Мені зараз захотілося ще більше цього зїсти, сказав Арнольд Фолкестад, скорчивши гримасу, і знову відклав виделку. Тобто ти довів, що Асаєва убили?
Ні. Як я вже говорив, точну причину смерті встановити неможливо. Але наявність дірочки показує, що це могло статися. Загадкою, звичайно, залишається те, як убивця проник у лікарняну палату. Черговий поліцейський стверджує, що в той період, коли міг бути зроблений укол, повз нього ніхто не проходив. Ні лікарі, ні сторонні.
Ні. Як я вже говорив, точну причину смерті встановити неможливо. Але наявність дірочки показує, що це могло статися. Загадкою, звичайно, залишається те, як убивця проник у лікарняну палату. Черговий поліцейський стверджує, що в той період, коли міг бути зроблений укол, повз нього ніхто не проходив. Ні лікарі, ні сторонні.
Таємниця замкнутої кімнати.
Або що-небудь простіше. Наприклад, черговий поліцейський покинув свій пост або заснув і зі зрозумілих причин не захотів у цьому зізнатися. Або він брав участь у вбивстві безпосередньо чи побічно.
Якби він залишив пост або заснув, то обставини для вбивства склалися б напрочуд вдало, адже ми в таке не віримо?
Ні, Арнольде, не віримо. Але його могли виманити з поста. Чи обпоїти чимось.
Чи підкупити. Ти повинен допитати цього поліцейського!
Харрі похитав головою.
Та, Господи, чому ж ні?
По-перше, я більше не поліцейський. По-друге, черговий поліцейський загинув. Це його вбили в тій машині під Драмменом. Харрі кивнув сам собі, підняв чашку з кавою і зробив ковток.
А хай тобі! Арнольд нахилився в його бік: А що по-третє?
Харрі подав знак Ніні, щоб вона принесла рахунок.
А я щось казав про третє?
Ти сказав, "по-друге", а не "а по-друге". Неначе перераховуєш кілька пунктів.
Гм, доведеться підучити норвезьку.
Арнольд схилив велику скуйовджену голову набік. І Харрі побачив у погляді колеги питання: "Якщо ти не збираєшся займатися цією справою, то навіщо розповідаєш мені усе це?"
Доїдай, звелів Харрі. У мене лекція.
Сонце прослизнуло по блідому небу і мяко опустилося за горизонт, забарвивши хмари в помаранчевий колір.
Трульс Бернтсен сидів у машині і в очікуванні темряви упіввуха слухав поліцейську хвилю. Він чекав, коли в будинку над ним запалять світло. Чекав, коли побачить її. Усього один погляд на Улу і досить.
Щось діялося. Він зрозумів це з обміну повідомленнями: відбувалося щось, що виходило за рамки звичайного, рутинного, притлумленого. Час від часу він чув короткі різкі повідомлення, неначе поліцейським звеліли не користуватися звязком понад необхідне. Про це не говорилося, швидше, це замовчувалося. Та ще яким чином це замовчувалося. Він чув уривчасті речення, в яких, без сумніву, йшлося про огляди і транспорт, але ні адреси, ні час, ні імена не називалися. Говорили, що поліцейська частота свого часу була четвертою за популярністю місцевою радіостанцією Осло, але це було до того, як її почали кодувати. Та все ж сьогодні увечері поліцейські розмовляли так, немов страшенно боялися щось розбовкати.
Ось знову. Трульс збільшив гучність.
Нуль-один. Дельта два-нуль. Усе спокійно.
Спецпідрозділ "Дельта". Озброєна операція.
Трульс дістав бінокль і спрямував його на вікно вітальні. У новому будинку розгледіти її було складніше, заважала тераса перед вітальнею. Коли вони жили в старому будинку, він міг стояти на пагорбі й дивитися прямо у вітальню, на те, як вона сидить на дивані, підібгавши під себе ноги. Босоніж. Як відводить з лоба світлі локони, ніби знає, що за нею спостерігають. Вона була така гарна, що він ледве стримував сльози.
Небо над Осло-фіордом з помаранчевого перетворилося на червоне, а потім стало фіолетовим.
Тієї ночі, коли він припаркувався поряд із мечеттю на вулиці Окебергвейєн, небо було чорне. Він увійшов до Поліцейського управління, почепивши на шию своє посвідчення на випадок, якщо черговий його роздивлятиметься, минув атріум і спустився в сховище речдоків. Він відімкнув його дублікатом ключа, який виготовив ще три роки тому, і надів на голову прилад нічного бачення. Трульс став користуватися ним після того, як включене в сховищі світло викликало підозри у чергового співробітника охорони під час його "спалювальної" операції для Асаєва. Він діяв швидко: знайшов за датою потрібний ящик, відкрив пакетик з дев`ятиміліметровою кулею, вийнятою з голови Калснеса, і замінив її на ту, що була у нього в кишені.
Його занепокоїло лише виникле у нього відчуття, наче в приміщенні він був не один.
Він подивився на Улу. Вона теж це відчувала? Чи тому вона іноді відривала погляд від книги і дивилася у вікно? Неначе за ним щось було. Неначе щось її чекало.
У рації знову пролунали голоси.
Він зрозумів, про що вони говорять.
Зрозумів, що вони планують.
Розділ 25
Розділ 25
День "Ікс" повільно добігав до кінця.
У рації лунало тихе потріскування.
Катрина Братт обернулася на тонкій підстилці, знову підняла бінокль і навела його на будівлю в Бергсліа. Темно і тихо. Як і упродовж майже усієї останньої доби.
Скоро щось має статися. Через три години настане новий день. Дата буде невідповідною.
Катрина тремтіла від холоду, але могло бути й гірше. Удень було майже десять градусів тепла, без опадів. Але після заходу сонця температура знизилася, і Катрина почала мерзнути, хоча на ній була зимова білизна і пуховик, який, за твердженням продавця, був "на вісімсот за американською шкалою, а не за європейською, ось як". Продавець говорив щось про тепло, поділене на вагу. Чи про кількість піря на одиницю обєму? Зараз єдине, чого їй хотілося, це мати куртку, теплішу, ніж на вісімсот. Теплу, як коханий, до якого можна пригорнутися.
У самому будинку поста не було, вони вирішили не ризикувати бути поміченими подорозі всередину або назовні. Навіть під час огляду вони паркувалися далеко від будинку й обережно пересувалися на великій відстані від нього групами не більше двох чоловік, і обовязково у штатському.
Катрині призначили місце на невеликому пагорбі в лісі Бергскуген, оддалік того місця, де розмістилися бійці "Дельти". Вона знала їхні позиції, але не бачила їх, навіть розглядаючи місця дислокації у бінокль. Але вона знала, що там чотири снайпери, котрі прикривають кожен свою сторону будинку, й одинадцять чоловік, готових кинутися на штурм, і їм буде потрібно не більше восьми секунд, щоб дістатися до будинку.
Вона ще раз поглянула на годинник. Залишилося дві години пятдесят вісім хвилин.
Наскільки їм було відомо, перше вбивство сталося під вечір, але встановити точний час смерті у разі, коли труп порізаний на шматки максимум по два кілограми, було неможливо. Та все ж час здійснення повторних убивств якось збігався з часом здійснення первинних, тому до того, що цієї ночі нічого не станеться, вони були готові.
Із заходу в їхньому напрямку летіли хмари. Обіцяли погоду без опадів, але буде темнішати і видимість погіршає. З іншого боку, можливо, трохи потеплішає. Звичайно, потрібно було узяти з собою спальний мішок. Завібрував мобільник.
Що відбувається? запитала Беата.
Нічого, про що можна доповісти, це точно, відповіла Катрина, почухуючи шию. Крім того, що глобальне потепління встановлений факт. Тут повно мошви. Це у березні.
Ти хочеш сказати комарів?
Ні, мошва. Це такі ну, таких повно у нас у Бергені. Чи були цікаві телефонні дзвінки?
Ні. Тут у нас тільки сирний поп-корн, "Пепсі Макс" і Гебріел Бірн. Скажи, він кльовий чи в міру підстаркуватий?
Кльовий. Ти дивишся "Пацієнтів"?[38]
Перший сезон. Диск три.
Не думала, що ти любиш калорії та DVD. А тренувальні штани для бігу є?
Із дуже вільною резинкою. Повинна ж я скористатися шансом побути гедоністкою, поки моє золотко у відїзді.
Поміняємося?
Ні. Мені потрібно покласти слухавку, на випадок якщо дзвонитиме наш принц. Тримай мене в курсі справ.
Катрина поклала телефон поряд із рацією, взяла бінокль і подивилася на дорогу перед будинком. У принципі, він міг зявитися звідки завгодно. Звичайно, навряд чи він полізе через ґрати, що з двох сторін обгороджують рейки, по яких тільки що промчав потяг метро, але якщо він рухатиметься з боку площі Дамплассен, то може піти по одній з численних лісових стежин. Або проникнути через сади сусідських будинків по вулиці Бергсліа, особливо коли небо затягне хмарами, і стане зовсім темно. Але якщо він почувається у безпеці, то ніщо не завадить йому прийти сюди просто дорогою. Якийсь чоловік на старому велосипеді ледве повз угору по схилу, хилячись туди-сюди; можливо, він був не зовсім тверезий.
Хотілось би знати, що Харрі робить сьогодні увечері
Навіть сидячи навпроти Харрі, не можна було точно вгадати, чим він займається. Потайний Харрі. Не такий, як усі. Не такий відкритий, як Бйорн Гольм, який учора повідомив її, що, сидячи біля телефону в очікуванні дзвінка, по черзі слухатиме усі диски Мерла Хаггарда і їстиме домашні пиріжки з лосятиною із Скреї. А коли Катрина наморщила носик, він сказав, що після того, як усе залишиться позаду, хай йому грець, він запросить її на мамині пиріжки з лосятиною і з картоплею фрі і посвятить у таємниці музики кантрі. Єдині таємниці, що були йому відомі. Не дивно, що хлопець неодружений. Коли вона ввічливо відхилила пропозицію, він, схоже, пошкодував, що взагалі це зробив.
Трульс Бернтсен їхав по району Квадратурен як майже кожен вечір останнім часом. Він їхав то швидше, то повільніше, то туди, то сюди. Вулиці Дроннінгенс-гате, Кіркегата, Скіппергата, Недре-Шлоттс-гате, Толлбугата. Це його місто. Це місто знову належатиме йому.
На поліцейській хвилі не припинялося базікання. Коди, призначені для нього, Трульса Бернтсена, це від нього потрібно було приховувати те, що відбувається. І ці ідіоти думали, що досягли успіху, що він нічого не зрозумів! Але вони його не обдурять. Трульс Бернтсен поправив дзеркало і кинув погляд на службовий пістолет, що лежав на куртці на передньому сидінні. Як завжди, усе навпаки. Це він їх обдурить.
Жінки на тротуарах не звертали на нього уваги, вони упізнавали машину і розуміли, що він не купуватиме їхні послуги. Молодий, сильно нафарбований юнак у занадто тісних штанях обвивався навколо стовпа зі знаком "Парковка заборонена", як навколо жердини. Він виставив наперед стегно і надув губи, дивлячись на Трульса, який відповів йому піднятим угору середнім пальцем.
Здавалося, темрява густішала. Трульс нагнувся до лобового скла і подивився вгору. Із заходу насувалися хмари. Він зупинився на червоне світло і знову подивився на сусіднє сидіння. Він обманював їх раз по раз і ось-ось обдурить знову. Це його місто, ніхто не зможе заявитися і відібрати його просто так у Трульса.
Він засунув пістолет у бардачок. Знаряддя вбивства. Це було так давно, але він досі бачив перед очима його обличчя. Обличчя Рене Калснеса. Слабовільна, по-дівочому гарненька пичка гомика. Трульс ударив рукою по керму. Давай же зелений, чорт забирай!