— Що смичок? — спитав Онисько.
— Мій смичок, капітане… його немає, — ледь не плачучи, мовив Кузя.
— Зовсім немає? — підійшла до Кузі Одарочка.
— Та страшна рибина його ковтнула. І тепер, виходить… — Кузя схлипнув, — виходить, у мене зовсім немає смичка. Як же, як же я тепер без смичка, друзі?
— Ой лишенько, — сплеснула лапками Одарочка.
— Спокійно! — скомандував Онисько. — Відставити паніку на борту!
— А в тебе немає запасного? — з надією спитала Кузю Евридіка.
— Немає, — засмучено відповів юнга.
— Отже, ми мусимо впіймати того ненажеру і відібрати в нього смичок, — вирішив Онисько.
— Але ж у нас немає вудочки, — сказала Одарочка.
— Пусте, — пхекнув Джек. — Ми можемо впіймати того окуня на живця.
— Як це — на живця? — не второпав Онисько.
— Так-так, поясни нам, будь ласка, — попросила Одарочка.
— Дуже просто. Ви знаєте, чим риба любить ласувати найбільше в світі?
— Картоплею, чи що? — спробував угадати Кузя.
— Скажеш іще. Хто це їй картоплі дасть? Картоплю я й сам люблю, — облизнувся Джек, — а риба найбільше любить ковтати хробачків.
— Хро… кого? — не повірив своїм вухам Кузя. — Ти пожартував, правда?
— І нічого не пожартував, — розсердився жук. — Усім відомо, що хробачки — улюблена їжа всіляких там окунів та карасів. Це навіть наукою доведено. Тому зарадити можемо лише так — упіймати того триклятого ненажеру на живця.
— Не розумію, до чого йдеться? — спитав Онисько.
— До того, що, якби Кузя на деякий час погодився стати живцем і поповзав по краю плота над самісінькою водою, то окунь, напевно, ще раз спробував би на нього напасти. Чи хтось тут думає, що та потвора полювала на смичка?
— А й справді, — підтримала жука Евридіка. — Смичка рибина ковтнула, мабуть, ненароком. Просто промахнулася.
— Я не хочу бути цим… ловцем… чи живцем, — позадкував від краю вітрильника Кузя.
— Ну, як хочеш, — махнув лапкою Джек. — Не мені зрештою потрібен смичок.
Кузя зажурено подивився на свою скрипочку, його очі враз спалахнули неймовірною рішучістю і навіть злістю. Хробачок набрав повні легені повітря й випалив:
— Гаразд! Буду живцем! Що маю робити?
До хвостика юнги прив’язали міцний шнурок, і Кузя почав курсувати від корми до носа вітрильника по самому його краєчку. Для сміливості хробачок наспівував:
Доки Кузя снував туди-сюди, команда причаїлася за капітанським містком, тримаючи другий кінець шнурка, що волочився за юнгою.
Минуло хвилин двадцять, а на Кузю ніхто так і не напав.
— Може, він неправильну пісню співає? — припустив Онисько. — Кузю, спробуй заспівати щось інше!
І Кузя затягнув:
Друга пісенька виявилася дієвішою. Принаймні після першого ж виконання з води у напрямку живця, тобто Кузі, торпедою випірнув той самий окунь! Онисько з Джеком ледве встигли смикнути за шнурок і вихопити свого малого друга з гострозубої пащі.
Прорізавши плавниками порожнечу, окунь втелющився банькатою пикою прямісінько в щоглу й гепнувся на палубу «Грому» непритомний.
Усі прожогом кинулися до річкового хижака. Онисько й Джек великою дерев’яною ложкою розчахнули окуневу пащу і зазирнули досередини.
— Ура! — радісно закричав Кузя. — Он він — між зубів застряг!
Друзі швиденько видобули з-поміж страхітливих зубів смичка, вручили його законному господареві, а рибину зіштовхнули у воду.
— Очуняє в воді, — сказав Онисько.
До вечора ніяких пригод більше не було. Друзі пообідали й потім відпочивали після такої непростої риболовлі на живця.
Надвечір, коли всі збиралися вкладатися спати, Кузя скромно запитав у Джека:
— Слухай, а чи не можна було б мені спати без шнурка?
— Якого ще шнурка? — Джек не одразу втямив, про що йдеться.
Друзі поглянули на хробачка і вмить все зрозуміли: Кузя ще й досі повзав разом зі шнурком, прив’язаним до хвостика.
— А, ось ти про що! Це можна… — засміявся Джек і розв’язав тугий вузол.
Наступного дня першою прокинулася Евридіка. Решта мандрівників ще мирно спали на палубі «Грому». Пліт легенько погойдувався на ранкових хвильках, надійно прив’язаний до верби, що росла понад самим берегом, вмочивши своє тонке віття у воду. Вона була схожою на дівчину, яка прийшла помити довгі коси в річці.
Мишка вирішила не будити друзів і поки вони сплять, освіжитися в прохолодній воді. Плавати Евридіка не вміла, але біля берега, мабуть, мілко, і боятись їй не було чого.