4
…Із неба через землю в пекло. – Мається на увазі не шлях Фауста згідно з відомою середньовічною легендою, а широта задуму трагедії.
5
Написано близько 1800 р. Як указував сам Ґете, цей пролог навіяний аналогічною сценою в біблійній книзі Іова, де диявол спокушає людину з божої волі. Ім’я Мефістофеля запозичене з народної легенди; етимологія його неясна. Пропонувались тлумачення: мефізтофель (євр.) – руїнник-брехун; ме-фаусто-філес (грецьк.) – не Фауста друг, тощо.
6
Могутнім громом сонце грає / В гучному хорі братніх сфер… – Поняття гармонії сфер запозичено з учення піфагорійців, згідно з яким число, як суть буття, лежить в основі як музики, так і всієї світобудови. Пор. першу дію другої частини трагедії, де громохкий гомін вістує схід сонця.
7
…Нехай тоді плазує у пилу, / Як та змія, моя тітуся. – Згідно з біблійним міфом, диявол спокусив Єву й Адама в образі змії, за що Бог прирік їй «плазувати на животі і їсти землю до кінця віку».
8
Сцена складається з двох частин, написаних у різний час: перший монолог, викликання духа і діалог з Ваґнером написано в 1774–1775 рр., решта – в 1797–1801 рр.
9
У цих мальованих шибках / Небесний світ – і той зачах! – В готичних будівлях часто застосовувались кольорові шибки.
10
– Цей Нострадамів віщий твір / Тобі відкриє таїну. – Нострадам (точніше, Мішель де Нотр Дам) – сучасник історичного Фауста, лейб-медик і астролог французького короля Карла IX, автор відомих пророцтв (1503–1556).
11
Розкриває книгу і бачить знак макрокосму. – Згідно з містично-кабалістичним «ученням» існує три світи: елементарний (стихійний, матеріальний), небесний і наднебесний (духовий), що разом становлять великий світ – макрокосмос. Все, що є в однім із тих світів, має аналоги в двох інших, і всі три світи в постійній взаємодії, яку Ґете виразив тут у дусі давніх магів образами духів, що «в льоті стрічнім міняють кінви золоті». Знак макрокосму – шестикутна зірка.
12
Тепер вбагнув я сенс премудрих слів: / «В світ духів можна прозирнути…» – Перевіршована цитата із Сведенборґа, шведського натураліста й містика (1688–1772), «вчення» якого було дуже популярне наприкінці XVIII ст. Згідно з цим «ученням», потойбічний світ складається з об’єднань духів, які населяють різні стихії; духовидці можуть спілкуватися з духами лише певної доступної для них сфери, і то при умові досягнення ними вищої міри моральної досконалості. Ґете як учений неодноразово виступав проти спіритизму Сведенборґа, але у «Фаусті» він у ряді місць використовує деякі його положення як поетичні образи для змалювання т. зв. «потойбічного світу».
13
…Ткання мінливе, / Життя бурхливе… – У Ґете часто зустрічається образ природи як велетенського ткацького верстата. Німецьке слово weben (ткати) може значити також «снувати», «ширяти»; Ґете вживає його на означення всякого стихійного ритмічного руху.
14
О смерть гірка! Це йде мій помічник… – Учень, асистент і воднораз служник професора (фамулюс), звичайно з числа студентів.
15
Я чую вість, але утратив віру. – Фауста стримує від самогубства не віра, а спогади щасливого дитинства і передусім почуття єдності з народом.
16
Сцена написана приблизно 1800–1801 рр.
17
Школяр – тут у значенні студент.
18
Мій батько, чесний, скромний трудівник, / Над тайнами природи бивсь весь вік / Ретельно, ревно і невтомно, / Але якось головоломно. – За народною легендою, Фауст – син селянина, Ґете робить із нього сина лікаря й алхіміка. Алхіміки намагались винайти «камінь мудрости», що нібито давав людині вічну молодість і перетворював усі метали в золото. Адепти – прибічники, втаємничені в алхімічні премудрості. Чорна кухня – лабораторія чи майстерня алхіміків. Червоний лев у термінології алхіміків – золото або сірка, лілея – срібло чи ртуть, молода цариця – камінь мудрости або панацея, цебто ліки від усякої хвороби.
19
Сцена написана близько 1800 р.
20
«Було в почині Слово!» – Початок євангелія від Іоанна, що викликав багато різних тлумачень у теології та ідеалістичній філософії. Многозначне грецьке «логос» сприймалось більшістю коментаторів як божественний розум, що виражає себе в своїх творіннях. Варіанти перекладів, що їх перебирає Фауст («мисль», «сила», «дія»), пропонувались, між іншим, сучасником і другом юнацьких днів Ґете, поетом, істориком і філософом-ідеалістом Гердером.
21
Пекельне кодло розженем / Ми Соломоновим ключем. – Соломонів ключ (лат. Clavicula Salomonis) – стародавня єврейська книга заклинань елементарних духів, що перевидавалась аж до XVIII ст.
22
Я звіра чарами зв'яжу, / Замову Чотирьох скажу… – За стародавніми віруваннями, світ складається з чотирьох елементів-стихій: вогонь, земля, вода і повітря. Кожна з стихій має своїх елементарних духів. Саламандра – земноводне з вогненними плямами, символ духа вогню; Ундіна – дух води (лат. unda – хвиля); Сільфіда, або Сільф (грецьк. «міль») – дух повітря; Кобольд, або лат. Incubus – дух землі.
23
Глянь на цей знак! – Очевидно, початкові літери імени Христа: INRI, Ісус Назарей Цар Іудейський.
24
Не змушуй же / Вогонь троїстий лити! – Вогонь троїстий – знак «святої трійці».
25
Мандрований схоласт (лат. scholasticus vagans) – характерна для середніх віків фігура напівученого-напівшарлатана, що ходив від міста до міста, пропонуючи всім бажаючим послуги лікаря та ворожбита.
26
А! Ти злякався пентаграми… – Пентаграма, або пентальфа – стародавній містичний знак у формі п’ятикутної зірки.
27
Володар всіх щурів, мишей, / Жаб, мух, комах, блощиць, вошей… – Уявлення про чорта як про повелителя всілякої дрібної тваринної нечисті властиве для всієї християнської демонології.
28
Початок сцени написано 1800–1801 рр., решта була вже в первісному фрагменті («Пра-Фаусті»).
29
…В червець убрався, в блаватас… – Червець – червона, блаватас – блакитна шовкова матерія. За народною легендою, Мефістофель ходив із Фаустом у чернечому перевдязі; пізніше, коли вертепна комедія про Фауста поширилась у католицьких краях, Мефістофель фігурував у ній уже в багатому світському вбранні.
30
Прокляття золоту, мамоні… – Мамон, або мамона (з халдейської мови) – скарб, символ багатства і жадібности.
31
…Вступіть в Collegium logicum. – Collegium logicum (лат.) – курс логіки, з якого починалось навчання в тодішніх університетах. В цій репліці Мефістофеля дана блискуча сатирична картина звироднілої схоластичної логіки.
32
Там дух ваш добре намуштрують, / В іспанські чоботи озують… – Іспанські чоботи – знаряддя тортур, яким стискували й калічили ноги допитуваного.
33
«Encheiresis naturae» – грецький термін старої хімії, що значить «спосіб діяння природи». Розкласти живу матерію на складники легко, але знову дістати з них життя неможливо, бо «спосіб діяння природи» не можна відтворити.
34
…Навчіться лиш редукувати / І вірно класифікувати. – Редукувати – логічна операція зведення понять до основних категорій; класифікувати – розподіляти логічні поняття за класами.
35
Теорія завжди, мій друже, сіра, / А древо жизні – золоте. – Цей вислів став крилатою фразою, кілька разів його цитує В. І. Ленін.
36
Eritis sicut Deus, scientes bonum et malum. – Латинський переклад слів спокусника-змія, звернених до Єви: «Будете, як Бог, знати добро і зло».
37
…Оглянем перш малий, за ним великий світ. – Вузький бюргерський світ невеликого містечка першої частини і широка державно-політична і всесвітньо-історична арена у другій частині трагедії.
38
…Ось тільки я дмухну югою… – натяк на винайдений 1782 р. братами Монгольф’є аеростат, що наповнювався нагрітим повітрям.
39
Сцена відноситься до 70-х рр. і входить до «Пра-Фауста». Склеп Авербаха був місцем гулятики ляйпцігських студентів; свого часу вчащав туди і Ґете. В трактирі були дві фрески, з яких одна зображувала студентський бенкет з участю Фауста, а друга – Фауста, що летить верхи на бочці.
40
Анумо папу обирати! / Відомо всім, котрій з прикмет / Належить тут пріоритет! – Обрання папи – п’яницька церемонія, поширена в багатьох європейських країнах. Прикмета, на яку тут натякається, – мужність; за приписами канонічного права, кастрат не міг бути папою.
41
Соловейку-пташко, лети-вилітай… – Початкові рядки німецької народної пісні.
42
А цей чого немов кульгає? – Згідно з християнськими легендами, диявол став кульгати, відколи був скинутий із неба в пекло і при падінні зламав собі ногу.
43
У Ріппаху, мабуть, сю ніч ви ночували / І в Ганса-дурника вечері заживали? – Ганс-дурник із Ріппаха (село між Ляйпціґом і Наумбурґом) – місцевий вираз, що означав за часів Ґете незграбного вайла.
44
В саєти, в адамашки / Блоху вдягли кругом… – Саєти і адамашки – види дорогих тканин.
45
Сцену написано 1788 р. в Римі. Відьмина кухня зображена за відомими в той час картинами Брейгеля, Теньє та Герра. Згідно з віруваннями середніх віків, чорні коти та мавпи були невід’ємними атрибутами відьом.
46
…Скорій змощу я тисячу мостів. – За народними віруваннями, чорти є будівниками мостів (звідси «чортів міст»).
47
Це що, решето? – Коскіномантія (ворожіння на сито чи решето) була поширена з найдавніших часів серед різних народів, у тому числі і в дореволюційній Росії та в Україні. Особливо часто застосовувалась ця ворожба для пізнання вбивць і злодіїв.
48
Який чудовий вид одкрили / Свічада чари тут очам! – Фауст бачить у дзеркалі образ Гелени.
49
Та, бачу, ви не з копитом. / Та й де ж це ваші вірні круки? – Круки вважались невід’ємним атрибутом чорта (пор. появу вісників-круків до Мефістофеля в IV акті другої частини трагедії). Серед усіх германських народів було також здавна поширене повір’я, що чорт кривий і має замість однієї ноги кінське копито.
50
Як досягти / До десяти? – Сам Ґете сміявся з коментаторів що намагалися розшифрувати «таємничий смисл» відьомської таблиці множення, яка насправді є сатирою на містичну «символіку чисел».
51
…Те «три в однім і в трьох одно». – Висміювання християнського догмата «триєдиної сутности Бога».
52
Ну, буде вже, метка Сивілло! – Сивілла – віщунка в стародавній Греції й Римі.
53
І скоро вчуєш ти в солодкому томлінні, / Як грає у тобі скакунчик Купідон. – Купідон (Амур) – у римлян бог кохання, що зображувався крилатим хлопчиком із луком і стрілами.
54
Сцена написана до 1775 р.
55
Гарна панно! Не відмовте в честі… – Панна (Fräulein) – звертання в ті часи лише до осіб дворянського походження. Маргарита (Ґретхен) – з міщан (бюргерів).
56
Говориш ти, мов Ганс Ласій… – Типізуюче власне ім’я (пор. донжуан, ловелас). Пане магістре Похвальний… – Іронічне типізуюче власне ім’я (в оригіналі – Mein Herr Magister Lobesan).
57
Написано 1775 р.
58
Був вірний коханці завше / Славетний Фульський цар… – Пісня про Фульського царя була спершу написана незалежно від «Фауста» (1774 р.). Фуле (Ultima Thule) – римська назва якоїсь країни на північ від Британії, очевидно, Ісландії.
59
Написано 1755 р.
60
А в нашої церкви добрий шлунок, / Вже скільки царств вона пожерла, / А ще з переїду не вмерла… – Вислів, запозичений із антикатолицької полемічної літератури доби Реформації.
61
Написано до 1775 р.
62
Коли б хоч посвідку мені! – Анахронізм, як і дальша згадка про газету: в XVI ст. ще не було ні метрик, ні посвідчень про смерть.
63
…Як паювали луп між нами, вояками, / Припала дещиця й мені». – Луп – військова здобич.
64
І щиро так вони удвох кохались, / Що аж по скін сліди на нім зостались. – Після хрестових походів по всій Європі поширився сифіліс, що називався тоді по-французькому «неаполітанською хворобою» (mal de Naples).
65
Написано до 1775 р.
66
Sancta simplicitas! – свята простота (лат.) – слова вождя чеського національного релігійного руху Яна Гуса (1369–1415). Він вигукнув ці слова в час своєї смертної кари на кострі, коли якась бабуся підкинула в вогонь хмизу, думаючи, що робить цим «богоугодне діло».
67
Написано до 1775 р. (за винятком кількох вставлених пізніше рядків).
68
…В солдатах братик мій… – Брат Ґретхен, як і чоловік сусідки Марти, – ландскнехт, найманий солдат.
69
Написано до 1775 р.
70
Голубе! Я так тебе люблю. – Після попередньої сцени пройшло вже кілька днів. Фауст і Маргарита вже на «ти».
71
Написано 1788 р.
72
Високий духу, дав мені ти все… – Під високим духом тут розуміється Дух Землі, що являвся Фаусту в першій сцені; його впливу Фауст приписує своє нове, живе пантеїстичне розуміння природи. Ти показав всю безліч животвору, / Навчив мене вбачать своїх братів / В воді, в повітрі, в тихому гаю. – Згідно з натурфілософським ученням Гердера, сприйнятому й розвинутому Ґете, «старші брати людини – тварини». (Зародки еволюційної теорії).
73
Бува й мені, що аж жижки трясуться / До сарн-близнят, що між лілей пасуться. – Образ жіночих грудей, запозичений з Соломонової «Пісні пісень».
74
Написано до 1775 р. Пісня Ґретхен неодноразово клалася на музику; найбільш відома музика Ф. Шуберта (1797–1828).
75
Написано до 1775 р. Ця сцена містить у собі пантеїстичну сповідь юного Ґете в епоху «бурі і натиску». Самому поетові доводилося в молодості слухати докори за ігнорування обрядової сторони християнської релігії.
76
Чуття – то все… – Культ почуття, пропагований Ж.-Ж. Руссо, був характерний для більшості письменників «бурі і натиску».
77
Фізіономії ж вона незле вивча. – Фізіогноміка – наука визначати характер людини за її зовнішністю – захоплювала Ґете в період роботи над «Пра-Фаустом». У цей час він дружив із містиком і проповідником Лафатером (1741–1804), автором праць із фізіогноміки, в якому, зрештою, він скоро розчарувався.
78
Написано до 1775 р.
79
Тепер іди на покриття, / На привселюдне каяття. – Покриток водили в церкву і ставили на видному місці в рядюжаній сорочці. Ґете добився заборони цього звичаю у Ваймарському герцогстві 1786 р.
80
…То хлопці зірвуть з неї вінця. / А ми їй – січки під ворітця. – В старій Росії та в Україні дівчатам, що «не доносили вінка» до шлюбу, ворота вимазували дьогтем.
81
Написано до 1775 р.
82
Mater dolorosa – скорбна мати (лат.) – зображення «богородиці» Марії біля хреста з простромленими мечами грудьми.
83
Написано в основному 1800 р. (Перші сорок рядків відносяться до 1775 р.).