У її досліджених тканинах не було виявлено слідів наркозу. У звіті з Інституту судової медицини були такі вирази, як "масивні крововиливи у мязових і підшкірних тканинах", "сліди запалення на тканинах", і це в перекладі нормальною мовою означало, що Беата Льонн була жива не лише тоді, коли відрізалися відповідні частини тіла, але, на жаль, і деякий час після цього.
Краї порізів указували на те, що розчленування робилося шабельною пилкою, а не ножівкою. Криміналісти вважали, що використовувалося полотно для роботи з так званим біметалом, тобто чотирнадцятисантиметрове зубчасте полотно, яким можна розпиляти кістки. Бйорн Гольм сказав, що в тих місцях, звідки він родом, мисливці називають таке полотно "лосиною пилкою".
Беату Льонн, ймовірно, розчленували на журнальному столику, оскільки він був скляним. Після використання його вимили. У вбивці, напевно, було з собою нашатирне мило й чорні пакети для сміття, оскільки ні того, ні іншого на місці злочину не виявили.
У сміттєприбиральній машині також були знайдені шматки килима, просоченого кровю.
А ось відбитків пальців, взуття, часток одягу, волосся або іншого матеріалу, що містить ДНК, який не належить мешканцям будинку, виявлено не було.
Як і слідів зламу.
Катрина Братт повідомила, що Беата Льонн припинила розмову з нею, бо їй у двері подзвонили.
Нині здавалося абсолютно неймовірним, щоб Беата Льонн добровільно впустила у будинок чужу людину, особливо в самому розпалі операції. Тому версія, над якою вони працювали, полягала в тому, що вбивця проник досередини, погрожуючи їй зброєю.
Ну і, звичайно, була інша версія. Про те, що це була зовсім не чужа людина. Адже на міцних дверях Беати Льонн на додачу до замка був ланцюжок. І він був сильно подряпаний, що свідчило про часте використання.
Бельман оглянув ряди присутніх у церкві. Гуннар Хаген. Бйорн Гольм і Катрина Братт. Літня жінка з маленькою дівчинкою, наскільки він зрозумів, дочкою Беати Льонн; принаймні вона була на неї дуже схожа.
Інша примара Харрі Холе. Ракель Фауке. Темноволоса, з чорними блискучими очима, майже така ж гарна, як Ула. Незбагненно, що такий хлопець, як Холе, зміг устромити в неї свої кігті.
А трохи позаду інших Ізабель Скоєн. Міська рада, природно, повинна була прислати свого представника, преса могла б помітити його відсутність. Перш ніж увійти до церкви, вона відвела Бельмана убік, не звертаючи уваги на Улу, що переминалася з ноги на ногу, й запитала, як довго він збирається ігнорувати її телефонні дзвінки. І він повторив, що між ними усе скінчилося. І вона подивилася на нього поглядом, яким людина дивиться на комаху, перш ніж розчавити її, і сказала, що це не він іде від неї йде вона. І що він іще відчує це. Мікаель відчував її погляд на своїй спині, підходячи до Ули й простягаючи їй руку.
Інші місця займали люди, які, за його припущенням, були родичами, друзями і колегами, більшість із них у формі. Мікаель чув, як вони утішали одне одного, як могли: на тілі не було виявлено слідів тортур, а через утрату крові Беата, швидше за все, швидко втратила свідомість.
На якусь частку секунди його очі зустрілися з іншими, але він перевів погляд далі, зробивши вигляд, що не помітив Трульса Бернтсена. Якого біса він тут робить? Кого-кого, а його точно не було в списку друзів Беати Льонн. Ула легко стиснула його руку і питально подивилася, а той поспішив усміхнутися їй у відповідь. Ну, гаразд, перед лицем смерті усі ми колеги.
Катрина помилилася. Вона виплакала не всі сльози.
Вона кілька разів думала, що виплакала упродовж першої доби після виявлення тіла Беати. Їй здавалося, що все, більше сліз у неї не залишилося. Але це було не так. І вона продовжувала вичавлювати їх з тіла, вже затерплого від тривалих спазмів ридань.
Вона плакала, поки тіло їй не відмовило та її не вирвало. Плакала, аж поки не засинала від повної знемоги. Плакала, як тільки прокидалася. І ось тепер вона знову плакала.
А в ті години, коли вона спала, її переслідували жахіття. Переслідували через укладену нею домовленість із дияволом, у якій говорилося, що вона готова пожертвувати ще одним колегою заради затримання вбивці. І який вона ратифікувала, благаючи: "Ще раз, покидьку! Завдай ще одного удару".
Катрина голосно схлипнула.
Гучне схлипування змусило Трульса Бернтсена випростатися. Він трохи не заснув. Дешева тканина його костюма ковзала по відполірованій церковній лаві, бракувало лише звалитися з неї.
Він зосереджено дивився на вівтар. Ісус із осяйним промінням над головою. Німб. Відпущення гріхів. Геніальний винахід. Релігію стало важче продавати, адже так нелегко простежити за дотриманням усіх заповідей, особливо після того, як людям почали радити піддаватися деяким спокусам. І люди дійшли висновку, що їм досить просто вірити. Маркетинговий хід, такий же ефективний для обороту, як продаж у кредит. Раніше здавалося, що порятунок буде надано задарма. Але, як і покупки в кредит, це більше не мало такого попиту, людям стало на все плювати, вони грішили, перекладаючи провину на важке життя, адже досить трохи вірити. Тому в Середньовіччі потрібно було ввести більш жорстокі правила і грошові збори. І було винайдено пекло і перекази про те, що душі горітимуть у вогні. І будь ласка злякані клієнти були загнані назад у церкву, але цього разу їм довелося заплатити. Церква стала мати добрі прибутки і розбагатіла, вона виконала, чорт забирай, чудову роботу. Ось що Трульс думав про цю справу, а його власна віра полягала в тому, що він помре, і на цьому все закінчиться, не буде ні відпущення гріхів, ні пекла. Але якщо він помиляється, то потрапить у біду, це ясно. Повинні існувати межі того, що можна прощати, а в Ісуса навряд чи вистачило б фантазії уявити хоча б дещицю з того, що вчинив Трульс.
Харрі дивився прямо перед собою. Він знаходився в іншому місці. У "камері тортур", де Беата щось показувала і розповідала. Він прийшов до тями тільки від шепоту Ракелі:
Ти повинен допомогти Гуннару та іншим, Харрі.
Він здригнувся й запитально подивився на неї.
Вона кивнула убік вівтаря, де інші вже зайняли свої місця обабіч труни. Гуннар Хаген, Бйорн Гольм, Катрина Братт, Столе Еуне і брат Джека Халворсена. Хаген сказав, що місце Харрі навпроти дівера, другого за зростом чоловіка серед них.
Харрі підвівся і швидкими кроками пішов по центральному проходу.
"Ти маєш допомогти Гуннару та іншим".
Це було схоже на відлуння слів, що їх вона вимовила напередодні увечері.
Харрі обмінявся короткими кивками з іншими і зайняв вільне місце.
На рахунок "три", тихо сказав Хаген.
Звуки органу напливали один на один і поширювалися навсібіч.
І вони понесли Беату Льонн до світла.
У барі "Юстіцен" було повно людей, що прийшли після похорону.
У динаміках звучала пісня, яку Харрі вже чув у цьому закладі. "І Fought the Law" у виконанні групи "Боббі Фулер Фо". У назви пісні було оптимістичне продовження: "and the law won".[40]
Він провів Ракель на літак в аеропорт, і за цей час дехто з колишніх колег устиг набратися. Будучи тверезим спостерігачем, Харрі бачив майже панічне прагнення напитися, немов присутні знаходилися на борту шхуни, що зазнає краху. За деякими столами люди підхоплювали слова пісні Боббі Фулера про те, що закон переміг.
Харрі подав знак, що скоро повернеться до столу, де сиділи Катрина Братт та інші, хто ніс труну, і пішов до туалету. Він уже збирався йти, коли хтось став поруч біля сусіднього з ним пісуара.
Це місце для нас, для поліцейських, промимрив той. Тож якого біса ти тут робиш?
Відливаю, відповів Харрі, не підводячи очей. А ти? Палиш?
Навіть не намагайся, Холе.
Якби я спробував, ти б не розгулював на волі, Бернтсене.
Бережися, ревнув Трульс Бернтсен, вільною рукою ухопившись за перегородку між пісуарами. Я можу повісити на тебе вбивство, і ти це знаєш. Того росіянина у барі "Нірвана". Усім у поліції відомо, що це зробив ти, але я єдиний, хто може це довести. І саме тому ти не наважуєшся піти проти мене.
Ось що я знаю, Бернтсене: цей росіянин був наркодилером, який намагався мене усунути. Але якщо ти вважаєш, що тобі пощастить більше, аніж йому, то вперед. Ти ж і раніше молотив поліцейських.
Що?
Разом із Бельманом. Якогось гомика, що, не так?
Судячи зі звуку, у Бернтсена були якісь негаразди зі спуском води.
Ти що, знову набрався, Холе?
М-м-м Харрі застебнув штани. Отже, відкрився сезон для тих, хто ненавидить поліцію?
Він дійшов до раковини і побачив у дзеркалі, що Бернтсену ніяк не вдається включити свій кран. Харрі вимив і витер руки. Попрямував до дверей. І почув за спиною загрозливо-хрипкий голос Бернтсена:
Я просто попереджаю: навіть і не намагайся. Якщо ти візьмеш мене, я потягну тебе за собою.
Я просто попереджаю: навіть і не намагайся. Якщо ти візьмеш мене, я потягну тебе за собою.
Харрі вийшов у зал. Боббі Фулер закінчував. І в голову Харрі прийшла думка про те, наскільки життя наші повні випадкових збігів. Наприклад, коли Боббі Фулера знайшли мертвим в його машині в 1966 році, усього просоченого бензином, багато хто вважав, що його убили поліцейські. Йому було двадцять три. Стільки ж, скільки й Рене Калснесу.
Лунала наступна пісня групи "Супергласс". "Caught by the Fuzz". Харрі посміхнувся. Газ Кумбс співає про те, як його ловлять лягаві, the fuzz, менти, які хочуть, щоб він став стукачем. Понад двадцять років поліція слухає цю пісню і вважає її хвалебною для себе. Пробач, Газе.
Харрі огледівся. Він думав про довгу розмову, яка відбулася у них з Ракеллю сьогодні вночі. Про усе, що в своєму житті людина може обійти, оминути, чого може уникнути. І про те, від чого людина не може втекти, адже в цьому і полягає її життя, сенс її існування. Що усе інше любов, мир, щастя лише додаток до головного. Говорила в основному Ракель. Вона пояснила йому, в чому його обовязок. Сказала, що тінь від смерті Беати стала такою довгою, що затулила собою той червневий день, і не має значення, буде він сонячним чи ні. Що він повинен заради них обох. Заради них усіх.
Харрі пробрався до столу.
Хаген підвівся і висунув стілець, який вони притримували для нього.
Ну? запитав він.
Я з вами, відповів Харрі.
Трульс стояв наче паралізований після сказаного Харрі. "Відкрився сезон для тих, хто ненавидить поліцію". Він щось знає? Дурня! Харрі нічого не знає. Звідки? Якби знав, то не кидався б так словами, не провокував би Трульса. Однак він знав про гомика з КРИПОСу, якого вони побили. Але як він міг про це дізнатися?
Той хлопець намагався клеїтися до Мікаеля, мало не поцілував його в залі засідань, і Мікаель вирішив, що хтось міг це побачити. Там, у гаражі, вони натягнули шапку йому на обличчя. Бив Трульс, Мікаель тільки дивився, як завжди. Він утрутився, коли Трульс ледь не перестарався, велівши йому зупинитися. Але було вже пізно. Він таки перестарався. Після того як вони пішли, хлопець так і залишився лежати.
Мікаель боявся, що вони зайшли занадто далеко, що хлопець скалічений і наважиться подати на них заяву. Так що це стало першим завданням Трульса-"спалювача". З увімкненою блимавкою вони помчали в "Юстіцен", пробралися до стійки бару і зажадали розрахуватися за два пива "Мункхольмен", яке їм принесли півгодини назад. Бармен кивнув, сказавши, добре, що є ще чесні люди, і Трульс дав йому такі щедрі чайові, що був упевнений: бармен це запамятає. Вони взяли з собою чек із пробитим часом оплати, поїхали разом з Мікаелем до криміналістичного відділу, де у той час працював один новачок, який, як було відомо Мікаелю, мріяв отримати посаду слідчого-тактика. Вони пояснили йому, що, можливо, дехто захоче повісити на них напад, і тому він повинен засвідчити, що вони чисті. Новачок провів швидке поверхневе дослідження їхнього одягу і, за його словами, не виявив ні ДНК, ні крові. Після цього Трульс відвіз Мікаеля додому, а сам повернувся в гараж. Хлопця там уже не було, але кривавий слід вказував на те, що йому вдалося вибратися з гаража. Так що, цілком можливо, усе було не так уже й погано. Але Трульс все одно очистив місце від можливих слідів, а потім поїхав у порт і викинув кийок у море.