То він знайшов ті сайти?
Сестра Мак-Кенна сказала:
Піду принесу ще чаю.
Вона встала і підняла із кофра глек, а глек зачепив телефон, і той почав крутитися на місці, при цьому пластик безперешкодно ковзав по шкірі. Ричер побачив охайний почерк і напис, зроблений олівцем, який також повільно крутився, наче спиця велосипеда, що сповільнював свій рух. Регіональний код 408 і ще сім цифр.
Фенікс, Аризона. Куди ми їдемо.
Ми вже в дорозі.
Час бути насторожі настає просто з цієї миті.
Фенікс, Аризона. Куди ми їдемо.
Ми вже в дорозі.
Час бути насторожі настає просто з цієї миті.
Півшматочка торта.
Він сказав:
Еване, можна поставити вам особисте запитання?
Доктор Лейр зробив те, що й більшість людей, яких застають за таким проханням, а саме: на якусь мить він спантеличено замовчав, після чого знизав плечима із виразом удаваної безневинності й відповів:
Звісно.
Ви тримаєте в будинку зброю?
Це має значення?
Просто цікавлюсь.
Якщо хочете знати так.
Я можу на неї глянути?
Це дуже дивне прохання.
Його донька Емілі, яка сиділа, заклавши ногу на ногу, зробила півоберта і почала спостерігати за цим обміном фраз, переводячи погляд з одного обличчя на інше, наче в тенісі. Те саме робила Ченґ.
Ричер запитав:
Ваша зброя в спальні?
Лейр відповів:
Якщо хочете знати так.
Краще її тримати в коридорі. Вторгнення в будинок посеред глупої ночі трапляються дуже рідко. Плюс ви будете ще занадто сонними для того, щоб адекватно відреагувати. Ви праворукий?
Так.
Тоді найкраще тримати зброю за шість футів від входу, по правий бік. У шухляді або шафці. Або ж на легкодоступній висоті в декоративній вазі. На столі. Думаю, так було б значно краще.
Ви ще й консультант із безпеки?
Ми намагаємося пропонувати якомога більше послуг.
Втрутилась Емілі:
Тату, він має рацію. Спальня це просто безглуздо.
Ченґ сказала:
Фактично, ми радимо вам заховати по одному предмету вогнепальної зброї в кожній зоні будинку. Звісно, у спальні, але, окрім неї, ще й у кухні, у вітальні, у передпокої біля входу, і на горищі, якщо воно у вас є, у підвалі, якщо він у вас є, а також у гаражі.
Емілі запитала:
А де найкраще заховати, якщо маєш лише один пістолет?
Ричер почув: «Маєш лише один».
Вирахуйте самі, відповіла Ченґ. Більшість проблем зявляються через вхідні двері.
Серйозно? перепитав Лейр. Мені його переховати?
Краще запитай у мами, відповіла Емілі.
І саме тієї миті повернулася сестра Мак-Кенна з глеком свіжого чаю та тортом на тарілці. Вона одразу запитала:
Що краще запитати в мене?
Чи моєму таткові варто переховати свій пістолет до коридору.
З якого дива йому б закортіло таке зробити?
За порадою однієї розумної доньки та двох консультантів із безпеки.
З якого дива взагалі порушили цю тему? Це має значення?
«Ми не можемо їй сказати. Не зараз».
Ричер сказав:
Ні, це всього лишень професійний інтерес, не більше.
І вже через хвилину ця тема випарувалась як мильна бульбашка, швидко забута всіма, особливо Ченґ, яка саме зиркала на Ричера, ставлячи йому поглядом німе запитання: «Що тут в біса відбувається?»
Ричер неуважно потер носа кінчиком свого вказівного пальця, при цьому рукою він прикрив рота, щоб приховати свої беззвучні рухи губами: «Вимкни свій телефон».
Сестра Мак-Кенна запитала:
З вами все гаразд?
Ричер попросив:
Розкажіть нам про сайти, якими користувався Майкл.
40
Сестра Мак-Кенна розповіла, що, розпочавши вивчати компютер Майкла, її брат швидко зясував дві речі. Першою з них було те, що програмне забезпечення виявилось нашпигованим пастками, і спроба відкриття історії браузера могла тим самим стерти всю історію браузера. Хіба що він зміг би відкрити її належним чином, а він, звісно, цього не зробив. Тому що він не знав, як це зробити. Проте, як і будь-які інші завантажені програми, воно не було ідеальним. Була в ньому і маленька прогалинка. Перше вікно було видимим якусь долю секунди. А тоді воно зникало. Чистий екран. І не більше.
Другим фактом, який він зясував, було те, наскільки короткою є доля секунди. Звісно, мяч, кинутий бейсбольним пітчером, міг пролетіти в один бік та повернутися назад за цю частку секунди. А ще в памяті могло відкластися багато чого. Це було питанням довіри, а не роздумів. Якийсь давній трюк із мозком, сітківкою та послідовним образом. Краще відвести погляд убік, а потім на якусь мить глянути знову на зображення перед його зникненням.
Проте воно не мало сенсу. Лише довгі лінії символів, наче хтось прокотив мяч по верхній частині клавіатури. Повністю випадковий набір літер.
Сестра Мак-Кенна сказала:
Тож Пітер не зрадив самому собі і дізнався геть усе про те, із чим йому довелося зіткнутися, а саме про «Глибинну Мережу». Про неї й неможливо було дізнатися нічого корисного. Між нами відбувалися дивакуваті розмови. Ми думали, що все контролюємо. Відносно кажучи. Але це було не так. Насправді існував цілий таємний світ, про який нам нічого не було відомо. Він був удесятеро більшим за наш. Там були люди, які спілкувалися. Які робили дивні речі, котрих ми не розуміли. Це все нагадувало якусь наукову фантастику.
Сестра Мак-Кенна сказала:
Тож Пітер не зрадив самому собі і дізнався геть усе про те, із чим йому довелося зіткнутися, а саме про «Глибинну Мережу». Про неї й неможливо було дізнатися нічого корисного. Між нами відбувалися дивакуваті розмови. Ми думали, що все контролюємо. Відносно кажучи. Але це було не так. Насправді існував цілий таємний світ, про який нам нічого не було відомо. Він був удесятеро більшим за наш. Там були люди, які спілкувалися. Які робили дивні речі, котрих ми не розуміли. Це все нагадувало якусь наукову фантастику.
Ричер запитав:
Вествуд повинен був допомогти вам із чимось конкретним, чи це було загальне розслідування?
Ні, це була дуже особлива справа. Серед користувачів «Глибинної Мережі» побутує загальноприйнята думка, що уряд намагається створити нову пошукову систему, яка зможе розсекретити їхні сайти. У статті Вествуда ми відчули натяк на те, що одна така система вже існує. Пітер хоче, щоб Вествуд або підтвердив це, або ж заперечив, а якщо це правда, то щоб Вествуд допоміг йому отримати шанс скористатися нею.
Це можливо?
Особисто я гадаю, що на це немає жодних шансів, але потрібно спробувати всі можливі варіанти. Зник його син. Мій племінник.
Чи є шанси на те, що Пітер міг щось від вас приховувати під час розмови? Його історії завжди були повноцінними?
Що ви маєте на увазі?
Наприклад, ви ніколи не чули про Материн Спочинок.
Ні, не чула.
Він казав коли-небудь щось про двісті смертей?
Емілі перепитала:
Двісті чого?
Її матір сказала:
Ні.
Ричер продовжив:
Із Ківером він розмовляв про обидві ці речі. І Ківер поїхав до Материного Спочинку. Тож усе це мало якесь значення. І все ж він нічого про це вам не розповів.
Що там відбувається?
Ми не знаємо.
Пітер мій старший брат, а я його менша сестра. Він ніколи цього не забуває. І мені також не дозволяє про це забувати. Звісно, не в поганому значенні. У хорошому. Він міг щось від мене приховати з єдиної причини: якщо хотів позбавити мене неприємних новин.
Ніхто нічого не сказав. Ченґ підвелася з дивана. Вона сказала: «Мені потрібно до вбиральні», Емілі вказала їй напрямок, і вона пішла за вказаним їй шляхом.
Ричер запитав:
У вас є якісь плани на вечір?
Сестра Мак-Кенна відповіла:
Я ще про це не думала.
Ми могли б кудись піти.
Хто?
Ми всі разом.
Куди?
Куди забажаєте. Просто зараз. Я пригощаю. Дозвольте мені запросити вас усіх на вечерю.
Чому?
Схоже на те, що у вас сьогодні видався важкий день.
Ченґ зявилася біля входу у вітальню. Вона перехопила погляд Ричера і сказала йому:
Чоловіча вбиральня там, якщо тобі туди потрібно.
Він відповів:
Гаразд.
Я можу тебе провести, якщо хочеш.
Я певен, що сам зможу її знайти, коли мені це знадобиться.
Емілі сказала:
Вона хоче поговорити з вами наодинці.
Тож Ричер встав і приєднався до Ченґ у зовнішньому коридорі. Вона тихо запитала:
Думаєш, дружки Хеккета тут зявляться?
Нам варто було поводитися більш обережно з телефоном. У них по всій країні може бути необхідне устаткування. Якщо це так, ми щойно видали їм його сестру. Ми вже дали Вествуду точне посилання на джерело. Тож ми не можемо покинути їх самих. Не тут. Не зараз. Або ми їх кудись витягуємо з дому, або будемо панькатися з ними до ранку. Щільний персональний захист. Широкий спектр послуг.
Я б краще їх кудись витягла з будинку.
Я вже запросив їх на вечерю.
Від того типа на воротах жодної користі.
В який бік спальня?
Вона в іншому крилі. Потрібно знову йти через вітальню.
Спробуй-но ти їх запросити на вечерю. Можливо, з моїх уст запрошення прозвучало дивно.
Воно прозвучить дивним від нас обох. Ми для них незнайомці. Вони зараз зайняті скрупульозним зворотнім відліком до початку весілля. Двоє незнайомців, які раптом вирішили запросити їх на відерце курячих крилець, просто зірвуть їм дах.
Я сказав, що ми можемо піти в будь-яке місце. Це не мусить бути KFC[18].
Яка різниця? Немає ніякого значення, куди саме ми підемо.
Вони почули, як по підїзду до будинку рухається авто. Стукіт металу від прочиняння та зачиняння дверцят. Кроки на вимощеному в ряд камінні.
Сучасний автомобільний дизайн передбачає наявність не більше чотирьох сидінь за звичайними повноцінними широкими дверцятами. Деякі седани можуть уміщувати і пять сидінь, а деякі вантажівки і сім, але жоден крутий хлопець у дитинстві не мріє їздити, сидячи зверху на випуклості біля коробки передач, і тим більше, ніхто не буде мати ефектного вигляду на задньому сидінні міні-фургона. Тож, у найгіршому випадку новоприбулих буде четверо. У найкращому один. Найімовірніше, їх буде двоє чи троє. Ричер різко повернувся та попрямував назад до вітальні, наперед продумуючи свій шлях, пересуваючись із найбільшою можливою швидкістю та зачіпаючи кутики столів і підлокітники крісел, наче він проходив слалом по гірському схилові на швидкість. Сімейство Лейрів досі сиділо в ряд на дивані в застиглій позі, нічого не розуміючи. Лідія, Емілі, Еван, лляна сукня, сорочка та бікіні, шорти та кричущого кольору гавайське вбрання, усі дивилися на нього, тож коли Ричер проходив повз них, то зробив жест у повітрі, наказуючи їм залишатись на своїх місцях, а він тим часом поспішив прямо, до іншого боку вітальні, до короткого коридору, повз фото незнайомих йому людей у срібних рамках, мабуть, родичів, включно з худорлявим чоловіком та засмученим парубком мабуть, то були Пітер і Майкл Мак-Кенни і, нарешті, до спальні.
Задня частина його мозку підказувала йому: «Жінки зазвичай сплять із того боку ліжка, звідки ближче до ванної», а тому він одразу почав обходити та пробиратися повз обкладене подушками двоспальне ліжко до тумби, на якій не було нічого, окрім будильника та непрочитаної книжки.