Тож, зустріч із ним і справді може бути небезпечною?
А хто тут казав про безпеку? погодився Бобер. Але сидіти, склавши лапки ще небезпечніше. Правду сказала пані Бобер: він грізний та не для кожного, великодушний та не для всіх. Але все буде добре, тому що він справжній цар, кажу вам.
Гаразд! Мені вже кортить зустрітися з ним, хоча від самої думки якось не по собі, кивнув Пітер.
Добре, сину Адама, відповів Бобер, з грюкотом опускаючи лапку на стіл, від чого задзеленчав увесь посуд. Так і буде! Так от, долетіла до нас звістка, що він бажає зустрітися з вами вже завтра, і зустріч ця відбудеться коло Камяного Столу.
Камяного Столу? Де це? спитала Люсі.
Дорога туди неблизька, але й не за горами, спускатися будемо річкою. Я вас проведу до місця, відповів Бобер.
А як же бути з бідолашним Тумнусом? нагадала Люсі.
Найкоротший шлях до його визволення, відповів Бобер, пролягає повз Камяний Стіл. Коли Аслан буде з нами, а ми з Асланом, усе буде інакше, і ми почнемо діяти. Але й від вас залежатиме чимало. Недаремно є така приказка:
Коли Адама плоть і кров
На трон законний зійде знов,
Тоді розвіються печалі
І прийдуть радість і любов.
Ви вже тут, то й час, коли має сповнитися пророцтво, справді не за горами. Подейкують, Аслан уже являв себе у наших краях, хоч і ніхто з тих, хто нині живий, цього не памятає, бо дуже давно то було. А от людей на нашій памяті, здається, тут і зовсім не було.
Ось тут я чогось не второпав, наморщив лоба Пітер. А Біла Чаклунка вона хіба не людського роду?
О-о-о, їй би дуже кортіло, аби всі ми повірили, нібито так воно і є, бо це дало б їй хоча б якийсь законний привід зватися королевою. Та річ у тому, що вона ніяка не Євина донька. З одного боку, вона походить від Адама, із цими словами Бобер злегка вклонився, але з іншого від Ліліт, першої його дружини, а та була з роду джинів. Це по лінії матері. А от з боку батька то й зовсім походить з роду велетнів. Ні-ні, справжньої людської крові в неї ані краплі!
Саме тому вона така невблаганно зла та жорстока, додала Бобриха.
Саме так, хазяєчко, погодився Бобер. Люди бувають різні: людина може бути добра чи погана (не до образи буде сказано, хай пробачать мене гості!). Та коли йдеться про істот людиноподібних, тут двох думок бути не може!
Щоправда, мені зустрічалися досить пристойні гноми, пригадала Бобриха.
Мені теж, не став сперечатися Бобер. Але таких можна на кігтях перелічити. До того ж, вони менш за все схожі з людьми. Тож моя вам порада: як зустрінеться вам хтось такий, хто ще не зовсім людина, або, навпаки, зовсім вже не людина, або навіть такий, хто начебто і людина, а як придивишся аж ніяка тобі не людина, тримайтеся від них якомога далі. Недарма Чаклунка вже давно нишпорить по всій Нарнії, марно вистежуючи людей: бо дуже нелегка та справа. Тож чатує вона на вас вже не перший рік. А якщо, бережи вас Аслан, вона довідається про те, що вас тут четверо, то я за ваші життя не дав би і гнилички.
А це ще чому? здивувався Пітер.
А це тому, що відоме їй і таке пророцтво, заходився пояснювати Бобер. У гирлі великої ріки на березі моря стоїть старовинний замок Кейр-Паравель, і якщо все піде так, як призначено, то бути йому стольним градом Нарнії. А в тому замку у тронній залі стоять чотири трони. Так ось, коли, за переказами, на ці чотири трони посядуть два сини Адама і дві доньки Єви, то настане кінець пануванню Білої Чаклунки, і не тільки її пануванню, а і їй самій. Ось чому ми йшли сюди крадькома, з усіма пересторогами. Звісна річ якщо б вона пронюхала про вас, ніхто за ваші голови не дав би і рибячого хвоста!
А це ще чому? здивувався Пітер.
А це тому, що відоме їй і таке пророцтво, заходився пояснювати Бобер. У гирлі великої ріки на березі моря стоїть старовинний замок Кейр-Паравель, і якщо все піде так, як призначено, то бути йому стольним градом Нарнії. А в тому замку у тронній залі стоять чотири трони. Так ось, коли, за переказами, на ці чотири трони посядуть два сини Адама і дві доньки Єви, то настане кінець пануванню Білої Чаклунки, і не тільки її пануванню, а і їй самій. Ось чому ми йшли сюди крадькома, з усіма пересторогами. Звісна річ якщо б вона пронюхала про вас, ніхто за ваші голови не дав би і рибячого хвоста!
Діти так захопилися бесідою з бобрами, що не помічали нічого, що діється навкруги. Аж раптом, коли Бобер замовк і на хвилинку настала тиша, пролунав дзвінкий голосок Люсі:
Заждіть-но, а де ж Едмунд?!
Спочатку всі перезирнулися, а потім, перебиваючи одне одного, запитували: «Хто бачив його останнім? Коли саме він зник? Може, він лише вийшов на двір, подивитися, як там і що?» і хтось навіть вибіг з хатинки, покликати його додому. А зовні здійнялася хуртовина, та така, що зелена крига на ставку вже вкрилася пишною білою ковдрою. Із порога бобрової хатки не видно було нічого. У білому завії потонули навіть береги. Провалюючись по коліна у замети, що навіяла хуртовина, діти кинулись на пошуки зниклого Едмунда. Вони гейкали його до хрипоти, та сніг притлумляв голоси, і навіть відлуння не долітало у відповідь.
Жах, та й годі! видихнула Сьюзан, коли у відчаї вони повернулися до хатинки ні з чим. Навіщо ми взагалі сюди прийшли?
Що ж нам тепер робити? розвів руки Пітер.
Що робити? обізвався Бобер, натягуючи зимові чоботи. А робити нічого треба забиратися звідси і негайно.
Може, варто було б розділитися на чотири пошукові партії? запропонував Пітер. І піти на всі чотири вітри? Хто знайде його, нехай мчить додому, а потім мерщій за іншими.
Ви що ж бажаєте шукати його і надалі, сине Адама?! здивувався Бобер. Але навіщо?
Як це «навіщо»? Аби знайти Едмунда!
Його шукати лиха не минути! відповів Бобер.
Що ви таке говорити?! обурилася Сьюзан. Хоч він і заблукав, та зайти далеко аж ніяк не міг. І ми будь-що повинні знайти його!.. А ви кажете «навіщо»
Навіщо шукати того, хто полишив вас із власної волі, суворо відповів Бобер, коли і без нього відомо, куди він побіг.
Усі ошелешено упялися очима в Бобра, та він не знітився.
Як можна не зрозуміти того, що ясно-яснісінько. Він побіг до неї, до Білої Відьми, а нас усіх він зрадив.
Не може того бути! зойкнула Сьюзан. Не міг він! Не міг і крапка!
Ой, чи то так? І ви готові за те ручатися? похитав головою Бобер, обводячи тяжким поглядом дітлахів, і від того погляду слова, що вже готові були зірватися з язика, так і застигли на вустах, бо раптом усі збагнули, що Бобер каже правду і тільки тим можна пояснити загадкове зникнення Едмунда.
А чи знає він дорогу? вже без вагань спитав Пітер.
А чи доводилось йому вже бувати в наших краях? у свою чергу спитав Бобер. Я маю на увазі самому?
Саме так і було, скрушно зітхнула Люсі.
А чи розповідав він про те, що з ним тут трапилось? Чи не зустрічався він, часом, з ким-небудь?
Ані пари з вуст
Тоді ви ще згадаєте мої слова. Мовчання його красномовніше за будь-які слова і означає лише одне: він зустрічався з Білою Чаклункою і перекинувся на її бік, тому куди іти він знає чудово. Не хотілося б вас образити як-ніяк, він вам брат, але тільки-но я його побачив, як одразу ж сказав собі: «Тут пахне зрадою». У нього був саме такий вигляд, вигляд того, хто водився з Білою Відьмою та досхочу наївся її чаклунського зілля. Хто прожив у Нарнії довге життя, той одразу зрозуміє, чому в декого «бігають оченята».
Як би там не було, а йти за ним доведеться, сказав на це Пітер придушеним голосом. Здається, від холоду та хвилювань він не тільки охрип, а й осип. Врешті-решт, він наш брат. І хоча він великий пройдисвіт, але все ж таки ще мале дитя.
Невже ви збираєтесь до Чаклунки? сплеснула долонями Бобриха. Отямтеся: у її лігві ви одразу ж потрапите до неї в пазурі. А от врятувати його, та й себе теж, можна лише якщо триматися від неї якнайдалі!
Як це? не зрозуміла Люсі.
Вона тільки й мріє про те, аби усі четверо дісталися в її руки, бо ніяк не може викинути з голови оте пророцтво про чотири трони у замку Кейр-Паравель. Тож ви і пискнути не встигнете, як вона перетворить усіх вас на нові статуї для своєї гм-м скульптурної галереї. Доки ваш брат у неї один він їй не потрібен, хіба що як ота принада для інших.
Як це? не зрозуміла Люсі.
Вона тільки й мріє про те, аби усі четверо дісталися в її руки, бо ніяк не може викинути з голови оте пророцтво про чотири трони у замку Кейр-Паравель. Тож ви і пискнути не встигнете, як вона перетворить усіх вас на нові статуї для своєї гм-м скульптурної галереї. Доки ваш брат у неї один він їй не потрібен, хіба що як ота принада для інших.
Невже ніхто нам не допоможе? у відчаї скрикнула Люсі.
Тільки Аслан, відповів Бобер. Тепер вже остаточно зрозуміло: перш за все ми повинні зустріти Аслана. Він єдина наша надія!
А поки що, любі мої, втрутилася в розмову Бобриха, спробуймо-но згадати: коли саме втік ваш нерозумний брат. І що саме він встиг почути. Адже нашіптувати він побіг не до когось-там, а до самої Білої Чаклунки. Отож: чи був він присутнім, коли йшлося про Аслана? Якщо ні, то їй хоча б не відомо, що Аслан вже в Нарнії, тож вона не зможе завадити нам зустріти його.
Здається, коли мова зайшла про Аслана, його вже не було наморщив лоба Пітер.
Та Люсі обірвала його:
Ні, був мовила вона майже пошепки. Ніхто інший, як він, закинув, а чи в змозі Чаклунка перетворити на камінь і самого Аслана.
Тьху-ти, і справді! спересердя сплюнув Пітер. Хто ж іще міг докумекати спитати таке!
От вже ж пішлося на біду! простогнав Бобер. А чи не пригадає хто-небудь ось що: був він тут чи не був, коли я казав про зустріч біля Камяного Столу?
Але цього, як усі не морщили лоба пригадати ніхто не зміг.
Якщо він все почув, то Чаклунка на своїх санях хутко кинеться нам навперейми і перехопить десь по дорозі нижче за течією ріки. А якщо і не перехопить, у будь-якому разі від Аслана ми будемо відрізані, сумно припустив Бобер.
А от і ні! знов нагадала про себе Бобриха. Наскільки я її знаю, це зовсім не в її дусі. Щойно Едмунд доповість їй, що ми тут, тієї ж миті вона спорядить погоню, аби захопити нас зненацька ще вночі. Якщо врахувати, що Едмунд вислизнув звідси півгодини тому, то довго чекати на неї не доведеться десь хвилин за двадцять вона вже буде тут.
Маєте рацію, пані Бобрихо! не став сперечатися Бобер. Треба забиратися звідси! Не можна гаяти ані хвилини!