борщ з грибами варила і рибу смажила бо батько дуже рибу любив пекти ніколи нічого не
пекла бо краще за тата ніхто нічого не спече а бублики його такі вже солодкі а медові були
найкращі мама їх дуже любила то він завжди для нас із мамою окремо напече а як мами не
стало батько мій дуже тяжко за нею журився бублики перестав пекти ніде не ходив і не їздив
сидів під хатою або лісом тинявся не говорив нічого а як ходить то все хитається ніби не знає
як ступити так ніби земля у нього з-під ніг тікала з мачухою він не на добро собі одружився
не знати нащо бо не було йому з того шлюбу радості мачуха недобра була тільки він запізно
схаменувся знову почав бублики пекти тільки вже медових не пік я часом кажу йому
напечіть тату медових бубликів а він каже я вже доню і забув як вони печуться та я знала що
він не забув тільки з туги за мамою не хотів тих бубликів пекти тепер як їхав то надовше
часом і по два тижні його вдома не бувало а як вертався то все неговіркий такий та понурий
хоча гостинці привозив і мені й мачусі так його на возі і смерть застала серед бубликів вже
як додому вертався так життя з нього повільно витікало і витекло було мені тоді років
дванадцять і стало мені зовсім журно з мачухою самій часом вибіжу з хати забіжу аж до
озера і плачу ридма а потім подумаю що може воно й добре бо тепер тато мамі бубликів
медових напече і заспокоюся
веселка семикольорова тільки я ніколи всіх кольорів не можу запам'ятати і чекаю щоб
веселка на небо вийшла після дощу і вибігаю з хати голову високо задираю щоб роздивитися
на кольори і мені здається що їх там набагато більше ніж сім загинаю пальці рахую кольори
пальців мені не вистачає веселка як полотно яке жінки ткали є такі спідниці дуже гарні
смужками різних кольорів і багато таких смужок і вони такі тоненькі я теж хотіла б собі таку
спідницю може коли постаршаю сама собі справлю веселка дугою вигинається як міст по
ньому із дня у ніч можна переходити а потім із ночі в день тільки не всі так можуть ходити
тільки ті хто дуже мало важить бо веселка тонюсінька і якщо проламається то людина випаде
з дня чи з ночі у чому вона була і пропаде безвісти тому перш ніж на веселку ступати треба
добре подумати чи вона твій тягар витримає а мало важать ті у кого немає зла за душею їх
ніякі тягарі не гнітять коли вони на веселку ступлять то як пір'я по ній котяться від краю до
краю ноги тільки трошки у веселку вгрузають і теж ніби міняться всіма барвами і по тому ще
сліди веселки залишаються на ногах поки не змиються тільки на нігтях ще довго тримаються
то золотом то зеленню то синім як кому випаде до райських дверей теж по веселці душі
переходять і та веселка уже не ламається як найміцніший міст стоїть ті люди що веселкою
ходили ті дуже щасливі вони веселку в собі носять я би теж хотіла колись перейти веселку
тільки не знаю чи тут мені вийде може вже аж по тій райській ітиму
вогонь у печі горить дивлюся на нього і очі відпочивають любила на вогонь дивитись як очі
у мене від шиття боліли то не було кращого ліку ніж при вогні посидіти вогонь мені їх
вигрівав так і на старості я собі очі любила вогнем прогріти тільки з плити газової не такий
вогонь як живий вогню я не боялась він мені рук не пік ніколи то я могла свічку долонею
погасити і слідів на шкірі не було знати і рука не боліла і жар могла з печі голими руками
вигрібати то все мачуха дивувалась що у мене такі руки і казала що як я дивлюсь то аж
очима пропікаю що очі у мене як вогонь може вони у мене такі і є бо я дуже багато на вогонь
дивилась
вода коли дуже холодна то аж зуби ломить жаби люблять чисту воду якщо у криниці жаба
живе то вода там чиста воду у відро набираю аж по вінця так щоб аж переливалася поки
донесу до хати порозхлюпую то всі ноги мокрі а я завжди босоніж ходила по воду аж до
глибокої осені поки сніг перший випаде підошви такі ставали чорні та зашкарублі як земля
але мені так було гарно і не холодно ніколи не мерзли у мене ноги
як чиста вода сниться то добре а брудна чи каламутна на хворобу чи на якийсь клопіт є вода
м'яка нею добре вмиватися шкіра буде гладенька як оксамит а від твердої води шкіра твердне
і лущиться як соди у тверду воду кинути вона м'якшою стане
мені з водою як із вогнем було добре любила я воду бо вона спокійна все мені дивно було
звідки той спокій береться як ходила прати до річки то все у неї випитую як їй виходить так
спокійно текти прошу щоб вона мене спокою навчила а вона мені каже що я й сама навчуся
як пісок порахую той що у неї на дні так вона собі з мене жартувала тепер вже як роки
стекли я навчилася того спокою хоч волосся мені сивіло від того що я бачила й чула і скільки
тих років було що я порахувала би пісок із дна річчиного до піщинки
водохреща припадають коли дуже сильні морози такі що аж дихати тяжко бо повітря
холодне я ним починаю задихатися хапаю його часто й мало а воно колюче а ще губи
замерзають і слова до них приклеюються так що й не повіддираєш і нічого сказати не можна
бо слова не хочуть виходити у великі морози люди мало говорять більше мовчать думають
теж мало бо думки від морозу тоншають їх і не видно бо на думання сила потрібна а вся вона
на те щоб зігрітись іде на водохреща батько привозить святої води з церкви і вона стоїть у
нас у великому відрі ми її потрохи п'ємо це така вода від якої всякі недуги минають її треба
щоб не тільки люди а й звірята пили тоді вони здоровішають нашому котові я теж даю
попити і сама п'ю на водохреща можна з усяким звіром і з усякою рослиною говорити бо це
такий день що все живе до людини говорить
волосся буває густе й рідке довге й коротке кучеряве й хвилясте дівчата щоб було кучеряве
накручують на ніч на палички пов'язують хусткою і так лягають спати і то дуже боляче зате
на ранок будуть гарні кучері якщо випадає волосся то недобре може бути від хвороби як
печінка хвора то волосся сиплеться ламається і на кінчиках січеться треба пити коси
кукурудзяні вони на печінку добрі а волосся буде так як кукурудзяне міцне та гарне може
волосся з журби сипатись тоді треба щоб журба перейшла бо журба сушить і в'ялить і лице
марніє волосся коли болить при коренях то від утоми тоді людина мусить відпочити у мене
ніколи волосся не боліло тільки тепер останні роки почало хоч я вже й нічого не роблю дуже
то воно мабуть за всі роки вирішило мені заболіти волосся мити треба кропивою щоб міцне
було ромашкою ясноволосим тоді воно позолотіє а чорнокосим відваром горіхового листя
тільки добре дивитись щоб на шкіру на перейшло бо буде темна ніби сонцем посмажена
любистком миється на любов любисток це трава для любові волосся у любистку вимите
любов'ю пахне на любов чекає як любистком волосся митимеш то зустрінеш того кого
полюбиш
волосся треба підрізати у повний місяць щоб краще росло щоб не сіклося під час циклу
жіночого не годиться бо жінка тоді слаба і волосся слабне і тяжче йому ростеться я сама собі
волосся стригла були у мене добрі ножиці я їх сама гострила об млиновий камінь
розпущеним волосся ніколи не носила все заплітала у косу і різні стрічки вплітала як синю
вплету то очі в мене теж сині робились як зелену то зелені як вода як червону то на щоках
рум'янець густий все я дивувалася з чого так воно буває
галочка це не пташка це моя донечка тільки вона зашвидко полетіла у вирій це десь тоді рік
минув після того як прийшла мені похоронка на Івана друга війна йшла тільки вже не та на
яку Івана забрано тільки я не одразу й зрозуміла читаю а літери мені перед очима пливуть
справа наліво і зліва направо а я все стою і хитаюсь так як літери й усе пливе переді мною і
сосен верхівки ніби при самій землі тремтять як від вітру тоді я зрозуміла що він не
повернеться бо війна його забрала бо війна все забирає не знаю хто ту війну придумав той
папір у мене з рук випав і вітер кудись його поніс і я не стала наздоганяти потім тільки
думала що може той папір мені наснився і все то неправда озираюся а галочка у дверях
стоїть а вона все вже розуміла і пильно пильно на мене дивиться і зморшка між бровами і
нічого не каже тільки потім коли я квасолю на борщ лущила і сльози у мене на стіл капали
кожна сльоза як дві квасолини прийшла вона вибралась мені на руки і теж почала квасолю
лущити а потім каже так тихенько мамо не треба плакати бо татові тепер добре він ходить із
ангелами по полі по якому питаю полі по широкому там де срібна трава росте яка срібна
трава та яку Бог посадив то тато сам гуляє то вже не треба плакати і я справді не плакала ми
з галочкою часто говорили про всяку всячину все вона хотіла знати де сонце на ніч дівається
чи є в нього хатка щоб поспати бо воно за день втомилося чи воно так і спить на небі чого
вода мокра чому дерева з коренем не можна вирвати а траву можна з чого бджоли мед
роблять коли зірки з неба падають то де вони діваються чи довго треба йти щоб дійти туди
де сонце заходить бо вона хоче до сонця в гості звідки кашель береться чого люди так як
пташки не літають а тільки ходять і бігають чого в мене волосся без кучерів а в неї з
кучерями чого люди умирають чого чоловіки на війну ходять а жінки ні бо я їй казала що
тато на війну пішов то вона все дивувалась і казала що чоловік і жінка все мають однаково
робити пташок дуже любила взимку завжди їх годувала пшоном пшеницею і хліб їм
кришила синички до неї прилітали сойки шпаки не боялись її близько підлітали може й до
рук ішли я не бачила бо як я виходила з хати вони лякались і тікали галочка все до них щось
щебече приговорює питаю що ти там доню їм розказуєш питаю каже що вони бачать бо ж
вони високо літають питаю чи їм не холодно взимку питаю де будуть гніздечка собі вити
коли будуть у них нові пташенята чи вони були там де війна і чи там страшно то я вже
більше нічого не питаю як я в місто збиралась то вона завжди просила щоб я їй бубликів
привезла і перш ніж бублика вкусити все дивилась крізь дірку казала що крізь бублики
найліпше їй дивитись а буває вже як споночіє сидимо перед хатою сосни гудуть вона стане
задере голову і дивиться в небо аж захитається і все просила щоб я їй про зірки розповідала
чого які зірки так називаються і від чого так сталося їй дуже великий віз подобався і все
казала що буде на ньому їздити бо він гарний і квітами розмальований тільки квітів звідси не
видно питаю коли ж ти будеш на ньому їздити каже як мені дуже схочеться я їй гойдалку
зробила у нас на груші то вона все гойдається волосся розвівається на вітрі в неї було
волосся густе й кучеряве таке як в Івана тільки в Івана як смола чорне а в неї русе як у мене а
очі не знати чиї як густий гречаний мед і все пісні співає не знати звідки вона тих пісень
понавчалась бо я ніяких пісень співати не вмію і ніколи не співала питаю доню звідки ти ті
пісні знаєш де ти їх чула каже ніде я їх так знаю вона і не довго хворіла згасла за три дні у
вівторок все ходила якась така принишкла не співала не бігала бо то вона буває все навколо
хати носиться і вечеряти не хотіла питаю чого ти доню нічого не їси бо я тоді капусняк
зварила каже чогось у мене мамо голівка болить а в середу зранку вже злягла і не знати що
робити лікаря не можна було знайти бо в такий час не було лікарів питаю що болить нічого
не болить тільки встати сил немає може ти хочеш їсти доню нічого не хочу а очі такі глибокі
зробились як два колодязі і аж потемніли в обід тільки сказала що хоче кислого молока і
добре що я звечора молоко поставила і скибку хліба в глечик поклала то воно якраз і
прокисло принесла їй кухлик а вона кухлика в руках втримати не може то я її поїла тим
молоком тільки півкухлика випила більше не змогла потім заснула увечері прокинулась я їй
м'яти заварила то теж півкухлика випила і знову заснула а в четвер зранку я своєї галочки не
впізнала вся потемніла личко темне і під очима кола і руки потоншали і теж зробились аж
чорні і вже нічого не хотіла їсти тільки води просила ковток вип'є і більше не може я від неї
не відходила питаю може щось болить у тебе нічого не болить тільки говорити тяжко каже
увечері там поля дуже широкі які поля дитино питаю там де росте срібна трава там де тато
ходить там як у траву зайти то мене й видно не буде бо там трава дуже висока росте і потім
мабуть гарячка у неї була бо питала чого кімната так хитається і темні кола по стелі звідки
взялися я при ній всю ніч сиділа слухала як вона дихає тяжко так дихала десь під ранок я
задрімала а коли прокинулась то знала що галочка вже ходить по тих полях де срібна трава
росте так вона полетіла що я і не побачила коли бо я би просила мене із собою взяти вона
мені й не снилася ніколи а я так хотіла хоч раз її усні побачити подивитися бо я на неї не
надивилась тепер я вже й не знаю де її могилка бо як робили новий цвинтар то дерева
порубали щоб більше місця було і ту сосонку зрубали під якою галочка лежала і той хрестик
дерев'яний що я поставила мабуть зогнив і слідів мені ніяких залишилось я тепер усе пташок
годую насипаю їм зерна і бублики їм кришу так як галочка кришила вони дзьобають собі а я
журюся питають мене чого журишся кажу за галочкою тужно мені, бо вже скільки років
минуло я вже скучила за моєю донечкою хотіла би до неї піти тільки до неї ні дійти ні
доїхати ні долетіти
голка у мене в руках мерехтить вона мені ніби до пальців приросла шити я сама від себе
навчилась не знаю звідки воно прийшло мама моя дуже добре шила тільки ж вона мене
нічого не вчила може воно само передалось я ще й голки в руках не тримала а вже знала що
вмію шити і як треба то пошию що захочу так я собі пошила спідницю ще як у школу ходила
другу зиму бо стара порвалась а мачуха нової мені не хотіла купити а в школу мені соромно
було в порваній ходити то думаю пошию собі спідницю як задумала то й пошила так мені
легко пішло і вишила собі поділ білими квітами то гарно було сама спідниця чорна а квіти
білі мачуха подивувалась питає це звідки в тебе така спідниця кажу пошила то вона
здивувалась як пошила ти шити не вмієш умію говорю і так почала я шити а вже потім і
люди до мене приходили знали що ніхто так як я не пошиє а я мірок не знімала навіть тільки
гляну на людину то вже знаю як шити щоб прийшлося впору і знала який кому фасон і який
колір буде краще і як сумна дуже жінка до мене прийде то я їй веселих квіток на спідниці
вишию то вона й повеселіє дивується потім у твоїй спідниці мені так добре ходиться що й не
хочеться скидати любили люди мій одяг носити казали це тобі сирітко такий дар від Бога
руки золоті і я раділа тільки дивно мені було дуже як це сталося що мої руки шити навчились
так ми й з Іваном зустрілися через шитво бо він прийшов до мене по спідницю материну ще
в лісі заблукав а дощ пішов то він перемок весь поки нарешті знайшов нашу хату то я його
нагодувала липового цвіту запарила щоб прогрівся всередині то він усе дивувався як то я
такі вишивки придумую а я їх у снах бачу і квіти і звірята мені сняться пташки різнопері то я
все зі снів вишиваю кажу то він мені пообіцяв з києва ниток привезти то я й зраділа привозь
кажу то він за тиждень вдруге прийшов привіз мені ниток і пряника великого як сонце
солодкий такий то я сміялась казала що і пряника цього десь вишию комусь на одежині щоб
йому солодко жилося ми з ним потім на танці часто ходили то я боса ходила і всі дивувались
що я боса тацюю а мені танцювати було легко так як шити ноги у мене землі не торкалися