Китоподібні чують значно краще за людину. Вони здатні сприймати не тільки ті ж самі звуки, що і ми, але й ті, які знаходяться поза зоною нашого сприйняття. Дуже низькі звуки ми називаємо інфразвуком, а дуже високі – ультразвуком. Кити й дельфіни використовують ультразвукові «ехолоти», щоб орієнтуватися та знаходити косяки риби. Ехолот дельфінів працює так: дельфін видає ультразвук, і він поширюється у воді доти, доки не натрапить на якусь перешкоду. Тоді він відбивається від неї і повертається до дель- фіна, який сприймає та засвоює інформацію.
Існує думка, що дельфіни добре ставляться до людей тому, що «бачать їх наскрізь» за допомогою свого ехолота. А внутрішня будова людини набагато ближча до дельфіна, ніж внутрішня будова риб. Чутливість ультразвукового «пристрою» дельфінів настільки висока, що вони можуть не тільки віднайти предмет, але й визначити його форму.
Підводна книга рекордів
Якби підводні жителі вирішили надрукувати власну книгу рекордів, вона б користувалася неабияким попитом у людей. Але вони не вміють писати, тому доведеться нам розповісти про їхні чималі досягнення. Отже, перед вами – рекордсмени підводного світу з деяких видів.
Хто з водних тварин найглибше пірнає? Вчених так зацікавило це питання, що вони провели цілу низку спостережень та експериментів і з’ясували, що на першому місці серед мешканців моря стоїть кашалот. Він може зануритися на 1200 м. Меч-риба у погоні за косяками анчоусів може поринути на 800 м. Слідом за нею у списку призерів стоять тюлені. Більшість їх пірнає на глибини до 250 м, а тюлень Ведделла здатен зануритись аж на 450 м. Морські леви легко долають 150-метрову позначку, а морські котики пірнають «тільки» на 75 м. Більшість дельфінів не опускається нижче 20 м, хоча в разі потреби вони можуть показати і рекорди для своєї групи.
Для того, щоб добре пірнати, потрібно вміти затримувати подих на тривалий час. Звичайна нетренована людина може не дихати трохи більше хвилини. Водні тварини, певна річ, справляються з цим завданням набагато краще. «Десятка найкращих» має приблизно такий вигляд:
Кит-пляшконіс – 120 хвилин Дельфін – 15 хвилин
(тобто цілих дві години!)
Кашалот – 90 хвилин Морська корова – 15 хвилин
Гренландський кит – 60 хвилин Бегемот – 15 хвилин
Тюлень – 15—28 хвилин Ондатра – 12 хвилин
Бобер – 20 хвилин Качконіс – 10 хвилин
Синього кита вважають найдовшим мешканцем підводного світу. Довжина його тіла – 35 м. Але мало хто знає, що такий самий розмір у довжину має черв’як лінеус. Щоправда, він набагато легший за кита, вага якого – 160 тонн.
Серед молюсків справжнім рекордсменом є тридакна. Вона посідає перше місце відразу у двох «номінаціях»: як довгожитель (молюск доживає до 100 років) та як найбільший представник свого класу. Вага дорослої тридакни дорівнює 500 кг. Тридакна цікава не тільки своїм розміром. Вона здатна виробляти перлини. Щоправда, її черепашка – неабияка загроза для того, хто спробує дістати її скарб, але мало хто може встояти перед спокусою здобути перлину, яка важить 7 кг. Саме таку було знайдено в мушлі тридакни, і вона ще й досі вважається найбільшою у світі.
Серед жаб найбільшою є голіаф. Він має «зріст» близько 40 см і важить до п’яти кілограмів. Порівняно з ним найменша жаба – короткоголов – здається іграшкою: її довжина рідко перевищує півтора сантиметра.
Найспритнішим плавцем у морі є меч-риба. Вона розвиває швидкість до 130 км/год. Дельфіни та акули набагато відстають. Вони розганяються тільки до 50 км/год.
Найменша рибка називається філіппінський бичок. Вона важить тільки 15 міліграмів, а довжина тіла цієї крихітки – лише 8 мм.
Риба-місяць може похвалитися найбільшою кількістю ікринок. За один раз вона відкладає їх близько 300 мільйонів.
Бактерії – найчисленніші мешканці не тільки водного світу, але й всієї нашої планети. Якщо зібрати їх докупи та зважити, виявиться, що їхня загальна вага більша за вагу всіх інших організмів.
Вірю-не вірю
Ми вже знаємо, що підводний світ – це королівство загадок і таємниць. Але іноді про його мешканців розповідають такі речі, що в них неможливо повірити. Ось і ми пограємо в гру «вірю-не вірю». Ми будемо розповідати вам історії про водних тварин, а ви скажете, чи вірите ви у ці байки. Отже, слухайте…
Чи вірите ви в те, що кальмари вміють літати? Ні? Помиляєтесь. Рятуючись від переслідування, кальмари вистрибують із води в повітря і можуть пролетіти кілька десятків метрів. Цей захисний механізм відобразився у назвах деяких видів: крилорукий кальмар, кальмар-птах, крилатий кальмар.
Чи вірите ви в те, що у річці може жити риба, яка важить понад 200 кг? Ця риба зветься арапаїма. Вона зустрічається у річках Гвіани. Цікаво те, що її ловлять на вудку.
Чи буває на світі риб’яче молоко? Не зовсім молоко, але буває. Коли у дискуса з’являються мальки, на боках його тіла проступає білувата рідина, що трохи нагадує молоко. У ній містяться всі необхідні для малят речовини. Малеча охоче ковтає цю рідину.
Чи вірите ви в те, що жерлянки – смертельно небезпечні істоти? Яскраве забарвлення жерлянки – попередження. Якщо її слиз попаде до ока або до носа, він викликає нестерпну печію.
Чи вірите ви в те, що жаби вміють літати? Не вірите? А дарма. Веслонога жаба, яка мешкає на деревах, під час небезпеки стрибає з висоти просто вниз. Але не падає, а плавно планерує на землю. У цьому їй допомагають великі перетинки між пальцями.
Чи вірите ви в те, що ящірки можуть пірнати? Для більшості з них вода – серйозна перешкода. Але морська ігуана перейшла до водного способу життя. Пірнаючи, вона добуває собі їжу.
Чи вірите ви в те, що деякі риби вночі сплять, та ще й не просто так, а у власному спальному мішку? Ці риби – губани. Деякі з них сплять просто у схованках, а інші влаштовують собі зручний кокон зі слизу.
Чи вірите ви, що морська свинка може переплисти океан? Ні? І правильно. Ця пухнаста тваринка не має нічого спільного ані з морем, ані зі свинями. «Морською» вона стала тільки тому, що перших свинок до Європи привезли моряки. Насправді ж вона – заморська.
Чи вірите ви в те, що є риби, які мають високі титули? Такі й насправді є. Наприклад, риба-кардинал або риба-герцог.
Чи вірите ви в те, що анчоуси колись були найбажанішою здобиччю рибалок? Ця невеличка рибка зараз цінується не дуже високо. Але за часів Давнього Риму за бочку свіжих анчоусів платили стільки ж срібла, скільки вона важила.
Чи вірите ви в те, що риби та жаби можуть дощем падати з неба? Хоча це й дуже рідкісне явище, все ж таке буває. «Рибний» дощ трапляється тоді, коли смерч засмоктує у свою воронку воду разом з усіма її мешканцями. Коли його сила зменшується, все це випадає на землю.
Уявіть собі таку картину: ховаючись від дощу, ви попросили притулку в невеликому будиночку, стіни якого обмазані глиною. Дощ не вщухав кілька годин, ви вийшли з дому, щоб подивитися, чи скоро він закінчиться, і раптом побачили, як із стін виплигують живі риби. Чи може таке бути? Виявляється, водні жителі здатні і на такі фокуси. Риби, які вилізають просто зі стін, – це один з видів вугрів, які мешкають в Африці. Коли настає сухий сезон, озера пересихають, і риби занурюються глибоко в мул. Місцеві жителі добувають глину, щоб побудувати будинки, і в деяких її шматках на будівництво потрапляють вугри. Коли на стіни падають дощові краплі, глина пом’якшується, вугри оживають і прямують до озера.
Чи вірите ви, що течія в річках може змінюватися, і вони починають текти не до моря, а від нього? Таке трапляється у великих річках під час сильних припливів. Морські хвилі стають настільки сильними, що перемагають течію, і деякий час річки течуть у протилежному напрямку.
І останнє питання: чи вірите ви в те, що у водному просторі ховається безліч таємниць, які чекають саме вас? Якщо так, нехай ваші сподівання стануть реальністю.
Запрошуємо на весілля
Під водою немає ані церков, ані загсів. Але весільні традиції тут все ж таки є. З покоління в покоління передаються особливості поведінки, яка може привернути увагу нареченої. У цей період (його називають шлюбним) у хід іде все: і делікатесні страви, і яскраве вбрання, і демонстрація власного будинку. Про деякі традиції ми й поговоримо.
Весілля для підводних мешканців – справа дуже серйозна. Це тільки в людей просто: закохалися, домовилися та побралися. В більшості риб усе не так. Щоб відбулося весілля (у риб воно зветься нерестом), потрібні певні умови. Кожний вид риб нереститься при певній температурі води і у певну пору року. Якщо температура довкілля чомусь не відповідає нормі, нересту може взагалі не бути.
Більшість риб розмножується на початку літа або навесні. Але тривалість нересту в них неоднакова: хтось встигає за кілька днів, хтось влаштовує медовий місяць. Окрім сезону та температури, є ще одна умова: зручне місце. Значення має не тільки «поверх» водного світу, але й якість ґрунту, наявність чи відсутність певних рослин, безпека. Щука, лящ, короп, краснопірка та судак нерестяться в заплавах річок, на травнистому мілководді. Головню та білизні (це назва риби з родини коропових) потрібна швидка течія. Морські собачки та калкани тримаються у цей період у придонних шарах води. Щоб дістатися нерестилищ, цілі зграї риб вирушають у весільну подорож.
Найчастіше риби розмножуються ікрою. Самички випускають її у воду, а самці запліднюють ікринки молочком – сім’яною рідиною. Проте з цього правила бувають вийнятки: деякі риби народжують живих личинок, інші відкладають яйця.
Бички, готуючись до весілля, намагаються сподобатись своїй нареченій. Їхнє тіло стає чорним, передній спинний плавець оторочується жовтогарячою каймою. На другому спинному плавці вона жовтувато-оранжева, на хвості – світло-жовта, а на черевному плавці – біла. Черевце також змінює колір і стає голубувато-білим. Але вбрання – це тільки частина ритуалу. Самець ще повинен побудувати дім для майбутніх дітей і переконати самичку увійти до нього. Бички для цього співають справжні серенади. А що ж наречена? Вона нічого не змінює ні в своїй зовнішності, ні в поведінці. Коли все готове, кілька самичок збираються біля гнізда і оцінюють: чи подобається?
Ваблячі краби мають дуже велику клешню. Під час шлюбного періоду вони закликають нею подругу, ніби повторюючи жест «Іди до мене!».
А ось морські чорти (один з видів вудильників), мабуть, обрали девіз «Назавжди разом». Вчені довго не могли зрозуміти, чому їм весь час зустрічаються тільки самиці цієї риби. І лише недавно з’ясувалося, що самець морського чорта буквально приростає до подруги. Спочатку він присмоктується до її шкіри, а потім починає поступово втрачати свої органи. Полювати йому не потрібно: всі необхідні речовини він отримує від своєї дружини. Рухатися самостійно також немає потреби: вона всюди «носить» його з собою. Єдина функція самця морського чорта – вчасно запліднювати ікру. Такі незвичайні стосунки виникли тому, що в глибинах дуже важко було б шукати одне одного у споконвічній темряві. Тому перше ж побачення стає початком сімейного життя. Іноді самиця морського чорта носить на собі навіть кількох «чоловіків». Майже зразковий «гарем» – ані сварок, ані ревнощів.
У нерки, яка належить до лососевих, під час весілля голова стає зеленою, спина, боки та плавці червоніють. На спині з’являється характерний «горб», а рило набуває форми дзьоба. Цікаво, що весільної трапези в лососів немає: весь час, поки триває нерест, вони зовсім нічого не їдять. Це відбувається тому, що ікра та молочко займають майже всю черевну порожнину.
Для більшості жаб у період розмноження найголовніше – сильні руки, тобто лапи. Самці не випускають наречену ні на секунду, обіймають її протягом кількох діб. Якщо самець не буде міцно триматися на спині самиці, то може втратити шанс стати батьком. Найсміливіші конкуренти навіть намагаються «відірвати» його від самиці, щоб самим зайняти місце в неї на спині. Самиці зазвичай більші за самців, тому носити на собі жениха для них не надто важко.
У тюленів самці влаштовують на честь своїх «прекрасних дам» цілі турніри. Вони не такі криваві, як, скажімо, в бегемотів, але дуже гучні. Рев суперників лунає над узбережжям, іноді його можна почути за декілька кілометрів. Самички вдають, що всі ці чоловічі забави їх не обходять. їхня справа – народити сильне здорове потомство, а всі ці бійки… і навіщо все це?
Один з видів тюленів – морський слон – найбільший серед усіх ластоногих. На кінці морди у слонів знаходиться невеликий хоботок. Під час шлюбу тюлень роздмухує його і з силою пропускає крізь нього повітря. Виходить дуже емоційно та голосно, рев далеко розкочується над во-Самець та самиця вудильника завжди разом дою.
Не тільки великі, але й дуже малі створіння мають власні традиції. Комарів зазвичай не відносять до водних тварин, хоча їхні личинки мешкають саме у воді і становлять важливу ланку кількох ланцюгів живлення. Не так давно вченим стало відомо, що самці знаходять своїх наречених за тембром їхнього писку. Він сповіщаєвсю необхідну інформацію: запліднена воначи ні, доросла чи ще маленька. Співи самиць їхні кавалери сприймають вусиками. Чим вони пухнастіші, тим кращий у комарів слух.
Вусики комарів нагадують приймач, який настроєний тільки на одну хвилю. Тому комарі чують лише пісню кохання, а до всього іншого залишаються глухими. Дехто з підводних мешканців, особливо найпростіші, ніколи не грають весілля. Вони або просто діляться навпіл, або є двостатевими. Вони з подивом дивляться на шлюбні ігри. Але у багатьох видів це стає найважливішим моментом у житті.
Батьки і діти
Після весілля настає час подбати про потомство. Батьки та діти у водному просторі встановлюють між собою іноді дуже дивні з точки зору людини стосунки. Наприклад, суринамська жаба настільки турбується про безпеку своїх ікринок, що носить їх з собою, на спині. Близько 50—60 майбутніх жабенят зручно влаштовуються у заглибленнях її шкіри. Там вони живуть протягом чотирьох довгих місяців, встигають перетворитися на пуголовків і навіть майже втратити хвіст. Мама весь цей час провадить звичне жаб’яче життя: плаває у прозорій воді, полює на черв’яків, яких вона вириває з придонного мулу. А потім нове покоління суринамських жаб вирушає в нове життя, стрибнувши в воду з широкої спини, яка була їм і за домівку, і за колиску.
Ще один приклад дбайливих батьків – хроміси красені. Ці рибки мають яскраве перламутрове забарвлення, тому їх дуже люблять розводити в акваріумах. Вони влаштовують гніздо на кам’янистому або піщаному дні і пильно стежать за сусідами: нікому не дозволено запливати на їхню територію! Якщо хтось наважиться, самець віджене його. Але найдивніше відбувається тоді, коли спокій сім’ї порушує хтось із крупних хижаків. Хроміс має довжину всього 7,5—10 см, тому він не може впоратись із серйозною загрозою. Тоді у справу вступає мати. Вона широко відкриває рот, і малюки кидаються туди, наче у підводну печеру. Ось тепер саме час тікати – разом з усім сімейством.
Макроподи та бійцеві рибки будують для малюків дім… з повітря! Самець заковтує бульбашки повітря і обгортає їх слиною. З цих пухирців утворюється піна, яка стає матеріалом для гнізда, збоку схожого на глибоку тарілку. Якщо подивитися зверху, воно нагадує сяючу гору, вкриту снігом. Слина в цих риб має дивну властивість: вона утримує повітря, доки мальки трохи не підростуть. Коли настає час виходу у «великий світ», гніздо тане, наче повітряний замок.