Через дві хвилини офіціант уже приносить замовлене.
Усе гаразд?
Так, усе просто чудово.
«Усе препогано, думає Єва. Усе, крім кави».
Хамід знає: з його дружиною діється щось не те, але відкладає розмову про це на потім. Він не хоче про це думати. Він не хоче ризикувати й почути від неї щось на зразок:
«Я йду від тебе». Він достатньо вміє контролювати себе, щоб утриматися від необережних запитань.
За одним із сусідніх столів, поклавши поруч фотоапарат, сидить один із найславетніших модельєрів світу, спрямувавши погляд кудись удалину і явно даючи всім зрозуміти, що не бажає, аби його турбували. Ніхто до нього не наближається, а коли хтось необережно ступає в його бік кілька кроків, піар-менеджер цього закладу, симпатична дама років пятдесяти, лагідно просить, щоб йому дали спокій, бо він хоче трохи відпочити від нескінченного штурму моделей, журналістів, клієнтів та імпресаріо.
Хамід пригадує, як побачив того чоловіка вперше багато років тому, які тепер здаються йому вічністю. Він був тоді в Парижі вже одинадцять місяців, мав кількох друзів у своєму професійному середовищі, стукав не в одні двері й завдяки контактам шейха (який, за його словами, нікого не знав у галузі високої моди, проте мав друзів, що обіймали високі посади в системі влади) влаштувався на роботу художником в одному з дуже відомих салонів моди. Але він не обмежувався ескізами, які робив на тих матеріалах, що їх мав у своєму розпорядженні салон, а мав звичай засиджуватися в ательє до пізньої ночі, працюючи з власної ініціативи з тими зразками матерії, які привіз зі своєї батьківщини. Протягом того періоду він навідувався додому лише двічі. Першого разу, коли одержав звістку про те, що помер батько й залишив йому у спадок невеличку родинну фірму з купівлі та продажу тканин. Перш ніж він мав час поміркувати, посланець від шейха повідомив його, що, як хтось виявить бажання опікуватися його підприємством, у нього буде вкладено стільки коштів, скільки знадобиться для процвітання фірми, проте воно залишиться в його володінні й діятиме від його імені.
Хамід поцікавився, чому шейх виявив такий інтерес до справи, яка раніше зовсім його не цікавила, і йому відповіли так:
Одна французька фірма, що виготовляє валізи, вирішила відкрити тут своє підприємство. Перше, що вони зробили, це налагодили звязок із нашими постачальниками тканин, пообіцявши використати деякі зразки їхньої продукції для виготовлення своїх предметів розкоші. Таким чином, ми вже маємо надійних клієнтів, і нам залишається тільки зберегти контроль над сировиною, шануючи наші традиції.
Хамід повернувся до Парижа, знаючи, що душа його батька оселилася в раю, а память про нього довго житиме в країні, яку він так любив. Він і далі працював по багато годин на добу, виготовляючи ескізи, в яких використовував теми бедуїнського одягу, експериментуючи з тими зразками, які привіз із собою. Якщо французька фірма, відома своєю новаторською сміливістю й бездоганно добрим смаком, зацікавилася продукцією, що виробляється на його батьківщині, то немає сумніву, що незабаром звістка про її діяльність надійде до столиці мод і попит на його екперименти буде великий.
Треба було тільки набратися терпіння й зачекати. Проте чекати йому довелося недовго схоже, новини тепер розходилися з блискавичною швидкістю.
Одного ранку директор фірми викликав його до себе. Уперше Хамід дістав можливість увійти до цього священного храму, до зали, в якій трудився великий кутюрє, і він був вражений безладом, що там панував. Газети в усіх кутках, ціла кучугура паперів на старовинному столі, безліч його особистих фотографій з усілякими знаменитостями, обкладинки з журналів у рамках, зразки матерій і ваза, з якої стриміли білі пера всіх можливих розмірів.
Ти досяг великих успіхів у своєму експериментуванні. Я скинув оком на твої ескізи, які ти залишаєш на видноті, щоб усі їх бачили. Закликаю тебе бути обережнішим із цим; ми ніколи не знаємо, чи завтра хтось не захоче змінити місце роботи й передати конкурентам наші добрі ідеї.
Хамідові не сподобалося, що за ним шпигують. Але він стримався від виявлення своїх емоцій, а директор тим часом провадив:
Чому твої експерименти мені так сподобалися? Бо ти запозичив свої ідеї в тих краях, де люди вдягаються зовсім інакше, і розумієш, як їх можна пристосувати до потреб Заходу. Проте тут ще існують проблеми, які потребують свого розвязання. По-перше, ми не маємо тут таких тканин; по-друге, ці малюнки наділені певним змістом релігійного характеру, а мода має справу насамперед із потребами тіла, хоч і великою мірою віддзеркалює дух.
Директор підійшов до стосу журналів, що лежали в одному з кутків, і так, ніби знав напамять, де й що там лежить, висмикнув із тієї купки кілька примірників, мабуть, куплених у букіністів книгарів, що від часу правління Наполеона торгують своїми книжками на березі Сени. Він розгорнув давній примірник «Парі-Матч» із портретом Кристіана Діора на обкладинці.
Чому цей чоловік став легендою? Бо він добре вивчив смаки й потреби людського роду. З тих багатьох революцій, які він здійснив у галузі моди, я хотів би особливо відзначити одну: незабаром по тому, як закінчилася Друга світова війна, коли вся Європа не мала чого вдягти через брак тканин, він почав створювати моделі, які вимагали величезної кількості матеріалу. У такий спосіб він показував не лише добре вдягнену жінку, а й мрію про те, що незабаром усе буде, як і раніше, повернуться елегантність, достаток, краса. Його за це нещадно критикували й ганили, але він знав, що йде в правильному напрямку, а йти у правильному напрямку це завжди пливти проти течії.
Він поклав «Парі-Матч» точно на те місце, звідки його взяв, і повернувся з іншим журналом у руках.
А ось Коко Шанель. Покинута в дитинстві батьками, вона почала свій життєвий шлях співачкою в кабаре, тобто належала до того різновиду жінок, які можуть чекати від життя лише найгіршого. Але вона скористалася з того єдиного шансу, який іноді таким жінкам випадає, знайшла багатих коханців і через короткий час перетворилася на жінку, що панувала в царині моди своєї доби. Що ж вона зробила? Вона звільнила жінок від рабської залежності від корсетів, тих знарядь катування, що здавлювали грудну клітку й перешкоджали зробити будь-який природний рух. Вона припустилася лише однієї помилки: приховала своє минуле, яке допомогло б їй перетворитися на ще яскравішу легенду постати перед усіма жінкою, що зуміла вижити й перемогти, попри всі труднощі та випробування.
Він поклав журнал на те місце, де він лежав, а тоді продовжив:
Ти можеш запитати: а чому не робили цього раніше? У нас ніколи не буде точної відповіді. Безперечно, такі спроби були але ті кутюрє цілком забуті історією, бо вони не змогли віддзеркалити у своїх колекціях дух того часу, в який їм випало жити. Для того щоб праця Шанель змогла набути того відлуння, якого вона набула, треба було мати не тільки талант і багатих коханців: суспільство мало бути готовим до великої феміністської революції, що відбувалася саме в той самий період.
Директор зробив паузу.
А тепер настав той час, коли мода повинна спрямувати свою увагу на Близький Схід. І саме тому, що тенденції, які тримають світ під страхом і напругою, ідуть із ваших країв. Я це знаю тому, що я директор фірми. Думаю, все почнеться тоді, коли зуміють домовитися між собою головні постачальники барвників і фарб.
«Думаю, все почнеться тоді, коли зуміють домовитися між собою головні постачальники барвників і фарб». Хамід знову подивився на великого модельєра, який сидів сам-один на терасі, поклавши свій фотоапарат на крісло поруч себе. Можливо, той також помітив, як він увійшов, і тепер запитує себе, де Хаміду вдалося роздобути стільки грошей, щоб стати його головним конкурентом.
«Думаю, все почнеться тоді, коли зуміють домовитися між собою головні постачальники барвників і фарб». Хамід знову подивився на великого модельєра, який сидів сам-один на терасі, поклавши свій фотоапарат на крісло поруч себе. Можливо, той також помітив, як він увійшов, і тепер запитує себе, де Хаміду вдалося роздобути стільки грошей, щоб стати його головним конкурентом.
Чоловік, який тепер дивиться в порожнечу і вдає, ніби ніщо його не цікавить, зробив усе від нього залежне, щоб його, Хаміда, не прийняли до Федерації модельєрів. Він був переконаний, що фірма Хаміда фінансується з нафтових надприбутків, а тому йдеться про нечесну конкуренцію. Хоч він і не знав, що через вісім місяців після смерті батька й через два місяці по тому, як директор фірми, в якій він працював, запропонував йому вищу посаду проте його імя ніде не мало зявлятися, позаяк фірма уже уклала контракт із іншим модельєром, який і представлятиме її на показах та презентаціях, шейх викликав його знову, цього разу для особистої зустрічі.
Коли він повернувся до рідного міста, то ледве його впізнав. Уздовж головного проспекту височіли нескінченною низкою кістяки хмарочосів, вулиці були запруджені машинами, у старому аеропорту панував цілковитий хаос, але ідея тутешнього правителя починала втілюватися в життя: це місто стане містом миру в середовищі війн, раєм для капіталовкладень посеред розбурханого кризами світового фінансового ринку, стане видимим обличчям народу, який так багато людей із такою втіхою обмовляли, принижували, звинувачували в дикунстві та в забобонах. Інші країни регіону починали вірити в місто, що виростало посеред пустелі, і гроші потекли спочатку струмочком, а невдовзі бурхливою річкою.
Проте шейх і досі жив у своєму давньому палаці, хоч недалеко звідти вже будувався й інший, набагато більший. Хамід прийшов на зустріч у піднесеному настрої, похвалився, що йому запропонували високу посаду й що він більше не потребує фінансової допомоги; навпаки, готовий повернути до останнього цента всі гроші, вкладені в нього.
Я хочу, щоб ти звільнився зі своєї служби, сказав йому шейх.
Хамід нічого не зрозумів. Так, він знає, що підприємство, яке залишив йому в спадок батько, процвітає, але він має зовсім інші плани щодо свого майбутнього. Та він не міг удруге кинути виклик людині, яка так багато йому допомогла.
Під час нашої єдиної зустрічі я міг сказати «ні» Вашій Високості, бо я тоді захищав права батька, які завжди мали для мене більшу вагу, аніж будь-що у світі. Тепер, одначе, я мушу підкоритися волі свого правителя. Якщо ви вважаєте, що втратили гроші, які вклали в мою роботу, то я зроблю все, чого ви зажадаєте від мене. Повернуся сюди й займуся своєю спадщиною. Якщо я повинен відмовитися від своїх мрій, щоб зробити те, чого від мене вимагає закон мого племені, я це зроблю.
Він сказав ці слова твердим голосом. Він не міг виявити слабкості перед людиною, яка поважає силу іншої.