І перш ніж Трясогуз зупинив її, Джил брякнула, не подумавши:
Бачите-но, ми розшукуємо Риліана, принца Нарнії.
Тут вона зрозуміла, на яку небезпеку всіх наражає. Хто знає, раптом ці люди вороги? Та лицар не виявив аніякої зацікавленості.
Риліана? Нарнії? перепитав він байдуже. Де це? Уперше чую. Це, мабуть, за тисячі днів шляху від тих країв Білого світу, де я бував. Дуже дивно, що ви розшукуєте цього як ви назвали Бриліана? Триліана? у королівстві моєї пані. Наскільки я знаю, такого чоловіка тут немає.
На цьому він голосно розреготався, і Джил подумала про себе: «Чи не це псує його обличчя? Він що, дурнуватий?»
Нам наказано відшукати на камені міста Ґрандес Руїнос послання, устряв у розмову Бяклі. І ми виявили напис «ПІД ЗЕМЛЕЮ».
Лицар розреготався ще дужче.
Тут ви помиляєтеся ще більше, зауважив він. Ці слова для ваших пошуків марні. Ось запитайте ви у моєї пані, вона дала б вам кращу пораду! Тому що ці два слова усе, що залишилося від довгого давнього напису. Моя пані чудово памятає, що напис цей читався:
Звідки абсолютно чітко випливає, що якийсь славний король давніх велетнів, похований тут, наказав вибити на каменях своєї гробниці цей хвалькуватий вислів. Але з часом деякі камені зруйнувалися, інші забрали під нові споруди, частину напису забило пилом та всяким сміттям от і залишилося тільки два слова, які ще можна прочитати. Ну, хіба не смішно, що ви вирішили, ніби це адресовано вам!
Джил і Бяклі немов цебром холодної води облило. Їм здалася дуже правдоподібною версія принца, що слова на камені не мають до них жодного стосунку і трапилися їм на очі випадково.
Прошу пробачення, ваша світлість, заперечив Трясогуз. Ні про яку випадковість не може бути й мови. Нас веде Аслан. І це його волею король велетнів наказав висікти цей напис на камені. Усе, чому судилося статися, Аслан знав заздалегідь. І те, що відбувається в цю мить, теж!
Прошу пробачення, ваша світлість, заперечив Трясогуз. Ні про яку випадковість не може бути й мови. Нас веде Аслан. І це його волею король велетнів наказав висікти цей напис на камені. Усе, чому судилося статися, Аслан знав заздалегідь. І те, що відбувається в цю мить, теж!
Він, мабуть, прожив тисячі років, цей ваш Аслан, сказав лицар і знову зайшовся сміхом.
Джил відчула, що цей його сміх уже шарпає їй нерви.
І ця ваша пані теж не немовля, примітив Трясогуз, раз памятає напис, який висікли тисячі років тому.
Влучно сказано, жабяча мордочка! Ти потрапив у яблочко! Тому що вона й справді божественного роду й не підвладна часу й смерті. Тим всеосяжніша моя вдячність за її безмірну щедрість до жалюгідного смертного. Знайте ж, панове, я людина злощасна і схильна до дуже дивної недуги. Тільки її світлості вистачає терпіння панькатися зі мною. Я сказав «терпіння»? Але хіба справа тільки в ньому? Вона обіцяла подарувати мені величезне королівство в Білому світі. А коли я стану королем, на додачу ще й шляхетну руку свою, і серце. Але про це я розповім потім, інакше ви просто помрете з голоду. Гей, хто-небудь! Вина! Закуски для гостей! Будь ласка, сідайте, панове. А вас, пані, прошу сюди, ось у це крісло. І я продовжу свою розповідь
Розділ 11
Срібний трон
Коли подали страви а це були пироги з голубиним мясом, шинка, салат, тістечка і всі присунули стільці до стола, приступивши до трапези, лицар продовжив свою розповідь.
Зрозумійте, друзі, я зовсім не знаю, хто я і звідки потрапив у Темне королівство. Скільки себе памятаю, я завжди жив при дворі цієї найчудовішої з королев. Мені здається, що вона врятувала мене від якогось лихого чародійства і привела сюди з безмірної милості Жабяча лапко, любий друже, твій кубок порожній. Дозволь, я його наповню Так от, про що це я?
Королева врятувала вас від чародійства, нагадала Джил.
Авжеж, королева врятувала мене від чародійства. Мені здається, що так воно й було. Адже навіть тепер я буваю схильний до нападів і ніхто, крім неї, не може звільнити мене від них. Щоночі настає година, коли мій розум найжахливішим чином змінюється, а слідом за розумом і моє тіло. Тому що спершу я стаю надзвичайно буйним і, не будь привязаний, кинувся б на найдорожчих друзів і занапастив би їх. А слідом за цим я перетворююсь на подобу величезного змія неситого, лютого й нещадного Добродію, будьте такі любязні, візьміть ще шматочок пирога, благаю вас Так мені розповідають, і, поза всяким сумнівом, це правда, бо моя пані каже мені те саме. Сам я нічого про це жодним чином не знаю, тому що, коли проходить моя година, я прокидаюся, забувши про цей мерзенний напад, прокидаюся в міцному тілі і здоровому розумі, тільки дещо стомлений Мила дівчино, скуштуйте, будь ласка, медяників, ну, хоч один! Їх мені доставили з варварської південної землі, на самому краю світу А тепер її королівська величність завдяки своєму мистецтву дізналися, що я звільнюсь від закляття тоді, коли вона зробить мене королем якоїсь країни в Білому світі й покладе її корону мені на голову. Країна вже вибрана, як і саме місце виходу на поверхню. Землюки невпинно працюють і вдень, і вночі, підкопуючись під цю країну. І на сьогодні вони прорили хід так далеко і так високо, що залишилося прорити зо два десятки кроків до самої трави, якою ходять жителі тієї країни у верхньому Білому світі. Чекати залишилося небагато. Сама пані сьогодні на будівництві, і я збираюся відіслати їй звісточку. Коли ж тонка перетинка, яка відділяє мене від мого королівства, буде пробита, я, з її імям на вустах, у чорних обладунках кинуся вперед із тисячею землюків і як сніг на голову обрушуся на ворогів, знищу їхніх ватажків, заволодію їхніми фортецями і, поза всяким сумнівом, стану їхнім законним володарем. За одну добу!
Чи не занадто сувору участь ви їм приготували? не стримався Бяклі.
До чого ж ти тямущий, отроче! вигукнув лицар. Клянуся честю, мені не спало це й на думку! Однак, ти, певно, маєш рацію
І лише на коротку, найкоротшу мить затьмарилося його обличчя. Але враз прояснилося, і він знову вибухнув сміхом.
Але що це ми все про погане та про погане! Досить сумувати! Ви лише уявіть собі, як ці там, нагорі, поспішають у своїх справах і ні сном ні духом не відають, що під їхніми мирними полями і підлогами, варто лише копнути, га-га, причаїлася величезна армія, яка тільки й чекає на сигнал, аби вдарити по них з-під землі, мов тисячі гейзерів! А вони га-га! навіть не підозрюють! Та від спогаду про це вони самі порвуть боки з реготу потім, коли буде вже пізно!
Не бачу нічого смішного, спалахнула Джил. Упевнена, ви станете злосливим тираном та деспотом.
Та звідки ви взяли? здивувався лицар, досі сміючись, і поплескав її по голові, якось зовсім не по-доброму. Може, маленька панночка досвідчена у великій політиці? Вам нема чого лякатися, пані. Коли я стану правити цією країною, то буду у всьому радитися з моєю пані, яка стане моєю королевою. Її слово буде для мене законом навіть тоді, коли моє слово буде законом для людей, яких ми підкоримо.
Там, звідки я сюди потрапила, дошкульно зауважила Джил, відчуваючи, що її неприязнь до принца зростає з кожною хвилиною, чоловіків, якими попихають їхні дружини, не поважають. Їх називають слиньками та нікчемами!
Коли в панночки зявиться власний чоловік, вона буде дивитися на речі зовсім інакше, вже я вас запевняю, сказав лицар, очевидно, вважаючи це дуже кумедним. Та моя пані інша справа. Я неабияк радий жити за її вказівкою. Вона вже врятувала мене від тисячі напастей. Жодна мати не дбає стільки про свою дитину, як її королівська величність дбають про мене. Ось, наприклад, при всіх своїх справах і клопотах вона виїжджає зі мною у Білий світ, щоб мої очі звикали до світла сонця. У такому випадку я повинен виїжджати в обладунках і з опущеним забралом, щоб ніхто не бачив мого обличчя, і я не повинен ні з ким вступати в розмову. Тому що завдяки своєму чарівному мистецтву вона дізналася, що, коли таке станеться, то мені ніколи не позбутися злих чар. Ну, хіба ця пані не гідна всілякого преклоніння!
Та вже й справді пані, схоже, хоч куди, сказав Трясогуз з такою інтонацією, що в ці слова вкладався протилежний зміст.
До кінця вечері було ще далеко, а теревені принца всім уже приїлися. А Трясогуз усе думав: «Треба б дізнатися, яку насправді гру затіяла відьма з цим простаком». Бяклі ж подумав: «Він, без сумніву, велика дитина, цей принц, раз так причепився до її спідниці. Точніше, він просто бовдур». А ось що подумала Джил: «Він такий самовдоволений дурень, яких світ не бачив, до того ж закоханий у самого себе свинтус».
Та після вечері настрій лицаря змінився. Більше він не сміявся.
Друзі, звернувся він. Ось-ось настане ця моя година мені так соромно, що ви побачите таке, і все ж я таки боюся залишатися сам Скоро прийдуть мене привязувати он до того крісла. Однак на жаль! це сумна необхідність, тому що, судячи із розповідей, у божевіллі я страшний ламаю все, що попадеться під руку
Послухайте, сказав Бяклі, певна річ, мені страшенно шкода, що ви зачаровані. Але скажіть, що буде з нами, коли прийдуть вас привязати? Адже нас збиралися відправити в темницю. А нам не дуже до вподоби всі ці темні місця. Ми б краще залишилися тут, поки вам не стане краще будь ласка.
А що, слушна думка! погодився лицар. Так уже склалося, що в мою недобру годину зі мною ніхто не наважується залишатися, окрім, зрозуміло, самої королеви. Вона так печеться про мою честь, що не потерпить, щоб сторонні вуха почули, яку нісенітницю я верзу в нападі безумства. Тож переконати тролів, які прислуговують мені, буде нелегко, та я спробую. Ось, здається, я вже чую їхні тихі кроки на сходах. Ідіть у ці двері вони ведуть до інших моїх палат. Залишайтеся там і чекайте. Коли мене розвяжуть, я прийду по вас. Або, якщо побажаєте, повертайтеся і сідайте поруч зі мною.
Вони пройшли туди, куди він указав, і вийшли з палати через двері, які відчиненими ще не бачили. І ці двері вели (приємно було відзначити) не в темряву, а в освітлений коридор.
Відчиняючи різні двері, вони знайшли за однією з них воду, щоб умитися (саме те, що їм конче було потрібно) і навіть дзеркало.
А він не запропонував нам перед вечерею помити руки, обурилася Джил, витираючи личко. Самозакоханий егоїст!
Що робитимемо повернемося до принца і подивимося на дію чар чи залишимося тут? запитав Бяклі.
Я за те, аби залишитися, сказала Джил. Уже краще цього не бачити.
Та водночас її брала цікавість.
Ні, треба повернутися, заперечив Трясогуз. Ми зможемо дещо дізнатися, а нам потрібно знати якомога більше. Не здивуюся, якщо ця королева насправді відьма й нам ворог. А ці землюки, тільки-но нас побачать коротше, від них нічого доброго чекати не доводиться. Тут, як ніде, нам загрожують брехня та небезпека, зрада і чаклунство. Тож треба бути напоготові.
Вони повернулися і тихенько прочинили двері.