Коли сонце піднялося вище, гори зникли з очей. Хвиля залишилася там, де була, але за нею не було нічого, крім блакитного неба.
Діти вибралися з шлюпки й побрьохали на південь уздовж краю хвилі. Вони самі не могли б сказати, чому вчинили саме так. Видно, це було визначено долею. І, незважаючи на те, що за час подорожі на кораблі вони посерйознішали та подорослішали, тепер вони йшли серед лілій, тримаючись за руки, мов діти. Вони жодного разу не відчули втоми. Вода була тепла, а дно ставало щораз ближчим. Нарешті вони ступили на сухий пісок, а потім раптом опинилися на величезній, порослій мякою зеленою травою рівнині, що майже не вивищувалася над морем. Рівнина тягнулася в нескінченну далечінь, і на ній не було жодного, навіть найменшого, пагорба.
І, як завжди здається, коли виходиш на рівнину, на якій немає ані деревця, небо ніби зустрічалося із землею просто перед ними. Однак що далі вони просувалися, то більше переконувалися, що то їм не здається, а так воно і є: небо попереду, що здавалося зовсім близьким, було мов блакитна стіна, яскрава, тверда й непроникна, ніби зроблена зі скла.
Але між ними й підніжжям неба на траві щось біліло так сліпуче, що було боляче навіть їх юним очам. Наблизившись, вони побачили, що це білосніжне ягня.
Сідайте і пригощайтесь, запропонувало воно мяким мелодійним голосом.
І, як завжди здається, коли виходиш на рівнину, на якій немає ані деревця, небо ніби зустрічалося із землею просто перед ними. Однак що далі вони просувалися, то більше переконувалися, що то їм не здається, а так воно і є: небо попереду, що здавалося зовсім близьким, було мов блакитна стіна, яскрава, тверда й непроникна, ніби зроблена зі скла.
Але між ними й підніжжям неба на траві щось біліло так сліпуче, що було боляче навіть їх юним очам. Наблизившись, вони побачили, що це білосніжне ягня.
Сідайте і пригощайтесь, запропонувало воно мяким мелодійним голосом.
І вони помітили, що на траві розкладене багаття, а на ньому печеться риба. Вони сіли й заходилися їсти, уперше за багато днів відчувши голод. Їм здавалося, що ніколи ще вони не їли нічого смачнішого.
Скажи, ягня, промовила Люсі, чи виведе ця дорога нас до країни Аслана?
Вона не для вас, відповіло ягня. Ви можете потрапити до країни Аслана тільки з вашого власного світу.
Що?! вигукнув Едмунд. З нашого світу туди теж є шлях?
Шлях до моєї країни є звідусіль, відповіло ягня. Не встигло воно проказати останнє слово, як білосніжне руно його стало золотисто-коричневим, воно збільшилося в розмірах і ось перед дітьми, виблискуючи гривою, постав сам Аслан.
О Аслане! вигукнула Люсі. Розкажи нам, як потрапити до твоєї країни з нашого світу!
Я буду вашим проводирем увесь час, відповів Аслан, але не скажу, чи довгим буде ваш шлях, чи коротким. Знайте лише, що лежить він через річку. Але не лякайтеся ніхто не вміє зводити мости через річки краще за мене. А тепер ходімо. Я відімкну двері в небо й відправлю вас додому.
Будь ласка, Аслане, попросила Люсі, скажи-бо нам лише, коли ми знову повернемося до Нарнії? Скажи скоріш, благаю!
Миле дитя, мяко відповів Аслан, ти і твій брат ніколи не повернетеся до Нарнії.
О Аслане! у розпачі вигукнули Едмунд і Люсі одночасно.
Ви вже занадто дорослі діти, сказав Аслан. Тепер ви маєте бути ближчими до власного світу.
Але ж ти знаєш, що справа навіть не в Нарнії! схлипнула Люсі. Справа в тобі! Ми ніколи не зустрінемо тебе там! А як же ми зможемо без тебе жити?
Ми з вами ще побачимося, любі, заспокійливо промовив Лев.
Невже ти буваєш і в нас? запитав Едмунд.
Так, відповів Аслан. Але у вашому світі мене називають іншим імям. Ви повинні навчитися впізнавати мене. Для цього ви й потрапили до Нарнії. Коли ви познайомилися зі мною тут, вам легше буде побачити мене там.
А Юстас теж ніколи сюди не потрапить? запитала Люсі.
Дитино моя, похитав головою Аслан, навіщо тобі це знати? Ходімо Я відмикаю двері.
І тієї ж миті блакитна стіна розсунулася і, пронизуючи небо, на землю ринуло сліпуче біле світло, і левова грива злегка торкнулася Едмунда, Люсі та Юстаса, а тоді всі вони опинилися в тій самій кімнаті у тітки Альберти, у Кембриджі.
Додати залишається небагато: Каспіан і його товариші щасливо дісталися до володінь Раманду, Каспіан одружився з його донькою, і врешті-решт вони досягли берегів Нарнії. Дівчина стала великою королевою, матірю і бабусею великих королів. А в нашому світі незабаром після повернення дітей всі помітили, як змінився Юстас, і говорили, що тепер його й не впізнаєш. Тільки Альберта заявила, що він став нудним і пересічним і що в усьому цьому винні, звичайно ж, Едмунд і Люсі Певенсі.
Примітки
1
1 ліга = 4828,032 м. (Тут і далі прим. перекл.)
2
Боттом персонаж комедії Вільяма Шекспіра «Сон у літню ніч».
3
Судячи з назви, то має бути механічний пристрій для перевірки поетичного розміру «ямба» чи «хорея» або для перекладання з одного розміру в інший.
4
Маленька Люсі, певно, плутає назву «гіротеодоліт» з імям лангобардської королеви Теоделінди, що будувала католицькі храми на землях Ломбардії та Тоскані, і тому, на думку Люсі, повинна була мати стосунок до гіротеодолітів.
5
Човник із вербової лози.
6
Архітеутис, або Гігантський Кальмар, рід океанічних кальмарів, що можуть виростати завбільшки з 18 м.
7
Кракен міфічне морське чудовище гігантських розмірів, відоме за описами ісландських моряків, з мови яких і походить його назва.
7
Кракен міфічне морське чудовище гігантських розмірів, відоме за описами ісландських моряків, з мови яких і походить його назва.