на ніч.
Діла відбувалася в дитсадку на краю спального району. Поночі вони з Женею блукали по
району, хлопці напідпитку показували рукою, куди йти.
«Модерн токінґ», які ревіли на півдитсадка, викликали у Май'і низку запитань. Женя
порадила віддатися потокові досвіду.
Іскрірамівці задрапірували клас рожевими тканинами, вікна затулили матрацами.
Світилися гірлянди і пахло сандалом. Люди лежали на матах, на табуретах сиділи дівчата
в срібних та золотих трико. Женя пояснила, що срібний і золотий допомагають «тримати
простір». Женя кивнула в бік молодого чоловіка, що сидів між букетів з квітами. Його очі
слідкували за танцем двох дівчат — у срібному і золотому. Поставили «Ласковьій май».
Кімната дитсадка вже не була кімнатою дитсадка. Люди по одному приєднувалися до
танцівниць. Майї стало соромно. Женя роззулася і теж пішла на матраци танцювати.
Від сили відчуттів Майї хотілося плакати. Майя розридалася. Вона встала і підійшла до
Іскрірамса.
— Я ненавиджу свою матір, — сказала вона, дивлячись йому в очі.
— Повторюй: «Господь Вішну, проявись через мою матір».
Ну проявись же! Проявись!
2.
Її першого чоловіка звали Анатолій, йому було тридцять п'ять, і він працював охоронцем у
супермаркеті. Він був незадоволений тим, як іде його життя, і вільний час присвячував
духовній практиці. Анатолій мріяв піти у севадари — оселитися у сатсанґу й повністю
присвятити себе общині і Богові.
На третю зустріч Майка позбулася цноти. Квартира була геть порожньою, замість ліжка —
матрац і кілька книжок ґуру Кірпала Сінґха біля приголів'я. Майя не боялася людей, у яких
у шафі трав'яні чаї, а в холодильнику — овочі й молоко. Анатолій був охайним і
чистоплотним, був з нею добрим, як дитина. За три зустрічі Анатолій став її рабом. Віддавши
йому своє тіло, вона заволоділа його
розумом.
Майя переїхала від мами до Анатолія. Хоч секс не давав їй задоволення, вона відчула
смак влади. Чим більше Майя гралася, тим більше Анатолій укріплявся в думці, що карма
його тяжка.
Анатолій змарнів. Під очами з'явилися мішки.
Одного дня Анатолій сказав, що хоче переписати квартиру на неї, а сам піде в монастир.
Майя не повірила.
Через два дні вона застала Анатолія у дверях з речами. Він повернувся в кухню, де зірвав
з холодильника прощальний лист.
«Ты действительно уходишь?» — спитала вона.
«Да».
Майя не знала, що сказати. Вона відчувала провину. Але яка вина, в чому вина? У тому, що Анатолій зробив так, як мріяв?
«Ну, тогда пока».
«Я тебя люблю», — сказав він і стояв, чекаючи на відповідь. Коли стояти мовчки не
лишилося сил, Анатолій пішов.
Майя хотіла щось крикнути, але не знала що.
Більше вона його не бачила і нічого не чула.
Майя оселилася в хаті Анатолія. Женя перебралася до сатсанґу Іскрірамса і стала
дівчиною у золотому трико. Майя залишилася сама.
Тричі на тиждень ходила на циґун, а згодом ще і на йоґу. У ліжку перед сном або мокнучи
у ванні вона часто фантазувала. Хотілося теплого тіла.
Вона зблизилась із одним молодим чоловіком з факультету. Займаючись коханням у
квартирі Анатолія, Майя відчула себе спустошеною,
— У меня такое впечатление, будто ты терпела. Я тебе неприятен? — спитав молодик.
Більше в них нічого не було.
Подзвонила Женя. Вона повернулась у Луганськ і хотіла її бачити. Женя запропонувала
піти на драм-н-бейс. Майя погодилась. У клубі вона познайомилась із молодиком на ім'я
Едік. Ранок вони зустріли в її ліжку, але сексу знову не вийшло. Горло стискалося від сліз, і
Майя заплакала.
У вівторок він запросив її у клуб. Вони сиділи в чилауті великою компанією, курили
кальян, говорили навперебій. Едік обійняв її і тримав так цілий вечір.
Наступного дзвінка Майя вже чекала. Він подзвонив через день, сказав, що в суботу буде
овпен-ейр за містом.
Майя вбралася у лазурово-помаранчеву сукню до п'ят.
Був кінець липня. Вони приїхали у село, а звідти йшли півтори години пішки. Від села
тягнулася процесія трансерів. Перед очима мигтіли футболки із зображенням грибів,
ельфів та інопланетян з косяком, які показують всім «фак».
Вони вийшли на галявину, завішану флуоресцентною павутиною і спіралями ДНК. — На, —
сказав Едік. — Глотай. Грибов не удалось пробить, нашлись марки.
Майя розжувала марку і сіла біля вогню. Біль у грудях просив її уваги, а вона лиш заганяла
його глибше.
— Меня торкает, — сказала вона. — Слышите, ей! Меня торкает.
Майя розридалася над своєю нікчемністю.
— Всегда и всех любить, всегда и всех любить, всегда и всех... — шепотіла вона.
Далі вона просила: показуй ще, Господи, показуй, яка я. Показуй, щоб знала, як жити.
А ще далі голосила: ой, не показуй, Боженька, що буде, ой, не показуй, а то страшно, страшно дивитись, ой, як страшно.
А потім молилась пресвятим угодникам, каялась і просила заступитись.
4.
Після тріпу Майя перейшла на think positive. У житті нічого страшного статись не може, тому що це просто реалістичний сон, bad trip космічної свідомості, її попустить, і вона
розкинеться на цілий всесвіт. Ом, ом, ом.
Вона знайшла роботу. їй запропонували бути ведучою на телебаченні.
Під осінь Майю стало закривати. Дощі, депресії, голе місто. На її заяву про звільнення
редактор запропонувала підвищення. Майя погодилася і невдовзі стала знаменитістю. Її
зарплатня виросла. Її нагребло дужче, і вона вночі втекла з Луганська у Київ, аби більше
не повертатися.
Вона взяла кредит, відкрила бюро психодизайну. Розширила штат, відкрила йоґа-студію і
потрапила в течію.
їй робили компліменти. На неї задивлялися на вулиці.
Коли їй стукнуло двадцять вісім, Майя вирішила, що вона лесбійка, і мала один
лесбійський досвід.
їй і далі давали двадцять. Майя змінила діловий гардероб на потерті джинси і маєчки, взувала кеди за сімсот баксів і ходила на концерти легенд ейсид-хаусу.
Іноді вона курила марихуану, щоб як слід подрочити. Іноді замовляла сальвію-
«двадцятку».
Ъй захотілось поїхати з Києва. Думала переїхати до Львова. Коли вона слухала
«Піккардійську терцію», на очі наверталися сльози.
6.
Коли вона зібралася продавати бізнес і їхати до Львова, їй прийшло замовлення на
оформлення чилауту в невеликій, але заможній студії звукозапису. Майя вирішила, що це
буде її останнє замовлення у Києві, і поїхала на об'єкт вивчати ситуацію.
і нa студії вона помітила франта з пощербленим обличчям. «Немає гіршого на світі, ніж
запхатись у людину з такою шкірою», — подумала вона.
Наступного дня вона шукала нагоди зустрітися з ним. Під вечір він сам зайшов у чилаут
випити кави. Вони розговорилися.
Франт виявився композитором і музикантом, тимчасово працював на студії
звукорежисером. Його звали Яків. Яків Горах-Євлампія. Він був зі Львова. Він спитав, чим
вона займалась до цієї роботи.
— Вела прогноз погоди, — відповіла Майя. Франт сів за рояль і награв мелодію, від
якої
н неї стиснулося горло.
— Упізнаєш? — спитав він.
Вона кивнула, стримуючись, щоб не розплакатись:
— Мелодія з прогнозу погоди після новин... Музика з мого дитинства.
— Марі Лафоре. «Манчестер і Ліверпуль». Майя пригадувала слова до пісні, але все,
що
вдалося відтворити, це приспів: «Je t'aime, jo t'aime...»
Удома Майя скачала пісню Марі Лафоре і цілий вечір слухала її, заходячись плачем.
8.
На третій вечір вони кохалися на яскравому бамбетелі, який вона придумала для чилауту, поки не перевернули його. Далі вони перемістились на рояль, і Майя молотила кулаками
по клавішах, по білих і по чорних, не маючи сил стриматись, та й не маючи такого
бажання, Бамбетель, який тепер лежав перекинутим серед робочої плівки і відер з
фарбою, вона придумала сама. Вона зробила його схожим на той, що був у клубі в
Луганську, але це вже не мало значення.
9.
Він був першим чоловіком з досконалим почуттям смаку, але найбільше їх споріднювала
гординя.
Коли він сказав, що переїжджає з Києва до Львова, Майя почала збирати речі, щоб
поїхати разом із ним. Вона не вагалася, бо знала, що так треба, і все, що має статися, станеться — хоче вона цього чи ні.
10.
О сьомій ранку Іра нарізатиме хліб на грінки з сиром, а о четвертій Іван їстиме обід.
Ом.
11.
Приїхавши у будинок Якова, Майя негайно почала переставляти меблі й робити редизайн
простору. Про свої важкі думи вона Якову нічого не казала, бо й сама погано розуміла
їхню причину: може, через те, що до них мали приїхати дві учениці Якова, чи через те, що
до Матвія, відколи той спробував оволодіти нею в переодягальні йоґа-студії, відчувала
стійку неприязнь.
Урешті, коли під вечір зі школи прийшов Іван, молодший брат Якова (Майя саме
переставляла щось у кімнаті), вона побачила, де пронесеться блідий кінь апокаліпсису, і з
незвичним для себе смиренням прийняла цей факт.
На Іванові кроки вона вийшла в коридор. Йому було всього чотирнадцять. Іван глянув на
Майю і спіткнувся поглядом. Її груди обтискав спортивний топік, крізь його еластичну
матерію проступали пипки. Майя поправила плечико на топі й здмухнула з обличчя чілку.
— Як школа? Допоможеш? Мене звати Майя. Я вирішила у вас тут все попереставляти. VI Усі човни пливуть на північ
Animato
(жваво)
1.
Шановний композиторе!
Я, Казантопулос Йоланта Поgандополівна, уродженка Греції, громадянка України, хочу
дізнатися в найкоротший термін, що ви думаєте про мій творчий дебют.
До критики я ставлюся спокійно, позаяк вважаю, що мене немає, а цього світу насправді
не існує. Це однак не заважає мені прагнути співати на сцені, тому пишіть все як є.
Шалено ваша, Йоланта.
2.
Шановна Йоланто Попандополівно! Усе є, як є. Почну з цього.
З приводу диску: це жахливо. Цією музикою можна розганяти демонстрації. Тому або
знайди хорошого політтехнолога і йди в політику, або знайди хорошого композитора,
якщо ілюзорність світу для тебе не є достатнім мотивом припинити співати раз і
назавжди.
Відтак, рекомендую: пройти курс класичного вокалу — раз, і два — замислитись про
самоідентифікацію.
З повагою, Яків
3.
Шановний пане композиторе!
Тішуся, що ви відписали.
Я згодна з тим, що оцінка таланту завжди відносна. Адже палиця здається коротшою,
тільки коли порівнювати її з довшою, і не раніше, — кажу вам як жінка з досвідом. І цей
факт ніяка самоідентифікація не здолає. Також вважаю, що вже знайшла хорошого
композитора. Я спитаю в нього, чи не візьметься він вивчити мене на предмет вокальних
даних. Здається, він — та людина, яка ловить велику рибу.
Рабиня вашого таланту, Йоланта
4.
Вельмишановна Йоланто!
Рибалка ловить рибу, але і риба іноді ловить рибалку.
Чи закінчила ти курси драми, про які розповідала мені у Коктебелі?
Яків
5.
Привіт, Композиторе!
Чи краще: Іове, пійманий рибою? Як приємно, що ти пам'ятаєш наші розмови! Ти тільки
трохи помилився, це були курси з розставлянь. Я вважаю, пірнання у глибини — це те, для
чого я створена. Вода — моя стихія. Тому моя
нескромна пропозиція така: я видобуду тебе із черева риби в обмін на заняття з вокалу. Я
досі мрію про сцену і про самовираження, тому заняття з вокалу мені необхідні, як
повітря. Домовимось: ти відповідаєш за процес, а результат належить Богові. Як тобі
такий варіант? У Києві зараз ясно і холодно. Сидимо з подругою в кафе, насолоджуємося
сонцем і капучино.
Мене бере ностальгія за минулим. Пам'ятаєш, як ми гуляли біля моря?
Буде чесно з мого боку розповісти про себе, якщо я знову з'явилася у твоєму житті.
У вересні я розлучилася. Це було важко, тому що він мене спочатку навчив бути собою, а
потім захотів зробити своєю.
Його наука підказала, що вже час розстатися. Мій шлях пішов далі. Та я однаково, можна
сказати, люблю його.
Засвідчено ваша, Йоланта
6.
Вельмишановний Композиторе!
Ми все чекаємо на Вашого листа. Забула сказати: я тут устигла познайомитися з дівчиною, яка каже, що теж вас знає! Ім'я «Яна» вам ні про що не говорить?:) У світі стільки збігів
несподіваних! Я хочу її взяти з собою, ви не проти? Вона допоможе нам добути вас із
страшної зубатої пащі.
Крім того, вона теж пройнялася бажанням учитися у вас музики, як тільки почула, що ви
будете вчити мене вокалу. Яна хоче вивчати фортепіано, спів і теорію музики. Мені
здається, ви чудовий оповідач і нам буде дуже цікаво вас слухати. У мене ж побажання ті
самі: клас вокалу і взяття відповідальності за процес на себе. Бо ж можете собі уявити, на
що здатна жінка, яка вважає цю дійсність не більш реальною, ніж воду міражу в пустелі.
Примарно з вами, Іола
7.
Привіт, Іоланто.
Поки ми листувалися, у мене відбулися зміни. До мене переїжджає моя дівчина.
Пропоную перенести наші екзерсиси на весну.
З повагою, Яків
Шкода, якщо так і не вдасться побувати у вас на студії. Про дівчину ви згадали своєчасно і
доречно. У домі тепер буде кому куховарити.
Інтуїтивно розуміюча, Йоланта
9.
Йоланто,
Події останніх днів показали, що будинок достатньо великий, тож у ньому розмістяться
всі.
Яків
10.
Композиторе! Сьогодні ж пакуємо речі. Ми прибудемо на моїй машині завтра вночі.
Окрилено, вдягнено, зібрано ваша, Йоланта
VII
Інкрустації дня, візерунки ночі
Grave
(важко, повільно)
1.
Для великого творіння потрібна чорна меланхолія.
2.
Він маршував алеєю до озера. З дерев сипалося листя. Хмарилося, і земля вивалювалася
з під трави чорним. Ноги вели до розваленого костелу за болотом. Ворони і вивернуті
дуби. Сатурне, зійди.
Хороше місце, щоб знімати маски і ганяти чортів. Яків упав на коліна перед дверима
костелу і припав губами до клямки. Коли нарешті впаде морок і все живе замерзне? Коди
перетвориться на купу зубів та шипів, щоб не соромитися більше свого обличчя? Яків сів
під дверима, витягнув ніж і поклав перед собою.
Загорнутий у плащ, він чекав холоду, аби заснути назавжди. Знати, що вдруге ти не
матимеш того, що мав — достойний мотив розпороти черево і вивалити нутро перед
небесами. І прокричати: «Боже, ти мене чуєш?»
Але рука не піднялася розпороти черево.
За якийсь час Яків поплентався додому.
3.
Минув місяць, який замовники дали йому для підготовки перших ескізів симфонії. За
роботу він не сідав жодного разу.
«Якщо це пекло, то нехай самі зі мною роблять, що хочуть. Я брати участь у цьому
відмовляюся».
Він спускався вниз, бачив, що Ірена готує сніданок, і відразу ж рушав у робочий кабінет.
Як людина, що збожеволіла, Яків поводився напрочуд тихо. Нічим не видавав буйної
натури, казав Майї, що для творіння потребує тиші і самотності, а сам замикався у кабінеті
і дивився американські серіали.
За минулий місяць він переглянув серіал про домогосподарок, що торгували косяками, про шкільного вчителя, який синтезував амфетамін, про людину, здатну відрізнити
правду від брехні, про людину, яка могла видавати себе за інших.
Одна лиш думка знову підіймати старі записи, знову занурюватись у заплутані, наче
пуповина мертвонарожденого, сплетіння музики, збуджувала в нього бажання
похоронити себе в глибокій шахті.