Белла витягла пять переможних білетів. Перші три належали чоловікам, і їх вона поцілувала. Коли конкурс закінчився, вона заспівала «Моє серце належить таткові»[69], після чого публіка підвелася та підтримала її бурхливими оваціями. Потім кілька молодиків перескочили через огорожу і кинулися на доріжку. Пако відвіз платформу геть від трибуни, однак знадобилося півдюжини охоронців, щоб оточити тих чоловіків і зігнати з доріжки для початку останнього забігу.
Ти була надзвичайною, сказав Тодд, коли Пако зупинився біля входу до паддока. Вона знову міцно та довго припала до його губ.
Поїхали, сказав він.
Куди?
Переодягнися, і я відвезу тебе додому.
Я хочу зробити ставку на останній забіг, сказала вона.
Стен же нічого не вибрав на нього.
Який Стен?
Тодд надовго затримав погляд на ній, а тоді похитав головою.
Знову зміни настрою. Ти вже інша. Я так і думав.
Яка інша?
Та, що ходила танцювати з Еліотом, та, в якої прізвисько Белла.
Спіймав мене на гарячому, любчику, сказала вона, погладжуючи його груди. Тепер дозволь мені вибратися з цих лахів. Я хочу все це з себе поскидати та піти галопувати.
Белла переодяглася, і я сказала їй, що хочу повернутись.
Ми домовились, сказала вона.
Я віддам тобі всю суму, чотириста сімдесят доларів, сказала я.
Хочеш відкупитись від мене? Слухай, це я вийшла і виступила. Тому я заслуговую і на гроші, і на час назовні.
Ти пошкодуєш про це, Белло.
Ще якісь новини? Ми домовилися. Я дотримуюсь угоди, і тебе змушую.
Я нічого не могла зробити. Тодд чекав на неї біля роздягальні.
Не став дуже багато на останній забіг. Стен думає, що там надто багато ймовірних переможців.
Це вже проблема Стена.
Вона підійшла до пятдесятидоларового віконця та поставила всі чотириста сімдесят доларів на перемогу Похмурої Сел. На її думку, то була чудова переможна ставка. Похмура Сел прийшла четвертою.
Що ж, сказала вона Тоддові, спокусливо потягуючись, це було весело.
Ти гарно програєш, сказав він.
Про гроші я завжди говорю так само, як і про чоловіків: «як прийшли, так і пішли».
Він відвіз її додому, і Белла запросила його на чарочку на ніч.
Тодд піднявся за нею нагору, а я кляла себе за ту дурнувату домовленість, що не чіпатиму її до кінця вечора. Я боялася, що вона звабить Тодда, й Джинкс знову вийде на свободу. Джинкс ніяким чином не була частиною угоди, але Белла про це не думала.
Тоді мені й спало на думку, що ніхто з інших ні про що з нею не домовлявся, хтось із них міг би її витіснити. Нола може створити зайві труднощі. Я вирішила, що найкращим варіантом буде Саллі. Вона взагалі ні про що не здогадувалася.
Белла пішла до спальні, щоб переодягтися в щось зручніше, поки Тодд наповнював склянки. Тоді я й втрутилася, виштовхнула вперед Саллі, яка взагалі не розуміла, що, в біса, коїться.
Белла почала говорити:
Це нечесно
Але тоді вона зникла, а Саллі саме одягала свій новий рожевий халат, коли почула шум у вітальні. Вона злякалася. Заглянула крізь тріщину в дверях і побачила Тодда зі склянкою в руці, який вмикає телевізор.
Агов, гукнув він, тебе, мабуть, покажуть у нічних новинах.
Вона повільно вийшла, намагаючись допетрати, про що він взагалі говорить.
Чому б це я була в новинах?
А ти що, не бачила скільки камер тебе знімали на іподромі?
Саллі виглядала приголомшеною.
Що ти тут робиш? І як камери на іподромі стосуються мене?
О ні! сказав він, відставляючи склянку, і позадкував до дверей. Матері твоїй ковінька, хто ти тепер?
Вона блимнула на нього лютим поглядом.
Слухай, я не знаю, яку ти гру тут затіяв, Тодде. Але я цілий день не виходила зі своєї квартири.
Ні? сказав він, тицяючи на екран телевізора. Що ж, як тоді ти поясниш оце?
і сьогодні, говорив диктор, натовп на Нью-Йоркському іподромі чудово провів час, насолоджуючись призовим конкурсом та виступом неперевершеної Бетті Вінз, яка сьогодні була в ударі.
Камера підїхала ближче, і очі Саллі полізли на лоб, коли вона побачила саму себе.
Камера підїхала ближче, і очі Саллі полізли на лоб, коли вона побачила саму себе.
Господи Ісусе!
Якщо ти цілий вечір пробула тут, то хто це?
Це я видихнула вона. Але я не памятаю
Саллі дивилася, як Белла танцює, слухала її спів та дотепи. Сльози покотилися щоками.
Це не я. Це не можу бути я. Я не памятаю.
Тодд спробував заспокоїти її, але вона вирвалася.
Будь ласка, залиш мене в спокої. Мені треба подумати. Мені треба з цим розібратися.
Добре, сказав він, якщо ти впевнена, що з тобою все буде гаразд. Що б не трапилось, я хочу, щоб ти знала, я кохаю тебе.
Коли він пішов, Саллі вимкнула телевізор та не зводила очей із темного екрана.
Вона більше не могла казати, що це неправда. Вона побачила все на власні очі.
Моторошна тиша наповнила кімнату, й вона так страждала, що мені аж стало її шкода. То було наче хтось зірвав з обличчя Саллі маску, й вона раптом змогла побачити в дзеркалі, що відбувалося всі ці роки, коли вона втрачала час, коли її звинувачували в тому, чого вона не робила, коли її називали брехухою та карали, коли вона чула шепіт за спиною, коли люди крутили собі у скроні вказівним пальцем.
Я не хочу жити! закричала вона.
«Ти мусиш жити», промовив голос.
Хто ти? Чий це голос? Хто ти такий?
«Я тут, щоб наглядати за тобою».
У мене розщеплення особистості. Я божевільна. Я хочу вмерти!
«Тепер, коли ти знаєш правду, то стаєш на шлях зцілення. Не здавайся».
Я не витримаю цього пекла! Дозволь мені померти!
Вона розбила склянку та почала різати собі запястя, але голос її зупинив:
«Тепер, коли ти побачила Беллу, ти знаєш правду і приймеш інших емоційно та розумом. Розкажи докторові Ешу. І тоді твоє лікування просунеться вперед».
Саллі знепритомніла.
Я не знала, звідки лунав той голос. Ми, мабуть, усі збожеволіли.
Під час сеансу в пятницю в лікарняному кабінеті Саллі розповіла Роджеру, що сталося, і це його засмутило.
Я планував зіткнути вас із іншими особистостями, сказав він, але очікував, що буду сам присутнім, коли ви дізнаєтесь правду. Не міг собі уявити, що ви це побачите по телевізору.
Я хотіла померти, докторе Еш. За все своє життя я ще ніколи не почувалася так зле.
Це болючий, але необхідний крок на шляху до зцілення. Ми прорвалися крізь заперечення вашу першу лінію оборони і тепер, коли ви змушені сприйняти факт, що всередині вас існують інші особи, то можете рухатися далі до спільної свідомості. Щойно ви всі навчитеся підтримувати звязок одна з одною, то зможете жити відносно безпечним життям. Найбільшою небезпекою було те, що жодна з вас не знала про те, що роблять інші.
Вибачте, що намагалася вбити себе, докторе Еш.
Кілька секунд він замислено дивився на неї. Тоді нахилився вперед.
Це мене турбує.
Більше я такого не робитиму.
Ми дійшли до надзвичайно делікатної фази, Саллі. Зараз ви у великій небезпеці. Я думаю, найкраще для вас буде залишитися тут добровільним пацієнтом. Ненадовго, тільки, щоб ми могли розвинути спільну свідомість.
Їй перехопило подих.
Але навіщо? Я не божевільна. Ви сказали, що я не психічно хвора.
Звісно ж ні. Але, як я щойно сказав, наступний крок для нас неймовірно важливий, і я хочу, щоб вас оточували люди двадцять чотири години на добу, на випадок, якщо будуть ще провали в памяті.
Саллі, скривившись, похитала головою.
Але ці провали я мала все життя, і мені не була потрібна госпіталізація. Що ви хочете зробити?
Роджер нахилився вперед, взяв її долоні в свої та глянув їй у вічі.
Саллі, дотепер, щоразу, як я вас гіпнотизував та дозволяв запамятати рівно стільки, скільки ви самі того бажаєте, ви приходили до тями з цілковитою амнезією. Ви настільки сильно блокували себе від інших, що терапія не давала жодних результатів.
А що ви збираєтеся зробити зараз? В її голосі вчувалися тривога та страх.
Я даватиму вам психотичні команди, щоб ви запамятовували те, що відбувається, коли я розмовляю з іншими. Ви не тільки чутимете інших, Саллі, а й памятатимете, що почули. Ви почнете їх приймати.
Я не хочу нікого приймати. Просто позбудьтеся їх.
Ми не можемо цього зробити. Тепер, коли ви усвідомлюєте їхнє існування як емоційно, так і розумом, ми мусимо звести вас усіх разом. Ви всі маєте почати спілкуватися безпосередньо одна з одною.
Мені страшно.
Звісно. Ви створили цих людей тому, що потребували їх, але тоді почали захищати себе від усвідомлення їхнього існування через амнезію. Мій підхід полягає в тому, щоб зламати протилежні захисні механізми, щоб вивести їх назовні, щоб ви змогли співпрацювати. Памятайте, колись вони були вашими уявними друзями.
Саллі витерла сльози.
Так, але я ніколи не думала, що мені доведеться побачитися з ними знову.
Це єдиний шлях, Саллі. Я планую почати групову терапію зі всіма вашими особистостями, і хочу, щоб ви перебували в лікарні, де буде цілодобовий нагляд.
А як щодо моєї роботи?
Скажіть Еліоту і Тоддові, що вам потрібна відпустка на тиждень-два через стан здоровя. Ви не мусите заглиблюватися в деталі. Для вас я тут все сам організую.
Вона кивнула.
Як скажете.
Коли Саллі вийшла з кабінету, то відчула, як напружилося все її тіло, кожен мяз напнувся, ніби тятива. Вона подумала, чи не спакувати валізу та втекти геть. Але знала, що вона так не вчинить. Вона зустрінеться зі страхітними людьми, які розривали її життя на шматки, віч-на-віч, і ця зустріч або зцілить її, або просто вбє.
Частина друга
Вісім
Наступного тижня Саллі перебралася до клінічного центру психічного здоровя Мідтауна. Вона лежала у загальній палаті на третьому поверсі, який скидався більше на вестибюль нового готелю, ніж на лікарню. Але їй було страшно серед медсестер та інших лікарів і пацієнтів, тому Саллі спакувала психічну валізу та виписала свою свідомість з цього готелю. Контроль на себе взяла я. Патякалка-Даффі час від часу заглядала в мою палату, інколи будила мене серед ночі та постійно запитувала, хто я. Я знала, що вона нам не вірить, тому влаштувала грандіозну сцену й назвала кілька нових імен, вдаючи з себе інші особистості. Вона дуже зацікавилась, коли я представилась чотирирічною Луїз, яка шукає свою мамусю. А одного дня я сказала, що мене звуть Мартін Косак, який обікрав банк у Таксоні. Даффі все це записувала.
Я познайомилася з багатьма приємними людьми в яскравому, обставленому кімнатними рослинами покої для відпочинку, але коли розійшлася звістка, що в мене множинна особистість, інші пацієнти почали ставитись до мене як до божевільної.