Тим часом офіцер, котрий їх першим перестрів на березі, повернувся разом із ще одним, вищим за рангом, і з солдатами, котрі вели баских коней. Той вищий чин вклонився посланцям і промовив польською:
– Його королівська величність просить вас до своєї ставки, а що це не дуже близько, то ми привели коней.
– Ви поляк? – поцікавився пан Заглобa.
– Ні, пане. Я Садовський. Чех на шведській службі.
Пан Кміциц підступив швидко до нього.
– Ви мене не впізнаєте, пане?
Пан Садовський кинув швидкий погляд на його обличчя.
– Як же! Під Ченстоховою! Це ви найбільшу руйнівну гармату висадили і Міллер віддав вас панові Кукліновському. Вітаю, вітаю сердечно такого знаменитого лицаря!
– А що з паном Кукліновським сталося? – спитав Кміциц.
– То ви не знаєте?
– Знаю, що йому відплатив тим самим, чим він мене хотів гостити, але його залишив живого.
– Він помер.
– Так я і думав, що закоцюбне, – махнув рукою пан Анджей.
– Пане полковнику! – втрутився пан Заглобa. – А такого собі Рохa Ковальського ви не зустрічали тут, у таборі?
Пан Садовський засміявся:
– Як же? Є!
– Хвала Богові та Найсвятішій Богородиці! Живий чолов’яга, то його вирятуємо. Хвала Господу!
– Не знаю, чи король захоче його віддати, – засумнівався пан Садовський.
– О! А це чому?
– Бо його дуже собі вподобав. Відразу впізнав його, що це той самий, хто за ним під час рудницької пригоди гнався. За боки ми хапалися, слухаючи відповіді бранця. Король питає: «Що ж ви на мене запосілися?» А той відповідає: «Бо я присягнувся!» Король знову: «То ви й далі мені будете докучати?» – «Аякже»! – торочить шляхтич. Король зареготав: «Зречіться присяги, то я подарую вам здоров’я і волю». «Неможливо!» – «Чому?» – «Бо мене дядько кривоприсяжником оголосить!» – «То ви такий зухвалець, що мене на поєдинку змогли б здолати? – «Я б і п’ятьом таким дав раду!» Король напирає: «І посмієте на монарха руку підняти?» Але той: «Бо ваша віра несправжня!» Ми тлумачили королеві кожне слово, а він ставав щоразу веселішим і все повторював: «Подобається мені цей шаленець!» Допіру, жадаючи дізнатися, чи його переслідувач справді такий дужий, наказав вибрати дванадцятьох найміцніших вояків у гвардії і по черзі їм із цим військовополоненим боротися. Але ж і жилавий цей кавалер! Коли я від’їжджав, десятьох уже поклав одного за одним, і жоден не міг піднятися без допомоги. Ми приїдемо саме на закінчення тієї забави.
1
Vir molestissimus (лат.) – украй обтяжений і виснажений.
2
Mon prince (франц.) – мій князю.
3
Vir incomparabilis (лат.) – незрівнянний.
4
Est modus in rebus (лат.) – Всьому є межі!
5
Eques polonus sum (лат.) – я польський шляхтич.
6
Кварта – наймане регулярне військо на утриманні короля.
7
Тарантовий – чорно-білий.
8
Incipiam (лат.) – почну.
9
Assentior (лат.) – згоден.