Але слід від уколу буде помітний.
Якщо зробити укол найтоншою голкою, то слід від неї можна виявити лише при пильному вивченні усіх шкірних покривів.
Холе просяяв. Хлопчисько отримав подарунок і подумав, що в нього у руках ядерна бомба. Міа зраділа.
Тоді вам потрібно вивчити
Ми вивчили, як ляпас, кожен міліметр. Ми навіть перевірили шланг від крапельниці, адже повітряний пухир можна запустити і через нього. Ніде не було жодної дірочки, навіть від комариного укусу.
Mia побачила, як гарячкове світло гасне в його очах.
Пробачте, Холе, але ми усвідомлювали те, що ця смерть була підозрілою, вона зробила наголос на слові «була». А тепер мені потрібно готуватися до наступної лекції, отож
А коли він уколов шприц у місце, що знаходиться не на поверхні? В отвори тіла? Рот, анальний отвір, ніздрі, вуха.
Цікаво, але в носі і вухах практично немає відповідних кровоносних судин. Анальний отвір можливо, але шанси знайти життєво важливі органи в цих місцях, невеликі, до того ж треба мати чудові знання, щоб виявити вену наосліп. Рот непогана ідея, тим більше що від ротової порожнини до мозку шлях короткий, а це означає швидку і гарантовану смерть, але рот ми завжди перевіряємо. Там є слизова оболонка, і після уколу в ній виникає припухлість, яку легко виявити.
Міа подивилася на нього і відчула, що його мозок все ще працює над справою, хоча він слухняно закивав.
Приємно було знову побачити вас, Холе. Заходьте до нас, якщо будуть інші питання.
Вона підійшла до однієї з ємкостей, щоб занурити у спирт руку з розчепіреними пальцями.
Заходжу, пролунав у неї за спиною голос Харрі.
Міа глибоко зітхнула. Він її таки дратував. Вона обернулася.
Він міг увіткнути шприц із зворотного боку, сказав Харрі.
З якого зворотного?
Ви сказали, що шлях до мозку короткий. Із зворотного боку. Ззаду. Він міг заховати укол ззаду.
Ззаду?
Вона замовкла і подивилася, куди він показує. Потім заплющила очі і знову зітхнула.
Пробачте, сказав Харрі. Але статистика ФБР говорить, що у випадках, коли робився повторний розтин потенційних свідків, відсоток вбивств зростав із сімдесяти восьми до девяноста чотирьох.
Міа Хартвігсен похитала головою. Харрі Холе. Проблема. Додаткова робота. Реальна можливість опинитися біля ганебного стовпа за помилки, яких вона не припускалася.
Тут, вимовила Беата Льонн, і таксі заїхало на тротуар.
Трамвай стояв на зупинці «Вельхавенс-гате». Одна поліцейська машина знаходилася перед ним, дві позаду. Бйорн Гольм і Катрина Братт стояли, спираючись на «амазон».
Беата розплатилася і вийшла з таксі.
То що?
Троє поліцейських усередині трамвая, з нього ніхто не виходив. Чекали тільки тебе.
Це трамвай одинадцятого маршруту, а я говорила дванадцятий.
Маршрут міняє номер після зупинки у Майорстукрюссе, але це той же самий состав.
Беата поспішила до передніх дверей, з силою постукала по них і предявила посвідчення. Двері з пирханням відчинилися, і вона увійшла всередину, кивнувши поліцейському у формі, що знаходився в салоні. У руках у нього був «Хеклеркох P30L».
Ідіть за мною, наказала вона і стала пробиратися в кінець переповненого вагона.
Проштовхуючись до середини, Беата ковзала поглядом по обличчях. Її серце забилося швидше, коли вона підійшла ближче й упізнала значки, написані на запітнілому склі. Вона подала знак поліцейському і звернулася до чоловіка, що вмостився на сидінні:
Пробачте! Так, ви.
До неї обернувся чоловік із прищуватим обличчям-, на якому був написаний жах.
Я я не хотів, чесно. Просто забув картку вдома. Більше не повториться, чесно
Беата заплющила очі й вилаялася про себе, потім кивнула поліцейському, щоб він ішов за нею далі. Коли вони без жодного результату добралися до кінця вагона, вона гукнула водієві, щоб той відчинив задні двері, і вийшла на вулицю.
Ну? запитала Катрина.
Зник. Опитайте усіх, чи бачили вони його. За годину вони його забудуть, якщо вже не забули. Він, як і раніше, років сорока з гаком, десь метр вісімдесят зросту, блакитноокий. Але очі тепер стали трохи косуваті, він шатен із короткою стрижкою, у нього високі круті вилиці й вузькі губи. І нехай ніхто не торкається скла, на якому він писав. Зніміть відбитки пальців і сфотографуйте. Бйорне!
Так?
Ти візьмеш на себе усі зупинки від цієї до Фрогнер-парку. Поговори з працівниками магазинів, що виходять вікнами на вулицю, запитай, чи упізнають вони людину з орієнтації. Якщо люди так рано вранці їдуть кудись трамваєм, то, швидше за все, для них це частина денного розкладу. Вони прямують на роботу, до школи, на тренування, до улюбленого кафе.
У такому разі у нас є шанси, сказала Катрина.
Так, і будь обережний, Бйорне. Переконайся, що люди, з якими ти розмовлятимеш, це не ті, хто може попередити його. Катрино, ти потурбуєшся про те, щоб нам виділили людей, які завтра з раннього ранку їздитимуть цим трамваєм. Плюс нам потрібна ще пара людей, щоб до кінця дня каталися трамваями звідси до Фрогнер-парку, на випадок якщо Валентин повертатиметься тією ж дорогою. Добре?
Коли Катрина і Бйорн пішли до інших поліцейських, щоб розподілити обовязки, Беата підійшла до трамвая, в якому помітила Валентина, і подивилася на скло. Із смужок, намальованих ним на склі, стікали цівки води. Він намалював візерунок, який повторювався, як на тасьмі. Вертикальна риска, а слідом за нею коло. Один ряд за іншим, поки не вийшла квадратна матриця.
Може статися, це не так і важливо.
Але, як говорив Харрі: «Може, це неважливо і справи не стосується, але все одно щось та означає. І ми починаємо шукати там, де ясно, там, де ми що-небудь бачимо».
Беата дістала мобільний телефон і сфотографувала вікно трамвая. Несподівано їй прийшла в голову думка.
Катрино, ходи сюди.
Катрина почула її і залишила Бйорна роздавати вказівки самостійно.
Катрино, ходи сюди.
Катрина почула її і залишила Бйорна роздавати вказівки самостійно.
Як усе пройшло вночі?
Нормально, відповіла Катрина. Я уранці здала жуйку на аналіз ДНК, давши номер закритої справи про насильство. У них пріоритетом є вбивства поліцейських, але вони пообіцяли попрацювати над жуйкою якнайскорше.
Беата задумливо кивала, а потім провела рукою по обличчю:
Себто наскільки швидко? Ми не можемо мовчати тільки заради того, щоб нам дісталися честь і хвала, і тим самим дозволити доказові, що ймовірно містить ДНК вбивці, знаходитися у кінці черги.
Катрина, зіщулившись, подивилася на Бйорна, який жестами пояснював щось поліцейським.
Я знаю там одну жінку, збрехала вона. Зателефоную їй і попрошу прискорити аналіз.
Беата подивилася на неї. Зачекала. Кивнула.
А може, тобі просто захотілося, щоб ця людина виявилася Валентином Єртсеном? запитав Столе Еуне. Він стояв біля вікна свого кабінету і дивився на жваву вулицю, на людей, що сновигали туди-сюди. На людей, які могли виявитися Валентином. Зорові галюцинації часто трапляються при бракові сну. Скільки годин з останніх сорока восьми ти спала?
Зараз порахую, вимовила Беата Льонн таким тоном, що Столе зрозумів: їй необовязково це робити. Я дзвоню тобі, бо він дещо намалював на трамвайному склі. Ти отримав мою есемеску?
Так, відповів Еуне.
Він тільки почав сеанс терапії, аж раптом на телефоні, що лежав у висунутому ящику письмового столу, висвітилося повідомлення від Беати:
ПОДИВИСЯ ММС. ТЕРМІНОВО. ЗАТЕЛЕФОНУЮ.
І він відчув якесь майже збочене задоволення, коли, поглянувши в спантеличене обличчя Пола Ставнеса, сказав, що на цей дзвінок він має відповісти, причому підтекст прозвучав дуже виразно: «Це набагато важливіше, ніж твоє ниття».
Ти розповідав мені одного разу, що ви, психологи, можете проаналізувати малюнки соціопатів і робити висновки про роботу їхньої підсвідомості.
Ну, в Університеті Гранади в Іспанії розроблена методика, яка дозволяє робити висновки про психопатологічні розлади особи. Але при таких дослідженнях людям дають вказівку, що малювати. А це більше схоже на лист, ніж на малюнки, сказав Столе.
Правда?
В усякому разі, я бачу букви «і» та «о». Але це ж так само цікаво, як і малюнки.
Чим же?
Рано-вранці в трамваї ти все ще в напівсні, і те, що ти пишеш, тобі диктує підсвідомість. А у підсвідомості є одна специфічна риса: вона любить коди і ребуси. Іноді вони незбагненні, в інших випадках напрочуд прості чи банальні. У мене була пацієнтка, яка жахливо боялася, що її зґвалтують. Їй постійно снився один і той самий сон: ніби вона прокидається через те, що дуло з башти якогось танка розбиває вікно в її спальні, рухається всередину приміщення і зупиняється тільки біля її ліжка. А з дула звисає шматок паперу, на якому написано «П» і «9». Напевно, може здатися дивним, що вона сама не зрозуміла цей дивний код,[25] але мозок часто камуфлює свої думки. Заради зручності, через почуття сорому, страху.
І що означає той факт, що він малює «і» та «о»?
Можливо, це означає, що йому нудно в трамваї. Не варто мене переоцінювати, Беато. Я поступив на психологічний факультет у той час, коли це була наука для тих, у кого бракує мізків, щоб стати лікарем або інженером. Давай я подумаю про це і передзвоню тобі, а то в мене зараз пацієнт.
Добре.
Еуне відключився і знову подивився на вулицю за вікном. На іншому її боці, метрів за сто від вулиці Бугстадвейєн, знаходився тату-салон. 11-й трамвай ішов по Бугстадвейєн, а у Валентина було татуювання. Татуювання, завдяки якому його можна ідентифікувати. Якщо тільки він не скористався послугами професіоналів для його видалення. Чи не змінив його в тату-салоні. Малюнок можна змінити до невпізнання, додавши всього пару штрихів. Наприклад, якщо примальовувати півколо до вертикальної риски, то вийде латинська буква «D». А якщо перекреслити коло, то вийде норвезька буква «Ø». Еуне подихав на скло.
Позаду нього пролунало роздратоване покашлювання.
Він намалював на запітнілому склі вертикальну лінію і коло, як в отриманому ним зображенні.
Я відмовляюся платити за цілу годину, якщо
Знаєте що, Поле? вимовив Еуне, перебільшено чітко артикулюючи, і додав до свого малюнка півколо і навкісну риску. Прочитав: «DØ»[26]. Він стер напис із скла. За цю годину можете не платити.
Розділ 22
Ріко Херрем знав, що помре. Він завжди це знав. Новим було тільки те, що він знав, що помре впродовж наступних тридцяти шести годин.
Anthrax, повторив лікар без звичного для тайців проковтування букви «р» з американським акцентом. Напевно, косоокий вчився медицини у Штатах. Отримав необхідну кваліфікацію для роботи в цій приватній клініці, пацієнтами якої напевно були тільки іноземці й туристи. I`m so sorry.[27]