета.
Збираючись на роботу, я згадував першу ніч, яку ми провели разом. Це сталося в квартирі Еліс у Хейті. Ми засиділися допізна, готували вечерю, дивилися кіно, а потім разом впали на ліжко, але любовю не займалися. Еліс не хотіла поспішати, а я не наполягав. Так добре було лежати поруч з нею, обіймати її і слухати звуки вулиці внизу. Наступного ранку ми сиділи на ліжку і читали газету. Десь грала музика, чудова фортепіанна пєса сучасного композитора. У вікна лилося сонце, наповнюючи кімнату красивим золотистим світлом. У той момент у мене виникло відчуття, що я перебуваю саме там, де маю, і що ця картинка залишиться в моїй памяті надовго.
Мене завжди дивувало, що наші найяскравіші спогади часто повязані з чимось дуже звичайним і повсякденним. Я, напевно, і не скажу з ходу, скільки моїй мамі років, як довго вона працювала медсестрою після того, як народилися ми з сестрою, або що вона готувала на мій день народження, коли мені виповнилося десять. Зате я до дрібниць памятаю один спекотний пятничний вечір у сімдесятих роках минулого століття. Мама привела мене в продуктовий магазин у Мілбро і сказала, що я можу вибрати все, що захочу.
Я не памятаю подробиць багатьох важливих подій, які відбулися в моєму житті: першого причастя, конфірмації, закінчення коледжу, першого дня на роботі. Так, я навіть перше побачення своє не памятаю, але з неймовірною точністю можу описати, що було надіто на моїй мамі того літнього вечора: жовта сукня, босоніжки на корковій підошві і з ремінцями у вигляді квіточок. Памятаю, як пахли її руки: квітковим лосьйоном і просто чистотою і свіжістю, памятаю великий сріблястий магазинний візок, яскраві лампи, коробки з пластівцями і шоколадним печивом, касира-підлітка, який сказав, що мені дуже пощастило, захват і неймовірно сильну любов до мами. У хвилини радості такі картинки самі оживають у памяті.
25
Увечері я приїхав додому о пятій. Хотів приготувати вечерю до повернення Еліс. Мені кортіло дізнатися, як пройшла її зустріч із Вівіан. Я і сам не знав, яку хочу вечерю: чи то святкову, чи то скромну, тому приготував паелью, відкоркував пляшку вина і запалив свічки.
О шостій пятнадцять я почув, як відчиняються ворота гаража. Еліс так довго не піднімалася вгору, що я вже захвилювався. Мені не хотілося тривожити її ще більше, якщо з Вівіан усе пройшло погано. Нарешті на сходах почулися кроки, потім відчинилися двері. В руках Еліс, як зазвичай, несла купу всього і сумку з ноутбуком, і коробку з матеріалами справ. Я не зрозумів, чи браслет на місці, запястя Еліс закривав довгий рукав плаща.
О, паелья! вигукнула Еліс, помітивши пательню на плиті.
Ага, не гірше, ніж у мішленівських ресторанах, похвалився я.
Я взяв коробку у неї з рук і відніс до вітальні. Коли я повернувся, Еліс уже скинула в передпокої туфлі, панчохи і спідницю, а волосся розпустила. Плащ і блузку вона ще не зняла, але вигляд у неї був такий, ніби вона нарешті знову може вільно дихати. Не так давно у Еліс виступила вена на внутрішній стороні лівого стегна. Вона показала мені її того ж дня, як побачила.
Ну і що це таке? розпачливо запитала вона тоді. Старію. Скоро вже й спідницю коротку не можна буде одягти.
Вона дуже мила, відповів я і, опустившись на коліна, поцілував ногу в тому місці, а потім вище.
Це стало чимось на зразок ритуалу: коли Еліс хотіла, щоб я її поцілував там, вона показувала на цю вену і говорила: Любий, я так через це переживаю.
Тепер кожного разу, бачачи цю вену, я відчуваю збудження.
Як пройшла зустріч із Вівіан? запитав я, пхаючи туфлі під кухонний стіл і всоте думаючи, що як до нас коли-небудь забереться грабіжник, він відразу ж убється, спіткнувшись об туфлі Еліс.
У відповідь Еліс почала повільно і спокусливо роздягатися: зняла плащ, розстебнула шовкову блузу, оголила плечі й нарешті стягнула рукав браслета не було. У мене ніби гора з плечей впала.
Я взяв її за руку і ніжно поцілував запястя. Воно здавалося якимось голим.
Я скучив.
Я теж, відповіла Еліс і, піднявши руки, закрутилася по кухні в бюстгальтері і трусиках.
То ми пройшли тест?
Не зовсім. Вівіан сказала, що якщо браслет зняли, це ще не означає, що мене більше не звинувачують у підривній діяльності проти підвалин шлюбу.
Підривній діяльності? Жартуєш?
Іноді розслідування продовжують і після того, як знімуть браслет, пояснила Еліс.
Вона дуже мила, відповів я і, опустившись на коліна, поцілував ногу в тому місці, а потім вище.
Це стало чимось на зразок ритуалу: коли Еліс хотіла, щоб я її поцілував там, вона показувала на цю вену і говорила: Любий, я так через це переживаю.
Тепер кожного разу, бачачи цю вену, я відчуваю збудження.
Як пройшла зустріч із Вівіан? запитав я, пхаючи туфлі під кухонний стіл і всоте думаючи, що як до нас коли-небудь забереться грабіжник, він відразу ж убється, спіткнувшись об туфлі Еліс.
У відповідь Еліс почала повільно і спокусливо роздягатися: зняла плащ, розстебнула шовкову блузу, оголила плечі й нарешті стягнула рукав браслета не було. У мене ніби гора з плечей впала.
Я взяв її за руку і ніжно поцілував запястя. Воно здавалося якимось голим.