А навіщо вам руйнувати світ?
Щоб відбудувати власний.
Олівія вже хотіла була сказати кілька втішних слів чоловікові, що сидів поруч із нею. Але вона боялася почути знамениту фразу: «Ви могли б наповнити сенсом моє життя», й на цьому розмова відразу урвалася б, бо вона мала зовсім інші плани на майбутнє. Крім того, було б ідіотською самовпевненістю з її боку повчати чоловіка, набагато старшого й набагато успішнішого, як він має долати свої труднощі. Вихід був у тому, щоб довідатися більше про його життя.
Зрештою, він заплатив їй і заплатив добре за її час.
І як ви збираєтеся це робити?
Тобі щось відомо про жаб?
Про жаб? Він провадив:
Деякі біологічні експерименти показують, що коли ми вкинемо жабу в резервуар, де вода має таку саму температуру, як і в тій водоймі, де вона жила, то вона сидітиме, не зворухнувшись, протягом усього часу, поки ми нагріватимемо воду. Жаба не реагує на поступове підвищення температури, на зміну середовища й помирає, коли вода закипає, роздута й щаслива. Проте інша жаба, яку ми вкинемо в резервуар із водою, яка вже кипить, негайно вистрибне з нього, напівобварена, але жива.
До Олівії не відразу доходить, який це може мати звязок зі зруйнуванням світу, а Ігор далі розмотує низку своїх міркувань:
Я поводився достоту так, як та зварена жаба. Не помічав, як змінюється моє середовище. Вважав, що все гаразд, що біль ущухне, це лише питання часу. Я був готовий померти, бо втратив найважливіше в моєму житті й замість реагувати варився у воді, яка щохвилини нагрівалася.
Олівія набралася сміливості й запитала:
І що ви втратили?
По суті нічого; але бувають хвилини, коли життя розлучає двох людей тільки для того, аби вони зрозуміли, наскільки одне з них важливе для другого. Скажімо, вчора ввечері я бачив свою дружину з іншим чоловіком. Я знаю, вона хоче повернутися до мене, вона досі мене кохає, але не може наважитися на цей крок. Є такі жаби, які, навіть помираючи в киплячій воді, вважають, що головне підкорятися, а не боротися за своє виживання; мовляв, наказує той, хто може, а підкоряється той, хто має здоровий глузд. І де ж тут правда? А правда в тому, що ліпше вистрибнути зі складної ситуації обвареним, але живим і готовим діяти. І я переконаний, ти можеш мені в цьому допомогти.
Олівія намагається зрозуміти, щó відбувається в голові чоловіка, який сидить біля неї. І як могла якась жінка покинути чоловіка такого цікавого, спроможного говорити про речі, про які вона ніколи не чула. Проте кохання не підкоряється законам логіки Олівія це знає, попри свій юний вік. Її коханий, наприклад, спроможний на брутальні вчинки, може навіть відлупцювати її ні за що, а проте вона й дня не прожила б без нього.
Про що вони, зрештою, говорили? Про жаб. І про те, ніби вона могла б допомогти йому. Звісно, допомогти вона йому не може ніяк, а тому ліпше змінити тему розмови.
І як ви руйнуватимете світ?
Ігор показує на проїзну смугу набережної Круазетт.
Скажімо, я не хочу, щоб ти поїхала на якесь свято, але відкрито сказати цього не можу. Але якщо я дочекаюся години пік і зупиню свою машину посеред вулиці, то через десять хвилин на ній утвориться довжелезний затор. Водії подумають: «Певно, сталася аварія», й наберуться терпіння. Мине ще чверть години, поки зявиться поліція з тягачем-евакуатором, щоб забрати з вулиці пошкоджений автомобіль.
Таке вже траплялося сотні разів.
Але я на той час міг би вийти зі своєї машини й розкидати по вулиці цвяхи та гострі предмети. Я зробив би це дуже обережно, так, щоб ніхто нічого не помітив. Я набрався б терпіння й пофарбував би всі ці предмети в чорний колір, щоб вони зливалися з асфальтом. На той час, коли тягач-евакуатор наблизився б до мене, його шини перетворилися б на клапті. Тепер на дорозі застрягли б уже дві машини, й затор розтягся б до околиць цього маленького міста, в якому, ти, певне, живеш.
Дуже дотепна вигадка з вашого боку, нічого не скажеш. Але все, чого б ви домоглися, це затримати мене на одну годину.
Тепер настала черга Ігоря посміхнутися.
Але я міг би ще кілька годин говорити про те, як ускладнити цю проблему, наприклад, коли навколо машин зібрався б натовп, я кинув би під тягач невеличку димову шашку. Людей би опанувала паніка. Я вскочив би у свою машину, вдаючи переляк і ввімкнув би газ лише для того, щоб у ту саму мить розлити трохи бензину із запальнички на килимок свого автомобіля й викресати вогонь. Я встиг би вискочити з машини й спостерігати всю сцену збоку: спочатку спалахнула б моя машина, потім бензиновий бак і вибух, потім загорівся б наступний автомобіль, і розпочалася ланцюгова реакція. І таку катастрофу я міг би створити, маючи лише машину, кілька цвяхів, димову шашку, яку можна купити в кожній крамниці, та балончик із бензином до запальнички
Ігор дістає з кишені запальничку, в якій було трохи бензину.
ось такого розміру. Ось що я мав би зробити, коли побачив, що Єва від мене йде. Примусити її затриматися зі своїм остаточним рішенням, обміркувати його ще раз, зважити всі можливі наслідки. Коли людина починає думати над тим рішенням, яке вона ухвалила, вона зрештою починає вагатися, потрібна неабияка мужність для того, щоб зробити остаточний крок. Але я був гордий, я вірив у те, що вона скоро отямиться, зрозуміє свою помилку. Я переконаний, що вона вже кається, що хоче повернутися. Але для цього мені треба зруйнувати кілька світів
Вираз його обличчя змінився, й Олівія тепер не бачила нічого кумедного в цій історії. Вона підвелася.
Пробачте, але я повинна працювати.
Але ж я тобі заплатив за те, щоб ти мене вислухала.
Я заплатив тобі за весь твій робочий день.
Вона засунула руку до сумочки, щоб повернути йому гроші, які він їй заплатив, і в цю мить побачила пістолет, націлений їй у обличчя.
Сядь.
Її першим поривом було кинутися навтіки. Літнє подружжя повільно наближалося.
Не втікай, попередив він, ніби прочитавши її думки. Я не стрілятиму, якщо ти сядеш і вислухаєш мене до кінця. Якщо ти нічого не робитимеш і в усьому підкорятимешся мені, то присягаюся, що стріляти не буду.
У голові Олівії промайнули кілька можливих рішень. Кинутись, петляючи, навтіки було першим із них. Проте вона відчула, що ноги в неї обмякли.
Сядь, повторив чоловік. Я не стрілятиму, якщо зробиш усе, що я тобі накажу. Обіцяю.
Атож. Було б безумством стріляти з пістолета посеред сонячного ранку, коли на вулиці вже зявилися перші автомобілі, люди йдуть на пляж, вуличний рух стає дедалі густішим, перехожі вже виходять на набережну. Та все ж краще виконати все, що наказує цей чоловік, тим більше, що в неї нема іншого виходу. Вона майже знепритомніла від страху. Вона сідає. Тепер треба лише показати йому, що вона не становить для нього загрози, вислухати всі ремствування цього покинутого чоловіка, переконати його в тому, що вона нічого не знає й нічого не бачила, а коли зявиться поліціянт, що робитиме свій звичний обхід, упасти на землю й покликати на допомогу.
Я точно знаю, що ти в цю мить відчуваєш, у голосі чоловіка прозвучали заспокійливі нотки. Симптоми страху не змінювалися від ночі часів. Так було, коли людські створіння зустрічалися з дикими хижаками, і так відбувається сьогодні. Щоб уникнути втрати крові, організм відганяє її вглиб від шкіри і тому обличчя стає блідим. Нутрощі розмякають і викидають із себе все зайве, щоб не допустити отруєння організму токсичними речовинами. Тіло знерухомлюється в перші хвилини, щоб не спровокувати хижака до нападу, який може напасти, помітивши найменший підозрілий порух.
«Усе це мені сниться», подумала Олівія. Вона подумала про своїх батьків, які мали бути тут сьогодні вранці, але затрималися, бо всю ніч працювали у своїй ювелірній майстерні, готуючи вироби для продажу на наступний день. Лише кілька годин тому вона кохалася зі своїм коханим, якого вважала чоловіком свого життя, хоч він і знущався з неї вряди-годи. Вони навіть досягли одночасного оргазму, чого не відбувалося з ними давно. Після вранішньої кави вона навіть не захотіла сьогодні приймати душ такою вільною, сповненою енергії та задоволеною життям вона себе почувала.
Ні, такого з нею просто не може відбуватися. Вона повинна заспокоїтися, опанувати себе.
Гаразд, я нікуди не піду. Ви купили весь мій товар, тож я готова поговорити з вами.
Він упирає дуло пістолета їй у бік. Літнє подружжя вже зовсім близько, воно проминає їх і дивиться на них, але нічого не помічає. Вони бачать дочку португальця, яка сидить там, де й завжди, й у своєму звичному стилі зваблює чергового чоловіка, мружачи очі та обдаровуючи його по-дитячому наївною усмішкою. Вони не вперше бачать її поруч із чужоземцем, чиє вбрання свідчить про те, що він чоловік багатий. Олівія дивиться на них невідривним поглядом, так ніби очима можна сказати все. Чоловік, що сидить поруч із нею, весело каже:
Доброго дня!
Літнє подружжя проминає їх без жодного слова, вони не звикли ані розмовляти з чужоземцями, ані вітатися з вуличними торговками.
Що ж, поговорімо, порушує мовчанку росіянин. Я, звичайно, не збираюся влаштовувати той безлад із вуличним рухом, то був лише приклад. Моя дружина довідається, що я тут, коли почне одержувати послання від мене. Не стану я також робити й найочевидніше, тобто намагатися зустрітися з нею, я хочу домогтися, щоб вона сама прийшла до мене. У його останніх словах Олівія побачила вихід для себе.
Я можу віднести їй послання від вас, якщо хочете. Ви тільки мені скажіть, у якому готелі вона зупинилася.
Ігор сміється.
Тобі притаманна вада, якою наділені всі люди твого віку: ти вважаєш себе розумнішою за всіх інших. Як тільки я тебе відпущу звідси, ти підеш прямісінько до поліції. Кров у неї застигла. То вони сидітимуть на цій лаві протягом цілого дня? Він усе одно вистрелить, адже вона знає його в обличчя
Ви пообіцяли, що не станете стріляти.
Ще раз обіцяю, що не стрілятиму, якщо ти поводитимешся як людина доросла й не вважатимеш мене за дурня. Атож, він має слушність. А показати себе людиною дорослою це розповісти йому щось також про себе. Можливо, їй пощастить розбудити співчуття, яке завжди дрімає в душі кожного психа. Вона розповість йому, що й сама перебуває в такому становищі, хоч це й не зовсім буде правдою.
Повз них пробігає хлопець із навушниками у вухах, який навіть не завдав собі клопоту поглянути в їхній бік.
Я живу з чоловіком, який перетворив моє життя на пекло, проте я неспроможна покинути його.
Вираз очей в Ігоря змінюється. Олівія втішає себе думкою, що знайшла спосіб вислизнути з пастки. «Будь розумною. Намагайся не дратувати його, думай про дружину чоловіка, що сидить із тобою поруч».