Нездоланний - Ли Чайлд 39 стр.


А тоді їм потрібно було зробити один вибір із трьох можливих: як швидко їм треба буде дістатися до Фенікса, як довго вони могли чекати на те, щоб сісти на літак для клієнтів із золотими картками та як довго поліція чекатиме до того, як повідомити про все, що сталося, сестру. Якщо вони взагалі це зроблять. Вона ж не була його найближчим родичем. У нього був син. На ньому вони і повинні зосередитися. Саме його вони можуть повідомити першим. А якщо вони таки це зроблять, вони нададуть йому можливість подзвонити тітці самотужки. Вони розглядатимуть це вже як його обовязок. А виконає він його чи ні, залежить уже від нього самого.

Усе це означало, що на момент, коли вони дістануться Фенікса, їй можуть подзвонити, а можуть і ні. У будь-якому разі, усе було гаразд. Погані новини це все одно погані новини. Немає ніякого значення, коли саме ти їх отримуєш. Головне, щоб вона не запланувала полетіти в Чикаґо та взятися за всі організаційні питання самотужки. До неї потрібно дістатися, поки цього не сталося. До того як доброзичливі друзі та офіцери із захисту свідків не залякають її настільки, що свідчити вона зможе лише привітанням.

Найкращий для них зараз спосіб подорожувати знаходився поза зоною комфорту Ченґ це був рейс, на який вона не мала картки. Проте це був перший та найбільш підхожий рейс. Це давало їм змогу повернутися до «Пенінсули», де вони могли б викинути Р7 та забрати сумку Ченґ. І ще одне. Вони увімкнули відібраний у Хеккета мобільний та перевірили реєстрацію викликів. Усі вхідні дзвінки надходили з одного єдиного номера. У нього був регіональний код 480. Ченґ перевірила свій компютер. Вона сказала:

Найкращий для них зараз спосіб подорожувати знаходився поза зоною комфорту Ченґ це був рейс, на який вона не мала картки. Проте це був перший та найбільш підхожий рейс. Це давало їм змогу повернутися до «Пенінсули», де вони могли б викинути Р7 та забрати сумку Ченґ. І ще одне. Вони увімкнули відібраний у Хеккета мобільний та перевірили реєстрацію викликів. Усі вхідні дзвінки надходили з одного єдиного номера. У нього був регіональний код 480. Ченґ перевірила свій компютер. Вона сказала:

 Цей мобільний номер зареєстрований у Феніксі, Аризона. Саме там, куди ми і їдемо.


Дуже дорога, проте швидка розмова Ченґ із її інформатором з телефонної компанії надала їм інформацію про те, що номер із Фенікса був зареєстрований за одноразовим телефоном, який купили в місцевому «Волмарті» у штаті Аризона всього тиждень тому, і активували його негайно просто на стоянці біля «Волмарту». Заплатили за нього готівкою, як і за решту шість телефонів, придбаних одночасно із цим, що нагадувало більше типову поведінку для покупця, який і на практиці, і в теорії був прихильником розмов, які неможливо було вистежити.

Ричер сказав:

 Він скоро викине цей номер і перейде до наступного.

Ченґ кивнула:

 Так, щойно Хеккет не подзвонить йому в призначений час. Або щойно він увімкне CNN та побачить, що саме тут відбувається.

 То, може, нам слід першими йому зателефонувати. Поки ми ще можемо це зробити.

 І що ми йому скажемо?

 Будь-що, тільки би отримати над ним перевагу. Нам треба вивести його з рівноваги. Нам знадобиться вся можлива допомога.

 Ти хочеш його засмутити.

 Це не зробить йому гірше. Нам знадобляться будь-які обманні емоції, які зможуть вчинити на нього тиск.

 Гаразд, давай спробуємо.

Він увімкнув підсвічування на телефоні Хеккета, знайшов потрібне віконечко та натиснув на зелену кнопку. Він чув, як набрані ним цифри виходять у мережу, потім на якусь мить запанувала коротка шипляча тиша і він почув мелодію. А тоді на дзвінок відповіли. Якийсь голос запитав:

 Так?

Це був чоловічий голос, який належав повногрудому чоловікові з товстою шиєю, проте мова його була переривчастою, і вся розмова виходила якоюсь безладною через хриплий поспіх та ентузіазм. І якесь очікування. Наче жадібний ковток чи зітхання. У цього типа був визначник номера, і він чекав новин від Хеккета, і він страшенно сильно на них чекав, і чекав на них саме тієї миті. Це було зрозуміло. Вочевидь, він чекав на те, щоб уже розпочинати святкування.

Ричер сказав:

 Це не Хеккет.

Чоловік зробив паузу, а потім сказав:

 Я зрозумів.

 Це Джек Ричер.

Жодної відповіді.

 Хеккет дістав Мак-Кенна, проте нас йому не вдалося дістати. Власне, ми дістали його. Він діяв професійно, проте цього було недостатньо.

Голос запитав:

 Де зараз Хеккет?

Вимова в нього була спокійна та трохи монотонна. Східноєвропейський акцент, здається. Власник голосу точно мав міцну статуру. Мабуть, він був блідим та огрядним, і, скоріш за все, він страждав на задишку.

Ричер відповів:

 Хеккет зараз у лікарні. Проте він прикутий до ліжка наручниками, бо поліція знайшла його швидше за лікарів. Просто тут, у Чикаґо. Ми відібрали в нього телефон та запасну зброю, але ми залишили йому пістолет, яким він застрелив Мак-Кенна. Він був без свідомості. У місці, яке розглядають як кубло терористів. Копи там його і знайшли. Я знаю, можете навіть не питати. Неправильна інформація. Їх дезінформували. І саме тому вони точно його жахливо катуватимуть. Вони пообіцяють йому, що в майбутньому на нього чекатиме Гуантанамо[16]. Або його передадуть в інші місця, де також годі чекати чогось доброго. Він настільки відчайдушно намагатиметься з ними домовиться, що видасть вас, не встигнете ви й оком змигнути. Ви не можете зробити йому нічого такого, чого б не вдалося переплюнути урядовим. Тож можете починати про це хвилюватися. Плюс вам слід хвилюватися ще й через нас. Ви розпочали війну. Це було дуже нерозумно з вашого боку. Тому що ви все одно програєте, і з цього нічого хорошого не вийде. Ми вам дамо такого жару, що навіть ваші діти народяться каліками.

 Ви так думаєте?

 Ми вже зробили це з Хеккетом. Він легко здався. І це ваш найкращий агент? Сподіваюсь, що ні, заради вашого ж блага. Тому що ви наступний. Ми знаємо ваше імя і знаємо, де ви живете. І ми вже на шляху. Вам час бути насторожі з цього моменту.

 Ви так думаєте?

 Ми вже зробили це з Хеккетом. Він легко здався. І це ваш найкращий агент? Сподіваюсь, що ні, заради вашого ж блага. Тому що ви наступний. Ми знаємо ваше імя і знаємо, де ви живете. І ми вже на шляху. Вам час бути насторожі з цього моменту.

На іншому кінці дроту почувся протяжний стриманий видих, наче мали зявитися слова, можливо, навіть багато слів, проте жодного слова вони так і не почули. Натомість дзвінок перервався, і Ричер більше нічого не чув у слухавці. Він уявив, як із телефону витягають маленький електронний чіп, ламають його навпіл за допомогою тупого кінця нігтя, а потім викидають у смітник.

Ченґ запитала:

 Хто він такий?

Ричер сказав:

 Він не був надто говірким. Сказав лише девять слів. Але за голосом можна сказати, що він великий та огрядний, і, схоже, росіянин, і здався він мені досить багатослівним і досить розумним.

 Росіянин?

 Ну десь звідти. Із Грузії чи України. З однієї з цих країн.

 Багатослівним? Сказавши тільки девять слів?

 Я сказав йому, що я не Хеккет, і він сказав, що розуміє. Врівноважено і спокійно. Або сказав це таким чином, щоб здаватися врівноваженим та спокійним. Цей тип точно розуміє, як словами можна висловити абсолютно різні речі.

 Ми справді знаємо, як його звати і де він живе?

 Я міг трохи прикрасити ситуацію. Або перебільшити трохи заради сильнішого ефекту. Як кажуть, грай, поки не виграєш. Бо ми все одно це дізнаємося, рано чи пізно. Якимось способом. Можливо, твій інформатор із телефонної компанії зможе посортувати його дзвінки за місцем розташування. Це займе всього лишень тиждень, за тим номером телефону. Він не міг відбитися далеко від дому. Ми можемо зосередитися на цьому.

 Ця інформація може призвести до фізичної шкоди чи серйозного ушкодження?

 Це і є нашою єдиною метою.

 Тоді мій інформатор цього не робитиме. Такі в нього умови.

 Тобі справді треба йому про це казати?

 Він сам зробить потрібні висновки, в кінці кінців. А тоді він перейде працювати до когось іншого. Я не можу цього допустити.

 Навіть заради Ківера?

 Ківер би мене зрозумів. І ти повинен це зробити. У тебе теж були свої правила поведінки. Умови є умови.

 Мені це підходить,  сказав Ричер.  Гадаю. Ми спробуємо зясувати це іншим способом. Після того як ми поговоримо з його сестрою. А вона може і сама зясувати це для нас. Залежить від того, скільки їй самій відомо. І чи це означає щось для нас.

 А більше нічого для нас ніщо не означає. Це більше не просто якась там дрібниця із пшеничним полем. У Хеккета є поплічники зі зброєю в Іллінойсі і шеф в Аризоні. Це загальнонаціональна організація. Вони стежитимуть за аеропортом, ви попередили їх, що ми туди дістанемося.

 Саме тому я це їм і сказав. Більше ми їх ніде не побачимо.

 Це ризиковано.

 Усе на світі ризиковано. Сідати на літак також ризиковано. В усіх інших пасажирів є телефони. Подумайте про фото та пісні. Подумайте про додаткову масу.


Двигуни їхнього літака чудово справилися із наявністю великої кількості телефонів на борту. Він легко здійнявся в повітря та полетів удалину, як і всі інші літаки того дня у найбільш завантаженому аеропорту Америки. Ричер був упевнений, що ніхто за ними не стежить, принаймні з повітря. Але їхні справжні імена були внесені до компютера авіаліній, а очікуваний час прибуття їхнього рейсу був відомий загалу. Сподівайся на краще, проте готуйся до гіршого.

Їхні місця були поруч, і сиділи вони біля переднього краю крила літака. Місце біля вікна та середнє місце. Вони сиділи не в ряду біля виходу. Він був за два ряди позаду них. Ченґ вибрала місце посередині за власним бажанням. Поруч із нею, на місці біля проходу, сиділа жінка з навушниками у вухах.

Ричер сказав:

 Я тут думав про кузенів Мойнаханів. Чи братів, чи хто вони там такі.

Ченґ запитала:

 І що?

 Їх було двоє, проте проблем від них було в сотню разів менше, ніж від одного Хеккета.

 Як ти почуваєшся?

 Наче мене тричі побили. Про це я й кажу. Порівняно з жодним ударом в минулому. Я згоден з тобою, що Хеккет у Каліфорнії, його поплічники у Іллінойсі та шеф у Аризоні. Це загальнонаціональна організація. Проте я не розумію, який стосунок до цього має Материн Спочинок. Ці хлопці значно нижчої категорії. Вони не можуть бути місцевим підрозділом, інакше вони були б слабкою ланкою в ланцюзі. Вони виділялись би, як біла ворона серед зграї чорних.

 То хто ж вони тоді такі?

 Можливо, клієнти,  сказав Ричер.  Мак-Кенн найняв Ківера. Можливо, у Материному Спочинку теж когось найняли. Може, саме це зараз і відбувається. Можливо, погані хлопці торгують своїми мязами з такими національними організаціями. Можливо, вони торгують усім, чим можна. А чому б і ні, це лише ринок послуг.

Ченґ відповіла:

 Тоді сестрі може загрожувати небезпека. Теоретично. Тому що організації поводять себе так, як належить організаціям. Вони цікавляться детальним досьє. У Материному Спочинку знали про те, що Мак-Кенн спілкується із сестрою? Якщо так, то вона є в цьому досьє. І вона для них зайва деталь. І ми також. А такі організації не люблять, коли зайві деталі зустрічаються. Питання типу «прикрий-мій-зад» для них значно важливіші.

Назад Дальше