Юрій Сушко – збірний образ, та чимало в ньому і від внутрішнього світу власне автора. Про це нагадує і прізвище героя: Сушками були предки поета по батькові, і тільки згодом це прізвище витіснилось теперішнім, що постало, напевне, з більш експресивного прізвиська.
Багато у кінодрамі й перегуків з поезією автора, наприклад, із віршами «Машини, люди, бджоли», «Органна балада», «Дзвони», з «ентеерівським» циклом та ін. Так, розділ «Народження Ніки» є ніби антитезою до вірша «Народження Афродіти» (там – із піни морської, тут – із бруду й насильства війни). А написано цей розділ як варіацію на тему «Балади про гени», що й зазначено в підсторінковій виносці. Ніка – спокуса і кохання, в яке намагається втекти од світу герой. Але ця втеча приречена на поразку, як і втеча до своєрідної «вежі зі слонової кості»
Примітки
1
Так тоді називалася «Літературна Україна».
2
Рильський М. Статті про літературу. – К.: Дніпро, 1980. – С. 501.
3
Цю думку було висловлено в моїй статті «Художнику немає скутих норм» // Вітчизна. – 1996. – № 11–12; книжку Ю. Крістевої «Полілог» в Україні видано 2004 р. (К.: Юніверс).
4
Цит. за: Ласло-Куцюк М. Засади поетики. – Бухарест: Критеріон, 1983. – С. 290.
5
Див.: Макаров А. К истокам народности: Иван Драч. Подсолнух // Новый мир. – 1984. – № 9. – С. 243.
6
Новиченко Л. Синхрофазотрони посеред калини: (Про поезію Івана Драча) // Драч І. Вибр. твори: В 2 т. – Т. 1. – К.: Дніпро, 1986. – С. 33.
7
Дзюба І. «Секс», «секс»… і трохи «антисексу»: (Жіночий ідеал у поезії) // Слово і час. – 1991. – № 8. – С. 30.
8
Барт Р. Избр. работы: Семиотика. Поэтика. – М.: Прогресс, 1989. – С. 344.
9
Див.: Скрипка В. Смолоскип Симоненка // Слово і час. – 1992. – № 1. – С. 34–37.
10
Див.: Бандурка: Українські сороміцькі пісні / Упоряд. М. Сулима. – К.: Дніпро, 2001. – 280 с.
11
Іван Драч: прилучення до магії // Вітчизна. – 1984. – № 11. – С. 177–180.
12
Збереглася стенограма засідання. І. Драч опублікував її через 34 роки. Див.: Поетичне кіно: заборонена школа / Автор ідеї й упор. Л. Брюховецька. – К.: АртЕк, ред. ж. «Кіно-Театр», 2001. – С. 57–66.