( ) Гляди ж, Улясю-душко, не барись. Пов’язавши скиндячки, пришпили квiтку з правого боку, щоб знати було, що молода, та й виходь пiч колупати. Вже скоро i люди прийдуть… Та що ми без батька будемо робити? Хоч поганенький, та був; а теперички iз-за свого та треба позичати. Де то вiн шляється?.. О, лиха моя година! (.)
Прокип крепко всхрапнул.
() Дивись!.. се вiн спить! — уставай! Скоро люди прийдуть, давай порядок. Устань-бо! ( .)Та прочумайся, навiжений! Та кажи лишень: де оце ти шлявся?
() Щось невтямки, де я був.
а. Та вже нiгде бiльш, як на вольнiй.
п. А побiг би я та спитав. Чи я був там?
а. Та годi тобi: уставай, давай порядок; адже ти батько.
() А може, i справдi, що я батько?
а. Ну, тепер кажи: чого ти на вольну ходив, коли я не велiла?
п. Як чого? Пояса викупати. Хiба без пояса на сватаннi бути?
() А що ж, викупив?
() Та еж!
а. Де ж ти грошi узяв? Мабуть, у тебе є вони? Так ке сюди, на сватання треба.
п. Де узяв? Зять дав.
а. Зять? Бач, який добрий! Ще й нiчого, а вже i грошi дає. Зосталося ж в тебе? Та ну-бо, прочуняйся швидче ( )та приберись любенько: умийся, щоб хмiль пройшов, та пiдпережись гарненько. Та ке лишень грошi сюди, я сховаю, а пiсля тобi i вiддам. Або ке пояс сюди, я тебе пiдпережу, як змолоду пiдперiзувала. Ти був тогдi такий бравий! Чи впам’ятку тобi, як колись раз, ще ти парубком був…
() Ге! як на току? — знаю, знаю. Згадав! (.)Що то тогдi гарно було!
а. Давай же пояс сюди, мерщiй…
ДУЭТ
() Так оце у тебе i грошей нема? О, гаспидський чоловiк! Щастя твоє, що не такий час, я б тебе так притасувала, що б тебе i чорт не пiзнав! Та ще, може, не скоро старости прийдуть, а то опiсля серце вiдiйде. ( .)Я тобi, стара собако!.. Я тобi сивi патли пообриваю!.. ( .)Ох, менi лихо… Сiдай швидше… Цур тобi! нехай опiсля… ( .)
Те же и входит с покойным духом.
а. Е! се Олексiй.
й. Дай Боже вечiр добрий! Помагайбi вам на усе добре!
() Спасибi.
а. Просимо до господи. Сiдай, Олексiю, щоб, як кажуть, старости сiдали. Ти таки прийшов до нас?
й. Прийшов, тiтко, коли не виженете. Знаєте, що я вам скажу: ходив собi по вулицi та ось що змороковав. Не вiддаєте Уляни? так i бить, Бог з вами! Дядько каже: не тiльки свiта, що у вiкнi, не во гнiв вам сеє слово. Є дiвчат по усьому свiту; заплющившись, десяток нагарбаю. Невдаха женитись на Улянi — найду собi другу. А менi подозвольте подивитись, як люди сватаються; повчусь i собi.
а. Добре се ти, Олексiю, вигадав, що покинув за Уляною вбиватись, а теперечки i вона, побачивши твоє роздум’я, i сама схаменеться i полюбить Стецька. Посидь же з нами; казали дiвчата — прийдуть на сватання, i музику достанемо, от i ти з ними потанцюєш i Улянi розвадиш.
й. А де вона? Я б з нею поговорив i навiв би її на розум.
а. От там у кiмнатi убирається. — Уляно! Уляно! А ходи вже сюди! ( .)Ох, менi лихо! Оце вже старости! (.)Ти, Олексiю, сядь тут окроме бiля дверей; а ми, старий, з тобою, як голуб з голубкою. Еге! ( .)Уляно, Уляно! Iди пiч колупай; старости вже прийшли. (.)Та iди-бо; що ти не йдеш? ( .)От тут стiй, та соромся, та почервонiй-бо; бач, яка блiдна, та нi на кого не дивись, усе колупай.
()Ох, Боже мiй — i Олексiй тут!
( ) Мовчи та диш. Давай певно рушники, а з хусткою пiдожди, поки дядько-салдат навчить. ( .)
Опять так же стучат за дверью.
( ) Ну, тепер зовсiм. Починай, старий!
( ) Коли добрi люди, та з добрим словом, то просимо до господи; а коли так собi, то вибачайте.
и входят с палками; у первого подмышкой ржаной хлеб. в новой свите и очень больших сапогах, франтит и все охорашивается, не снимая новой высокой шапки.
() Ти ж, товаришу, как у паходах не бувал, света не видал и нечаво не знаєш, так у речах не суйся за умiлими, а ожидай команди, та только подтакуй. Вот i увесь пароль. (.)Та снiми ж шапку, новобранець! У первый раз во фрунте. (.)
() А що ви за люди, i вiдкiля Бог принiс?
() Прежде усєво позвольте во фрунт стать i без темпов вам честь отдать, а просто покланитца и добрым словом прислужитца. Прежде паслушайте нас, а после уж будет от вас приказ. Кагда будет теє, так ми i онеє; когда ж наше слово не в прийом, так ми адретируємося i проч пайдьом. А што ми не дезертьори, i не марадьори, i без худої науки, так вот вам хлеб святой у руки. (.)Пожалуйте.
()Так-таки, так.
( )Хлiб святий приньмаємо, а вас послухаємо; коли ж ваша рiч не до дiла, то не треба i вас, i вашого хлiба. Сiдайте, люди добрi; може, здалека iдете? ( .)А вiдкiля ви, панове, з якої землi?
к. Ми з землi дальної. Кали слихали, аж з Францiї.
о. Вже й видно — москаль, зараз i збрехав. Ми притьмом з-за Харкова (.)
п. Що ж то за земля? Чи далеко вона вiдсiля?
к. Не близько. Iщо аж за Москвою будет верстов сто.
ш. Так-таки, так.