Розділ 10
Побачивши обличчя жінки, Катрина спочатку подумала, що помилилася дверима, що старенька з сивим волоссям і запалими щоками не може бути Ірєю Якобсен.
Чого вам? запитала вона, підозріло оглядаючи несподіваних гостей.
Це я вам телефонувала, сказала Беата. Ми хочемо поговорити про Валентина.
Жінка зачинила двері.
Беата трохи почекала, поки звук кроків жінки не стих усередині квартири, а потім натиснула на ручку дверей і відчинила їх.
На гачках у коридорі висів одяг і пластикові пакети. Завжди ці пакети. Чому в наркоманів завжди повно пластикових пакетів? Чому вони хочуть, щоб усі їхні пожитки складалися, зберігалися і перевозилися в такій ламкій та ненадійній упаковці? Чому вони крадуть мопеди, вішалки і чайні сервізи що завгодно, тільки не валізи і не сумки?
Квартира була неохайна, але все ж не така, як більшість наркоманських нір, які бачила Катрина. Можливо, хазяйка будинку, Іря, встановила певні межі і стежила за своєю квартирою. Катрина виходила з того, що Іря живе сама. Вона пройшла до вітальні услід за Беатою. На старому, але цілому дивані лежав чоловік і спав. Напевно, під кайфом. Пахло потом, куривом, деревом, просоченим пивом, і ще чимось солодкуватим, що Катрина не могла та й не хотіла визначати. Уздовж стіни стояли неодмінні атрибути кубла у вигляді вкрадених речей, таких як стопки дитячих дощок для серфінгу. Кожна з них була упакована в прозорий пластик, на всіх була зображена акула з відкритою пащею, а на кінці намальовані чорні сліди від її укусів, неначе акула відкусила шматочок дошки. Одному Богові відомо, як вони збиралися продавати усе це.
Беата й Катрина пройшли далі до кухні, де Іря, сидячи за маленьким столиком, крутила самокрутку. Стіл був накритий маленькою скатертиною, а на підвіконні стояла цукорниця, з якої стирчали штучні квіти.
Жінки всілися навпроти неї.
Усе їздять і їздять, буркотіла Іря, кивнувши на жваву вулицю Уеланн за вікном. Голос її був із скрипучою хрипотою, як і очікувала Катрина, побачивши квартиру і зіжмакане обличчя, хоча жінці було десь за тридцять. Їздять і їздять. Куди вони всі їдуть?
Додому, припустила Беата. Або з дому.
Іря знизала плечима.
Ви ж теж не вдома, нагадала Катрина. Адреса в реєстрі населення.
Я продала свій дім, відповіла Іря. Він дістався мені у спадок. Він був занадто великий. Занадто.
Вона висунула сухий білий язик і провела ним по паперу для самокруток, а тим часом Катрина про себе закінчила за неї: «Занадто велика була спокуса продати його, адже соціальної допомоги вже не вистачало на наркотики».
Надто багато поганих спогадів, закінчила Ір я.
Яких спогадів? запитала Беата, і Катрина зіщулилася.
Беата була криміналістом, а не фахівцем з ведення допитів, і зараз вона поставила надто хибне питання, попрохавши розповісти детальніше. Адже ніхто не уміє розповідати так ґрунтовно і довго, як наркоман, що відчуває співчуття до себе.
Про Валентина.
Катрина випросталася. Можливо, Беата все-таки знає, що робить.
Що він зробив?
Іря знову знизала плечима:
Він знімав квартиру на цокольному поверсі. Він був там.
Був там?
Ви не знаєте Валентина. Він інший. Він вона постукувала по самокрутці, не прикурюючи. Він.
Постукувала і постукувала.
Він був божевільний? припустила Катрина дещо нестерпне для хазяйки будинку.
Ні! Іря люто відкинула запальничку.
Катрина подумки вилаялася. Тепер вона повелася, як новачок, поставивши навідне питання, що обірвало потік інформації, яку вони могли б отримати.
Усі кажуть, що Валентин був божевільний! Він не такий! Просто він робить щось вона подивилася у вікно на вулицю; голос її ставав дедалі тихіший. Він робить щось із повітрям. Люди його бояться.
Він бив вас? запитала Беата.
Ще одне навідне питання. Катрина спробувала упіймати погляд Беати.
Ні, відповіла Іря. Він не бив. Він душив мене, якщо я йому суперечила. Він був такий сильний, міг узяти мене за горлянку однією рукою, стиснути її й тримати так, поки все не починало крутитися у мене перед очима. Його пальці неможливо було розтиснути.
Катрина подумала, що посмішка, яка розповзлася по обличчю Ір'ї, має певний відтінок чорного гумору. Поки Іря не продовжила:
Але найдивніше, що я від цього заводилася. І збуджувалася.
Обличчя Катрини викривила мимовільна гримаса. Вона читала, що брак кисню в мозку здатний викликати у декого таку реакцію, але щоб до насильника?..
А потім ви займалися сексом? запитала Беата.
Жінка нахилилася і підняла з підлоги запальничку, запалила вогонь і простягла Ір'ї. Та поспіхом стиснула самокрутку губами, втягла в себе неслухняне полум'я, випустила хмару диму, відкинулася на стільці й немов склалася, неначе тіло її було мішком з вакуумом, в якому сигарета щойно пропалила діру.
Він не завжди цього хотів сказала Ір'я. Тоді він ішов. А я сиділа і чекала, сподівалася, що він скоро повернеться.
Катрині довелося зібратися, щоб не пирхнути або яким-небудь іншим способом не виказати свого презирства.
А що він робив, коли йшов?
Не знаю. Він нічого не розповідав, а я вона знову знизала плечима.
«Потиск плечима це її ставлення до життя, подумала Катрина. Упокорювання як болезаспокійливе».
Мабуть, я не хотіла знати.
Беата кашлянула:
Ви надали йому алібі на ті два вечори, коли були убиті дівчатка. Марідален і
Так-так, тра-ля-ля, перервала її Ір'я.
Але того вечора він не був із вами удома, як ви показали на допитах, правда ж?
Я, трясця йому, вже не пам'ятаю. Мені було наказано
Що саме?
Валентин сказав тієї ночі, коли ми уперше були разом ну, знаєте. Що поліція ставитиме мені подібні запитання кожного разу, як станеться зґвалтування, просто тому, що його підозрювали в скоєнні злочину, за який не змогли засудити.
І що коли у нього не буде алібі в новій справі, вони постараються засудити його незалежно від того, винен він чи ні. Він сказав, що поліцейські зазвичай так чинять із людьми, які, на їхню думку, уникнули покарання за інші справи. Тому я повинна була клятвено запевнити поліцію, що він був удома, про який би час мене не запитали. Це позбавить нас обох багатьох бід і даремно згаяного часу, ось що він сказав. Звучить розумно, подумала я тоді.
«Потиск плечима це її ставлення до життя, подумала Катрина. Упокорювання як болезаспокійливе».
Мабуть, я не хотіла знати.
Беата кашлянула:
Ви надали йому алібі на ті два вечори, коли були убиті дівчатка. Марідален і
Так-так, тра-ля-ля, перервала її Ір'я.
Але того вечора він не був із вами удома, як ви показали на допитах, правда ж?
Я, трясця йому, вже не пам'ятаю. Мені було наказано
Що саме?
Валентин сказав тієї ночі, коли ми уперше були разом ну, знаєте. Що поліція ставитиме мені подібні запитання кожного разу, як станеться зґвалтування, просто тому, що його підозрювали в скоєнні злочину, за який не змогли засудити.
І що коли у нього не буде алібі в новій справі, вони постараються засудити його незалежно від того, винен він чи ні. Він сказав, що поліцейські зазвичай так чинять із людьми, які, на їхню думку, уникнули покарання за інші справи. Тому я повинна була клятвено запевнити поліцію, що він був удома, про який би час мене не запитали. Це позбавить нас обох багатьох бід і даремно згаяного часу, ось що він сказав. Звучить розумно, подумала я тоді.
І ви справді вірили, що він не був винен в усіх тих зґвалтуваннях? запитала Катрина. Хоча знали, що він ґвалтував і раніше.
Та не знала я, щоб тобі заволала Іря, і у вітальні почулося тихе шморгання. Нічого я не знала!
Катрина хотіла натиснути на неї, але Беата під столом ущипнула її за коліно.
Ірє, мовила Беата мяко. Якщо ви нічого не знали, чому захотіли поговорити з нами зараз?
Іря подивилася на Беату, затим узялася знімати уявні дрібки тютюну з кінчика язика. Роздумувала. Зважилася.
Його ж засудили. За спробу зґвалтування, так? А коли я прибирала квартиру, щоб здати її іншому наймачеві, я знайшла оте Здавалося, голос її ударився об стіну і застряг у ній. Оті На великих запалених очах з червоними судинами виступили сльози. Оті фотографії
Які фотографії?
Іря шморгнула носом:
Дівчат. Молодих дівчат, майже дівчаток. Звязаних і з отими штуками у роті
З ганчірками? Кляпами?
Кляпами, точно. Вони сиділи на стільцях або на ліжках. На простирадлах була видна кров.
А Валентин? запитала Беата. Він був на тих фотографіях?
Іря заперечно похитала головою.
Значить, вони могли бути постановочними, сказала Катрина. У Мережі ходять так звані фотографії зґвалтувань, зроблені професіоналами спеціально для тих, кого таке цікавить.
Іря знову похитала головою:
Вони були занадто перелякані. Це читалося в їхніх очах. Я пізнала страх перед тим, як Валентин збирався хотів
Катрина говорить, що це зовсім не свідчить, що ці фотографії були зроблені Валентином.
Черевики, схлипнула Іря.
Що?
У Валентина були такі ковбойські черевики з довгими гострими носами і пряжкою збоку. На одній із фотографій видно ці черевики на підлозі поряд із ліжком. І тоді я зрозуміла, що це може бути правдою. Що він дійсно міг ґвалтувати, як про нього й казали. Але не це найгірше.
Он як?
За ліжком видно шпалери. І це були саме ті шпалери з тим же самим малюнком. Фотографії були зроблені в квартирі на цокольному поверсі. У ліжку, де ми з ним Вона заплющила очі, і з них скотилися дві малюсінькі крапельки.
І що ви зробили?
А ви як гадаєте? прохрипіла Іря, витираючи рукою ніс. Я пішла до вас! До вас, бо ви маєте нас захищати!
І що ми сказали? запитала Катрина знехотя.
Ви сказали, що розберетеся. І подалися з цими фотографіями до Валентина, але той, звичайно, відбрехався від них. Він сказав, що це була така гра з обопільної згоди, що він не памятає, як звали тих дівчаток, що він більше ніколи їх не бачив. Потім він поцікавився, чи заявив на нього хто-небудь із них. Оскільки вони не заявляли, на цьому справа й закінчилася. Тобто вона закінчилася для вас. А для мене усе тільки почалося.
Вона обережно провела кісточками вказівних пальців під очима, неначе у неї були нафарбовані очі.
А далі?
Увязненим дозволяють один телефонний дзвінок на тиждень. Мене по телефону повідомили, що він хоче зі мною поговорити. І я відвідала його.
Катрині вже не було потреби слухати продовження.
Я сиділа в кімнаті для побачень і чекала його. А коли він увійшов, то варто було йому тільки подивитися на мене, як мені вже привиділося, що він знову стискає своєю рукою моє горло. У мене дихання перехопило. Він сів і заявив, що коли я хоч слово скажу комусь про домовленість щодо алібі, він мене вбє. Що коли я взагалі говоритиму з поліцією будь про що, він мене вбє. І якщо я думаю, що він надовго затримається у вязниці, то я помиляюся. Потім він встав і вийшов. І у мене не залишилося ніяких сумнівів. Поки я знаю те, що знаю, він все одно мене вбє при першій же нагоді. Я поїхала додому, замкнула усі двері і проплакала три дні. На четвертий день мені подзвонила так звана подруга і попросила грошей у борг. Вона повсякчас випрохувала грошей підсіла на якийсь героїновий наркотик, який недавно зявився на ринку, його пізніше назвали біоліном, і я зазвичай просто клала слухавку, але того разу зробила інакше. Наступного вечора вона вже сиділа у мене вдома і допомагала зробити мій перший укол, я тоді взагалі уперше за все життя спробувала наркотик. Господи, це справді допомогло. Віолін усі проблеми були вирішені