Поки ми йшли, різні люди махали Тодду букмекери у своїх віконечках, прибиральники, продавці їжі. Здається, всі його тут знали і любили. Коли ми проходили повз кімнату для преси, кілька спортивних коментаторів привітали його. Він помахав їм рукою та глянув на годинник.
Пятнадцять хвилин до першого заїзду, повідомив Тодд. Час зустрітися зі Стеном. Він провів мене до маленької кімнати під зовнішніми, схожими на місток, сходами, що вели до будки ведучого перегонів.
Ми піднялися спіральними сходами до оглядової кабінки зі скла та металу. Пишногруда брюнетка сиділа коло скляних дверей і гортала сторінки «Сповідей світу кіно». Коли вона побачила Тодда крізь скло, то наче не впізнала його, але потягнулася рукою і відімкнула двері, щоб впустити нас, а тоді повернулася до свого журналу.
Це Голлі, сказав Тодд, дівчина Стена. Два роки тому вона виграла конкурс «Міс Енґлвуд».
У верхній частині кабінки за столом з мікрофонами сиділи та розглядали іподром Стен зі своїм асистентом. Стен дивився крізь свій бінокль, як коні урочисто йдуть доріжкою.
Сухо сьогодні, сказав Тодд.
Стен підвів голову. В нього було хлопчаче обличчя з байдужим виразом, ніби в сумного блідолицього клоуна. Він кивнув, потягнувся до невеликої шкіряної сумки з лямкою, розстебнув її та витягнув скручену пачку стодоларових купюр, скріплену гумкою. Він подав її Тодду, який відрахував лишень двадцять банкнот, знову звязав гроші гумкою та сховав їх собі в кишеню штанів.
Є щось на перший заїзд? спитав Тодд.
Стен підвів свій бінокль та розглянув рисаків, які саме обходили доріжку та поверталися до паддоку[63].
Ні. Є чотири хороші скакуни надто близькі до перемоги, щоб ставити на когось одного. Почекаємо другого заїзду. Подзвониш. Коли Стен говорив, у його голосі звучали жорсткі, без емоцій нотки, які пасували його обличчю.
Ні. Є чотири хороші скакуни надто близькі до перемоги, щоб ставити на когось одного. Почекаємо другого заїзду. Подзвониш. Коли Стен говорив, у його голосі звучали жорсткі, без емоцій нотки, які пасували його обличчю.
«Міс Енґлвуд» дивилася на нас над журналом досить довго, аж доки ми не вийшли з кабіни й вона змогла замкнути двері.
Що це все означало? спитала я, йдучи за Тоддом спіральними сходами.
Тодд відповів:
У свої двадцять шість Стен один із наймолодших ведучих у кінних перегонах із візками, і один із найкращих гандикаперів[64] на іподромі. Небагато людей тут знають, що робота ведучого у нього другорядна. Насправді, він заробляє гроші, супроводжуючи інохідців та рисаків по країні.
До мене починало доходити.
І ти робиш ставки
Тодд усміхнувся та кивнув.
Він не має права робити ставки на перегонах, у яких сам оголошує заїзди. За пятивідсоткову комісію я беру це на себе. Або тут, або через мого букмекера по телефону. Оскільки в мене репутація великого гравця, ніхто нічого не підозрює, ніхто з важливих людей принаймні.
Коли ми вийшли з ліфта, офіціант провів нас до столика у віп-зоні, прямісінько над лінією фінішу, взяв наші замовлення та приніс програму перегонів, кілька таблиць із вказаними гандикапами та аркуші з підказками.
Мені незручно, що ти витрачаєш всі ці гроші на мене, сказала я, коли принесли напої.
Він усміхнувся та похитав головою.
Я ні за що тут не плачу. Це все за рахунок іподрому. Замість сьогоднішньої послуги.
Що ж, тоді, сказала я, підносячи свою склянку «Бренді Александр»[65], за чудовий вечір.
Ми цокнулись.
З найцікавішою та найчудовішою жінкою, яку я будь-коли зустрічав.
Тодд завжди був таким милим, і в той момент я відчула якусь неймовірну спорідненість. Ніби ми давні добрі друзі. Тоді ж з гучномовців вирвався голос Стена. Я не могла повірити, що говорить той самий чоловік. Оголошення початку перегонів озвучив глибокий мякий гугнявий голос.
Кілька інших людей увійшли до віп-ложі, й вони, здається, також знали Тодда.
Стен когось вибрав на перший заїзд? спитав румяний чоловік зі здоровенною сигарою та перснями з діамантами на трьох пальцях.
Тодд похитав головою.
Можливо, матиме щось на другий.
Блядство! сказав чоловік. Я сподівався, він нам на перший вибере переможця.
Тодд подав мені двадцятидоларову купюру.
Це для чого?
Для ставки.
Я думала, ми не ставитимемо на перший забіг.
Ми зі Стеном ні. Розумієш, Стен не азартний гравець. Він гандикапер і, як я вже сказав, у цьому є різниця. Гандикапер ставить тільки, щоб виграти. Гравець ставить, щоб полоскотати нерви перемогти чи програти. Тому ти й спробуй зіграти. Можливо, твоє хвилювання розбудить у мені адреналін.
І на кого мені ставити?
Ну, є порада від Джейсона Принц Індії.
Я поставила двадцятку на перемогу Принца Індії, але хоч як я й викрикувала, а Тодд тішився тим, як я стрибаю та верещу, Принц Індії відстав і до фінішу дістався передостаннім.
Саме перед другим забігом Тодд взяв слухавку червоного телефону та подзвонив Стенові. Коли він закінчив розмову, чоловік із сигарою та трьома перснями і ще троє чоловіків, що виглядали досить багатими, зібралися навколо нього.
Справжній Маккой на другий, сказав Тодд.
Усі чоловіки сунули по двадцятці в руку Тоддові. Коли вони пішли, щоб дати Джейсону гроші, аби той зробив за них ставки, Тодд дав мені одну з двадцяток.
Бачиш? Легкі гроші. Іди, постав на Справжнього Маккоя.
Я підійшла до букмекерського віконечка, а в голові у мене застрягла пісня з «Хлопців та лялечок»[66] «Ось тут я бачу, кінь, на ймення Пол Ревір» Тодд стояв біля пятдесятидоларового віконечка, робив ставки за Стена.
Від оголошення старту я аж здригнулася, коні рвонули, і я почала кричати голосніше, ніж будь-коли до того у своєму житті. Справжній Маккой утримувався на третьому місці аж до останнього кола, а тоді зробив свій хід. То був фотофініш. Ми перемогли. І на цього коня ставки були пять до одного. Я пішла поміняти білети на готівку, і коли чоловік відраховував гроші, руки в мене трусилися. Я швидко сховала купюри в сумочку. Оце життя. Тодд обміняв білет на чотириста пятдесят доларів для Стена.
Насправді, вони твої, сказала я Тоддові, пропонуючи гроші, які я виграла.
Насправді, вони твої, сказала я Тоддові, пропонуючи гроші, які я виграла.
Він похитав головою.
Це буде означати, що я грав. Що скажуть мої друзі в клубі?
Наступний кінь, якого вибрав Стен, прийшов третім, але він мав про запас іще трьох імовірних переможців, тож до восьмого забігу я виграла загалом 470 доларів і 35 центів.
На кого мені ставити в наступному забігу? спитала я.
Тодд похитав головою.
Стен пропускає два останні забіги. Надто багато хороших коней. І, між тим, ти маєш роботу.
Тоді я й згадала, що взагалі тут роблю. Треба пояснити ситуацію Беллі, щоб вона все не зіпсувала. Я нервово роззирнулася навколо. Так багато людей.
Тут є десь місце, у якому б я могла побути наодинці кілька хвилин?
Біля кабінету секретаря є роздягальня. Там і твій костюм. Я віддам Стенові гроші, а тоді повернуся за тобою.
У маленькій роздягальні я вдягнула синьо-червоний шовковий одяг жокея, зачесала волосся перед дзеркалом, сховала гроші в бюстгальтер і покликала Беллу. Я пояснила їй умови договору.
Вона почала скиглити.
Я, щоб танцювала в отому? В шоломі й тих окулярах банькатих? Я не клоунка якась.
Послухай, Белло. Я пообіцяла Тоддові.
Ти пообіцяла, ти й роби.
Пролунав стукіт у двері.
У тебе все гаразд?
Так, вже виходжу.
Водій чекає.
Добре, сказала я. Я повернулася до Белли. Зробімо так. Я поділюся з тобою своїм виграшем. Я виграла чотириста сімдесят доларів.
Я хочу половину, і ти не чіпатимеш мене до кінця вечора.
Агов, дівчино, це просто грабунок посеред білого дня.
Ні, це просто шоу-бізнес. Якщо тобі таке не подобається, бери когось іншого.
Добре. Гаразд. Твою героїню звати Бетті Вінз. Та перед тим, як помінятися, я відзначила собі в памяті, так, щоб Белла не чула, що одного дня я з нею поквитаюся.
Белла глянула на себе в дзеркало, нанесла помаду та одягла червоний шовковий шалик, який вона знайшла в шафці.
Отже, Бетті Вінз, сказала вона, прицмокуючи губами. Публіка чекає. Іди, дай їм жару.
Водій чекав біля роздягальні разом із Тоддом. Вона несподівано підступила та поцілувала Тодда в губи.
Побачимося пізніше, любчику.
Матір Божа, прошепотів він.
Ні, мене звуть Бетті Вінз, сказала вона, хихочучи, та пішла за водієм і повихляла задком.
Водій молодий, приємний із вигляду пуерторіканець на імя Пако провів її до оздобленої квітами платформи, що була прикріплена до білого пікапа. На підвищеній сцені стояв бутафорський кінь із візком, а ще барабан із сітчастого дроту, наповнений відривними корінцями білетів. На кожному кінці платформи стояли гучномовці, а до візка був прикріплений мікрофон.
Ти знаєш, що робити? спитав Пако.
Белла залізла в коляску, взяла віжки в руки та, імітуючи Мей Вест, сказала:
Пако, любий, я зафжди знаю, що робити.
Добре, сміючись сказав він. У мене в кабіні є свій мікрофон. Я оголошу тебе і передам слово. Після цього тобі треба тільки заспівати одну-дві пісні які сама захочеш та помахати тим мудилам, поки я тричі повільно обїду перед трибунами. Тоді я зупинюся в центрі й можеш робити, що захочеш.
Коли платформа викотилась на доріжку, юрба вибухнула аплодисментами, всі махали руками.
Агов, Бетті Вінз!
Гей, Бетті, він виграє чи програє?
Заспівай нам щось, Бетті!
А цицьки в тебе справжні?
Бетті, він же тебе грає?
Агов, Бетті, він таких на сніданок їсть!
Поки вони підїжджали до центру трибуни, Белла взяла мікрофон та заспівала «Перегони в Кемптауні»[67]. Публіка ревіла прихильно.
Після першого номеру Пако подякував натовпу за те, що відвідали Нью-Йоркський іподром. Бетті Вінз мала витягти корінець переможного білета з барабана, що був прикріплений ззаду до візка. Він зупинив машину просто перед трибуною. Телекамери постійно були націлені на неї.
Вибери мій, Бетті!
Агов, Бетті, мене можеш осідлати, коли тобі заманеться!
Вона помахала натовпу, зняла окуляри, покрутила корбу сітчастого барабана і витягла білети.
Якщо переможці гарні хлопці, сказала вона, кожен отримає від мене поцілунок як подарунок. І знову юрба заревіла від задоволення.
Белла гралася і жартувала з натовпом. Коли вона побачила телекамеру, то прицмокнула губами та прошепотіла в мікрофон сексуальним голосом Мерилін Монро:
Але я сподівалася, що тут буде диван для кастингу[68], щоб я на ньому виступила. Вона зімітувала стриптиз-танець і юрба з радістю підтримала її.