Ви не знаєте цих макуасів, якщо гадаєте, що вони так легко відступлять, не взявши жодного скальпа. Під час першого нападу їх було, напевно, душ сорок. До того ж, вони впевнені у малій чисельності нашого загону, щоб так швидко відмовитися від своєї здобичі. Тсс Подивіться на воду, туди, де вона розбивається об скелю. Схоже, ці дияволи переправились у тому місці! Тсс Тихіше, інакше ваше волосся вмить злетить із голови!
Гейворд визирнув зі свого сховища і побачив те, що по праву можна було вважати чудом вправності й сміливості. Річка в одному місці змила мякий туф, так що утворився виступ не такий стрімчастий, як це зазвичай буває у водоспадах.
Частина охоплених помстою ворогів наважилася кинутись у потік, прагнучи, подолавши бурхливу течію, досягти острівця, звідки не важко було б дістатися своїх жертв.
Ледве встиг Соколине Око вимовити останнє слово, як із-за купи повалених дерев зявилися чотири голови, а наступної миті він побачив іще одну, пяту: дикун плив зеленою водою водоспаду, але не прямо до острова, а до безпечного місця. Він доклав страшенних зусиль і вже хотів схопитися за руку, простягнуту йому одним з його приятелів, аж коловорот потяг його із собою, спочатку підкинувши високо в повітря, а потім кинувши в жаску безодню. Шум водоспаду поглинув його дикий крик, а потім запала страшна тиша.
Ледве встиг Соколине Око вимовити останнє слово, як із-за купи повалених дерев зявилися чотири голови, а наступної миті він побачив іще одну, пяту: дикун плив зеленою водою водоспаду, але не прямо до острова, а до безпечного місця. Він доклав страшенних зусиль і вже хотів схопитися за руку, простягнуту йому одним з його приятелів, аж коловорот потяг його із собою, спочатку підкинувши високо в повітря, а потім кинувши в жаску безодню. Шум водоспаду поглинув його дикий крик, а потім запала страшна тиша.
Першим благородним пориванням Гейворда було простягти руку допомоги нещасному, але його утримала залізна хватка мисливця.
Вам, напевне, кортить накликати на нас вірну смерть, показавши мингам, де ми залягли? суворо запитав Соколине Око. Добре, що ми зберегли один набій. Насипте свіжого пороху на панівку ваших пістолів, бо водяний пил уже намочив попередній заряд. І приготуйтеся до рукопашного бою.
Із цими словами Соколине Око всунув палець до рота і високо та протяжно свиснув. Могікани відповіли йому тим самим.
Гейворд помітив, що з-за колод то там, то тут знову зявилися голови, які відразу ж зникли, тільки-но він глянув на них. Невдовзі його увагу привернув тихий шум, і він побачив Ункаса, який підповзав до них.
Соколине Око сказав молодому воїнові кілька слів делаварською говіркою. Для Гейворда то була хвилина гарячкового очікування, а мисливець скористався невеликою паузою, щоб прочитати молодому супутникові цілу лекцію про мистецтво володіння рушницею.
Рушниця з довгим стволом, виготовлена з хорошого металу, розпочав він, є найнебезпечнішою зброєю у вправній руці. Проте, щоб орудувати такою рушницею, потрібні сила, пильність і неабияка кмітливість. Тільки тоді можна оцінити всі її найкращі якості. Зброярі обмаль розуміються на своїй справі, коли беруться виготовляти короткі рушниці
Тихий, але виразний вигук Ункаса перервав його.
Бачу, бачу їх, хлопчику, відгукнувся Соколине Око. Розбійники збираються напасти, в іншому випадку вони б сховалися за колодами, додав він, кинувши впевнений погляд на свою рушницю. Ватажок їхній іде на неминучу смерть, хай він буде хоч самим Монкальмом.
Цієї миті повітря здригнулося від диких вигуків, і четверо дикунів вистрибнули зі свого сховища. Гейворд палко бажав кинутися на них, та за прикладом Ункаса і мисливця залишився на місці. Коли вороги, роблячи довгі стрибки по голих скелях, наблизилися до них на відстань кількох сажень, Соколине Око вистрелив. Перший індіанець, підскочивши, як поранений звір, звалився в одну з розколин у скелі.
Черга за тобою, Ункасе! крикнув мисливець, витягаючи свій ніж. Цілься он у те бісеня, що повзе, останні від нас не втечуть.
Ункас виконав наказ, і тепер перед ними було лише два вороги. Гейворд дав Соколиному Оку один зі своїх пістолів, і обидва стали швидко спускатися назустріч дикунам. Але коли вони одночасно вистрелили, то в обох сталась осічка.
Я так і знав! пробубонів мисливець, жбурляючи в річку непридатну зброю. І відразу гукнув: А йдіть-но сюди, кровожерні собаки!
Тієї-таки миті перед ним виросла велетенська постать індіанця з лютим обличчям. Натомість Гейвордові випало вступати в рукопашну боротьбу з іншим червоношкірим.
Соколине Око і його супротивник з однаковою спритністю схопили один одного за підняті руки зі стиснутими ножами, і деякий час дивилися в очі один одному, напружуючись щосили. Нарешті рука дикуна трохи ослабла, і цим скористався мисливець, устромивши в груди ворога свій ніж.
А тим часом Гейвордові довелося витримати більш небезпечний бій, оскільки легку шпагу було вибито з його рук і йому зосталося лишень одне: боронитися своїми кулаками. На щастя, майорові вдалось обеззброїти свого ворога ніж індіанця упав на землю, і тепер обидва намагалися зіштовхнути супротивника у прірву, на краю якої вони боролися. З кожною миттю чоловіки чимраз ближче наближалися до краю урвища. Гейворд відчував, як дикун стиснув йому горло, бачив зловісну посмішку ворога і з жахом відчув, як починає поступатися перед нездоланною силою. В цю хвилину перед ними раптом промайнула чиясь чорна рука з ножем, кров бризнула з відтятої кисті індіанця і його пальці розтулились. Ункас відтяг майора від краю прірви, але погляд того все ще був прикутий до спотвореного обличчя ворога, який раптом звалився в безодню.
У сховище! заволав Соколине Око, котрий тільки-но закінчив боротьбу. Назад або це коштуватиме вам життя!
Молодий могіканин, переможно вигукнувши, видерся разом із Гейвордом маленьким схилом до їхнього колишнього сховища за скелею і кущами.
Глава VIII
Застереження Соколиного Ока виявилося своєчасним. Дикуни на протилежному березі стежили за перебігом змагання з крайньою напругою. Швидкі рухи борців заважали їм стріляти, щоб не влучити у свого товариша. Але коли боротьба закінчилась, почулося дике виття і здійнялася стрілянина, внаслідок якої всі скелі й дерева було засипано кулями, неначе нападники хотіли вилити свою безсилу злобу на німих свідків невдалого для них бою.
Чингачгук відповідав на залпи влучними пострілами. Коли ж чувся переможний вигук Ункаса, то зраділий батько відповідав йому коротким вигуком. Так минуло кілька хвилин, і хоча кулі сипались як град, жодна з них не влучила в наших друзів, що ховалися за скелями й кущами.
Нехай палять свій порох, зауважив розсудливий мисливець. Коли все скінчиться, можна буде зібрати чимало свинцю. А цим чортам, напевне, швидше набридне забавка, ніж скелі попросять їх зглянутися. Ункасе, мій хлопчику, ти марнуєш порох, забагато насипаючи його в рушницю. Вона через це більше віддає і не може влучно стріляти.
Молодий могіканин нічого не відповів, хоча його посмішка довела, що він зрозумів слова, вимовлені англійською.
Не варто звинувачувати Ункаса в недостатній управності, сказав Гейворд. Він урятував мені життя, проявивши неабияку спритність і спокій. Віднині я його друг і ніколи не забуду, чим йому зобовязаний.
Із цими словами Гейворд підвівся й простяг Ункасові руку.
Соколине Око, який спокійно дивився на цей вияв дружніх почуттів, зауважив:
У пустелях і лісах друзі часто рятують одне одного. Мені теж доводилося надавати цю послугу Ункасові, але я добре памятаю, що він зі свого боку пять разів ставав між мною і смертю: тричі в боротьбі з мингами, раз під час переправи через Горикен і один раз
Цей постріл був кращим, аніж попередні! вигукнув Гейворд, відсахнувшись від скелі, в яку влучила куля якраз біля нього.
Соколине Око роздивився кулю та промовив:
Гм Кулю сплющено, наче вона впала з неба.
Ункас показав на місце над ними, і загадку враз було розгадано. На правому березі річки стояв дуб, одна з довгих гілок якого звисала над водою, досягаючи протилежного берега. На кінці цієї гілки, ховаючись у листі, причаївся гурон.
Ці бісові діти готові залізти на небо, щоб дістатися нас! зауважив Соколине Око. Стежте за ним, доки я заряджу свій «звіробій». Потім ми вистрілимо з обох боків.
Невдовзі мисливець і Ункас одночасно вистрілили зі своїх рушниць. Кора й листя полетіли вгору, а індіанець відповів їм диким реготом і випустив кулю, яка збила капелюх із голови Соколиного Ока. І знову почувся крик дикунів, і град свинцю посипався на голови оточених.
Треба вжити яких-небудь заходів! вигукнув мисливець, помітно стурбований. Гукни свого батька, Ункасе. Нам потрібні всі рушниці, щоб вибити цього проклятого птаха з гнізда.
Коли вони показали досвідченому воїнові розташування їхнього ворога, з губів Чингачгука злетіло звичне «гу», після чого він став тихо радитися з товаришами, а потім кожен із них повернувся на своє звичне місце, щоб розпочати виконання замисленого ними плану.
Після того, як дикуна було виявлено на дереві, він вів досить безладну пальбу. Проте мундир Гейворда, що дужче відрізнявся серед решти, уже у багатьох місцях був побитий кулями, одна з яких поранила його в руку.
Нарешті дикун у розпалі битви дозволив собі маленьку необережність, і тієї-таки миті погляд Соколиного Ока упав на нижню частину його тіла, що виднілася з-за дерева. Мисливець вистрілив, батько із сином вистрілили слідом за ним. Коли Соколине Око знов послав свою влучну кулю, почувся тихий зойк, рушниця впала і дикун повис у повітрі, схопившись руками за дубову гілку.
Змилуйтеся, киньте в нього ще одну кулю! вигукнув Гейворд, із жахом відвертаючи очі від страшного видовища.
Жодної дробинки! суворо вимовив мисливець. У нас мало пороху, тим часом як бої з індіанцями тривають по кілька днів. Обирайте одне з двох: або їм гинути, або нам.
Погляди і друзів, і ворогів були прикуті до нещасного, який висів між небом і землею. Тричі Соколине Око хапався за зброю, щоб покласти край агонії дикуна, але холодний розум таки брав гору над його почуттями. Нарешті одна рука індіанця безсило звисла, згодом він зробив іще одну безплідну спробу вхопитися за гілку і в цей час пролунав постріл. Тіло дикуна, як кавалок свинцю, упало в бурхливий потік.
Погляди і друзів, і ворогів були прикуті до нещасного, який висів між небом і землею. Тричі Соколине Око хапався за зброю, щоб покласти край агонії дикуна, але холодний розум таки брав гору над його почуттями. Нарешті одна рука індіанця безсило звисла, згодом він зробив іще одну безплідну спробу вхопитися за гілку і в цей час пролунав постріл. Тіло дикуна, як кавалок свинцю, упало в бурхливий потік.
Могікани з жахом перезирнулися. З лісу донісся єдиний зловісний крик, а потім усе затихло.