- Як виділяють?
- Що?
- Метан. Як корови виділяють метан?
Лях подивився на мене як на ідіота:
- Звичайно виділяють. Пердять. Тільки не скажи, що ти не знаєш, що корови пердять метаном.
- Не знаю, - чесно зізнався я.
- Саме тому…
- Саме тому я і працюю ногами тут, у групі розслідувань?
- Точно.
- А вони у якій групі працюють?
- Тьху ти. Це має відношення до твоєї теми?
- Скажи спочатку ти, а тоді вже я.
Лях побарабанив пальцями, потім крутнувся на стільці.
- Ну добре. Тільки обіцяй одразу забути цю назву.
Я кивнув.
- Спеціальний аналітичний відділ. Повторити зможеш?
- Ні, - я покрутив головою. - Вже забувся. А звідки ти усе це знаєш, коли вони такі секретні?
- Вони працюють під прикриттям наших посвідчень.
Все-таки УГС - це глибина. Хоч скільки пірнай, а дна не видно.
- То ти скажеш, навіщо це тобі?
Я посміхнувся.
- Ну знаєш, ми теж не тільки ногами працюємо…
- Не випендрюйся.
- Не випендрююсь. Ти не повіриш, але це навіть простіше, ніж з коровами та метаном. Наскільки я розумію, статистику швидких розлучень засекретили іще до того, як доручити справу мені, - мабуть, я вгадав, бо вустами керівництва пробігла миттєва посмішка. - А оскільки це так, значить цифра 147 у справі - чисте фуфло, - я знову вгадав. - Ну, і як висновок, я хочу знати справжню цифру. І не нову версію, а просто істину. Як гадаєш, маю на це право?
Право я мав. За кілька хвилин спеціалісти суперсекретного відділу видали нам справжню цифру. І я вперше у житті побачив, як у Ляха посірішало обличчя.
Я сидів за комп’ютером і ретельно вивчав анкети трьох потерпілих, отримані у районній лікарні за допомогою фіктивного посвідчення працівника Мінохорониздоров’я. Три дівчини, точніше уже не дівчини. Прізвища різні. Вік різний. Дитячі хвороби - нічого особливого. Ага, оце вже цікавіше. Двоє мешкають на одній вулиці. Що це нам дає? А нічого, бо вони ходять до одного лікаря, а отже, і живуть поряд. До речі, треба глянути регіональну вибірку, де зараз найбільше розлучень.
Поки комп’ютер розсилав секретні запити, я зварив собі кави. Хто б оце півроку тому сказав мені, що займатимусь такою справою…
- Ну, як там твої майстри спорту зі стрибків?
Це Сагайдачний зі своєю незмінною люлькою. Підтримує молодь добрим словом.
- Яких стрибків?
- У гречку.
Добре сказано.
- Усе заперечують. Ані сном, ані духом не знають, де вона поділася, клята незайманість.
Зачекайте, а може, у них зроду ніякої незайманості не було? Трапляються ж різні аномалії? Я ляснув пальцями і взявся до нового запиту. Тепер це дані медоглядів з карток потерпілих.
Відповідь надійшла майже миттєво. Одна з постраждалих якимось дивом медогляди ігнорувала, у двох інших графа «гінеколог» мала позначку «В нормі».
- Слухай, - сказав я Сагайдачному. - Як цікаво! Медогляди свідчать, що у дівчат незайманість до певного часу була. А потім раз - і десь ділася.
Мій сусіда зареготав на весь кабінет:
- А щоб ти не сумнівався, зазвичай воно так і трапляється, - він по-батьківськи поплескав мене по плечах. - Пам’ятаєш стару приказку? «Козаче, бережи бластер. Він - не дівчина, не обдурить». І японський поет попереджав нас: «Луснув обруч у старої діжки в саду. Не вір, самураю, зрадливій дівчині» [1]. Фольклор, синку, на порожньому місці не з’являється.
У Сагайдачного прекрасний настрій, а тому люлька вальяжно звисає із самого кутика рота, під лівим вусом. Ще б пак - щойно блискуче завершено операцію з таємної ліквідації чергового міжпланетного терориста. А провину звалено на збройне угрупування конкурентів. Оце робота! Оце я розумію. А тут сиди і колупайся в результатах гінекологічних обстежень.
Так, добре, що там далі… Ага, осьо результати регіональної вибірки. Дев’яносто п’ять відсотків розлучень - міські відділи РАГС. Ну, то воно природно. На селі з мораллю завжди було краще.
- Слухай, а давай їх заарештуємо, - Сагайдачному муляло долучитися до справи хоч би порадою. - Тут вони у нас швидко розколються. Це вони мамі з татом розказують: в саду гуляла, квітки збирала, кому давала, сама не знала. А ми як втремо маку, одразу все згадають. З яким там інопланетником, де і коли.
Інопланетником? А це ідея. Я тут-таки взявся складати запит про фізіологічні особливості негуманоїдних рас у розрізі сексуального життя. Ага. Ну, і несексуального теж. Адже те, що земна жінка сприймає як секс, інопланетний чоловік - чи як воно у них називається?… - коротше, він ні сном ні духом. За їхніми поняттями. Може таке бути? Отож. Ну і що тоді виходить?
Я остаточно заплутався у своєму сексуальному запиті і вирішив трохи відкласти цю ідею. Для початку треба завершити з анкетами. Отже, далі у нас хронічні захворювання. Так, одна астматичка. Решта в цьому плані не помічені. Медикаменти постійно не вживають. Біологічно активні речовини? Дві з трьох худнули за допомогою модних зараз препаратів. Ну, це загальна пошесть. От, наприклад, моя сусідка теж приймала. Скинула кілограмів вісім, дуже пишалася… Стоп. Сусідка. Цікава думка. Судячи зі скандалу, що довелося почути через вікно, у неї теж негаразди на особистому фронті. Тільки без одруження. Отже виходить, що вона теж має бути доданою до статистики? Я потягнувся до телефону.
- Альо. Добридень. А Люду можна?
Чоловічий голос:
- Люду тепер уже можна.
Сумні жарти.
- Слухаю.
- Люда?
- Так.
- Це твій сусіда, Мамай. Людонько, ти так добре схудла, а моя дівчина мучиться, все ніяк не підбере собі препарату. Ти не порадиш, який ти приймала?… Ага, дякую, зараз запишу… Як? Грандіоза?, Ні? Через «Ц». Граціоза. А фірма яка? «Пані Граціоза»? І ще «Інтернешенел». Ну, зрозуміло. Дякую дуже. Як, кажеш, «Худнемо назавжди»? Дай то Боже! А як воно взагалі? Нормально? Ну і чудово. Ну, тоді бувай.
- Бувай.
Отже, «Граціоза». Так, а що тут у нас в анкетах. Ого, теж «Граціоза». І тут «Граціоза». А тут немає. Рахунок три-один. Нічого собі! Треба перевірити.
Я присунувся до телефону і набрав телефон з останньої анкети:
- Альо. Вас турбують з відділу маркетингу фірми «Граціоза, худнемо назавжди». Пані Оляну можна?
- Я вас слухаю.
Голос сумний, вочевидь, дівчина переживає. І не без причини.
- Ви приймали наш препарат «Граціоза».
- А ви звідки знаєте?
- Нам повідомив дистрибутор.
- Який дистрибутор? Я у магазині купувала.
Я закусив губу.
- Ой, вибачте, продавець. Повідомив продавець.
- Зачекайте. Для мене подруга купувала, він не міг знати.
- Ну, значить, подруга… - Господи, як складно з цими жінками. - У мене тут анкета, і в ній не зазначено, хто саме.
- От сучка, - раптом відповіла трубка. - Вона ж обіцяла, що буде мовчати.
Я натиснув кнопку відбою. Почутого було достатньо. Отже, рахунок чотири-нуль. Та-ак. Як нам казали на кафедрі математики, три - ще не статистика? А чотири?
І я всерйоз взявся до телефону.
За півтори години з’ясувалося, що з сорока семи обдзвонених потерпілих препарат «Граціоза» приймали геть усі, тобто рівно сорок сім. Тому сорок восьмий дзвоник я зробив Ляху.
- Здається, я знайшов.
- Чекаю.
Приємно, чорт забирай, іти до начальства, маючи розгадку справи в кишені. І це, зауважу, за три доби роботи. Чи зміг би хтось упоратися швидше?
Лях сидів за столом, замислено звівши брови.
- Чого, козаче, зажурився?
- А ти гадаєш, ти у мене один такий?
- Такий - один, бо я готовий викласти тобі розгадку ребуса про незайманих дівчат, а точніш, тепер уже займаних.
- Давай.
Я осідлав начальственний комп’ютер:
- Дивися сюди. Дві з трьох анкетованих приймали препарат для схуднення «Граціоза». Красиво?
- А третя?
- Так отож-бо й воно! Третя теж приймала, тільки крадькома. Я її розколов по телефону, особисто. А потім обдзвонив сорок сім їхніх колег за нещастям. І виявляється, що «Граціозу» приймали геть усі. Добираєш? Отакий я молодець.
Лях на секунду замислився.
- Виробник?
- «Пані Граціоза Інтернешенел», Польща.
- Продавець?
Тут я ковтнув повітря. Оце так молодець! Не дотямив поцікавитися, хто цю гидоту продає.
- Ну?
- «Краса і сила», - я раптом згадав рекламу, навішану на кінець «Юпітеріанської кантати». - Точно. Корпорація «Краса і сила».
Професійна пам’ять агента - незамінна річ. Отак от вчасно згадати колись почуте ви б змогли? Особливо під грізним поглядом начальника.
- Який у тебе план дій?
- Все дуже просто. Налітаємо на продавця під прикриттям податкової. Вводимо свою людину і починаємо трусити. За тиждень обіцяю результат.
Начальникові брови полізли вгору.
- За тиждень? А я тобі обіцяю результат за годину. Ні, навіть за півгодини. Ти хоч знаєш, хто господар корпорації «Краса і сила»?
Починається. Як швидко безкомпромісний оперативник може перетворитися на політикана. Тільки дай йому доступ до коридорів влади. Я демонстративно всівся на стільця і відкинувся на широку спинку.
- За тиждень? А я тобі обіцяю результат за годину. Ні, навіть за півгодини. Ти хоч знаєш, хто господар корпорації «Краса і сила»?
Починається. Як швидко безкомпромісний оперативник може перетворитися на політикана. Тільки дай йому доступ до коридорів влади. Я демонстративно всівся на стільця і відкинувся на широку спинку.
- Ляше, а я думав, ти мене знаєш. Мені по барабану, хто у них господар. Бо маємо справу з антиукраїнською змовою. І я піду до кінця.
- Ну, по-перше, щодо змови - це ще треба довести. Можливо, просто не прорахований побічний ефект.
Я скептично скривився.
- А по-друге, тепер ти дивися сюди.
Лях набрав щось на клавіатурі, одночасно розвернувши монітор до мене. І я зі свого напівлежачого положення отримав змогу помилуватися красивим написом, який поволі виступав на екрані.
«Корпорація «Краса і сила». Президент - Володимир Винниченко».
Тут уже мені стало не до лежання.
- Цього не може бути!
- Може.
- Він же патріот! Він же стільки зробив для нашого народу! Завдяки йому відкрилися нові обрії в опануванні людського тіла. Він же…
- Він же кум Генерального писаря УГС, - в тон додав Лях. - А ти кажеш, антиукраїнська змова.
Я зосереджено пожував губами, намагаючись укласти все це в голові.
- Виходить, що його розігрують в темну?
- Гай-гай, який швидкий! Давай так, ти, по-перше, купиш в магазині цю «Граціозу», чи як її там, та віддаси на аналіз до нашої лабораторії. Хай розберуть її на запчастини.
Пропозиція здалася мені дещо дивною:
- Купити в магазині? А в нас що, звичайних служб нема для такої роботи?
- Дитино, - Лях перегнувся через стіл, взяв мене за вухо і добряче трусонув. - Ти - суперсекретний агент. Навіть у межах Служби. А якщо на тебе почне працювати весь апарат, що станеться з твоєю секретністю, га?
- Зрозумів, - я вирвався з його цупких пальців, підвівся та похмуро рушив до дверей.
- Давай-давай. Попрацюй трохи ніжками. А я поки подумаю, як із Винниченком будемо витанцьовувати.
- Мені, будь ласка дві «Граціози».
- Для вашої дівчини вистачить і одної.
- У мене дві дівчини.
Фірмовий відділ Корпорації «Краса і сила» миттєво пожвавішав.
- А звідки ви довідалися про цей препарат?
- А чи не погодитеся заповнити анкету?
- Залишіть, будь ласка, свого телефона, аби ми могли поцікавитися ефектом.
Милі дівчата. Щоправда, як на мене, трохи захуді. Ну і, судячи з результатів дії «Граціози», мають іще деякі інтимні особливості.
- Про препарат мені сказала подружка. Анкету не заповню, бо неписьменний. Телефон вкрали.
- Ну, тоді візьміть нашу візитівку.
- Із задоволенням.
Вирвавшись із чіпких обіймів торгівців здоров’ям, я гайнув до Центральної експертної лабораторії УГС. Щоправда «гайнув» - це сильно сказано. Як і будь-яке точне хімічне підприємство, лабораторія була розташована на острові посеред моря, Київського моря, з метою зменшення хімічного впливу цивілізації.
- Щось шукаєте?
За стійкою в приймальні сиділа сувора тітка, зовні чимось схожа на таргана. Я вирішив не удавати із себе знавця хімії, тим більше що з такими тітками це не пройде, а просто показав посвідчення секретного відділу:
- Мені треба зрозуміти, чи насправді тут всередині те, що написане на обкладинці.
Вона взяла морквяні коробочки «Граціози» з моїх рук.
- Аналіз на ідентичність зразків?
- Ні, це не зовсім… - і як його сформулювати доладу? - Чи відповідає воно… Словом, чи насправді оце о призводить до схуднення і чи немає там якихось інших ефектів.
Здається, жінка зрозуміла, тому що взялася заповнювати форму.
- Нам достатньо однієї пачки, - сухо мовила вона.
- Знаю. Це для себе, - я сховав зайву «Граціозу» до кишені.
- Просто збісилися всі на цьому схудненні.
- Я не збісився. Це для роботи.
- Та я не про вас, - питання явно було болючим, щось там у неї зі схудненням не склалося. - От скажіть, юначе. Невже вам подобаються худі жінки?
- Ні, - чесно зізнався я. - Мені подобаються цицькаті.
- Ви не повірите, але більшість чоловіків відповідають так само. А ці дурепи весь час мучають себе дієтами…
Здається, агенте Мамай, тема вашого розслідування зачіпає больовий нерв усього суспільства, а не тільки його незайманої частини. З такими думками я повернувся до свого кабінету і взявся до другого зразка. Подивимося, що воно за «Граціоза» така. Цього разу ніхто не стовбичив за моєю спиною і не заважав дотепами, оскільки ліквідований Сагайдачним терорист несподівано десь виплив, живіший за всіх живих, і тепер мій сусіда мав клопіт, мотаючись світами та шукаючи винних у помилці. А я проте мав змогу зосередитися на справі.
«Худнемо назавжди». Слоган непоганий. Коробка жовтогарячого кольору, аби привертати увагу покупців. Країна походження - Велика Польща. Власник торгової марки і виробник - «Пані Граціоза Інтернешинел». «Права захищено». Хто б сумнівався. Нижче номер патента.
Я ретельно фіксував усі дані для справи.
Патент зареєстровано в Англії. «Мальборо Інкорпорейтед». Ну, це явно для солідності. У поляків неймовірний гонор часто межує з жахливими комплексами меншовартості.
Інструкція по-нашому. Як годиться, з помилками. «Препарат дозволить вам схуднути і ніц не повніти навіть за причини народження». Коли вже нарешті у Всесвіті як слід вивчать україн-ську?
Про побічні ефекти жодного слова. Воно і зрозуміло - уявіть собі напис: «у незайманих дівчат може спостерігатися небажане…», ні, скоріш несподіване, точніше несподівана втрата… чи згуба… чи як там воно. Словом, типова диверсія. Аж надто влучне маркетингове позиціонування. За цільову аудиторію взято дівчат, які думають про одруження і не забувають про можливі наслідки народження дітей. От сволота!
На моніторі заблимала позначка у вигляді конверта. Я одразу ж тицьнувся туди і отримав звіт Центральної лабораторії. Слава Україні! Наші служби працюють оперативно.
Так. «На замовлення секретного відділу». Тьху ти. З якого це дива секретний відділ стане замовляти експертизу? Вони ж, грубо кажучи, архівісти. Не подумав. Треба організувати собі якусь іншу бамагу, наприклад, оперативника. Отож, що воно таке? Ага. «Наданий зразок препарату «Граціоза», виробництва…» і таке інше, ага, осьо: «виявлено наявність тригідранітробензо…» Яке гарне слово! І головне, яке зрозуміле! Проте десь там внизу має бути телефончик.
- Альо. Чи я можу почути пані Богомилу Ярило, - файні імена в наших експертів, нема що сказати.
- Я вас слухаю.
- Секретний відділ на дроті. Та ні, не лабораторії. Центральний. Агент Мамай. Я вам залишав зразок на аналіз, такий, морквяного кольору.
- «Граціоза»? Так, я відповідь уже надіслала.
- Я отримав, дякую. А можна якось простіше сказати, що там таке.
- Простіше? - усі фахівці слово «простіше» сприймають як особисту образу.
- Якщо є змога. Бо ми, секретчики, люди неписьменні.
Від клієнтського зізнання у неписьменності голос експерта потеплішав.
- Змога є. Щоб вам було зрозуміло, це типова для подібних препаратів суміш білків та вуглеводів, які впливають на підшлункову залозу. В результаті пацієнт на три-шість місяців скидає вагу.
- А потім?
- А потім знову набирає.
- І все?
Пані Богомила взяла паузу.
- Та ні. Тут іще є дуже цікава біодобавка зі стабілізатором. Я, чесно кажучи, не змогла до кінця розібратися в її дії. А втім, це неможливо при експрес-аналізі.
- Тобто?
- Експрес-аналіз не передбачає…
- Ні, я про добавку. Що воно таке?
- Важко так одразу… але побіжний погляд дає зрозуміти, що вона досить агресивна, тобто швидко складає сполуки, а стабілізатор у таких випадках слугує своєрідним фільтром, тобто зберігає тільки потрібні молекули. Приблизно так.
- Тобто, це не випадковість, що добавка опинилася там?
У голосі експерта забриніло обурення:
- Яка там випадковість!? Дуже точно підібрані компоненти. Можна сказати, навіть віртуозно. У нас немає відповідної техніки, але якщо це вас цікавить, я можу спрямувати зразок на аналіз до академіка Майбороди. Він - найкращий у Всесвіті спеціаліст.
- Це було б непогано.
- Але тоді потрібен дозвіл вищого керівництва.
- Буде. Дозвіл буде, - впевнено пообіцяв я.
Після наради Лях попросив мене залишитися.
- Ну, що там у тебе?
- Диверсія.
- Давай докладно.
Я, наскільки міг коротко, виклав результати експертизи. Лях, здається лишився незадоволеним.
- А решту потерпілих обдзвонив?
- Навіщо?
- Обдзвони сьогодні ж.
Я вирячився:
- Ти знаєш, скільки їх?
- Мені потрібні інші версії. Ми не можемо іти тільки за однією.
Я почухав потилицю.
- Є варіант, але кривенький. Що вони крутили з інопланетниками. Ну, розумієш… От. І в результаті такий ефект.
- Маєш план розробки?
Я уважно зазирнув у Ляхові очі:
- Ти температуру міряв?
- Давай, відслідкуй контакти з інопланетниками.