од буйних хвиль
і море — звір мільйоногорбий —
вже вибилося з сил.
Туди, туди, де сонце встане
і на землі розгубить жар,
щоб залишилася в тумані
орда нічних примар...
Бо ранок, як стрілець відважний,
огнисту запуска стрілу
і ранить в серце легковажну,
зрадливу тьму.
Прониже глиб розбурхану, зелену
і темний од намулу діл,
пішле у даль набій шалений
з огняних жил...
Туди, до сонцем випещених берегів,
в іскристу гру,
туди, в затоки водограйних див
і я іду!..
4
Шумить в тумані рідний порт,
очима грає там красуня,
блищить од спеки деревяний борт
і пахне смолами портова клуня,
у серці ж пристрастів колишніх натюр-морт
а в очах та ж красуня...
Над головою Південний Хрест,
унизу мінливий оксамит,
вітер на Зюд-зюд-вест,
шкіпер спить.
Стрункі всі щогли кораблів
та ще стрункіш од них Марія...
Мов пальма, з дальніх берегів,
мов тепла, недосяжна мрія,
хвилює сон сміливих моряків
приваблива Марія...
Над головою Південний Хрест,
унизу мінливий оксамит
вітер на Зюд-зюд-вест,
шкіпер спить.
5
В краї незнані запливли,
де сонце пестить смашний банан,
де в задушні, пахучі дні