Саллі воно не здавалося романтичним. Вона сказала, що тут сентиментально.
Господи, за це мені захотілося їй вмазати. Завжди до всього прискіпується. Я вже приготувалася подарувати їй головний біль. Якщо вона продовжуватиме в тому ж дусі, то приведу Джинкс, щоб надавала їй по сраці.
Як почуваєшся? спитав Роджер.
Чудовезно, сказала вона. Але трохи неспокійно. Ніби мені треба кудись іти, щось робити.
Ми й робимо.
Вона усміхнулася йому:
Я не про це. Я про те, щоб робити щось цікаве зі своїм життям.
Увесь час, що вона з ним говорила, Саллі роздивлялася довкола, ніби шукала очима, чи немає поблизу інших гарних чоловіків, наче Роджера поруч і не було. Господи, як же вона злостила мене. Зараз вона почала більше фальшивити.
Вистава було чудовою мюзикл із сумним закінченням, і якби я була назовні, то, мабуть, розплакалася б. Але не Саллі. Вона постійно аналізувала сюжет, критикувала спів і танці. Мені сподобалося, але, думаю, у мене недостатньо хороший смак.
Коли він провів її додому, Саллі прошепотіла йому на вухо:
Тобі насправді необовязково кидати мене під дверима, Роджере. Можеш залишитися на ніч.
Ми домовлялися, Саллі.
Я була рада, що він це сказав. Якби він купився на її лицемірну хитрість, я б справді натравила на них Джинкс. Від цього я стала поважати Роджера ще більше, коли дізналася, що він не кинеться на жінку тільки тому, що вона була гарною, розумною та сексуальною. Ну, тобто, він знав, що Саллі не має глибоких щирих почуттів. Вона не могла кохати й не могла ненавидіти, тож навіть зі всіма своїми мізками та красою все одно залишалася частиною цілісної особи і не обовязково найкращою.
Але Саллі була наполегливою. Коли він провів її до квартири, вона продовжувала наполягати, якщо Роджер не залишиться на ніч та не складе компанію, їй може захотітися знову вийти погуляти та знайти собі іншого компаньйона.
Що ж, тоді лишень на хвилинку, сказав він.
Коли вона скинула свою шаль та увімкнула повільну танцювальну музику, то очікувала, що він пригорне її до себе. Натомість Роджер витягнув дещо схоже на портсигар.
Я відчував, що в тебе можуть виникнути проблеми зі сном сьогодні, промовив він, тому приніс одну річ, яка тебе розслабить.
Це її здивувало. Вона була впевнена, що спіймала його.
Я не хочу розслаблятися, Роджере. Принаймні не таким способом.
На сьогодні це єдиний спосіб, Саллі.
Я маю право вийти та знайти собі товариство іншого чоловіка, якщо захочу.
Так, але, як твій лікар, на сьогодні я призначаю тобі відпочинок у ліжку на самоті.
Саллі відчула, як всередині здіймається лють.
Ти не хочеш мене, але також не бажаєш, щоб мене мав хтось інший.
Це неправда. Я просто намагаюся вберегти тебе від небезпеки, поки в тебе цей делікатний перехідний період.
Перехідний куди? Я задоволена собою, такою, якою я є.
Але ти не залишишся такою. Ти досі не маєш стабільної основи. Попереду ще багато роботи, і ми мусимо бути обережними, щоб ти не розірвала себе на шматки своєю імпульсивною поведінкою.
Те, що Роджер Еш спарував, людина нехай не розлучить?[95] Так? Вважаєш себе Богом, Роджере?
Він витягнув шприц із чохла та занурив голку в флакон із прозорою речовиною.
Я не хочу цього! закричала вона, вибиваючи інєкцію з його рук. Вони обоє впялися очима у флакон та шприц на підлозі. Ти не маєш права робити за мене тепер моральний вибір.
Роджер витяг свою золоту ручку та грубо промовив:
Він знає, що
Ні! заверещала Саллі, затискаючи долонями вуха. Ти не можеш робити це, щоб контролювати мене. Я не дитина, і ти сам сказав, що не божевільна. Ти знаєш, що це неетично.
Він витріщився на неї.
Ти це робиш лише для того, щоб домінувати наді мною, сказала вона, то чим ти відрізняєшся від Свенґалі?[96] Я всього-на-всього лялька в руках гіпнотизера? Ти так само домінував над своєю дружиною поки вона не вбила себе?
Йому в обличчя кинулась кров, і Роджер повільно сховав золоту ручку до нагрудної кишені.
Вибач. Думаю, я справді не маю права керувати твоєю поведінкою, якщо вона не призведе до самогубства.
Я не хотіла тебе образити, сказала вона. Але якщо я не маю права самотужки приймати рішення, робити, як мені заманеться, тоді я, виходить, твоя невільниця. А ми не над цим тут працюємо, правда ж?
Я не хотіла тебе образити, сказала вона. Але якщо я не маю права самотужки приймати рішення, робити, як мені заманеться, тоді я, виходить, твоя невільниця. А ми не над цим тут працюємо, правда ж?
Він мяко промовив:
Я визнаю свою помилку.
Саллі торкнулася його руки.
Я все одно хочу, щоб ти залишився зі мною.
Роджер взяв свій піджак, підійшов до дверей, а тоді озирнувся:
Тільки пообіцяй, що не завдаси собі ніякої шкоди.
Обіцяю. Те, чого я хочу тепер, протилежне смерті. Я хочу жити наповненим життям як вільна людина і самотужки робити вибір.
Що ж, Саллі, тоді добраніч. Побачимося на сеансі завтра вранці о девятій.
Після того як він пішов, Саллі залишилася стояти невпевнена в тому, що робити зі своєю нововіднайденою свободою. Щось усередині неї порадило приготувати собі попкорн та подивитися вечірнє шоу по телевізору або дочитати «Мобі Діка». Але вона відкинула обидві думки, пробурмотівши: «Я не це собі планувала».
Саллі знала, що найкращим варіантом буде залишитися вдома, та все одно неспокійно міряла кроками квартиру. Хотіла піти, та разом з тим хотіла залишитися. Вона знала, що там нічого на неї не чекає. Прогулянка вулицями змусить її почуватися ще самотнішою й зажене в глибшу депресію. Та все одно вона могла б зустрітися з кимось цікавим. Рішення. Рішення. Раніше з ними було так просто. Саллі взяла слухавку та почала набирати домашній номер Еліота, але зупинилася. Тоді замість нього зателефонувала Тоддові. Коли він відповів, вона витріщилася на телефон і швидко повісила слухавку.
Блядь! нарешті скрикнула вона, вхопила сумочку та пальто і вибігла сходами на вулицю.
Почався дощ. Вона сховалася під накриттям ательє містера Ґрінберґа, витягла з сумочки пластиковий капюшон від дощу та наділа його, скориставшись вітриною як дзеркалом. Мерфі все ще стояв на місці, але з якогось дива його кийок зник. Порожня права рука була вивернута в непристойному жесті. Дурнувата ідея, подумала вона. Так, ніби грабіжника відлякає манекен у поліцейській формі.
Вона почекала на розі вулиці на таксі, але міський автобус приїхав раніше, тож зайшла всередину. Не було потреби тринькати гроші. Саллі зійшла на Третій авеню та пішла по ній, відчуваючи збудження від того, що гуляла вулицею з опівнічниками. Вона була вражена собою, відчувала ризик, і їй це подобалося. До кінця вечора могла ще пережити якусь пригоду, могла зустрітися з кимось, хто б змінив її життя. Одна випадковість, одна випадкова зустріч, і все могло б піти далі в іншому напрямку. Це було неправильно. Це було по-дурному. Але кому взагалі не наплювати? Саллі збиралася чудово провести час. Вона також була опівнічницею.
Вона почула музику з «Шендіґаф» і задумалася, чи слово shandy походило від shanty[97]. Потрібно буде перевірити якось етимологію цього слова. Всередині яблуку не було де впасти, й вона побачила, як у її бік повертаються зголоднілі погляди. Спочатку Саллі це тішило, й вона прослизнула до бару, щоб замовити скотч, але коли хтось почав ззаду тертися, вона відчула, як по шкірі біжать мурашки й обхопила себе руками, ніби для захисту.
Агов, ти тут сама? Я можу пригостити тебе випивкою?
Він був гарний. Пишне кучеряве волосся та светр-водолазка.
Саллі вже почала казати «Так», але впівслова заперечно похитала головою, не в змозі витиснути з себе саме це слово. Він відійшов. Що з нею відбувається? Сама не знала, чого хоче. Вона понишпорила в сумочці в пошуках сигарети, та помітила, що там немає жодної. Їй хотілося палити, але разом із тим від насиченого тютюновим димом повітря її нудило. Раніше це її ніколи не турбувало. Очевидно, це означає, що вона хоче кинути курити? Саллі швидко випила скотч, розплатилася та протиснулася крізь натовп відвідувачів бару. Надворі вона зупинилася і сперлася на стіну, ковтаючи свіже від дощу повітря.
Чи курила вона раніше, чи ні? Ці думки надто морочили її, тож Саллі похитала головою, намагаючись розібратися дорогою. Вона побачила яскраво освітлену вітрину «Дешевих книжок» і людей, які вибирали залишки нерозпроданих тиражів на столах. Вона зайшла всередину і підійшла до столу, де лежали книжки по долару за кожну. «Домашнє консервування легко». Саллі взяла її, погортала, відставила. Думка про те, щоб щось готувати та пекти, більше її не приваблювала. «Бюджетні ресторани Нью-Йорка для гурманів» звучало цікавіше. Вона потяглася за нею, але інша червона суперобкладинка привернула її увагу. «Сексуальна свідомість для вільних жінок». Вона простягнула руку й завмерла. Хотіла взяти книжку, але рука ніби заклякла. Стос «Історії авангардного кінематографа» лежав поблизу, тож їй вдалося пересунути один примірник зверху «Сексуальної свідомості» та взяти обидві книги тремтячими руками. Коли вона перегортала фотографії в посібнику з сексу, то відчула, що шаріється. Дивлячись на переплетені голі тіла, вона пригадала Ларрі, який показував їй порнографічні знімки, пропонував пози, які б він хотів, щоб вона прийняла, говорив про речі, які хотів би зробити з нею. Вона згадала, як кричала, плакала та потім заблювала все ліжко. Гидотний збоченець. Але тепер, коли Саллі дивилася на це, то відчула, як її груди наливаються, та пробігла язиком по сухих губах. Це одночасно відштовхувало та цікавило. Потрібно зробити це з незнайомцем, вирішила вона. З незнайомцем можна робити різні заборонені речі, які хочеш, а потім не відчувати, що він гидуватиме тобою. Та чи доведеться їй розповідати про це на сповіді?
Саллі відчула погляд за спиною, повернулася та побачила вишкіреного літнього чоловіка.
Виглядає цікаво, промовив той. Він потягнувся та взяв примірник тієї ж книжки, пробіг пальцями по зображеннях, скоса поглядаючи на неї час від часу, ніби намагаючись уявити, як вона робить всі ті речі. Я б багато заплатив за вільну, сексуально свідому жінку.
Він навіть не намагався приховати стовбур у своїх штанях, а навпаки, дивився на неї та погладжував пальцями живіт.
Жінка, яка могла б взятися задовольнити літнього чоловіка, може назвати свою ціну. Гроші в мене є.