Так, це те ж саме, що видати всім автомати і патрони та заборонити стріляти.
У Росії випустили з колонії «Pussy Riot», і Надія Толоконникова відразу повідомила про звільнення в ФБ. Москва «демократизується» перед зимовою Олімпіадою. Того й дивись, випустять іще кого-небудь! Може, навіть Ходорковського?!
По країні тривають євромайдани та антимайдани. «Антимайданівці» скаржаться, що їм не платять обіцяні гроші. Хоча Андрій із Лазарівки розповів, що «антимайданівці» з його села привозять додому не тільки гроші, але й одяг, який беруть безкоштовно на Євромайдані. Туди кияни принесли і продовжують приносити тисячі курток, светрів та інший теплий одяг. Розклали її в декількох місцях, щоб усі, хто хоче, міг брати й одягатися тепліше. Кілька днів тому я бачив, як старенька носила плетені власноруч вовняні шкарпетки і пропонувала хлопцям-майданівцям біля барикад на Грушевського. Перший хлопець, до якого вона підійшла, сказав, що в нього вже є дві пари.
20 грудня
Зранку за вікном летів невеликий, як борошно, сніг. Хлопчаки не захотіли йти до школу. А Габі пішла з запізненням, та й невідомо: чи дійде вона до школи. До нового року 10 днів. Країна чекає російських грошей.
Країна увійде в 2014 рік такою, що оновилася, програла і виграла, та ще не охолола від майже місячного кипіння. Все це все одно добре. Знову місяць безкоштовної реклами на всіх телеканалах світу. За рік двоє нових слів: «тітушки» і «євромайдан». Ну, зовсім як за Горбачова: «перебудова» і «гласність».
Зайшов до 36-ї (Галерея 36 на Андріївському узвозі). Випили з Сашком Миловзоровим по 30 грамів горілки, загризли форшмаком, який він завжди купує «з асфальту» в однієї й тієї ж бабусі, що мешкає, мабуть, по сусідству. Форшмак був на рідкість вдалим, видно, бабусі попався дуже хороший оселедець, а далі вже – її руки та досвід. Сашко розповів, що з Валерою-паровозником (спеціалістом із виготовлення дерев’яних моделей історичних паровозів) вони по понеділках топлять парну. Полагодили лазню та грубку в ній, підвели гарячу воду.
А Європейську площу сьогодні перегородили автобусами, виставили сотні «омонівців» – виявилося, що 4 українські президенти разом молилися на Володимирській гірці. Кому молилися? Про що? Просили Бога, щоб Майдан зник, чи були скромніші та просто просили у Бога кредит, тільки щоб більший, аніж той, який пообіцяв Путін?
23 грудня. Понеділок
Сонце, +3°. Вчора прогулялися з Наташею Коломойцевою по Гідропарку. На березі Дніпра на лавці закритого пляжного вагончика-кафе випили під розмови про політичну ситуацію маленьку пляшечку коньяку «Гринвіч», загризли мандаринами, потім каву біля метро і роз’їхались. Я вирушив до Петі Хазіна. Там посиділи до пів на одинадцяту. Потім зібрався додому, але ноги самі вивели мене на Хрещатик. У мерії зустрів Тараса Компаніченка з музикантами «Хореї Козацької». Вони йшли виступати до мерії перед революціонерами. Пішов із ними, посидів, послухав, поговорив із декламатором Шевченка, який носив портрет ТГШ на паличці, а з іншого боку його вірш «Борітеся – поборете». Потім повільно рушив на Майдан, так що додому повернувся до півночі.
24 грудня
Учора написав новий розділ «литовського роману» з описом розвантаженням і встановленням куленепробивних крісел. Був задоволений. О 5-й виїхав на тролейбусі до Саші Миловзорова на площу Шевченка. Більше години в дорозі слухав життя народу в час пік, крики жінки-кондуктора, що умовляла пасажирів не вдавлюватися всередину салону, а почекати наступного тролейбуса, який зовсім поруч і зовсім порожній. Народ не вірив і продовжував удавлюватися. На Кобзарському провулку я відразу пройшов до лазні, де вже сиділи Саша і Валера-паровозник. Пили пиво, розмовляли. Я став третім. Обговорювали, що Валері потрібне клеймо для його моделей паровозів, які, виявляється, відповідають міжнародним колекціонерським стандартам і зроблені в масштабі 1 до 15. Він хвалився, що за останній паровоз отримав від представників РЖД, які купили паровоз на подарунок шефу, такий гонорар, що і на маленьку машину вистачить. Одна модель паровоза – рік роботи. Обговорювали інструменти, потім перескочили на минуле, і тут з’ясувалося, що Валеру з Росії «кинули» піднімати радгосп під Києвом, де він був головним зооінженером. Він одразу відправив 200 старих корів на забій – вони давали всього по 5 літрів молока в день. Закупив молодих корів і почав розвивати радгоспне господарство. Потім посварився з начальником радгоспу, і той почав його «підсиджувати», комісії з перевірками надсилати. А фуражир у Валери був завжди п’яний, але інших там не знайдеш. Скінчилося тим, що звільнили Валеру за невміння керувати персоналом.
Посадив я після лазні Валеру, що трохи випив, на маршрутку, а сам пішов на трамвайну зупинку зустрічати-проводжати трамвай номер 12 – трамвай мого дитинства, яким я, коли був маленьким, їздив через ліс із Пущі-Водиці, де ми спочатку мешкали, до міста Києва. Навіть думав: ось сяду зараз у трамвай і поїду кататись, а потім назад, на Поділ. Але розуму вистачило тільки провести один трамвай, а один зустріти. Сфотографував я ці обидва трамваї – той, що прибував, і той, що відходив. І поїхав порожньою маршруткою додому.
26 грудня
Минулої ночі було скоєно напад на Тетяну Чорновіл. Вона їхала на своєму автомобілі додому по Бориспільській трасі, коли її почав переслідувати і намагатися «зіштовхнути» з траси в кювет «поршекайєн». Зрештою, їм удалося заблокувати її машину. З «порша» вискочили кілька чоловіків, виволокли її з-за керма, страшенно побили, а потім кинули в кювет і поїхали. У новинах показали Тетяну в жахливому стані, практично без обличчя. Заплилі очі, опухлі щоки, все обличчя роздуте, як у людини з алергією на укуси оси.
Повідомили, що навіть президент Віктор Янукович страшенно обурений і доручив міліції терміново вжити всіх необхідних заходів для розслідування побиття Чорновіл. Спочатку міліція в зв’язку з побиттям Чорновіл відкрила кримінальне провадження за ч. 2 ст. 296 (хуліганство) Кримінального кодексу України. Міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко повідомив, що вже встановлено троє людей, причетних до нападу, двох із них затримано. Чекатимемо новин.
Важко уявити собі Януковича, стурбованого цим побиттям, адже Тетяна Чорновіл тільки й займалася тим, що проникала нелегально на територію резиденції Януковича в Межигір’ї та фотографувала його палаци, щоб вивісити фотографії на опозиційних сайтах. Тетяна щиро ненавидить Януковича, і хоча її постійно називають «журналісткою», нічого, крім її статей проти Януковича та його клану, в інтернеті я не зустрічав. Цілком можливо, що сам Янукович і є організатором цього нападу. Або хтось із його близьких.
Міліція взялась і за розслідування іншого «крупного» і «резонансного» злочину. Цього разу активістів Майдану, що мешкають у мерії, звинуватили в крадіжці новорічних іграшок, які лежали в одній із кімнат мерії. Начебто саме ці іграшки було повішено на живі ялинки, що ростуть обабіч входу до мерії. Так, пора вже і мені задуматися про новорічне свято. Навантажувати маму Раю і тата Юру в їхньому віці і з їхнім здоров’ям не можна, так що організуємо свято в нас удома, а брата Мишка з дружиною і маму з татом я заберу ввечері 31-го на машині та привезу до нас. На ранок розвезу їх по домівках, а самі ми вирушимо на наші зимові «кримські» канікули. Поїзд на Севастополь о першій годині дня.
27 грудня
На Майдані для всіх, хто хоче до Європита в світле майбутнє, відкрилися безкоштовні курси англійської мови й самооборони. Заняття починаються щодня о дев’ятій ранку і четвертій годині дня в Будинку профспілок. У групі англійської мови поки що тільки 30 осіб. Малувато. Для того щоб швидко дійти до Європи, треба активніше вивчати іноземні мови! Цікаво, скільки ходить людей на курси самооборони і що там викладають?
У Будинку профспілок і так уже працює «Відкритий університет Майдану», де читають лекції з держуправління, історії ненасильницьких протестів, а також про Росію і стан української освіти. У київській мерії почали показувати фільми українських режисерів. Активісти вже подивилися фільм Михайла Іллєнка «Той, хто пройшов крізь вогонь». Шкода, що вони не вивішують «кіноафішу» на дверях мерії. Та й в інтернеті я не бачив поки що анонсів наступних показів.
У справі Тетяни Чорновіл відбуваються дивні події. Міліція заявила, що у неї є підстави вважати, що сама опозиція організувала напад на активістку, аби заговорити про загрозу вільній пресі! Вже і братів Кличків звинувачують, і інших. Щоправда, серед заарештованих немає жодної людини з «опозиційними» зв’язками. Навпаки!
«Дорожній контроль», схоже, перетворився на автокавалерію Майдану з назвою Автомайдан. Тепер з’ясовується, що практично в кожному українському місті є своя колона автомобілістів, готова на чотирьох колесах брати участь у протестах проти нинішньої влади. Непогано! Щоправда, машини учасників протестів і членів Автомайдану продовжують підпалювати ночами «невідомі» по всій Україні. На моїй рідній Рейтарській біля сусіднього будинку кілька ночей тому теж згоріло авто.
30 грудня
Сьогодні в Донецьку все-таки зібралися прихильники Європи і навіть пройшли маршем по центру міста. Щоправда, за ними з-за кожного рогу спостерігали члени Партії регіонів і деякі люди в цивільному. У якийсь момент один із простих роззяв, що знімав наближення маршу прихильників європейського майбутнього України, випадково зафіксував чоловіка, який давав комусь команду по мобільнику. Чоловік сказав: «Запускай назустріч наших дівчаток!», – і захвилину назустріч євромайданівцям побігли бабусі-пенсіонерки, на ходу гукаючи якусь проросійську нісенітницю. Інші бабусі обійшли марш збоку і почали кидати в учасників ходи сирі яйця. Добре, хоч не каміння! Хода, звичайно, була не дуже показна – близько 300 осіб. Для міста з мільйоном населення цього замало, щоб сприймати всерйоз.
1 січня
Учора вдень з’їздив до супермаркету «Сільпо», закупив останнє, чого не вистачало на вечір. Близько сьомої поставили в духовку дві гуски, прибрали в квартирі. До дев’ятої я поїхав за батьками. Привіз їх до нас. Батько піднімався на наш четвертий поверх довго, зупиняючись на кожному поверсі на кілька хвилин. Задишка. Мати теж піднімалася важко, але принципово йшла попереду батька і піднялася в квартиру раніше. Потім приїхала наша подруга Наташа зі своїм салатом і тортиком. О 10:30 приїхала дружина брата Лариса, привезла дві миски салатів олів’є і «Мімозу». Мишко приїхав трохи пізніше. Гусок дістали з духовки о пів на дванадцяту. Можна було їх поставити готуватися ще раніше. Діти ввімкнули телевізор. Сіли за стіл, телевізор бубонів у сусідній кімнаті. Але потім раптом почувся голос Януковича, що вітає український народ з Новим роком. Я схопився, перемкнув канал, дістав шампанське і ледве встиг наповнити келихи перед новорічним боєм телевізійного годинника. Випили шампанського, але якось нерадо. Хоча ялинку ми встигли купити і навіть устигли її прикрасити. Близько о пів на першу ночі вчотирьох із Мишком, Ларисою і Наташею пішли на Майдан. Там було повно народу. Грала музика, тисячі людей жваво святкували, пили шампанське, фотографувалися на тлі барикад і наметів. Нагулявшись по Майдану, повернулися додому. Ніякого відчуття Нового року. Зазвичай у цей час мені дзвонили двадцять-тридцять друзів і знайомих, я дзвонив їм і вітав, але цієї ночі майже ніяких дзвінків і есемесок. Вранці я відвіз маму-Раю і тата-Юру на Борщагівку, а Мишка і Ларису на Нивки. Поставив машину, і ми почали збиратися на поїзд. Попереду – зимовий Крим. Минулого року кримські зимові канікули пройшли вдало. Але і погода була краща, тепліша. Цього року прогноз не тішить. Хмарно, дощ, близько 0 градусів. Зате попереду 16 годин у поїзді, в купе. Їжі набрали, пляшку вина запакували. Їхатимемо і продовжуватимемо святкувати у вузькому сімейному колі. Тео і Антон вже сперечаються: хто з них спатиме на верхній полиці. У нас троє нижніх місць і двоє верхніх. Габі теж хоче спати нагорі.
2 січня
Поки ми їхали в поїзді до Севастополя, в Києві пройшла «смолоскипна хода на честь 105-річчя Степана Бандери» – марш із палаючими смолоскипами. На чолі йшли Олег Тягнибок, інші лідери партії «Свобода», серед яких депутат парламенту Андрій Іллєнко, син покійного кінорежисера Юрія Іллєнка. Також у першому ряду маршу крокували два священики, дівчина з портретом Степана Бандери, а за ними – кілька тисяч членів і прихильників партії. Вони пройшли по Михайлівській, Володимирській, потім повернули на бульвар Шевченка. Коли проходили повз 5-зірковий готель «Прем’єр-палац», один із депутатів-«свободівців» викрикнув у гучномовець: «Праворуч від нас готель олігарха Ріната Ахметова!» Чи говорив він щось іще, чи ні, не знаю, але після цього кілька учасників маршу підбігли до входу в готель і кинули свої палаючі смолоскипи в передбанник, біля якого стояли чергові готельні портьє. Працівники готелю почали гасити смолоскипи. А марш пішов далі до Бессарабського ринку.
Кличко відразу заявив, що цей марш не має ніякого відношення до Майдану. І це правда. Більш того, він не має ніякого відношення до Києва. Київ – спокійне, толерантне місто, яке не варто розгойдувати маршируванням у ногу та вигуками гасел у гучномовець. Настрій від цього маршу впав нижче плінтуса. Якщо кожна партія під час протестів займатиметься такою саморекламою, то на Майдані нікого не залишиться.
3 січня. Крим
Зранку небо опустилося просто на дахи будинків. Гір не було видно. Накрапав дощ. Ми вирішили поїхати до Ялти, сподіваючись, що там, можливо, погода трохи краща. Після майже години дороги на маршрутці ми прибули на ялтинський автовокзал і сіли на тролейбус, що їхав у бік центру. Тільки-но від’їхали від зупинки, відразу опинились у заторі. Я присів на вільне місце, але тут же побачив поруч елегантну сухеньку бабусенцію. Поступився їй місцем. «Яка у вас чудова російська мова! – сказала вона, широко розкривши очі. – Ви з Росії?» – «Ні, – відповів я. – Я з Києва». – «Так? – здивувалася вона цілком щиро. – Але ви так красиво говорите по-російськи?» – «Напевно, тому, що я народився в Ленінграді», – спробував я знайти для неї прийнятну відповідь. «Так, напевно, – закивала вона. – У Петербурзі прекрасно говорять по-російськи!» Вона ще хвилин десять намагалася розвинути цю тему, але я вже просто слухав і кивав. Сама вона говорила по-російськи, як мені здалося, точно так само, як і я. Хоча ні, кримський варіант російської все-таки інший, відрізняється від київського. Тут він якийсь навмисний. Так говорять учительки російської мови де-небудь у Центральній Росії, в Тамбові. Занадто чітко вимовляючи кожну літеру та розділяючи зайвою паузою кожне вимовлене слово.
Зрештою я попросив водія відчинити передні двері. Ми вийшли під дощик і рушили пішки, обігнавши ще два тролейбуси, що застрягли в цій нескінченній пробці. Вийшли на набережну. Хлопчаки захотіли постріляти в тирі. Тирщик запропонував на вибір цілий арсенал пневматичної зброї – від револьвера до автомата Калашникова. Постріл із автомата, переробленого під пневматику, коштував близько 10 гривень, так що я запропонував Антону і Тео постріляти з чогось дешевшого. Замість цілей на дерев’яних полицях протилежної стінки тиру стояли зім’яті пивні бляшанки. Тео стріляв непогано, а Антон із десяти пострілів влучив тільки один раз.