Коли до пабу увійшов гамірний гурт клієнтів і пан Ремсі відволікся, Себ залишив половину крони на стійці й вислизнув надвір. Опинившись на вулиці, він попросив жінку, яка тримала за руку хлопчика, сказати, де розташована гімназія.
– Близько пів милі по дорозі, – повідомила та. – Ви її не проминете.
Насправді довелося пройти більше милі, але він, звісно, не міг пропустити величезну вікторіанську споруду з червоної цегли, якою б замилувався Джон Бетджеман[13].
Себу навіть не довелося заходити в шкільні ворота, щоб помітити те, що він шукав. Велике оголошення закликало зібрати десять тисяч фунтів стерлінґів на спорудження нового театру для школи. Поруч із ним висіло велике зображення термометра, але Себ зауважив, що червона лінія сягає лише 1766 фунтів. «Щоб дізнатися більше про цей проєкт, зверніться до пана Моріса Свонна (маґістра гуманітарних наук Оксфорда) за адресою: Шифнал, 2613».
Себ зафіксував у своєму нотатнику два числа – 8234 і 2613, потім розвернувся й подався назад до Гай-стрит. Дорогою помітив червону телефонну будку, з приємністю зауваживши, що вона вільна. Він зайшов досередини і кілька хвилин репетирував, що має сказати, перш ніж уточнити номер у своєму нотатнику. Потім набрав 2613, кинув чотири пенси в монетоприймач і деякий час чекав, поки йому відповів голос літньої людини:
– Моріс Свонн.
– Доброго дня, пане Свонн. Моє прізвище Кліфтон. Я керівник відділу корпоративних субсидій банку «Фартинґс», і ми розглядаємо можливість внести пожертву в будівництво театру. Чи могли б ми зустрітися? Я, звісно, буду дуже радий завітати до вас.
– Ні, вважаю за краще зустрітися в школі, – жваво заперечив Свонн. – Тоді зможу показати вам, що ми запланували.
– Гаразд, – погодився Себ, – але, на жаль, я в Шифналі проїздом і сьогодні повертаюся до Лондона.
– Тоді я підійду зараз же. Ми могли б зустрітися біля шкільних воріт за десять хвилин?
– З нетерпінням чекаю на зустріч із вами, – сказав Себ.
Він повісив слухавку і швидко попрямував назад до гімназії. Чекати довелося недовго, і Себ помітив немічного джентльмена, який повільно чимчикував до нього, спираючись на ціпок.
Після того як Себ назвався, Свонн промовив:
– Оскільки у вас так мало часу, пане Кліфтон, я краще відведу вас одразу до Меморіальної зали, де зможу показати плани архітектора щодо нового театру і відповісти на будь-які запитання, які у вас можуть виникнути.
Себ прослідував за літнім чоловіком крізь шкільні ворота, подвір’я і до зали, слухаючи, як той теревенить про важливість того, щоб молодь мала свій театр, і про те, що це може змінити для місцевої громади.
Себ витратив свій час на вивчання детальних креслень архітектора, вивішених на стіні, а Свонн продовжував захоплено вихваляти проєкт.
– Як ви можете бачити, пане Кліфтон, у нас тут буде просценіум[14], і ще буде достатньо місця для зберігання реквізиту, а акторам, які стоятимуть за лаштунками, не буде тісно, і якщо я зберу всю суму, хлопці та дівчата зможуть мати окремі гримерки.
Він відступив.
– Це мрія усього мого життя, – зізнався старигань, – яку сподіваюся побачити реалізованою, перш ніж віддам Богові душу. Чи можу запитати, чому ваш банк зацікавився таким невеликим проєктом у Шифналі?
– Зараз ми купуємо землю в цій околиці від імені клієнтів, зацікавлених у використанні нових урядових податкових пільг. Ми розуміємо, що це не викличе схвалення в селищі, тому вирішили підтримати деякі місцеві проєкти.
– А одна з цих земельних ділянок часом не ферма «Шифнал»?
Себ був здивований цим запитанням Свонна, і минув якийсь час, перш ніж він знайшов, що відповісти:
– Ні, ми бачили маєток пана Коллінґвуда і вирішили, що ціну завищено.
– Скільки дітей, на вашу думку, я навчав за своє життя, пане Кліфтон?
– Уявлення не маю, – сказав Себ, спантеличений цим запитанням.
– Трохи більше трьох тисяч, тому знаю, коли хтось намагається ухилятися, розповідаючи мені лише половину історії.
– Не впевнений, що розумію вас.
– Ви все дуже добре розумієте, пане Кліфтон. Правда в тому, що ви щось вивідуєте й абсолютно не зацікавлені в моєму театрі. Те, що ви хочете дізнатися насправді, чому хтось готовий заплатити один мільйон шістсот тисяч фунтів за ферму «Шифнал», коли ніхто більше не виявляє бажання викласти й близько цієї суми. Я маю рацію?
– Авжеж, – визнав Себ. – І якби я дізнався відповідь на це запитання, впевнений, що мій банк зробив би значну пожертву на ваш новий театр.
– Коли ви станете старим, пане Кліфтон, а це колись станеться, то одного дня з’ясуєте, що маєте вагон часу, особливо якщо провели активне та гідне життя. Тож коли хтось занадто багато править за ферму «Шифнал», моя цікавість зростає, і я вирішив витратити частину свого вільного часу, намагаючись з’ясувати причину. Як і будь-який хороший детектив, я став шукати підказки, і можу вам сказати, що після шести місяців старанних досліджень, що дали найнеймовірніші результати, тепер знаю достеменно, чому хтось готовий заплатити такі шалені гроші за ферму «Шифнал».
Себ відчув, як його серце затріпотіло.
– І якщо ви хочете дізнатися про те, про що дізнався і я, ви не просто зробите значну пожертву на шкільний театр, а профінансуєте весь проєкт.
– Але що буде, коли ви помиляєтесь?
– Це ризик, який вам доведеться взяти на себе, пане Кліфтон, адже до закінчення торгів залишилося усього кілька днів.
– Тоді й ви маєте бути готові ризикувати, – сказав Себ, – адже я не маю наміру розлучатися з більш ніж вісьмома тисячами фунтів, якщо інформація виявиться некорисною.
– Перш ніж погодитися на це, настала моя черга поставити вам запитання.
– Будь ласка, – погодився Себ.
– Чи не пов’язані ви часом з письменником Гаррі Кліфтоном?
– Аякже, він мій батько.
– Я так і думав, бо побачив подібність. Хоча я ніколи не читав жодної його книжки, проте з великим зацікавленням стежу за його кампанією з визволення Анатолія Бабакова, і якщо Гаррі Кліфтон – ваш батько, це для мене найкраща рекомендація.
– Спасибі, – подякував Себ.
– А тепер сідайте, молодий чоловіче, бо час грає проти нас.
Себ присів на краю сцени, і Свонн докладно розповів йому про своє ретельне дослідження, яке він проводив упродовж останніх шести місяців, що привело його лише до одного висновку – висновку, якому Себу нічого було закинути. Він зістрибнув зі сцени.
– Чи можу я поставити вам ще одне питання, перш ніж поїхати?
– Певна річ, молодий чоловіче.
– Чому ви не розповіли Коллінґвуду про те, про що дізналися? Зрештою, він не мав би тратити ні пенса, якби йому не довелося платити, доки не виявилося, що ви маєте рацію.
– Я вчив Дена Коллінґвуда, коли він навчався в гімназії, – пояснив Свонн. – Ще тоді він був жадібним і дурним хлопчиком і з часом не став кращим. Його не цікавило те, що я можу йому розповісти, він просто відмовив мені в пожертві у п’ять фунтів, побажавши удачі.
– Отже, ви цього ще нікому не розповідали? – поцікавився Себ, намагаючись не виявити тривогу.
Старигань на хвильку завагався.
– Я розповів про це одній людині, – зізнався він, – але з того часу я про неї нічого не чув.
Себу не потрібно було питати ім’я.
* * *
Себастьян постукав у двері будинку номер тридцять сім на Кедоґан-плейс одразу ж після восьмої години. Седрик відчинив і мовчки провів свого молодого протеже до вітальні. Погляд Себа тут же зосередився на пейзажі Гокні, що висів над коминком, перш ніж помилуватися скульптуркою Генрі Мура[15]
Примечания
1
Семтекс – різновид пластикової вибухівки, яку наприкінці 1950-х рр. винайшов чеський хімік Станіслав Бребера і назвав її на честь Семтина, передмістя міста Пардубіце, де цю речовину виробляють із 1964 року.
2
Моя провина (лат.).
3
«Хелло, Доллі!» – бродвейський мюзикл 1964 року Джеррі Германа на лібрето Майкла Стюарта, екранізований 1969 року; Керол Ченнінґ (1921–2019) – американська акторка та співачка, володарка трьох премій «Тоні», «Золотого глобуса», а також номінантка на «Оскар».
4
Боудіка (бл. 30–61) – королева кельтського племені іценів, корінних жителів Британії, котра підняла повстання проти загарбників римлян.
5
Для нотаток (франц.).
6
«Кандід» – мюзикл Леонарда Бернстайна, створений 1956 року за повістю Вольтера «Кандід, або Оптимізм» (1758).
7
Глава місії (франц.).
8
«Кохінур» – один із найзнаменитіших і найбільших діамантів у світі. Після першої огранки мав 186,1 карата, після другої – 106,1 карата. Це частина коштовностей британської королівської сім’ї.
9
Велика Британія використовує як національний прапор королівський штандарт (Union Flag чи Union Jack). Назва «Юніон Джек» походить від англійської назви гюйс-прапора, який підіймають на військових кораблях.
10
Majestic (англ.) – величний.
11
У команді з крикету виступає одинадцятеро гравців.
12
Велика хартія вольностей 1215 року – перша «неписана» конституція Англії. Вважається першим юридичним документом, у якому закладені основи концепції прав людини, що створило передумови для подальшого утвердження свободи та верховенства права.
13
Сер Джон Бетджеман (1906–1984) – англійський поет, письменник і телеведучий. Поет-лауреат Об’єднаного Королівства з 1972 року. Був пристрасним захисником вікторіанської архітектури.
14
Просценіум – передня, найближча до глядачів частина сцени, розташована перед порталом сцени і завісою, що виступає в залу для глядачів.
15
Девід Гокні (нар. 1937 р.) – англійський живописець, графік, майстер естампів, театральний художник і фотограф. Значну частину свого життя провів у США. Один із найпомітніших представників поп-арту 1960-х років, вважається одним із найвпливовіших британських художників ХХ століття; Генрі Спенсер Мур (1898–1986) – британський художник і скульптор. Його роботи набули світового визнання і представлені у найбільших музеях різних країн.