Якщо поговорити з людьми зі світу неурядових організацій, то вони всі скаржаться, що люди там обєднані спільною метою та віддані справі, але з дисципліною в них не дуже. Натомість Scrum дозволяє використовувати пристрасть людей до роботи, пояснюючи необхідність і правильність розставлення пріоритетів.
Зі Scrum легко працювати в бізнесі. Використовуючи його, можна заробити більше грошей набагато більше. Ви подвоїте свої доходи за половину часу. Але найкорисніше його застосування повязане з людьми, які присвятили своє життя допомозі найбіднішим із бідних. Якщо Scrum допоможе досягти подібного ефекту тим, хто живе за межею бідності, це буде величезний крок у напрямку загального соціального добробуту.
І цей добробут не лише настане скоріше, його також можна буде виміряти. Scrum дає людям можливість легко вимірювати прогрес. У фонді Grameen є те, що його співробітники називають «прогресом виходу з індексу бідності». Ним вимірюється ефективність кожної з програм. Вони можуть провести опитування та чітко побачити вплив, який мають громадські інформаційні працівники з мобільними пристроями в сільській місцевості. Вони можуть експериментувати з різними способами роботи. Вони можуть допомагати людям знаходити нові шляхи виходу з бідності.
Мене захоплює, що Scrum повертається до свого коріння. Запускаючи його вперше, я надихався діяльністю банку Grameen та інших мікрофінансових інституцій, а також їхньою допомогою командам бідних людей щодо виходу з бідності. Вони збирали команди бідняків і задавали кожному із членів скласти бізнес-план, розписавши, що б той зробив, отримавши мікрокредит у 25 доларів. Один чоловік міг захотіти купити візок для продажу фруктів на площі містечка. Інша жінка швацьку машинку, щоб шити на продаж одяг. Нові позики команда отримувала лише після повернення попередніх. Кожного тижня вони зустрічались, щоб подивитись, як можуть допомогти одне одному. Результати вражали. Спершу жінка зі швацькою машинкою починала заробляти достатньо грошей, щоб прогодувати своїх дітей. Кілька тижнів потому вона вже могла дозволити собі купити їм взуття. Потім вона отримувала можливість відправити їх до школи. Ще через кілька циклів вона взагалі відкривала малий бізнес і могла почати будівництво власного будинку. Дивлячись на такі успіхи, я сказав програмістам, з якими тоді працював: «Ці бідні люди не мають взуття, але це не заважає їм знайти вихід із бідності. Ви маєте взуття, але не програмне забезпечення. Вони знайшли спосіб співпраці, щоб вибратися зі злиднів. Чи готові ви зробити те саме?» Так і народився Scrum.
Неприбуткові організації це лише одна сфера, де ми можемо запровадити інновації для досягнення соціального добробуту. А як щодо самоорганізації? Органів влади?
Державне управління
Державне управління є не лише формою організації соціальної сфери доріг, поліції, судів та транспорту. Воно також формалізує, хто ми є як народ. Воно зводить воєдино наші уявлення про самих себе. У Сполучених Штатах фундаментальні прагнення американського народу зібрані в документі, підписаному купкою бунтівників, яких би точно перевішали по одному, якби вони не трималися разом, Декларації незалежності. Складена аристократами, ідеалістами, рабовласниками та землевласниками, ця Декларація, на диво, містить радикальне уявлення про те, яким саме народом хотіли бути американці тієї революційної доби.
Ми вважаємо самоочевидними істинами, що всі люди створені рівними і наділені своїм Творцем певними невідємними правами, до яких належать життя, свобода та прагнення до щастя. На те, щоб забезпечувати ці права, між людьми встановлюються уряди, влада яких походить зі згоди тих, ким вони правлять.
У наші дні важко оцінити, яким відступом від загальноприйнятих тоді норм були ці слова. Хоча ідеї епохи Просвітництва вже почали поширюватись, повністю демократичних країн у ті часи ще не існувало. Правління здійснювалося згори, божественним правом королів та силою зброї. Більшою частиною світу правили великі імперії не лише Велика Британія, але й Франція, Австрія, Росія та Туреччина. Ідея про те, що люди наділені правами від народження, а не отримують їх милістю когось при владі, здавалась, мяко кажучи, революційною.
З таких ідеалів і виникла форма правління, що називалась республікою. Подібно до того, як учився ходити робот Родні Брукса, Сполучені Штати також спочатку невпевнено стояли на ногах, спотикалися й падали та час від часу сходили на манівці. Але ці ідеали надихнули революції по всьому світу, і сьогодні більшістю великих держав править, бодай формально, народ через своїх представників.
Проблемою, звичайно, є понад двохсотлітній бюрократичний апарат, інтереси якого так міцно спаяні із самою структурою влади, що голос народу буває доволі важко почути. У результаті ж нестачі прозорості та централізації влади в руках кількох людей виникає корупція. У малому масштабі це можуть бути бюрократи, що беруть хабарі за послуги, а у великому банки-гіганти, які накопичують багатства, приватизуючи прибутки та соціалізуючи витрати.
У більшості світових столиць сьогодні виріс такий собі придворний клас, що постійно перебуває біля влади. Тендери, грошові потоки та теплі крісла розподіляються за принципом «кого ти знаєш», а не «що ти із собою несеш». Особливо яскраво це виявляється в колообігу політиків, генералів та владних бюрократів із влади до бізнесу і назад. Кількість багатозіркових генералів, що очолюють фірми-підрядники оборонної промисловості, депутатів, які стають лобістами, чи колишніх урядців, що йдуть у фінансово-промислові групи, просто зашкалює.
Але, як я підкреслював у розділі 3, безглуздо шукати поганих людей треба шукати погані системи. Давайте ставити питання, що має шанс дійсно змінити стан справ: «Якими мотивами керується погана поведінка?» Я дуже сумніваюсь, що хтось із вашингтонських непотоплюваних вважає себе поганою людиною скоріше навпаки, вони сповнені добрих намірів. Це система підставила їх, та й нас теж. Але як нам змінити цю систему? Як заохотити прозорість, пріоритетність і відповідальність? Ви знаєте відповідь: за допомогою Scrum.
Почнімо за кілька тисяч кілометрів на захід від міста Вашингтона зі столиці штату Вашингтон, міста Олімпії. Останні дві президентські адміністрації (спочатку республіканці, а тепер демократи) впроваджували там так званий ощадливий уряд. Під час виборчої кампанії восени 2012 року чинний губернатор Джей Інслі сказав в інтервю: «Держава переважно зайнята прийняттям рішень. Ми ж хочемо знайти спосіб залишити на столі менше паперу»[45].
План губернатора містить пять пунктів, які можна знайти в будь-якій передвиборчій програмі: 1) система освіти «світового класу» від початкової школи до коледжу; 2) «економіка благоденства»; 3) зробити штат національним лідером із відновлюваних джерел енергії та чистого довкілля; 4) здорові та безпечні громади; 5) раціональне, ефективне й відповідальне управління.
План губернатора містить пять пунктів, які можна знайти в будь-якій передвиборчій програмі: 1) система освіти «світового класу» від початкової школи до коледжу; 2) «економіка благоденства»; 3) зробити штат національним лідером із відновлюваних джерел енергії та чистого довкілля; 4) здорові та безпечні громади; 5) раціональне, ефективне й відповідальне управління.
Це не якісь там революційні цілі. Це лише те, чого люди мають очікувати від своєї влади. Сам факт, що вони нагадують кліше, є індикатором їхньої важливості. Зрештою, кліше це просто істина, повторена досить разів, щоб стати банальною. Але адміністрацію Інслі вирізняє те, як вони збираються діяти. Вони визначають свій новий підхід як «конкретний, вимірюваний, досяжний, актуальний і терміновий». Іншими словами, вони хочуть скористатися Scrum. По суті, вони вже це роблять.
Головне інформаційне управління штату Вашингтон відповідає не лише за те, які нові технології закуповуються, але і як це робиться. Штат управління налічує двадцять співробітників, які мають запобігати серйозним програмним збоям вартістю в десятки мільйонів доларів. При цьому вони займаються оновленням програмного забезпечення для органів влади, що відповідають за найрізноманітніші сфери, від видачі водійських прав та розподілу виплат з безробіття до регулювання рибних ресурсів та дикої природи. У 2012 році вони проконтролювали вісімдесят звернень на загальну суму понад 400 мільйонів доларів. А ще вони видають правила та розпорядження для різноманітних агенцій щодо впровадження політики штату.
Для цього вони використовують Scrum. Вони навіть прибрали перегородки у своїх кабінетах та сформували Scrum-команди.
За словами заступника голови управління Майкла Де Анджело, вони намагаються забезпечувати різні служби штату дієвими та практичними правилами щотижня: «Ми постійно оновлюємо процедуру подання агенціями інвестиційних планів. Ми ставимо собі за мету кожного тижня змінювати по одній речі. Ми використовуємо поетапний підхід, завдяки якому щотижня отримуємо потенційно готовий продукт, який агенції можуть відчути. Вони дійсно отримують щось матеріальне». «Готовий продукт» у їхньому випадку означає дієві зміни правил. Це не обовязково має бути якась річ. Це просто має бути щось, що приносить цінність.
Замість намагань одразу створити якийсь масштабний всеосяжний документ, де буде передбачено всі моменти процесу фінансування, вони вирішили робити це крок за кроком. Вони хочуть забезпечити покращення політики штату щотижня.
Реакція на це, каже Де Анджело, була неоднозначною. Адже існує величезний страх не отримати ідеального продукту. У серпні 2013 року він повідомив: «Минулого тижня ми змінили порядок звернення до нас клієнтів. Але залишилось багато місць, де все ще вказано старий спосіб на нашому сайті, в різних матеріалах тощо. Тому ми маємо всі ці матеріали змінити [передусім]. Ми вирішили не чекати, а просто зробити це. Ми оновимо всю документацію в наступному спринті. Інакше клієнти залишатимуться без кращого способу звязку місяцями ми крастимемо їхню цінність».
Управління інформаційної політики також намагається провести Scrum крізь усі бюрократичні перешкоди штату. Саме тому вони й змінили на Scrum власну систему щоби стати прикладом, мати змогу говорити про нього зі знанням справи. Переваги тут просто надто великі, щоб ними не користуватись.