Саллі не розуміла, чому така стомлена вже о восьмій годині, чому прокинулася такою сонною та чому майже цілий день її не полишала втома. Завтра треба буде знайти роботу. Самих лише аліментів, вирішила вона, на психіатра не вистачить. Вона задумалась над вибором роботи, але одразу ж почала позіхати. Подумає про це зранку. Прийняла душ, помила голову, випила склянку теплого молока та вибрала собі детективне оповідання, щоб почитати в ліжку. Проте, щойно її голова торкнулася подушки, Саллі заснула без задніх ніг.
Вона не знала, що то я люблю не спати допізна та дивитися пізні-пізні програми по телевізору. «ЕйБіСі»[12] транслював цього тижня фестиваль Гамфрі Боґарта[13]. Коли Саллі заснула, назовні вийшла я, приготувала собі попкорн, скрутилася на кріслі та почала дивитися на Боґі та Гепберн в «Африканській королеві»[14]. Просто обожнюю старі фільми.
Зранку Саллі прокинулася в кріслі перед телевізором та запанікувала. Зателефонувала оператору, щоб дізнатися сьогоднішню дату, і з полегшенням зрозуміла, що не втратила й дня.
Після чашки кави та кукурудзяного кексу вона вирішила знайти роботу. Саллі не була впевнена з чого почати й продовжувала розмірковувати про щось на кшталт попередньої роботи, на якій вона керувала машиною, що вичавлювала пластикові рукоятки на викрутки.
Я вже давно облишила спроби говорити з Саллі, бо вона лякалася голосів у голові. Але я зрозуміла, якщо на чомусь сильно зосереджуюся, то можу впливати на неї. Я пригадала табличку «Шукаємо офіціантку», яку бачила в ресторані «Шлях із жовтої цегли», що на Іст-Сайді[15], кілька днів тому, коли виходила на пробіжку. Тож я зосередилася на назві цього місця. Спочатку це не подіяло, бо вона просто взяла в руки «Жовті сторінки»[16]. (Ну хоч колір правильно вгадала!) І Саллі почала обдзвонювати ресторани, що починалися на літеру «А», з питанням, чи не потрібна їм досвідчена офіціантка. Я зрозуміла, що так вона ніколи не дістанеться до «Ш». Тому спробувала ще раз, зосередилася дужче й побачила, що вона заплутується все більше й більше. Нарешті я просто прокричала: «Потрібна офіціантка в Шляху з жовтої цегли!»
Саллі так злякалася, що аж впустила слухавку, яку не піднімала, а тільки вирячилася на неї. Тоді вона взяла її та кілька разів промовила «Алло?», думаючи, ніби то оператор чи ще хтось заговорив до неї з телефону, проте звідти долинав лише довгий гудок. Тоді все стало зрозуміло, й вона пробігла пальцями по списку ресторанів, доки не дісталася «Шляху з жовтої цегли» на розі Сімдесят четвертої та Третьої авеню. І, дякувати Богу, там було велике оголошення: КАФЕ ТА РЕСТОРАН, РОЗВАГИ ТА НІЧНІ ТАНЦІ. Вона зателефонувала й звязалася з якимось Тоддом Крамером, який представився одним із партнерів, та сказав, якщо її цікавить робота, нехай прийде на співбесіду.
Саллі пробігла очима свій гардероб, міркуючи, що було б добре одягти на співбесіду щодо роботи. Я намагалася переконати її взяти Нолин коричневий брючний костюм або мою синю сукню. Але вона вдягла твідове плаття в ламану клітинку, яке більше підійшло б якійсь матроні, тому я вмила руки. Який сенс докладати зусиль?
«Шлях із жовтої цегли»[17] мав довжелезний жовтий навіс, що тягнувся від вулиці до подвійних скляних дверей. Саллі пройшлася під ним та попрямувала килимом із жовтої цегли вниз сходами через коридор повз двері, підписані «жувачі» та «жувачки», і дійшла до жовтого спірального візерунка перед баром Смарагдового міста, біля якого дебелий бармен витирав склянки. Всередині було темно, світилося лише над столом навпроти танцмайданчика, за яким кілька чоловіків грали у карти.
Місце мало вигляд надзвичайно вишуканим та гламурним, і Саллі злякалася й вже було хотіла піти.
Чимось допомогти, прошу пані? спитав бармен.
У мене запланована зустріч із містером Тоддом Крамером. Щодо вакансії офіціантки.
Бармен показав своєю ганчіркою на столик із картами.
Білявий мужик.
Може, мені не варто турбувати його, коли він грає в карти?
Бармен придивився до плям на склянці.
У такому разі ви з ним так і не побалакаєте.
Саллі вагалася між варіантами перервати гру чи піти без співбесіди. Врешті-решт, стиснувши сумочку, вона попрямувала до столу, ніяковіючи через гучне цокання підборів на порожньому танцполі.
Чоловіки підвели голови, коли вона наблизилась до столу. Вродливий блондин із високим чолом і найблакитнішими очима, які вона коли-небудь бачила, безтурботно тримав у зубах зубочистку. Він нагадав їй фільм про азартного гравця на річковому судні[18], от тільки цей був одягнений у джинси та зімяту денімову сорочку.
Містере Крамер?
Той відвів погляд від карт, без особливого зацікавлення зміряв її очима, а тоді знову втупився у свою «руку»[19].
Піднімаю на пять, сказав він та кинув на стіл кілька зубочисток.
Його голос був, на диво, мяким та низьким.
Вибачте, що турбую вас, почала вона. Я Саллі Портер. Я вам телефонувала з приводу вакансії офіціантки, але я могла б прийти піз
Почекай хвильку, сказав він. Тоді нахилився вперед і вишкірився, повільно обводячи поглядом людей за столом. Три десятки, промовив він.
Вибач, Тодде, промовив невеличкий чоловік із обличчям тюленя. Я тут собі невеликий стрейт[20] припас. З тріумфом він згріб собі купку зубочисток.
Люто ляснувши картами по столу, Крамер підскочив з крісла так, що воно аж перекинулося.
Сраносучі карти, крикнув він. Роздавай ще.
Він пройшов перед Саллі, поманив її вказівним пальцем, навіть не дивлячись в її бік.
Сраний гадський дірявий стрейт, пробурмотів він. Той сучий син достоту щось там підмахлював.
Він провів її до одного зі стільців за баром та сів поруч. Саллі зовсім розхвилювалася та заплуталась, і знала, що зараз зіпсує співбесіду. Тому я почала напирати. Саллі зазвичай бореться з головним болем, але цього разу вона розгубилася як і завжди, коли справа доходила до співбесіди щодо роботи тому вона відчула прохолоду і побачила, ніби її несе кудись геть. Останнє, що вона зробила, то глянула на годинник над баром, цю свою давню звичку, якої навчилася, коли ми ще були дітьми, щоб дізнаватися, скільки часу минуло за останній провал у памяті.
Що ж, дякувати Богові. Саме час вийти мені.
Тодд Крамер скривився та глянув на мене, підвівши голову, так само, як тоді, коли розглядав свої затулені карти.
Щось не так?
Що може бути не так? спитала я. Вам потрібна офіціантка, а я найспритніша, найдосвідченіша офіціантка, яку вам пощастить знайти, яка ще й третій десяток не розміняла. Саме те, що й потрібно цьому закладу дика відьма з Вест-Сайду[21]. Я перехопила його погляд, закинула ногу на ногу, демонструючи край стегна, та усміхнулася.
Його Адамове яблуко здригнулося.
Ти загорілась, як та лампочка.
Я люблю світитися. Колись працювала моделлю, збрехала я. Ми часу не гаємо, поки камери не готові та прожектори не горять. А ще я помітила у вас тут і розваги передбачені. Що ж, я, звісно, не Джуді Гарленд[22], але коли є настрій, можу співати і танцювати, та й у короткій спідниці виглядаю збіса апетитно.
О, не маю сумнівів.
У мене буде випробувальний термін?
Він розглядав мене своїми глибокими синіми очима. Я його зацікавила.
Приходь о пятій тридцять, познайомишся з моїм партнером. Еліот затверджує всіх, кого ми беремо на роботу. Ти більше працюватимеш із ним, а не зі мною. Насправді, я в цій справі тільки інвестор. У мене інші інтереси.
Які, наприклад? запитала я.
Його брови підскочили вгору.
Різне.
Мені насправді цікаво, сказала я. Люблю дізнаватися, чим займаються інші люди.
Ну, під час сезону кінних перегонів із візками я працюю за сумісництвом на Нью-Йоркському іподромі. Та більшість часу я тут.
О, рисаки. Обожнюю їх. Що ви там робите? Ви трохи завеликий, як на жокея.
Мені насправді цікаво, сказала я. Люблю дізнаватися, чим займаються інші люди.
Ну, під час сезону кінних перегонів із візками я працюю за сумісництвом на Нью-Йоркському іподромі. Та більшість часу я тут.
О, рисаки. Обожнюю їх. Що ви там робите? Ви трохи завеликий, як на жокея.
Він засміявся.
Один мій друг менеджер із організації різних заходів. Якщо в когось політична організація або потрібно влаштувати зїзд чи груповий проект зі збору коштів, я допомагаю йому розробляти рекламні хитрощі.
Звучить весело.
Робота така.
Можна ще дещо спитати? запитала я. Не хочу сунути ніс у чужі справи. Просто цікаво.
Він кивнув.
Чого були варті оті зубочистки?
Він витягнув одну з кишені та запхав собі в рот.
Ціла коробка коштує лишень сорок пять центів, сказав він. Але ми купуємо їх блоками.
Я мала на увазі в грі. Ви ж використовували їх замість фішок, правда? Чого вартувала та ставка?
Нічого.
Нічого?
Він глянув на мене, як це роблять деякі люди, коли дивляться понад окулярами, тільки він не носив окулярів.
Я більше не граю в карти на гроші, сказав він, погризуючи зубочистку. То був тільки дружній покер, щоб згаяти час.
Сподіваюся, що не образила вас своїм питанням, сказала я.
Він похитав головою, все ще трохи спантеличений, ніби намагався розкусити мене.
Побачимося о пятій тридцять.
Я пішла й дорогою вирішила, що поки не випускатиму Саллі до співбесіди з партнером Тодда. Вона б усе зіпсувала. Тож, оскільки левову частку роботи доведеться виконувати мені, я подумала, що маю право трохи розширити свій час покупками та прихопити собі декілька суконь, які мені до смаку. Ніколи не могла зрозуміти огидні вподобання Саллі, одяг якої завжди був на два роки довшим, ніж треба. Мені завжди було соромно, коли я виходила назовні та ставала обєктом жалісних поглядів. Одного разу я вирізала кілька фото з «Модної рубрики» «Сандей Таймз»[23] та залишила Саллі записку, щоб напоумити її. Але вона аж зваріювала, коли побачила ті фото та цидулку, тож я більше не докладала зусиль.
Я сходила в «Блумінґдейлз»[24] та вибрала собі блакитний весняний костюм для співбесіди з Еліотом. Ледве влізла в десятий розмір і вирішила, що на вечерю матиму трохи домашнього сиру. Іншим взагалі наплювати на свою фігуру, тож завдання скидати зайві фунти постійно припадає мені.
Я повернулася в «Шлях із жовтої цегли» о пятій тридцять, і там саме готувалися до вечірньої зміни. Кришталева люстра тепер крутилася, розсипаючи смарагдові цяточки підлогою, стелею, стінами. Офіціантки в розшитих блискітками смарагдових топах та коротких спідницях сервірували столики.