дрімучими лісами і не вірю в те, що для любові немає відстаней, бо я навіть не можу тебе
обійняти, любове моя, але я все одно уявляю, що обіймаю тебе, простягаю руки до тебе, і
вони у мене витягуються на сотні кілометрів, і нічого від мене не залишається, бо я вся у
руки перетікаю, щоб тебе обійняти, любове моя
у роті постійно збирається кров тільки виплюнути її не виходить мабуть я зараз ковтатиму
власну кров тільки ковтати теж боляче дихати боляче говорити боляче кров тече по
підборіддю я не можу знайти хустинок десь вони у мене мали бути вся лікарняна постіль у
крові а що як я засну і захлинуся кров' ю це зовсім дурна смерть може треба повернути
голову набік нехай кров стікає на подушку капає під ліжко вони мали би знати що так буде і
не кидати мене тут напризволяще на цій койці я нікого не можу покликати нічого не можу
сказати у мене губи не ворушаться тільки б мені не захотілося кашляти пальці у мене теж у
крові і мабуть все лице немає дзеркала ця лікарня десь біля зоопарку не можу згадати де у
києві зоопарк як туди їхати якщо від нас і коли я там була востаннє пом'ятою я про це думала
ще перед операцією про зоопарк який тут десь поруч і про тварин у ньому сподіваюсь їм там
не дуже погано і їх там добре годують не так як десять років тому хоча для людей мало що
змінилось за десять років то нема гарантії що тваринами більше переймаються цікаво чи
тваринам також роблять операції і залишають їх напризволяще тваринам іще гірше ніж
людям бо вони нічого не можуть сказати хоча якщо люди говорять це не завжди допомагає
бо їх можуть не почути ще пам'ятаю як допитувалась у анестезіолога перед операцією чи
будуть у мене шрами а він дивився на мене крізь товсті скельця окулярів так ніби не розумів
чого я від нього хочу і я повторила голосніше чи будуть у мене шрами бо мені здалося що
він не чує тоді анестезіолог дивується хворі завжди кажуть такі дурниці які там шрами ну
звісно будуть у вас шрами треба щоб ваше серце витримало ви би краще думали про своє і
серце я не знаю що думати про серце і потім уже не було нічого тільки опісля дуже багато
крові у роті і моє тіло мене не слухається здається саме тому мої рани так погано заживають
мій організм міг би напружитись і трохи почекати чому в цьому житті все так невчасно спати
не можу тому що у мене безсоння безконечне безсоння а коли засинаю сняться страшні сни
вчора наснилося що йду пішки від річкового вокзалу до метро дніпро і дуже довго йду бо
спека асфальт м'який і ноги у мене грузнуть аж по кісточку хочу роззутися але не можу бо
асфальт дуже гарячий він як розтоплене масло і я собі спечу ноги тоді мені набридає йти я
кладу руки на трамвайну колію і чекаю коли появиться трамвай. Трамвай обріже мені руки.
Я знепритомнію від болю і коли отямлюся, побачу над собою жінку в білому халаті, але ще
не могтиму збагнути, що сталося. У мене перебинтовані обрубки рук. Це те, що мені
залишилося. Тепер я дуже багато чого не зможу робити. Не зможу писати, не зможу грати на
музичних інструментах, не зможу гортати сторінки книжок, не зможу розчісуватися, не
зможу набирати телефонні номери, не зможу погладити твоє світле волосся, не зможу взяти
тебе за руку, не зможу підкладати кулак під голову замість подушки, не зможу більше
носити перснів, не зможу виплести собі шалика, намотувати на пальці волосинки, не зможу
ні до чого доторкатися, не зможу ні про що дізнаватися пальцями, і так буде завжди, не
можна жити повноцінним життям, коли в тебе немає пальців, хоча й пальці для повноцінного
життя не завжди допомагають. Прокинулась і перелякалась як же я тепер житиму якщо
трамвай відрізав мені руки
Перед очима у мене жовті кола, хтось регоче, не можна так голосно реготати, обережно,
двері зачиняються, пасажири, не затримуйте поїзд, мені знову снилося, що в мене випадає
верхній зуб, спочатку він хитається, і я все зачіпаю його нижніми зубами, ще більше
розхитую, дуже боюся, що він випаде, і так воно й стається, зуб таки випадає, я не знаю, що з
ним робити, і намагаюся вставити його назад, але він усе одно випадає, часом цей сон
закінчується інакше, зуб приростає до того самого місця, і все гаразд, часом я його викидаю,
часом це верхній зуб, часом нижній, але відчуття жаху, коли я відчуваю, що зуб хитається і
ось-ось випаде, завжди однакове. Я розповідаю цей сон по телефону своєму товаришеві, він
лякається, каже, що це дуже недобрий сон, що може статися щось лихе, хтось помре з
родини, ох, мій дорогий хлопчику, у мене вже й так стільки усіх померло, з мене вже
вистачить. Він каже, що це, може, й нічого не значить, і взагалі хто сказав, що сни мають
щось значити, от там наверзеться якась біда, ти не бери дурного до голови, не думай про це.
Я не збираюся про це думати, тому що не хочу, щоб у мене хтось помирав. Іще якщо поїхати
до Полоцька, на прощу в Софію Полоцьку, то після того в родині теж хтось помре, таке
казала одна монахиня, яка туди їздила, і в неї після того, десь за півроку, помер брат від
туберкульозу. Чого це в мене має хтось померти, якщо мені захочеться поїхати у Полоцьк?
Куди захочеться, туди й поїду, до чого тут проща треба все всім прощати тоді буде краще у
житті Господи чому воно так болить навіщо вони мені дають ці таблетки якщо це все одно не
діє я навіть не знала що щелепа може так боліти свердлять там її всередині чи що цей біль
віддає аж у праву руку це зовсім несерйозно Боже як мені хочеться піти і подихати тут таке
затхле повітря здається у щелепі у мене якісь дроти навіщо вони їх туди понапихали
нормальна людина не повинна ходити з дротами у роті це неправильно це саме через дроти у
мене постійно кров у роті кров кисла трохи солодкава часом яблука буває так смакують,
тільки я не люблю таких яблук тільки якби можна було заснути тому що я просто не можу
коли це свердло мені свердлить кістку лікар каже у неї зовсім не видно вен ну й куди тут
колоти ви можете колоти біля кисті там вену видно дуже добре тоді дівчинко моя вам буде
дуже боляче спробуємо все-таки біля ліктя куди ж поділись мої вени як вас звати мене звати
Анастасія дуже гарне ім'я мені також подобається анастазис воскресіння із мертвих коли ми
мертві воскресаємо нам уже тоді нічого не страшно навіть коли в нас рубці на шкірі дивно
що кров із вени густа і чорна а яка кров із артерії треба було би подивитись у якомусь
довіднику обов'язково подивлюся коли звідси вийду людина майже вся з води нічого у нас
немає земля перемішана з водою тому ми такі вразливі й безпорадні коли ми живі помираємо
ми стаємо землею і річки течуть із нас коли ми мертві воскресаємо я не знаю що тоді з нами
стається і потекла кров і вода а ті хто це бачили нічого не зрозуміли і потім я кудись зникаю і
вже нічого немає а вода тепла і спокійна і мені більше не страшно. Коли я прокидаюсь біля
мого ліжка на тумбочці лежить велетенське яблуко найбільше з усіх яблук яке я бачила. Я
беру його в руки воно спочатку холодне потім тепле усміхаюсь і думаю про те що засміятись
на повен голос я ще не можу бо це надто боляче але обов'язково зможу пізніше.
Я прокидаюся, бо мені холодно, на годиннику 8.10, і я розумію, що хочу написати тобі
листа; з цього я почну свій день.
Любий мій,
Учора я вирішила, що треба таки почати виконувати настанови лікаря, і пішла на
прогулянку. Тільки мені важко було ходити, було дуже слизько, і я боялася, що впаду і шви
розійдуться. Тому я ходила дуже повільно, дуже уважно дивилася під ноги, і мені здавалося,
що я така собі дівчинка зі скла, яка дуже боїться, що розіб'ється об щось або об когось. І мені
дуже хотілося розсміятися, тільки я також не могла наважитись, бо тоді мої рани починають
боліти.
А дорогою додому я зайшла на ринок купити собі чогось поїсти. Мені подобається, що вже
при вході пахне корейською морквою, салатом із баклажанів та східними прянощами.
Продавці посміхаються до мене, я також до них посміхаюся. Я купила собі салату з квашеної
капусти та болгарського перцю, бо це дуже корисно. Ще я купила хурми, бо зима для мене
завжди асоціюється з хурмою та мандаринами, вони помаранчеві, і від них стає більш
сонячно, взимку завжди дуже бракує солнця. І яблук, бо їх мені завжди хочеться. І земляних
горіхів, бо я люблю їх з самого дитинства.
Сьогодні я одягаю все темно-червоне починаючи від білизни й шкарпеток одягаю темно-
червоні вельветові штани темно-червону футболку Й поверх жилетку в темно-червоні й
помаранчеві смужки якби можна було пофарбувати волосся у темно-червоне тільки на
сьогодні я би зробила це у мене на столі такий гармидер розкидані книжки фарби а в слоїку
з-під хрону а хрін також був темно-червоний бо він із буряком мокнуть мої пензлі я
малювала собі темно-червоні квіти на картонній коробці вийшло навіть досить непогано
думаю що я так нестерпно за тобою скучаю що навіть немає сенсу тобі телефонувати щоб
про це розповісти хоча мені хотілося б щоб саме ти мене сьогодні побачив у всьому темно-
червоному я також як одна з тих квіток які я намалювала на картонній коробці з-під цукерок
бо більше у мене не було картону мені здається що я скучатиму за тобою так завжди я
намагаюся щось пригадати про тебе пам'ятаю запах який завжди був із тобою я часто
принюхувалась до твоєї куртки щоб зрозуміти чим ти пахнеш ти завжди сміявся і казав що
не користуєшся жодними парфумами я хочу тобі так багато розповісти коли ми зустрінемося
тобі доведеться багато мовчати ти знаєш я вже забула як ти мовчиш а твій голос густий
завжди трохи втомлений тихий ніби сонний ти слухаєш те що я захлинаючися розповідаю і
посміхаєшся я хочу так багато розповісти щоб мені вистачило тебе навіть твого мовчання бо
ти так мало говориш дуже мало мої пальці дуже швидко бігають по клавіатурі комп'ютера це
інструмент яким я навчилася володіти віртуозно ну тільки не треба плакати ти навіщо
плачеш я не плачу насправді це просто сумні думки які в мені позбирались намагаються
вибратися назовні як сльози я би насправді не хотіла плакати це мої очі думають що так їм
буде краще я знаю напевно що це не допоможе але очі не хочуть мене послухати ще можна
було би нігті пофарбувати темно-червоними лаком або фарбою хочу щоб цього кольору зі
мною навколо мене було багато я червона квітка із червоним стеблом із червоним листям із
червоними жилами червона кров бігає по моїх жилах бинти у мене червоні перед очима
червоно світ увесь червоний я закушую губи тому що я більше так не можу з очей у мене
вибігають червоні сльози вони кудись мчать по моїх щоках може ви зупинитесь і розкажете
куди ви так поспішаєте ми би могли поспішати разом я би хотіла знати знати куди можна
мчати з такою впевненістю може мені також треба туди потрапити хоча б ненадовго ще я
хотіла тобі розповісти що немає жодної людини, до якої я можу прийти в гості без
попередження просто так і вона мене не прожене не скаже виховані люди телефонують і
попереджають про свій прихід це дуже несправедливо мені би хотілося аби було інакше але
мене також попереджають коли збираються до мене зайти або не приходять зовсім але ти
можеш до мене приходити без попередження це навіть набагато краще
Ось так мені жилося учора і сьогодні тільки це насправді не зовсім те що я хотіла би тобі
написати тому що знаєш слова кудись тікають від мене я забуваю слова коли збираюся
писати тобі і те що найголовніше я не знаю як написати
Скучаю за тобою дуже сильно скучаю увесь час я хотіла би тобі написати про любов і про
час про те що часу немає коли є любов
І ще хотіла спитати тебе чи ти знаєш що таке хронотоп
Мені здається що хронотоп це коли ми тримаємо в собі всі місця де ми побували де буваємо
і де будемо і увесь час сьогодні вчора й завтра
Знаєш коли я прокидаюся одразу думаю що десь далеко ти також у цей момент щось робиш
або прокидаєшся або спиш або щось робиш
Дуже хотіла би тебе побачити
Хочеться говорити з тобою до сліз хочеться щоб ти був десь ближче ніж ти є
Хочу знати як тобі ведеться хочу знати як ти сумуєш як ти радієш хочу знати все про тебе
Ніколи не знала що любов така дивна що можна так за кимось боліти бо коли я не знаю що з
тобою відбувається ти мені болиш більше ніж мої рани
Я хотіла б щоб ми з тобою як побачимось багато сміялися думаю що тоді я уже зможу
сміятися
Любов моя дуже скучаю за тобою
Або знаєш так щоб нічого не робити закутатись однією ковдрою і обов'язково в теплих
шкарпетках чому я думаю що тоді буде холодно але мені так уявляється що за вікном сніг і
ми з тобою і тепле світло лампи і твоя шкіра так солодко пахне і я роздивляюся твої руді вії
мені подобається що в тебе руді вії мені подобаються усі твої кольори
Приїжджай пошвидше
І ми не будемо говорити тому що я не знаю про що ми могли б іще говорити бо ми вже все
одне одному розповіли тому що ми все знаємо одне про одного і ми мовчатимемо сильно і
спокійно
Я так скучила за тобою
І я хотіла би прокидатися і бачити що ти поруч і тоді мої ранки були би дуже спокійні а дні
виважені та глибокі
Люблю тебе і дивуюся що це насправді може це мені приснилося ти майже ніколи мені не
снишся цієї ночі мені снились вода і собаки зранку було дуже неспокійно
Любов моя мені тебе так бракує рахую дні до того дня коли ти приїдеш
Приїжджай швидше ми гулятимемо містом питимемо вино каву чай з імбиром їстимемо
родзинки курагу інжир шпинат із зернами гранату різні екзотичні наїдки будемо собі щось
вигадувати щоб нам було весело з тобою любий мій
* * *
Іноді коли ставало невпевнено відкривала записник грубий зошит і починалаа записувати
слова те що про них думає як їх чує що вони значать про кожне слово писала на окремій
сторінці щоб кожне слово мало свій початок і кінець щоб їх обох було видно щоб кожне
слово було видно і усіх восьми боків бо у слова є вісім боків перший довжина бо слова
бувають довгі і короткі другий висота, бо слова бувають високі й низькі третій колір бо слова
бувають різних кольорів усіляких які тільки бувають у світі четвертий смак бо слова бувають
солодкі кислі солоні й гіркі п'ятий це те які слова бувають на дотик бо можуть вони бути
м'які і тверді гострі шорсткі гладенькі слизькі драглисті цупкі шостий це температура слова
гарячі теплі чи холодні сьомий це запах приємний неприємний густий легкий важкий
духмяний восьмий це сенс як він проявляється у слові чи так як кожен його бачить у слові
може він бути на поверхні може бути прихований може бути глибокий єдиний незрозумілий
легкий важкий добрий ласкавий лагідний суворий жорсткий тихий
І якби поскладати аркуші за абеткою бо ж вона не писала за абеткою а писала те слово яке
на думку спаде і що про нього захочеться сказати і як бувало чи як жилося бо це одне й те
саме то як би ті аркуші так поскладати то таке би вийшло
батька свого я рідко вдома бачила бо він усе торгувати їздив тільки тоді був удома коли
бублики пік бо мій батько бубликами торгував напече бубликів коші на воза поскладає і їде
по селах за тиждень повертається два дні вдома побуде поки свіжих бубликів напече і знову
його немає гостинці він мені різні привозив то грушку медову то щільника то горіхів то
стрічку чи намисто це вже як я старша стала поки мама була то добре нам жилося у суботу
ввечері батько повертався то ми з мамою на порозі вже його чекали мама на вечерю тоді