Звук був зменшений настільки, що Ріко чув, як люди, що сидять навколо нього, дрочать у темряві. Йому пояснили, що в цьому увесь сенс, що саме тому звук так сильно приглушений. Сам він давно переріс юнацький захват від групового дрочіння і сидів тут не для цього. Не для цього він заявився сюди відразу після звільнення і просидів тут дві доби, уриваючись тільки на необхідні короткі перерви, щоб поїсти, посрати і купити бухла. У нього в кишені залишалися ще чотири пігулки рогіпнола. Потрібно буде розтягти задоволення.
Звичайно, він не міг провести залишок життя у «Рибній крамниці». Але він переконав маму позичити йому десять тисяч крон, і доки тайське посольство оформляє йому візу на тривалий термін, «Рибна крамниця» дарує йому темряву й анонімність, завдяки яким його неможливо знайти.
Ріко вдихнув повітря, що складалося, здавалося, виключно з азоту, аргону і вуглекислого газу. Він подивився на годинник. Стрілка, що світилася, вказувала на шість. Ранку чи вечора? Тут, усередині, стояла вічна ніч, але зовні має бути вечір. Почуття задухи накочувалося і відступало. Тільки не клаустрофобія, тільки не зараз. Спочатку він повинен залишити країну. Поїхати. Чимдалі від Валентина. Дідько, як же він скучив за камерою. За безпекою. Самотністю. За повітрям, яким можна дихати.
Жінка на екрані працювала без утоми, але їй довелося пересунутися услід за конем, що зробив декілька кроків вперед, і вона зникла з кадру.
Привіт, Ріко.
Він застиг. Голос тихо прошепотів ці слова, але Ріко здалося, що йому у вухо встромилася бурулька.
«Друзі Ванесси». Справжня класика вісімдесятих. Ти знав, що Ванесса загинула під час зйомок? Її затоптала кобила. З ревнощів, чи що, як гадаєш?
Ріко хотів обернутися, але його зупинила рука, яка схопила чоловіка за шию і тримала міцно, як гайковий ключ. Він хотів закричати, але рука в рукавичці вже затулила його рот і ніс. Ріко вдихнув запах кислої сирої шерсті.
Я розчарований тим, як просто виявилося тебе знайти. Кіно для збоченців. Досить очевидно, правда? тихий сміх. До того ж твій червоний череп світиться тут, як маяк. Здається, у тебе зараз погострення екземи, Ріко? Екзема загострюється під час стресу, знаєш?
Рука, що закривала ніс, злегка послабила хватку, і Ріко зміг удихнути трохи повітря. Пахло вапняним пилом і лижним мастилом.
Ходять чутки, що в Ілі ти базікав із жінкою з поліції, Ріко. У вас є щось спільне?
Рука у вовняній рукавичці відкрила йому рота. Ріко важко дихав, у роті було абсолютно сухо.
Я нічого не сказав, прохрипів він. Присягаюся. Навіщо мені це? У мене ж через пару днів термін закінчувався.
Гроші.
У мене є гроші!
Ти витратив усі свої гроші на «колеса», Ріко. Готовий посперечатися, що у тебе в кишені лежать пігулки.
Я не брешу! Післязавтра я відлітаю до Таїланду. У тебе не буде проблем через мене, обіцяю.
Останні його слова прозвучали, як благання смертельно зляканої людини, але йому було наплювати. Він справді був смертельно наляканий.
Розслабся трохи, Ріко. Я й не думав завдавати шкоди моєму татуювальнику. Адже людина може покластися на того, хто колов голкою його шкіру. Чи як?
Ти можеш на мене покластися.
Добре. Паттая звучить непогано.
Ріко не відповів. Він нічого не говорив про те, що збирається до Паттаї, тож звідки він Ріко трохи не перекинувся назад, коли його співрозмовник підвівся, схопившись за спинку його крісла.
Мені вже час, потрібно робити свою роботу. Насолоджуйся сонцем, Ріко. Я чув, воно корисне для екземи.
Ріко обернувся і подивився вгору. Ця людина прикрила нижню частину обличчя хусткою, і було так темно, що Ріко не зміг розгледіти навіть його очей. Чоловік різко нахилився до нього:
А ти знаєш, що коли вони робили розтин Ванесси, то виявили у неї венеричні захворювання, до того часу невідомі науці? Тримайся свого виду, це моя тобі порада.
Ріко подивився услід людині, що швидко рухалася до виходу. Побачив, як той прибирає від обличчя хустку. Устиг побачити, як зелене світло таблички «Вихід» висвітило очі чоловіка, перш ніж той зник за чорною шторою. Ріко здалося, що в приміщення знову хлинуло повітря, і він втягував його в себе, дивлячись на примарну постать людини при табличці «Вихід».
Ріко був збентежений.
Він був живий і збентежений від того, що почув. Збоченці не полінувалися позначити запасні виходи вони завжди позначені. Але головне це був не він. Голос той самий, сміх теж. Але чоловік, якого він соту частку секунди бачив у світлі таблички, був не він. Не Валентин.
Розділ 17
Значить, ось куди ти переїхав? сказала Беата, оглядаючи велику кухню.
На пагорби Хольменколлен і сусідні вілли за вікном уже опустилася пітьма. Жодна з цих вілл не схожа була на іншу, але їх спільною рисою було те, що вони були як мінімум удвічі більші за будинок у східній частині Осло, який дістався Беаті в спадок від мами. Навколишні паркани були вдвічі вищі, у них були гаражі на дві машини, а на поштових скриньках були написані подвійні прізвища через дефіс. Беата знала, що у неї безліч забобонів відносно західного Осло, але все одно Харрі Холе виглядав у цій обстановці досить дивно.
Так, відповів Харрі, наливаючи каву собі та своїй гості.
А тут не самотньо?
Гм А хіба ви з донькою живете не самі?
Так, але
Вона не стала продовжувати. Вона хотіла сказати, що живе в затишному жовтому будиночку, побудованому Герхардсеном[19]в період відновлення після Другої світової війни, скромному і практичному, без усіляких модних псевдоромантичних забаганок, через які люди з грошима зводили для себе фортеці, схожі на сільські будинки, на зразок цієї. Просочені чорною морилкою колоди навіть у найбільш сонячні дні створювали відчуття вічного мороку і пригніченості у будинку, успадкованому Ракеллю від свого батька.
Ракель повернеться додому на вихідні, сказав Харрі, підносячи чашку до рота.
Значить, усе добре?
Усе дуже добре.
Беата кивнула, роздивляючись його. Помічаючи зміни. Навколо очей у нього зявилися зморшки від усмішок, але загалом він виглядав значно молодше. Титановий протез, що замінив вказівний палець на правій руці, легко постукував по чашці.
А як у тебе? запитав Харрі.
Добре. Справ багато. Дочка взяла звільнення від занять, щоб побути у бабусі в Стейнк`єрі.
Правда? Це ж треба, як швидко він прикрив очі і тихо засміявся.
Так, сказала Беата, зробивши ковток кави. Харрі, я хотіла зустрітися з тобою, бо хочу знати, що сталося.
Знаю, відповів Харрі. Я збирався звязатися з тобою. Але спочатку мені потрібно було влаштувати Олега. І розібратися зі своїм життям.
Розповідай.
Гаразд, мовив Харрі, відставляючи чашку. Ти була єдиною, з ким я підтримував звязок, поки працював над тією справою. Ти допомогла мені, і я тобі дуже зобовязаний, Беато. І тобі єдиній я розповім про все, якщо ти захочеш. Та чи впевнена ти, що хочеш? Ти можеш зіткнутися з певною дилемою.
Я стала твоєю співучасницею, ще коли допомагала тобі, Харрі. І ми винищили віолін. Його більше немає на вулицях.
Приголомшливо, сухо сказав Харрі. На ринок повернулися героїн, крек та спід.
І торговця біоліном більше немає. Рудольф Асаєв мертвий.
Я знаю.
Справді? Ти знаєш, що він мертвий? А ти знаєш, що він кілька місяців пролежав у комі під чужим імям у Державній лікарні, перш ніж помер?
Харрі підвів брову:
Асаєв? Я гадав, що він помер у готельному номері в «Леоні».
Там його знайшли. Кров покривала усю підлогу від стіни до стіни. Але в ньому донедавна вдавалося підтримувати життя. А звідки ти знаєш про «Леон»? Уся ця інформація трималася в таємниці.
Харрі мовчки крутив у руках чашку.
Дідько б тебе взяв, тільки не простогнала Беата.
Харрі знизав плечима:
Я сказав, що тобі, можливо, не захочеться дізнатися про все.
Це ти всадив у нього ніж?
Допоможе, коли я скажу, що зробив це з метою самооборони?
Ми знайшли кулю в спинці ліжка. Але рана від ножа була широкою і глибокою, Харрі. Судовий медик сказав, що лезо кілька разів повернули.
Харрі опустив погляд у чашку:
Ну, судячи з усього, роботу я все-таки зробив не надто добре.
Чесно кажучи, Харрі, ти ти
Беаті не дуже вдалося підвищити голос, і він зазвучав зараз, як тремке полотно пили.
Він зробив з Олега наркомана, Беато, тихо вимовив Харрі, не відриваючи очей від чашки.
Вони сиділи мовчки і прислухалися до дорогої тиші Хольменколлен.
Це Асаєв вистрілив тобі в голову? запитала нарешті Беата.
Харрі доторкнувся пальцем до нового шраму на лобі:
Чому ти думаєш, що це шрам від кулі?
Справді, що я знаю про кульові поранення, я ж усього лише криміналіст.
Гаразд, це зробив один хлопець, який працював на Асаєва, відповів Харрі. Три постріли зблизька. Дві кулі в груди. Третя в голову.
Беата подивилася на Харрі й зрозуміла, що він говорить правду. Але це була не вся правда.
І як з такими пораненнями можна вижити?
Я дві доби не знімав із себе куленепробивний жилет, отож пора йому вже було й знадобитися. Але постріл у голову мене відключив. І вирубав би мене назавжди, якби не
Якби не?..
Якби той хлопець не помчав у пункт надання медичної допомоги на вулиці Стургата. Він погрозами змусив лікаря прийти до мене. І це мене врятувало.
Та ти що? Чому я нічого про це не знаю?
Лікар заліпив мені рану і збирався відправити до лікарні, але я вчасно опритомнів і потурбувався про те, щоб дістатися домівки, а не лікарні.
Чому?
Не хотілося піднімати шум. Як поживає Бйорн? Жінку собі не знайшов?
Цей хлопець спочатку він намагався застрелити тебе, а потім врятував? Хто
Він не намагався застрелити мене, це був нещасний випадок.
Нещасний випадок? Три постріли це не нещасний випадок, Харрі.
Якщо у тебе ломка від віоліна і ти тримаєш у руках «Одесу», таке може статися.
«Одесу»?
Беата знала цю зброю. Дешева копія російського пістолета Стєчкіна. На фотографіях «Одеса» більше була схожа на зварну конструкцію, виконану талановитим учнем зварювальника, на безформний гібрид пістолета і автомата. Але він користувався популярністю у росіян-урок, професійних злочинців, бо міг стріляти як поодинокими кулями, так і чергами. Легкий натиск на курок «Одеси» і ти випустив дві кулі. Чи три. Несподівано їй прийшло в голову, що для «Одеси» використовувалися кулі рідкісного калібру девять на вісімнадцять міліметрів, такі ж самі, якими був убитий Густо Ганссен.
Хотіла б я подивитися на цю зброю, сказала вона і помітила, як погляд Харрі мимоволі ковзнув до вітальні. Беата обернулася, але не побачила у вітальні нічого, окрім старовинної чорної кутової шафи. Ти так і не сказав, ким був той хлопець.