Слухайте, я не знаю, чого ви хочете, сказала Саллі, і мені на це наплювати. Тому просто повертайтеся туди, звідки б ви не прийшли, та залиште мене в спокої.
Вона хоче, щоб ми залишили її в спокої, сказала Джинкс.
У цьому високому могутньому голосі більше Ноли, ніж
Я Саллі, відрізала вона, і не хочу з вами мати жодної справи. Тому йдіть.
Це нелегко, сказала Джинкс.
Саме так, підхопила Белла. Нелегко.
Джинкс підняла вібратор і натиснула на кнопку. Саллі почула мяке гудіння та різко глянула на неї.
Що це ти робиш?
Ми належимо одна одній, сказала Джинкс. Ми частини одна одної. Єдині, але також розділені. Нам не потрібен ніхто, щоб задовольнити наші потреби і бажання.
Вона погладила ногу Саллі та пробігла рукою їй між стегон.
Не роби цього! різко відказала Саллі.
Вона хотіла відбити цю долоню, але Белла тримала її ліву руку, й вона відчула, як пальці Джинкс погладжують її ніжними круговими рухами.
Ні, сказала Саллі. Я не хочу, щоб ви це робили. Я не користуюся такими речами.
А я користуюся, сказала Белла, настільки часто, наскільки можу. Але втрьох веселіше, ніж одній.
Белла гладила груди Саллі, ніжно терла соски змоченими слиною пальцями. Саллі ще трохи пручалася, але її дихання ставало все важчим і важчим. Повіки тріпотіли, а очі затуманилися. Я злякалася, намагалася пробитися назовні, але не могла. Вони були надто сильні.
Тоді Джинкс взяла вібратор та увігнала його всередину. Вібрації примусили тіло Саллі дрижати і звиватися. Від електричного шоку її тіло трепетало. Губи тремтіли, і Саллі все важче було казати «Ні». Белла витягла язик та облизала вуста. Джинкс прискорилась. Вона заганяла вібратор щоразу глибше й глибше, докладаючи все більше зусиль, шепочучи на вухо Саллі непристойності.
Кінчай, ти, клята сучко. Ти цього так хотіла. Щоб тебе зґвалтували. Всі ці роки ти перекладала це на Беллу або змушувала мене відбиватися. Тепер можеш приєднатися до нашого чудового великого траху.
Саллі кінчила з такою пульсуючою жорсткою силою, що її спина вигнулася дугою, а потім вона знепритомніла. Джинкс розсміялася та зникла. Белла лежала, міркуючи про те, що мала б почуватися краще вільною та розслабленою. Натомість її гризло почуття провини. Вони витягла пляшку «Джонні Вокера»[93] з шафи та почала заливатися алкоголем.
Дідько, що б я не робила, все виходить не так.
«Тому, що це не вихід».
«Хто це?»
«Ти почуваєшся погано, бо знаєш, що вчинила погано».
«То була не я. То була ідея Джинкс».
«Настав час припинити звинувачувати інших».
Беллу турбувало, що вона не могла розрізнити, чи чоловічий то голос був, чи жіночий. Вона бачила обличчя, але його риси були розмитими.
«Що ж, інші заслуговують звинувачень».
«Не варто так багато пити. Тобі потрібен чистий розум, щоб прийняти рішення».
«Хто ти?»
«Сама знаєш».
«Ти те, що Деррі називає ВОсПом?»
«Так, я Внутрішній Особистий Помічник. І ти повинна дозволити докторові Ешу обєднати себе з іншими, щоб те, що сталося сьогодні, більше не повторилося».
«Може, Саллі більше не хоче обєднуватися. Можливо, це її зламало».
«Ні, з нею все буде гаразд. Я допоміг їй стерти це з розуму. Спогад заховано глибоко в її несвідомому».
Белла цілу ніч проговорила з Помічником й заснула, так і не вирішивши остаточно, що робити. У неділю вранці, з найгіршим похміллям у своєму житті, вона зрозуміла, що більше ніколи не захоче бачити світ цими налитими кровю очима. Більшу частину дня вона провела з пакетом льоду на голові, не переймаючись про те, чи житиме вона, чи помре.
Добре, ВОсП, промовила Белла вголос, хоча Помічника ніде й не було. Я обєднаюсь. Але якщо я збожеволію то буде твоя провина.
У понеділок Саллі пішла на терапію засмучена і знервована, хоча й гадки не мала, чому. Тоді Роджер пояснив, що до них приєднається Белла.
Ну, я не знаю, сказала Саллі. Мені здавалось, я добре з усім даю собі раду.
А як щодо виступу на сцені та травмування? запитав він.
Як на мене, тим вагоміша причина не давати Беллі впливати на ситуацію.
Це так не працює, Саллі. Коли ти обєднаєшся з Беллою, то зможеш контролювати її та себе, а можливо, й протистояти Джинкс. Дозволь зазначити те, що ти зараз робиш, це захисний механізм, передбачений у таких випадках. Спочатку заперечення. Тоді опір. Але ми маємо рухатися далі.
Чому так швидко? Минуло менше місяця, відколи я отримала це нове відчуття інтелектуальної повноти. Чому не можна почекати?
Я планував дати тобі ще місяць перед тим, як рухатися далі. Сподівався, що після приборкання нахилів до самогубства ми могли б повільніше йти вперед. Але твоя частина, що сповнена люттю, виходить на передній план. Тобі знадобиться більше сили, щоб контролювати її, тому я думаю, що варто змінюватися швидше.
Вона замовкла.
Ти погоджуєшся на злиття з Беллою? спитав він.
Саллі кивнула.
Скажи вголос. Рішення повинно бути щирим та безсумнівним. Не для мене для тебе.
Я погоджуюся на злиття.
Тоді Роджер покликав Беллу і запитав, чи обдумала вона свій вибір та чи готова пройти через це. Вона розповіла, що обговорювала це зі мною та ВОсПом, й вирішила обєднатися.
Роджер застосував свою золоту ручку.
Що ж, Белло. Світло в залі гасне. Завіса піднімається. Коли спалахнуть вогні рампи, на якусь мить тебе засліпить, але ти знатимеш, що глядачі на місцях. Ти станеш однією з найкращих акторок у світі, але твоїм сценічним імям буде Саллі Портер, й ти більше ніколи не усвідомлюватимеш окремішнього існування. Твій розум повернеться на шлях, яким він прямував до того вечора, коли ти виступила на різдвяному святі, й все, що було осібною Беллою, зіллється в історію з чудовим персонажем Саллі.
Белла кивнула, відчуваючи збудження від початку пєси, напруження та холодок у шлунку, коли глядачі затихли, її Помічник усміхався з-за лаштунків та чекав чекав
Коли я полічу до трьох, ти розплющиш очі. Ти не запамятаєш нічого, але знатимеш, що ти Саллі Портер. До скількох, я сказав, дорахую?
Трьох
Гаразд. Один Два Три
Вона розплющила очі, покліпала та роззирнулася навколо. З якоїсь причини вона очікувала, що опиниться на сцені під яскравим світлом, яке так любила. Але вона була тут наодинці з Роджером, який схвильовано на неї дивився.
Вона розплющила очі, покліпала та роззирнулася навколо. З якоїсь причини вона очікувала, що опиниться на сцені під яскравим світлом, яке так любила. Але вона була тут наодинці з Роджером, який схвильовано на неї дивився.
Як почуваєшся? спитав він.
Добре. Схвильована. Вона усвідомила, що «схвильована» заслабке слово. Вона почувалася бадьоро, ніби могла злетіти в повітря.
В якому розумінні схвильована?
Саллі усміхнулася та облизала губи.
Мені хочеться танцювати. І це дивно, бо я ніколи не танцюю. Навіть не вмію. Я така незграбна.
Ти відкриєш для себе, що дуже гарно танцюєш, Саллі. Не дивуйся і не опирайся цьому.
Я навіть ніколи не задумувалася про танці. Але Вона підвелася та, почувши мелодію в голові, почала рухатись та кружляти кімнатою. Ти не хочеш зводити мене на танці, Роджере?
Не думаю, що це хороша ідея, Саллі. У твоєму житті відбувається так багато змін, що нам варто обмежувати наші стосунки лише стінами цього кабінету.
Я тобі не подобаюся, надула губки Саллі.
Вона хотіла його і знала, що зможе отримати, якщо попрацює над цим.
Це неправда.
Взагалі-то, сказала вона, я чула, що деякі психіатри проводять час зі своїми пацієнтами поза сеансами. Я до тебе не заграю та не планую тебе зваблювати, якщо це те, що тебе турбує. Просто думаю, що з цими новими відчуттями тобі варто побути моїм супутником, коли я перші кілька разів виходитиму на люди.
Супутником?
Щоб упевнитися, що я не потраплю в халепу. Можемо повечеряти, сходити на якусь виставу, потім потанцювати, а тоді залишиш мене на порозі квартири. Клянусь, я не затягуватиму тебе всередину.
Не думаю, що це хороша ідея.
Вона приклала долоню до голови.
Що таке?
Знову той головний біль.
Вона брехала. Голова її зовсім не боліла, але тепер вона знала, як змусити Роджера співчувати їй. Я вже хотіла вийти та попередити його, але передумала. Врешті-решт, Саллі-три була його творінням, та він мав відповідати за неї. Було б весело подивитися, як вона обведе його навколо свого маленького пальчика. Запевняю вас, я не ревнувала. Якби я подумала, що вона справді на нього націлилася, то втрутилася б. Але вона лише хотіла побавитися. І я нічого проти цього не мала. Тепер, коли я зрозуміла, що ВОсП допомагає Саллі, то тішилася за неї та була рада, що позбулася деяких обовязків. Саллі світилася так, ніби була готова піти, куди очі дивляться, та робити, що завгодно. Вона любила життя.
Я також відчувала невелике полегшення, тому що тепер без Белли буде менша ймовірність того, що Саллі вскочить у халепу з чоловіками. Третя Саллі мала б контролювати ці потяги. Та разом із тим було сумно усвідомлювати, що більше немає окремої Белли. З усіма її недоліками, з нею було весело. Ті шалені авантюри, в які вона нас втягувала, були цікавими, а тепер дещо зникне. Я сказала собі, що її дух продовжує жити в Саллі. А це ніби потойбічне життя, правда? Просто, щоб упевнитись, чи Белла зникла, я шукала й шукала. Та ніякої Белли більше не було. Й тепер, коли зникли Нола і Белла, Саллі стала розумнішою та сексуальнішою, ніж будь-коли. Коли вона повернулася додому, то не могла зрозуміти, чому вібратор лежить на ліжку. Червоніючи та сміючись, вона викинула його у смітник. Він їй більше не знадобиться.
Я покликала ВОсПа, щоб побачити, чи вдасться побалакати, але відповіді не отримала. Я подумала, що він чи вона не готові ще допомогти мені.
Частина четверта
Тринадцять
Через два тижні, на початку вересня, Саллі зателефонувала Роджеру та почала благати:
Я знаю, що сеанс у мене аж завтра, але, будь ласка, піди зі мною кудись сьогодні. Я хочу побути з кимось, кому довіряю. Я гарно поводилася, контролювала імпульси, але мені потрібно десь розвіятися ввечері.
Він довго про це думав, тоді натиснув кнопку апарата внутрішнього звязку.
Меґґі, у мене на цей вечір не призначено зустрічей із пацієнтами, правда? Добре. Скасуй будь-які інші сеанси. Хочу прогулятись.
Буду готова о шостій, сказала Саллі.
Знаю, виглядає так, ніби я пхаю носа до чужого проса, та я не збиралася залишати Саллі наодинці з Роджером. Аж ніяк. Я подумала, що прослідкую за ними. Перед виставою Саллі не могла визначитися між єврейським гастрономічним магазином та французьким рестораном. Роджер запропонував невеличке місце з італійською їжею та картатими червоними скатертинами. На згадку про Беллу, мабуть. Там було так романтично, свічки, що стікали воском, та пляшки «Кянті»[94].