— Слона, безперечно, знайдуть детективи, отож винагорода дістанеться тому, хто її заслуговує. Якщо тварину знайде хтось інший, то лише тому, що стежив за детективами і скористався краденими відомостями, через те нагорода все одно належить детективам. Справжня роль винагороди в тому, щоб стимулювати тих, хто витрачає свій час i набуті навики на цю роботу, а не в тому, щоб незаслужено обдаровувати випадкових осіб.
Звичайно, я не міг відмовити йому в логіці. Аж ось у кутку запрацював телеграфний апарат, і ми прочитали таку депешу:
Флауер-Стейшн, штат Нью-Йорк, 7 год. 30 хв.
Натрапив на слід. Знайшов глибокі відбитки ніг на фермі неподалік. Ішов по них дві милі на схід. Безрезультатно. Думаю, слон попрямував на захід. Вирушаю за ним у цьому напрямку.
— Дарлі — один з найкращих наших агентів,— сказав інспектор.— Ми про нього ще почуємо.
Надійшла телеграма номер два:
Баркер, штат Нью-Джерсі, 7 год. 40 хв.
Щойно прибув. Уночі пограбовано скляний завод. Вкрадено вісімсот пляшок. Вода у великій кількості лише за п’ять миль. Мчу туди. Слон захоче пити. Пляшки були порожні.
— Теж непогана перспектива,— мовив інспектор.— Я ж вам казав, що апетити вашого слона можуть нам дещо підказати.
Телеграма номер три:
Тейлорвіль, Лонг-Айленд, 8 год. 15 хв.
Вночі зникла скирта сіна. Можливо, з’їдена. Натрапив на слід.
— Ну й швидкість у нього! — зауважив інспектор.— Я знав, що нам випала нелегка робота, але ми його все одно зловимо.
Флауер-Стейшн, штат Нью-Йорк, 9 год. 00 хв.
Ішов слідами у західному напрямку три милі. Сліди великі, глибокі, нерівні по краях. Тільки-но зустрів фермера; твердить, що це не сліди слона, а ямки після викопаних минулої зими саджанців дерев — земля тоді була мерзла. Чекаю дальших розпоряджень.
— Ага! Співучасник злодіїв! Стає гаряче! — вигукнув інспектор.
Він продиктував на ім’я Дарлі таку телеграму:
Заарештуйте фермера, примусьте його видати спільників. Ідіть далі по слідах — хоч би й до Тихого океану, якщо треба.
Ще телеграма:
Коуні-Пойнт, штат Пенсільванія, 8 год. 45 хв.
Минулої ночі пограбовано контору газового заводу. Зникли несплачені рахунки за три місяці. Натрапив на слід. Продовжую пошук.
— О боже! — вигукнув інспектор.— Невже він їстиме рахунки за газ?
— Тільки через необізнаність. На них довго не протягнеш. Хiба закусить чимось ситнішим.
Аж ось надійшла приголомшлива телеграма:
Айронвіль, штат Нью-Йорк, 9 год. 30 хв.
Щойно прибув. Місто в паніці. Слон пройшов тут о п’ятій ранку. Одні твердять, що він подався на схід, інші — що на захід, ще інші — на північ або на південь. Ніхто не встигнув точно встановити напрямок. Слон убив коня. Шматок коня подаю як речовий доказ. Коня вбито хоботом. Рана свідчить, що удар завдано з лівого боку. З положення трупа зробив висновок, що слон вирушив далі на північ, в напрямку Берклі, вздовж залізниці. Він випередив мене на чотири з половиною години. Негайно вирушаю по слідах.
У мене вихопився радісний вигук. Інспектор сидів незворушний, як опудало. Він спокійно натиснув на гудзик дзвоника.
— Елріку, пришліть сюди капітана Бернса.
Бернс з’явився.
— Скільки у нас людей напоготові?
— Дев’яносто шість, сер.
— Негайно пошліть їх до Айронвіля. Нехай розташуються вздовж залізниці в напрямку Берклі, на північ від міста.
— Слухаю, сер.
— Накажіть їм пересуватись у найсуворішій таємниці. Людей, які звільняться від чергувань, додому не відпускайте, нехай чекають розпоряджень.
— Слухаю, сер.
— Ідіть!
— Слухаю, сер.
Незабаром надійшла ще одна телеграма:
Сейдж-Корнерс, штат Нью-Йорк, 10 год. 30 хв.
Щойно прибув. Слон пройшов тут о 8 год. 15 хв. Усім пощастило покинути місто, крім одного полісмена. Очевидно, слон цілив не в нього, а в ліхтарний стовп. Обидва потерпіли. Взяв шматок полісмена як речовий доказ.
— Отже, слон повернув на захід,— зауважив інспектор.— Проте він не втече, бо мої люди розставлені в цьому районі скрізь.
Наступна телеграма була такого змісту:
Гловер, 11 год. 15 хв.
Щойно прибув. Селище спорожніло, лишилися тільки хворі й старі. Слон пройшов три чверті години тому. Саме відбувалися збори проти заборони спиртних напоїв; слон просунув хобот у вікно і полив збори водою з цистерни. Ті, що ковтнули води, померли. Кілька чоловік потонуло. Детективи Крос і О’Шонесі пройшли селище в південному напрямку, через те на слона не натрапили. Всю округу на багато миль довкола охоплено жахом, люди покидають домівки. Куди б вони не поткнулись — їх усюди перестрічає слон. Багато вбитих.