Спочатку я думала, що так у всіх. Бачила, як люди виходили з кімнати злими, а поверталися усміхненими, чи навпаки. Або як двоє людей поводилися дружньо, а потім умить хтось із них скаженів. Я думала, що вони так відключалися і втрачали час, як і я. Але тепер я розумію, що це не так. І ці спроби самогубства мене лякають. Щось зі мною не так, докторе Еш. Я не знаю, що, але це якесь пекло.
Спробуйте розслабитися, Саллі, та розкажіть мені про своє минуле. Я мушу знати якомога більше, наскільки це можливо.
Спочатку вона почала панікувати, як і завжди, коли доводилося розказувати щось про себе, але згодом зробила глибокий вдих та почала швидко розповідати.
Спробуйте розслабитися, Саллі, та розкажіть мені про своє минуле. Я мушу знати якомога більше, наскільки це можливо.
Спочатку вона почала панікувати, як і завжди, коли доводилося розказувати щось про себе, але згодом зробила глибокий вдих та почала швидко розповідати.
Мені двадцять девять. Братів чи сестер немає. Я розлучена. Я одружилася з Ларрі через рік після закінчення школи лише для того, щоб втекти від свого вітчима. Мій справжній батько Оскар, він був листоношею одного дня зник. І просто не повернувся. А через півроку Фред одружився з моєю матірю. У мене ніколи не було друзів. Я була замкненою, навіть від самого малечку.
Вона зупинилася, щоб перевести дух, а доктор Еш усміхнувся їй:
Вам не варто поспішати, Саллі. Заспокойтеся. Розкажіть мені про свою маму.
Саллі перевела погляд на двері.
Вона ніколи не дозволяла мені злитися. Била мене, якщо до такого доходило. Вона перерізала собі вени, коли мені було девятнадцять, майже одразу після того, як я покинула дім. Тривалий час я в це не вірила, бо вона була католичкою. Фред баптист.
Ви релігійна людина, Саллі?
Зараз я майже не відвідую церкву, сказала вона. Думаю, я зовсім заплуталась у релігії. Я багато в чому заплуталася.
Розкажіть про вашого колишнього чоловіка.
Ларрі займається продажем у сфері одягу. Він успішний, бо вміє дуже гарно брехати. О Господи, скільки жахливої неправди він наплів судді про мене. Казав, що я пропадала тижнями з дому. Ви знаєте, що він сказав, ніби в мене жорстокий характер, і що я одного разу вискочила з хати та втекла до Атлантік-Сіті[9], і програла там в азартних іграх пять тисяч доларів із наших заощаджень? Господи, він брехав, і брехав, і брехав, і суд віддав йому наших двійнят. Минулого місяця Ларрі знову звернувся до суду й розказав судді, що я йому дошкуляла пізніми нічними дзвінками, погрожувала йому та нашим дітям. Ви собі уявляєте? І ще він сказав, ніби я працювала танцівницею в нічному клубі. І це теж брехня, тому що я там тільки прибирала зі столів. Повністю одягнена, я вас запевняю. І справа була не в грошах. Тобто аліментів мені цілком достатньо. Але мені потрібно працювати. Мені треба чимось займатись. Але суддя повірив побрехенькам Ларрі та заборонила мені бачитися з дітьми.
Вона раптом зрозуміла, що підвищила голос, тому затулила рот долонею.
Ой, докторе Еш Вибачте
Не страшно, Саллі. Немає нічого поганого в тому, щоб показати свої емоції.
Я ніколи не кричу.
Ви й не кричали.
Вона кліпнула кілька разів.
Хіба ні? В голові мені здалося, ніби я кричала.
Що ж, сказав він. Думаю, ми достатньо пройшлися по вашому минулому, як на один день. Я бачу, як боляче вам все це згадувати. Ми рухатимемося помаленьку.
Якби ж Саллі мене пропустила, я б усе йому пояснила та заощадила нам багато часу й енергії. Я спробувала знову, але вона впиралася, на потилиці у неї мязи та скальп напружувалися та смикалися, тож я побоялася, що вона скорчиться в судомах. Боже, я всього-на-всього хотіла допомогти. Я подумала, що ж, добре, я почекаю свого часу. Рано чи пізно, лікарю Роджерові Ешу доведеться дійти й до мене.
Що зі мною не так, докторе Еш? запитала вона.
Це нам і доведеться визначити, Саллі. Сьогодні ми з вами пройдемо кілька тестів і повний медогляд, а завтра я б хотів зустрітися з вами у Клінічному центрі психічного здоровя Мідтауна для бесіди з використанням амобарбіталу.
Що це?
Препарат, який взагалі-то відомий як сироватка правди
Мені він не потрібен. Я вам не брехатиму.
Звісно ні, Саллі. Річ не в тім. Препарат вас розслабить і дозволить нам зануритися глибше у ваші думки та почуття без обмежень, які заважають нам дізнатися, що ж вас турбує.
Я хочу, щоб зі мною знову все було добре, докторе Еш. Хочу жити так, щоб не потрібно було постійно перевіряти годинник і з жахом бачити, що я втратила ще пять хвилин, чи годину, чи день і не знала, куди ходила. Ви навіть не уявляєте, наскільки це жахливо не знати, де ти була чи що робила. Ви маєте мені допомогти, докторе Еш.
Я спробую, Саллі. Але натомість ви маєте пообіцяти, що дотримаєтеся цієї угоди, яку підписали у міс Берчвел. Він підняв папку та похитав головою. Я впевнений, вона розповіла вам, що я зазвичай не беру пацієнтів, які намагалися вчинити самогубство. Через вашу незвичну втрату часу та відчуття, які ви описуєте як внутрішній тиск, мене зацікавив ваш випадок. Ви відрізняєтеся від пацієнтів, яких я зазвичай приймаю, і я хочу вам допомогти. Але ви мусите пообіцяти, що не завдасте собі шкоди.
Зі сльозами на очах вона кивнула.
Я постараюся.
Цього недостатньо, сказав він, стукаючи пальцем по папці на столі. Не просто постараюсь. Я наполягаю на чіткому зобовязанні.
Добре, сказала вона. Я обіцяю не завдавати собі шкоди.
Якби ж вона спитала, чому він не бере пацієнтів, які намагалися накласти на себе руки. Не те, щоб її обіцянка якось допомагала, зрештою, то не вона хотіла померти, а Нола. Але я подумала, добре, я наглядатиму за Нолою, доки ми не побачимо, на що годящий Роджер Еш.
Коли Саллі залишила офіс Роджера, я відчула, яка вона налякана. На таксі вона поїхала просто додому. Заплативши водієві, вона попрямувала в бік будинку, але містер Ґрінберґ помахав їй через вітрину свого швейного ательє. То був худорлявий, зморшкуватий літній сивий чоловік і такий згорблений, що мав вигляд, неначе постійно вклоняється.
Спочатку вона не була впевнена, що то він помахав їй, але старий підійшов до дверей та покликав її на імя.
Міс Портер, ви залишили тут трохи одягу, який вже давно в мене лежить. Не хочете забрати? Забрати, кажу, не хочете?
Одяг? Мій? Я такого не пригадую.
Саллі пішла слідом за ним всередину й від здивування відскочила, коли помітила манекена-чоловіка, одягненого в поліцейську форму: кашкет, значок, кийок та все інше.
Вона засміялася:
На мить мені здалося, що то справжній поліцейський.
Ґрінберґу довелося під значним кутом повернути голову, щоб подивитися на неї зі своєї згорбленої пози.
Це Мерфі, сказав він. Купив його нещодавно в крамниці вживаних товарів. Чи не красунчик? Я буду ставити його за скляними дверима на ніч, щоб відлякувати злодюжок. Мене вже чотири рази обкрадали чотири рази, кажу. Вкрали костюми клієнтів. Жах якийсь.
Але чим тут допоможе манекен? спитала Саллі.
Ґрінберґ порпався між вішаків із одягом, знімав різні речі та складав на прилавок.
Річ тут не в самому манекені. Поліцейська форма в дверях матиме психологічний ефект. Можливо, злодюга вирішить обікрасти іншу крамницю іншу, кажу, крамницю.
Чому ви називаєте його Мерфі?
Ґрінберґ знизав плечима:
Так йому буде легше порозумітися з іншими поліцейськими, ніж якби він мав прізвище Коен Коен, кажу.
Він підсунув їй стос одягу.
Разом 18 доларів 98 центів.
Вона поглянула на світлу червону сукню, чорний строгий костюм та синє тісне плаття.
Це не моє, сказала вона.
Ґрінберґ витріщився на неї:
Що ви маєте на увазі? Отут, на цих трьох бирках написано «Портер, 628, Вест-стрит, 66».
Вона роздивлялася рожеві бирки, намагаючись приховати власне збентеження. Раніше вона часто знаходила в шафі одяг, який навіть не пригадувала, як купувала. Завжди відшукувались якісь чеки від кредитних карток чи квитанції про отримання готівки. Це вперше вона забула, як принесла одяг кравцеві. Але вона не могла показати це.
Крім того, сказав він, я ще памятаю, ви просили мене вкоротити крайку цієї червоної сукенки. Отак дразнили старого чоловіка. Я ще сказав, що вам у дідусі годжуся у дідусі, кажу, годжуся. Памятаю, бо ви були іншою, коли просили мене розширити вам синю сукню, чи зашити проріз на чорному костюмі. Він розгорнув маленький поліетиленовий пакетик, пришпилений до костюма. Ще залишили срібну брошку в формі летючої риби в кишені костюма.
Тоді він вишкірився на неї, клацаючи своїми штучними зубами.
Але якщо вам ще захочеться, щоб я вкоротив крайку, запевняю, я із задоволенням із задоволенням, кажу.
Саллі нічого з цього не памятала. Збентежена, вона оплатила рахунок. Вибігла з ательє, ледь не перекидаючи дорогою манекен у поліцейській уніформі, й віднесла одяг нагору в квартиру. Вона була настільки розгубленою, що підійшла до дверей на другому поверсі, замість третього. А тоді, не побачивши таблички зі своїм імям, відскочила назад та побігла на поверх вище.
Як завжди, перевірила замок та його металеву пластину, щоб упевнитись, що немає ніяких ознак злому. Саллі відчинила важкі сірі двері та увійшла. Роззирнулася довкола, якусь мить міркуючи над тим, що ж робити з одягом. Вона уважно розглянула речі, намагаючись розбудити в памяті якісь спогади про те, як їх купила. Нічого. Саллі повісила одяг у шафі в спальні якомога далі, геть з очей. Їй доведеться дізнатися, як її імя потрапило на той чек та з ким її сплутав містер Ґрінберґ. Він був старим та короткозорим. Це все пояснює. Сплутав її з кимось іншим.
Як завжди, перевірила замок та його металеву пластину, щоб упевнитись, що немає ніяких ознак злому. Саллі відчинила важкі сірі двері та увійшла. Роззирнулася довкола, якусь мить міркуючи над тим, що ж робити з одягом. Вона уважно розглянула речі, намагаючись розбудити в памяті якісь спогади про те, як їх купила. Нічого. Саллі повісила одяг у шафі в спальні якомога далі, геть з очей. Їй доведеться дізнатися, як її імя потрапило на той чек та з ким її сплутав містер Ґрінберґ. Він був старим та короткозорим. Це все пояснює. Сплутав її з кимось іншим.
Вона зняла взуття, сховала його в чохол, акуратно повісила сукню на вішак і випрала колготи. Тоді приготувала собі «телевечерю»[10] з курятиною та зїла пачку «Твінкіз»[11] на десерт. Хоча в квартирі було бездоганно чисто, вона витерла пил, пропилососила вітальню та акуратно поскладала мякі іграшки на ліжку.