Зруйнований будинок, сказала Ченґ. Не-надто-красивий міський особняк на не-надто-зеленій вулиці, поділений на окремі кімнати. Де, мабуть, не готують уже на маленьких електричних плитах, проте й не дуже далеко втекли від цього. У чому дуже важко зізнатися одному чоловікові іншому, особливо якщо той, інший, живе сам у гарному міському особняку. Можливо, це навіть такий самий особняк. Той самий будівельник, те саме планування. Проте його вулиця не зазнала таких важких часів. Що занадто неприємно для того, щоб носій тестостерону міг це спокійно перенести.
Саме так я це бачу, сказав Ричер. Складно. Можливо, справа не в гормонах. Але якщо ми пройдемо два чи три квартали в цьому напрямку, ми можемо натрапити на декілька вуличок із невеликими напівзруйнованими будиночками, у кожному з них на дверях висітиме з десяток дзвіночків, і зазвичай біля таких дзвіночків розташовані таблички з іменами. Тож якщо нам трохи пощастить, ми знайдемо там табличку з прізвищем Мак-Кенн.
Там було безліч імен, тому що там було безліч табличок, тому що там було безліч дзвіночків, тому що там було чотири вулиці, а не дві, і вони всі були довгими. Перші дві звертали праворуч та ліворуч від головної дороги через два квартали від бібліотеки, а третя і четверта розташувалися ще через один квартал звідти. Вони являли собою невисокі анклави[15] між високих будинків, які не втиснули туди, наче за допомогою ріжка для черевиків, а які були там від самого початку. Нічого бентежного чи неприємного в них не було. У ринвах не було сміття, під ногами не чулося хрускоту від зламаних пожежних насосів, ніяких руїн, ніякого занепаду чи руйновища. Нічого такого на перший погляд. Але якимось чином містичний та невмолимий підрахунок вартості нерухомого майна знизив їхню цінність. Можливо, там було недостатньо дерев, чи підвальні приміщення були занадто вологими, чи в будинках була завелика кількість кондиціонерів. Можливо, з них дуло не таке повітря, як мало би бути. Можливо, колись бідна вдова мусила розділити свій будинок на декілька окремих кімнат, щоб якось звести кінці з кінцями, а тоді так сталося з іще одним, і ще з одним після нього. Образ перед ним постав дуже чітко.
Вони повільно обїхали весь район у своєму легковику, умовно розділивши його на квартали, щоб окреслити межі ділянки, яку їм потрібно було обшукати. Тоді вони попросили водія припаркувати машину, а самі пішли далі пішки. Сонце було просто над озером, яке відбивало сонячні промені. Надворі було вже парко, до полудня залишалося тільки дві години.
Ченґ перейшла на сонячний бік вулиці, а Ричер залишився на затіненому боці. Вони пересувалися від одних дверей до інших окремо, не синхронізовано, вгору сходинками будиночків та знову вниз, наче працівники ресторану, які розносили клієнтам меню, або проповідники, які шукали нових парафіян. Ричер виявив, що поруч із більшістю дзвінків були імена, деякі з них були написані від руки, інші надруковані, а ще одні набрані на друкарській машинці, тоді як ще деякі були викарбувані на вузьких чорних стрічках та приклеєні на імена попередніх орендарів. Там були й польські, й африканські, і південноамериканські, й ірландські імена. Ціла Організація Обєднаних Націй, проте щонайменше на першій вулиці не було жодного мешканця із прізвищем Мак-Кенн.
За двадцять миль на південь від Материного Спочинку чоловік у випрасуваних джинсах та з висушеним феном волоссям зробив іще один дзвінок зі свого стаціонарного телефону. Його співрозмовник сказав:
Вона більше не користується своїм телефоном.
Чому?
Важко сказати. З метою безпеки, мабуть. Вона колишній агент ФБР, а він колишній військовий. Вони аж ніяк не простаки.
Іншими словами, ви хочете сказати, що Хеккет їх загубив.
Ні, він їх знайшов. І це було дуже просто. Він спостерігав за бібліотекою. Вони прийшли саме вчасно. Вони пробули в бібліотеці близько години, а тоді купили одноразовий телефон у сусідній крамниці.
То чого ж він чекає?
Вдалого моменту.
Їм не можна розмовляти із Мак-Кенном.
Не хвилюйтесь. Цього не станеться. Це я вам обіцяю.
Вони перетнули головну дорогу та потрапили на іншу вулицю, знову підіймаючись та опускаючись сходами, минаючи будинок за будинком. У більшості з цих будинків було три поверхи, на кожному з яких розташувалися по чотири помешкання. Імена виникали одне за одним. В одному будинку були Хавєр, Хірото, Джованні, Бейкер, Фридрих, Ішиґуро, Акваме, Енґельман, Крупке, Дасслер, Леонідас і Калаґен. На будь-яку букву з абетки, якщо розставити їх в алфавітному порядку. Перші дванадцять літер. І щонайменше Калаґен був ірландцем. Проте Мак-Кенна серед них не було.
Вони перетнули головну дорогу та потрапили на іншу вулицю, знову підіймаючись та опускаючись сходами, минаючи будинок за будинком. У більшості з цих будинків було три поверхи, на кожному з яких розташувалися по чотири помешкання. Імена виникали одне за одним. В одному будинку були Хавєр, Хірото, Джованні, Бейкер, Фридрих, Ішиґуро, Акваме, Енґельман, Крупке, Дасслер, Леонідас і Калаґен. На будь-яку букву з абетки, якщо розставити їх в алфавітному порядку. Перші дванадцять літер. І щонайменше Калаґен був ірландцем. Проте Мак-Кенна серед них не було.
Сам вигляд будинків натякав на колишню помпезність. Там були рештки вітражного скла, а також вікторіанського кахлю. Вхідні двері потріскались від декількох шарів фарби, у більшості з них верхнє скло було матовим, воно давало розмитий та туманний вигляд на вестибюль, крізь нього було видно обриси якихось предметів, які могли б бути велосипедами чи дитячими візками. Ричер ішов далі, минаючи одні двері за одними, один будинок за одним, вулиця вже майже закінчувалася, половина пошуків уже була позаду, а він так і не знайшов Мак-Кенна.
Але це зробила Ченґ. Вона махала до нього з іншого боку вулиці, стоячи на сходинці будинку, який нічим не відрізнявся від решти, і він подав їй сигнал у відповідь, ставлячи німе запитання, а вона опустила свій кулак стриманим рухом, наче гравець у гольф після дальнього, проте успішного удару в лунку. Він перейшов через дорогу та приєднався до неї, а вона вказала йому на кнопку для дзвінка та пробігла своїм акуратним нігтиком по стрічці з білого паперу, на якій охайно було надруковано імя Пітер Мак-Кенн.
34
Помешкання Мак-Кенна було позначено «Квартира 32», і Ричер припустив, що це була друга квартира на третьому поверсі, можливо, вона була розташована в дальньому куті, якщо рахувати за годинниковою стрілкою від лівого боку фасаду, що було найбільш імовірним розміщенням. Іншими словами, це була квартира на верхньому поверсі цього будинку без ліфта, без жодного виду з вікна. У непримітному будинку на другорядній вуличці. Місцевість працювала не на користь цього типа.
Вхідні двері були міцними на вигляд та надійно замкненими. Ченґ натиснула на дзвінок до квартири Мак-Кенна. Вони не почули зсередини будинку жодного звуку. Мабуть, відстань була завеликою. Не було чутно ніяких тріскучих звуків через спікер домофона. Абсолютно нічого. Лише спекотний, проте тихий ранок без жодної метушні.
Ричер сказав:
Спробуй іще раз йому подзвонити.
В їхньому одноразовому телефоні була опція повторного набору номера. Непогано за тринадцять доларів. Ченґ натиснула на кнопку, і вони знову почали чекати, притулившись щокою до щоки. Знову й знову йшли гудки. Жодної відповіді. Вона припинила виклик. Тоді запитала:
Що тепер?
Для піци ще занадто рано, відповів Ричер. Нам доведеться вдавати із себе курєрів UPS.
Він натиснув на девять різних кнопок, і коли на перший дзвінок у двері відповіли, він сказав:
Доставка відправлення, мадам.
Запанувала пауза, а тоді замок на дверях задзижчав, і двері відчинилися. Вони увійшли досередини, через спекотний передпокій, повз велосипеди та дитячі візки, повз стоси меню тайських ресторанів та візитівок слюсарів, після чого спустилися до передпокою внизу, у якому залишилися сліди проживання цілого покоління родин, завдовжки у століття, з поясками під карнизом та шпалерами. Проте шпалери були потьмянілі та потерті від давності, а карнизи жорстко обривалися грубими перегородками, в елегантних дверях до вітальні були врізані дверні ручки із пятьма замками, а ще в них були вічка і латунні цифри, прикручені шурупами на різній висоті. Перша квартира була під номером 11, друга за нею під номером 12, вона була далі по коридору.
Сходи були гарно декорованими, стрімкими та встеленими килимами. Щойно ступали на наступний прогін, увімкалося світло. Вони дісталися верху сходів, важко дихаючи. Тут було спекотно. Номер 32 був першим, до якого вони підійшли. У дальньому куті зліва. Ричер постукав. Відповіді не було. Проте звук, з яким захиталися двері від удару, здався йому дивним. Ричер узявся за ручку. Двері були незамкненими.
Із входу вони потрапили одразу до вітальні, і це була практично вся квартира, темна, досить маленька на перший погляд. Повітря всередині було задушливим, а пахло чимось кислим. Під однією стіною розташувалося незастелене двоспальне ліжко, а під іншою була маленька кухня без вікон, яка за своїм розміром нагадувала швидше кухоньку в будинку на колесах, і такого ж мініатюрного розміру вбиральня. Єдиним джерелом світла в цій квартирі було вікно з еркером, яке виглядало закіптявілим і на якому були наполовину запнуті гардини. Стіни були голими. Колись вони могли навіть бути білого кольору, але з часом посіріли і стали попелястими. Ще там стояв кухонний стіл, заввишки з барну стійку та завширшки не більше металевої бочки для нафтопродуктів, та один стілець. Було ще самотнє крісло і тахта, яка до нього не пасувала, проте була такою ж протертою до блиску, як і воно. Ось і вся різноманітність, що стосувалося меблів. Рештою предметів були столи.
В цілому в приміщенні було пять столів, кожен завбільшки з двері близько шести футів завдовжки та трьох завширшки, усі зроблені з дерева та пофарбовані в чорний колір. Разом вони домінували над рештою предметів у квартирі. Вони були виставлені в ряд по центру кімнати, утворюючи певний візерунок, перший із них стояв одним кінцем уперед, другий стіл стояв упритул до першого, проте боком, утворивши таким чином літеру «Т», третій стіл знову ж таки стояв одним кінцем уперед, четвертий боком, утворивши ще одну «Т», пятий, який був останнім, знову кінцем уперед. Уся ця конструкція нагадувала своїм виглядом кремезний хребет, який проходив крізь це гнітюче місце, як набір міцних ребер та хребців.