У нашій логіці було важливо зробити її обов’язковою у нас в області вже нині, навчити всіх підприємців працювати в ній, провести для них семінари і таким чином дати їм фору перед їхніми ж колегами з інших областей. Того дня, коли всі торги в країні стануть обов’язковими в ProZorro, підприємці з нашої області матимуть величезну перевагу.
Найважливіше в тому, що податки наші підприємці сплачують, у тому числі й до місцевих бюджетів, і створюють робочі місця в нашому регіоні.
Так воно, зрештою, і сталося.
Блоґ на site.ua, 2018 рік
Гра в довгу
У серпні 2015-го року, коли розпорядженням Валентина Резніченка всі закупівлі Дніпропетровської ОДА та підпорядкованих їй установ було переведено у ProZorro, багато хто не розумів, навіщо ми це робимо, якщо цього робити не зобов’язує закон.
Також багато хто досі не зрозумів, чому в нас усі допорогові закупівлі на суму від 3 000 грн обов’язкові в ProZorro, і ніхто навіть на думці не має їх скасовувати.
Наша логіка в 2015-му була проста.
Що раніше ми почнемо це робити у себе в області, то швидше юридичні й фізичні особи, що зареєстровані на її території й сплачують тут податки, навчаться усіх нюансів роботи в ProZorro. І коли це стане обов’язковим для всіх державних органів країни, бізнесмени та підприємці нашого регіону отримають величезну перевагу перед своїми колегами з інших областей і братимуть участь і перемагатимуть у торгах по всій країні. При цьому, нагадаю, податки надходитимуть до місцевих бюджетів Дніпропетровської області.
І, звісно ж, заощадження бюджетних коштів означає ще більше грошей на дороги, школи, лікарні й дитячі садки.
Власне, так і сталося.
Наприклад, Дніпропетровська область визнана лідером з кількістю переможців II професійної премії Zakupki.Кращі.
Із 13 номінантів, які представляли область, перемогли шестеро. Найкращих визначали експерти Zakupki.Prom.ua та фахівці моніторингового порталу DoZorro.
У номінації «Професіонал конкурентних закупівель» переміг Дніпропетровський педколедж ДНУ ім. Олеся Гончара, що мав найкраще співвідношення кількості оголошених закупівель та укладених договорів.
Міська лікарня № 2 Дніпра – краща в номінації «Найбільш ощадливий замовник».
У номінації «Найрезультативніший учасник Prozorro» перемога дісталася дніпровській компанії «ВВ-Профіт» – вона перемогла у 80 % торгів, у яких була учасником.
Один з дистриб’юторів на фармацевтичному ринку України – ТОВ «БАДМ-Б» – став кращим у номінації «Активний і результативний захисник своїх прав та інтересів». Це вже друга нагорода компанії: у 2016-му вона отримала премію за найкращі пропозиції в Prozorro.
У номінації «Консультанти-активісти, які діляться знаннями і досвідом» нагороду отримала юридична компанія «Права справа». Вона навчає учасників закупівель і надає їм юридичну підтримку.
Заступник голови правління громадської організації «Платформа Громадський контроль» Денис Селін – кращий у номінації «Незалежні активісти, які приносять користь системі закупівель».
Саме з Денисом та його організацією ми впроваджували ProZorro у нас в області.
Так, грати в довгу, та ще й не на виборній, а на призначуваній посаді – для цього треба мати сміливість, бути впевненим у тому, що робиш, і заражати такою ж вірою всіх навколо себе.
У нас так вийшло.
Величезна подяка всім, хто повірив нам у серпні 2015 року і разом з нами зробив Дніпропетровську область регіоном № 1 із впровадження ProZorro.
Наш успіх – це ваша заслуга. Заслуга кожного бізнесмена, кожного підприємця, кожної компанії, кожного ПП, що повірило нам як держоргану і бере участь у торгах на ProZorro.
А ще нагадую, що кожний 10-й учасник системи ProZorro – з Дніпропетровської області.
Дякуємо всім платникам податків у Дніпропетровській області.
Якщо ми перенесемося з 2015 року, коли Резніченко став головою ОДА, у 2019-й, то виявимо приголомшливу динаміку доходів підприємців у нашій області.
За період роботи ProZorro підприємці, зареєстровані в Дніпропетровській області, заробили понад 120 мільярдів гривень з бюджетів усіх рівнів. Без скандалів і зі своєчасною оплатою. Це астрономічна цифра.
120 мільярдів гривень!
Це ті гроші, які раніше розподілялися чиновниками «під столом». Це гроші, які потрапили на приватний ринок, створивши на ньому нові бізнеси та нові робочі місця.
А почалося все з того, що Валентин від самого початку вирішив проводити через ProZorro всі закупівлі Дніпропетровської ОДА та її підрозділів.
Резніченко підписав розпорядження про переведення всіх закупівель у ProZorro 21 серпня 2015 року – я добре пам’ятаю цей день. Йому передувала зустріч з двома громадськими активістами – Денисом Селіним та Артемом Романюковим, з якими нас познайомила ще одна радниця Резніченка – Ольга Горб. Денис і Артем працювали за підтримки американських фондів. Саме вони запропонували нам наслідувати приклад Міноборони і перевести в ProZorro усі закупівлі. Ми погодилися, що так буде правильно.
Але у нас була зустрічна вимога до них. «Хлопці, ви спокійно спілкуєтеся з ОДА, вас тут чують. Але давайте ви від слів перейдете до справи і будете не пасквілі в соцмережах писати, як це робить 99 % усіх громадських організацій, а впроваджувати ProZorro разом з нами. Так, це тривалий процес, адже ми шліфуватимемо й удосконалюватимемо всі найдрібніші його нюанси. Авжеж, це процес не на один рік. Але давайте, беріть участь у впровадженні реформ», – сказали ми.
Вони погодилися. І це нам добряче допомогло. Без їхньої допомоги, без допомоги їхніх співробітників, які працювали разом з нами, ми не стали б областю № 1 у країні з впровадження ProZorro.
Услід за цим ми запросили до ОДА Христину Гуцалову, візіонера ProZorro. Вона на той час об’їздила всю країну, презентуючи нову систему. Для зустрічі з нею ми зібрали в конференц-залі на сьомому поверсі ОДА міських голів з усієї області, директорів комунальних підприємств, керівників департаментів і довго розповідали їм про те, чому ProZorro – це правильно. Спочатку в їхніх очах ми бачили цілковите нерозуміння, адже вони звикли працювати по-іншому. Христина пояснювала переваги нової системи, а ми обіцяли, що так, як раніше, вже не буде ніколи.
Заради правди варто сказати, що 90 % усіх організаторів торгів боялися не втрати так званого «особистого інтересу» – вони боялися всього нового. Це взагалі звичайна історія перед упровадженням будь-якої нової системи у будь-якій компанії.
Крім того, ми сказали, що над держзакупівлями буде контроль з боку громадської організації, і до того ж ми створимо свою службу моніторингу, а також «битимемо по руках» усіх, хто спробує піти в обхід ProZorro.
Громадські активісти нам неабияк допомогли. Вони навчали людей користуватися системою, тож нам не довелося витрачати на це бюджетні гроші. А для них це був цікавий кейс, адже ми пояснили їм, що, з одного боку, вони можуть говорити в ЗМІ та соцмережах, що влада усе робить препогано, з другого – вони можуть зробити щось хороше своїми руками. Відтак, коли їх спитають, а що корисного вони зробили самі, їм буде чим пишатися, сказавши: «Ми зробили всі закупівлі прозорими в найбільшій області України».
А потім ми почали проводити семінари для підприємців у конференц-залі обласної адміністрації на першому поверсі, здатній вмістити тисячу людей. Ми запрошували лекторів з Міноборони й Мінекономрозвитку. Символічно, що колись у цій самій залі проходили комуністичні з’їзди, на яких засідали дядьки в білих сорочках з короткими рукавами. А в 2014 році, коли почалася війна, тут розмістився склад волонтерської допомоги. Склад ми перенесли в інше місце, а в залі почали проводити заходи щодо ProZorro.
Ці семінари тривали півтора року – по одному або й по два щомісяця. Щоразу зала була повна-повнісінька.
І все це привело до ще одного ефекту.
Коли ми в 2015 році прийшли до Дніпропетровської ОДА, бюджет області був майже таким самим, як і в інших великих регіонах. Відрізнялися вони всього лише на сотні тисяч, рідко на мільйони гривень. І проблема всіх цих бюджетів була в тому, що майже все витрачалося на «проїдання», тобто не залишалося майже нічого, що можна було б вкласти у будівництво шкіл, доріг, водогонів тощо. Можна сказати, що як таких бюджетів розвитку (тобто грошей, що залишилися після всіх обов’язкових витрат) не було або вони були крихітними. Але якщо ми хотіли будувати інфраструктуру, нам потрібен був такий бюджет розвитку, який би давав нам змогу це робити.
І от за чотири роки бюджет розвитку нашої області зріс удесятеро. Але ці гроші не впали на нас із неба. І я тут навіть не враховую субвенції з державного бюджету. Це тільки місцеві гроші. Що означає – місцеві?
Після початку реформи децентралізації в місцевих бюджетах почало залишатися більше податків, сплачених місцевими платниками. Раніше більша їхня частина йшла до держбюджету, а вже з центру гроші розподілялися в ручному режимі. Нічого гарного в цьому не було. Ось чому з дня набуття Україною незалежності в нашій області не було побудовано жодного дитячого садка. Вдумайтеся: у найбільш промислово розвиненій області країни за «міцних господарників» не було збудовано жодного дитячого садка з нуля.
Блоґ на site.ua, 2018 рік
Дисонанс
Щоразу, коли ми відкриваємо капітально відремонтовану дорогу замість розбитого вщент напрямку, що існував на її місці кілька десятків років… чи новий буккросинг у школах… чи новий стадіон десь у селах області – ми бачимо ту саму картину.
Діти на роликах на сільських дорогах.
Діти з книжками в руках у шкільних рекреаціях.
Діти на тренажерах і на футбольних полях на шкільних стадіонах у селах області.
Я ось щиро прагну, та не можу зрозуміти.
Оці всі, с#ка, «міцні господарники», котрі віщають у Facebook і з екранів телевізорів на макроекономічні теми (причому половину термінів вони навіть не можуть без помилок відтворити), популісти всіх мастей, що були при владі трохи більше ніж десять років тому…
…ви, блін, усвідомлюєте, що, бувши при владі, не зробили взагалі нічого, від слова «ніфіґа», щоб діти каталися на роликах рівними дорогами, читали книжки в шкільних буккросингах і ганяли в футбол, а не пасли кіз і корів на шкільних стадіонах?
Вам не гикається, коли ви, міркуючи про ВВП, навіть не розумієте, що це не ініціали запоребрикового царя, на гроші від якого ви всі існуєте, а простий економічний термін?
Вам не соромно, що в найбільшій промисловій області країни, звідки багато хто з вас родом, команда технократичних скромних менеджерів мовчки робить те, що ви обіцяли надцять років, але так і не спромоглися зробити?
Ну і велике питання до всіх їхніх адептів і свідків міфічного Клондайку за часів стабільності: може, час уже почати думати головою й оцінювати чиновників, голів ОДА, міських голів, депутатів тощо за реально завершеними справами, а не фантастичними обіцянкам світлого майбутнього удвадцяте, може, потім коли-небудь?
Скільки ж можна молитися на експатів та іноземних месій, що бездарно плодять ідіотизм?
Будьте ближчими до землі й до людей. Робіть, нарешті, те, що важливо в кожному населеному пункті країни, незалежно від його розміру й кількості мешканців у ньому.
І перестаньте вірити тим, хто просто бреше, видаючи бажане за дійсне.
Оцінюйте справи, а не обіцянки.
Дякуємо всім платникам податків у Дніпропетровській області.
Тепер же картина змінилася радикально: 15 % податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) скеровується до обласного бюджету і 60 % – до місцевих бюджетів – міста, села чи ОТГ. Також 10 % податку на прибуток підприємств, зареєстрованих на території Дніпропетровської області, йде до обласного бюджету. Є й інші податки, що потрапляють до нього ж, але ПДФО і податок на прибуток – ось два найголовніші джерела доходів області: 52 % і 22 % відповідно.
Проста логіка підказувала: якщо ми хочемо більше грошей для бюджету розвитку, нам потрібно більше працюючих підприємств на території області. Крім того, нам треба, щоб вони офіційно оформляли співробітників – тільки так можна добитися сплати ПДФО. А щоб ці підприємства могли собі дозволити виплачувати зарплату не в конвертах, а офіційно, їм потрібні робота, замовлення. І обласний бюджет – той самий «роботодавець», локомотив, який здатен витягнути економіку регіону і не тільки.
ПДФО розподіляється серед усіх місцевих бюджетів – обласного, районних, міських, сільських. Вливаючи ці гроші в ринок через ProZorro, ми збільшуємо надходження від того ж ПДФО до місцевих бюджетів. Збільшуючи його надходження до обласного бюджету, ми причепом тягнемо і місцеві бюджети, і держбюджет.
Я не знаю, що зараз відбувається в інших областях: ми перестали за ними уважно слідкувати. У нас просто немає часу аналізувати їх надто детально. Ми спостерігаємо за ними в режимі helicopter view і запозичуємо кращі практики. Але я достеменно знаю, що 2012-го року – ситого, стабільного року – у бюджеті нашої області всього 5 % власних доходів ішло до бюджету розвитку.
З початком децентралізації податки перерозподілилися. Наш бюджет постійно збільшувався, і в 2018 році вже 55 % усіх власних доходів області було скеровано у бюджет розвитку. У 2019-му – це вже 62–65 %. І ми – єдина область, у якій досягнуто такого показника.
Наша мета, і вона цілком досяжна, – 100 % усіх власних доходів області йдуть до бюджету розвитку. А те, що я вище назвав «проїданням», тобто більш-менш постійні видатки області (на підтримку тієї ж медицини чи освіти) фінансувалися б за рахунок субвенцій інших бюджетів, у тому числі державного.
За чотири роки тільки з обласного бюджету в розвиток, в інфраструктуру Дніпропетровської області було вкладено 30 мільярдів гривень. Це приблизно 1 мільярд євро.
Багато це чи мало? Дуже багато. Чому? Тому що цей мільярд євро потрапив на приватний ринок, що приблизно дорівнює сумі іноземних інвестицій у наш регіон за ці роки.
Цей мільярд євро потрапив дорожньо-будівельним компаніям, будівельникам, постачальникам обладнання, шкільних автобусів – усього того, що закуповує обласна влада. І це в мільярд разів більше, ніж було до того.
Нині влада на місцях іноді й сама до кінця не розуміє, звідки у неї з’явилося стільки грошей у бюджетах. Але ми розуміємо, що все це за рахунок ПДФО. Саме з цієї причини ми навчали підприємців працювати у ProZorro. Почавши робити це раніше за всіх, ми здобули велику перевагу: 120 мільярдів гривень, зароблені за рахунок держзамовлень підприємствами нашої області, – це і є результат нашої роботи. Кожний десятий підприємець, зареєстрований у ProZorro, родом з нашої області. І що нас тішить найбільше – поки багато хто говорить про інвестиційний клімат, ми спровокували розвиток існуючих компаній і створення нових.
Коли держава підігріває ринок, вкладаючи в нього кошти не через друкарський верстат, а через систему держзакупівель ProZorro, тоді ці гроші йдуть приватним компаніям. Нам як обласній адміністрації байдуже, кому вони дістануться. Нам важливо, щоб у компаніях були штатні співробітники, білі зарплати і, звичайно ж, досвід. І тому ми щороку підвищуємо кваліфікаційні вимоги до підрядників.
Для нас система ProZorro – це ефективний інструмент відбору підрядників і постачальників одразу за кількома параметрами, крім цінового. Він дає нам змогу відсікти відвертих аферистів. Роблячи все прозоро, ми залучаємо приватні й чесні компанії до роботи з державою.