«Я переконаний, вона була злою чарівницею», подумав Діґорі, а вголос запитав:
Але що буде з Поллі?
Ти мені вже геть набрид зі своїм запитанням! розсердився дядько Ендру. Так ніби це має якесь значення. Моїм першим завданням було зясувати, що там зберігалося в коробці. Вона була дуже давня. І я навіть тоді знав уже досить, аби зрозуміти, що вона не ані грецька, ані давньоєгипетська, ані вавилонська, ані хетська, ані китайська. Вона була давнішою, ніж будь-яка з тих цивілізацій. О, то був великий день, коли нарешті я довідався істину. Коробка походила з Атлантиди, з того зниклого острова. Це означало, що вона на сотні років давніша, аніж будь-які речі камяної доби, викопані в Європі. Але на відміну від них вона не була грубо обробленою річчю. Бо на початку часів Атлантида була великим містом із палацами, храмами й ученими людьми.
Він замовк на мить, ніби сподівався почути щось від Діґорі. Але хлопчику його дядько подобався з кожною хвилиною дедалі менше, тож він не сказав нічого.
Тим часом, провадив дядько Ендру, я багато чого довідався з інших джерел (я не зміг би пояснити їх малому хлопцеві) про магію загалом. Це означало, що в мене склалося виразне уявлення про те, що могло зберігатися в тій коробці. За допомогою різних тестів я звузив можливості. Для цього мені довелося познайомитися з по-диявольському дивними людьми й вивчити їхній дуже неприємний досвід. Така практика погано подіяла мені на голову. Не так легко стати чаклуном. Зрештою я втратив здоровя. Але я домігся чогось кращого. І в кінцевому підсумку я про все довідався. Хоч там не було нікого, хто міг би його підслухати, він нахилився до небожа й перейшов на шепіт: У коробці з Атлантиди зберігалося щось принесене з іншого світу, коли наш світ тільки починався.
Що? запитав Діґорі, який тепер зацікавився, попри власне бажання.
Лише пилюка, сказав дядько Ендру. Дрібна, суха пилюка. Там не було нічого такого, що могло б привабити зір. Нічого, що могло б виправдати ціле життя тяжкої праці, можна так сказати. Та коли я подивився на ту пилюку (я подбав про те, щоб не торкатися її) і подумав про те, що кожна піщинка колись перебувала в іншому світі я не хотів сказати на іншій планеті, адже планети становлять частину нашого світу й ти можеш дістатися до них, якщо подорожуватимеш далеко й довго але у справді іншому світі іншому всесвіті іншому просторі, десь там, куди ти ніколи не зможеш дістатися, навіть якби ти мандрував у просторі цього всесвіту вічно й вічно, адже до того світу ти можеш дістатися, лише застосувавши магію, більше ніяк!
Тут дядько Ендру потер руки, аж поки суглоби затріщали, як вогні феєрверка.
Я знав, провадив він, що слід лише привести себе у відповідну форму, й ця пилюка приведе туди, звідки вона походить. Але труднощі в тому, як привести себе у відповідну форму. Мої перші експерименти всі зазнали невдачі. Я випробовував їх на морських свинках. Деякі з них померли. Деякі вибухнули, як маленькі бомби.
Ти вчинив із ними жорстоко, сказав Діґорі; колись він мав приручену морську свинку.
Як ти вмієш відхилятися від теми, зауважив дядько Ендру. Тварини створені для таких експериментів. Я їх купив. Дай-но мені подумати де я був? Ага, так. Нарешті мені вдалося виготовити кільця жовті кільця. Але виникло нове ускладнення. Я був цілком переконаний, що жовте кільце відправить будь-яке створіння, що доторкнеться до нього, до іншого світу. Але яку я матиму від цього користь, якщо не зможу примусити їх повернутися й розповісти мені, що вони там знайшли?
А що буде з ними? запитав Діґорі. У добру халепу вони потраплять, якщо не зможуть повернутися назад.
Ти на все дивишся хибним поглядом. Дядько Ендру добряче дратувався. Невже ти не розумієш, що йдеться про великий експеримент? Головна причина того, чому я когось посилаю до іншого світу, полягає в тому, що я хочу довідатися, який він є.
У такому разі, чому ти не відправишся туди власною особою?
Діґорі ніколи не бачив такого ображеного й здивованого погляду, яким подивився на нього дядько після його простого запитання.
Я? вигукнув він. Цей хлопець, певно, збожеволів! Щоб чоловік мого віку та з моїм здоровям ризикнув спізнати шок і небезпеки, будучи несподівано закинутий до іншого світу? Я ще ніколи не чув чогось такого безглуздого у своєму житті! Ти усвідомлюєш, що ти сказав? Подумай, що означає інший світ, ти можеш натрапити там на що завгодно що завгодно!
А тому ти вирішив послати туди Поллі, сказав Діґорі. Його щоки палахкотіли тепер від гніву. І я можу лише сказати, додав він, хоч ти й мій дядько, ти повівся як боягуз, пославши дівчину в місце, куди сам боїшся потрапити.
Помовчіть, сер, сказав дядько Ендру, стукнувши кулаком по столу. Я не стерплю, щоб малий брудний школяр так говорив про мене. Ти нічого не розумієш. Я великий учений, маг, фахівець, який здійснює експеримент. Звичайно ж, мені потрібні живі обєкти для цього. Благослови мене, Боже, тепер ти мені скажеш, що я мав запитати дозволу в морських свинок, перш ніж використати їх! Жодної великої мудрості не вдасться досягти без жертви. Але думка про те, що я сам повинен піти туди, куди посилаю інших, безглузда. Це те саме, що примушувати генерала воювати простим солдатом. Якщо мене вбють, що станеться з працею всього мого життя?
Помовчіть, сер, сказав дядько Ендру, стукнувши кулаком по столу. Я не стерплю, щоб малий брудний школяр так говорив про мене. Ти нічого не розумієш. Я великий учений, маг, фахівець, який здійснює експеримент. Звичайно ж, мені потрібні живі обєкти для цього. Благослови мене, Боже, тепер ти мені скажеш, що я мав запитати дозволу в морських свинок, перш ніж використати їх! Жодної великої мудрості не вдасться досягти без жертви. Але думка про те, що я сам повинен піти туди, куди посилаю інших, безглузда. Це те саме, що примушувати генерала воювати простим солдатом. Якщо мене вбють, що станеться з працею всього мого життя?
О, годі тобі базікати, сказав Діґорі. То ти повернеш Поллі назад?
Я саме збирався сказати тобі, коли ти так брутально мене урвав, сказав дядько Ендру, що я нарешті відкрив спосіб повернення назад. Зелене кільце допомагає повернутися до нашого світу.
Але в Поллі нема зеленого кільця.
Ні, сказав дядько Ендру з жорстокою посмішкою.
Тоді вона не зможе повернутися назад! крикнув Діґорі. Це ж те саме, що вбити її.
Вона зможе повернутися назад, сказав дядько Ендру, якщо хтось інший піде за нею, надівши на палець жовте кільце й узявши із собою два зелені кільця: одне, щоб повернутися самому, а друге щоб забрати її.
І тепер, звичайно, Діґорі зрозумів, у яку пастку він потрапив. Він дивився на дядька Ендру, нічого не кажучи, з широко роззявленим ротом. Його щоки зблідли.
Я сподіваюся, сказав дядько Ендру могутнім голосом, так ніби він був шляхетним дядьком, який дає своєму небожу приємний подарунок і добру пораду, я сподіваюся, Діґорі, ти не виявиш себе боягузом. Мені було б дуже прикро думати, що хтось із нашої родини не має честі й лицарського духу, щоб прийти на допомогу е е леді, яка опинилася в скруті.
О, заткнися! сказав Діґорі. Якби ти мав досить честі й усього такого, ти пішов би сам. Але я знаю, ти не підеш. Ну, гаразд, бачу, мені доведеться йти. Але ти звір. Думаю, ти спланував усе з таким розрахунком, щоб вона пішла, нічого не знаючи, а потім і мені довелося піти за нею.
Звичайно, підтвердив дядько Ендру зі своєю огидною посмішкою.
Гаразд, я піду. Але є одна річ, яку я хотів би спочатку сказати. Я не вірив у магію до сьогоднішнього дня. Тепер я бачу, вона реальна. У такому разі, я думаю, старі казки також більш або менш правдиві. І ти лише поганий і жорстокий чаклун, як ті, про яких розповідають казки. Але я не прочитав жодної казки, у якій би такі люди не розплачувалися в кінці, і я готовий побитися об заклад, що розплачуватися за свої лихі вчинки доведеться і тобі. Так тобі буде й треба.
З усього сказаного Діґорі лише остання фраза дійшла до адресата. Дядько Ендру здригнувся, й у нього на обличчі зявився вираз такого жаху, що хоч він і був звіром, але вам би стало його шкода. Але через секунду він опанував себе і сказав із досить силуваним сміхом:
Гаразд, гаразд, я думаю для дитини природно так думати. Тим більше для такої, що виховувалася серед жінок, як ти. Ти мені цитуєш казки твоїх бабусь? Я не думаю, що тобі слід турбуватися про ті небезпеки, які мені загрожують, Діґорі. Чи не ліпше потурбуватися про ту, яка загрожує твоїй маленькій подрузі? Вона відсутня вже протягом певного часу. Якщо в тому світі існують небезпеки то буде шкода, якщо ти зявишся там на якусь мить пізніше.
Не думаю, що тобі шкода дівчини, люто відказав Діґорі. Але мені остогидла твоя балаканина. Що я маю робити?
Насамперед тобі треба навчитися контролювати себе, хлопче, холодно відповів дядько Ендру. Інакше виростеш таким, як твоя тітка Летті. А тепер послухай мене.
Він підвівся, надів рукавички й підійшов до таці, на якій лежали кільця.
Вони працюють лише тоді, сказав він, коли торкаються твоєї шкіри. Коли я в рукавичках, то можу підіймати їх, як оце, й нічого не станеться. Якщо ти вкинеш одне кільце до своєї кишені, теж нічого не станеться. Але, звичайно, ти мусиш памятати про те, що тобі не слід запихати руку в кишеню й доторкатися до нього, хай навіть ненавмисне. Як тільки ти торкнешся жовтого кільця, ти зникнеш із цього світу. Коли ти перебуватимеш в іншому світі, я сподіваюся, звичайно, це ще не доведено, але я сподіваюся, то в ту мить, коли ти торкнешся зеленого кільця, ти зникнеш із того світу і я сподіваюся повернешся в цей. Тепер дивись. Я беру два зелені кільця й кладу їх до кишені під твоєю правою рукою. Твердо запамятай, у якій із твоїх кишень лежать зелені кільця. Отже, їх буде в тебе два. Одне для тебе й одне для дівчини. Тепер візьми одне жовте для себе. На твоєму місці я надів би його на палець. Так буде легше не загубити його.
Діґорі простяг руку до жовтого кільця, але несподівано стримався.
А що ти скажеш матері? запитав він. Адже вона може запитати тебе, куди я пропав.
Що скоріше ти туди підеш, то скоріше повернешся, весело відповів йому дядько Ендру.
Але ж ти напевне не знаєш, повернуся я звідти чи ні.
Дядько Ендру стенув плечима, підійшов до дверей, відімкнув їх, відчинив і сказав:
Гаразд, тоді роби як знаєш. Спускайся вниз і пообідай. Нехай дівчину зїдять дикі звірі, або нехай вона втопиться, або помре з голоду в іншому світі, або заблукає там, якщо так тобі буде ліпше. Мені однаково. Можливо, перед чаєм ти вирішиш навідати місіс Пламер і повідомиш їй, що вона вже ніколи не побачить своєї дочки: бо ти побоявся надіти кільце.