Троє умільців із Фюрстенвальде (НДР) сконструювали двоколісний велосипед, який назвали "тридем". За свідченням транспортної поліції, новий вид велоекіпажа цілком придатний для подорожі гуртом. Один велосипедист крутить педалі лежачи, а двоє — сидячи один до одного спинами.
На велосипеді можна гасати і по глибокому снігу. Ідея не нова, в далекому минулому вже чіпляли йому лижі. Щоправда, не так досконало, як це вдалося московським інженерам. Передню вилку вони поставили на лижі, а позаду — ще дві лижі, з'єднані тягою з педальними шатунами. Тиснеш на педалі, і задні лижі рухаються позмінно вперед-назад. Якщо при ковзанні вперед велосаням не заважає ніщо, то назад ходу нема — автоматично спрацьовують снігозачепи. Звичайно, вибратися на гору нелегко, доводиться щосили налягати на педалі, зате з гірки сніжний велосипед летить вільно, тільки встигай керувати…
Всепогодний велосипед.
А по… стовпах? Можна і по них. Студенти механічного факультету Каунаського політехнічного інституту винайшли велосипед-стовполаз, який дає можливість електромонтерам піднятися на вершину залізобетонних опор ліній електропередач за лічені хвилини. Створили його для умов, де практично неможливо застосувати звичайні підйомники — спеціальні вежі та іншу техніку, наприклад, в горах чи на бездоріжжі. Велосипед для електричних опор уже пройшов випробування в ділі і одержав схвальну оцінку в електромонтерів.
"Два колеса добре, а три — краще", — так думають люди похилого віку або домашні господарки, які мріють про веломашину для поїздки на базар чи прогулянок. Нову триколісну машину, на якій можуть їздити люди будь-якого віку, створено в ЦКТБ велобудування в Харкові. У велосипеда задні колеса ведучі, привод диференційний, два типи гальмів — ручне і педальне, місткий багажник.
Ще один варіант триколісника для дорослих став випускати Жуковський велозавод Брянської області. Зібраний на базі складеного велосипеда "Десна", він розрахований на перевезення 15-кілограмового вантажу. Дуже зручним бачиться він для ділових поїздок і прогулянок. Лікарі, між іншим, радять користуватися ним з профілактично-оздоровчою метою. Назвати триколісний велосипед новинкою було б необачливо, адже велосипед з коляскою випускав Харківський велозавод ще в повоєнні роки.
Велосипед із парасолькою.
Уже називалися можливі "професії" велосипеда-трудівника. Одна південнокорейська велосипедна фірма, яка поставила машини на Олімпіаду-88, виявила ще одну послугу, придумавши велокосарку для газонів. Катаючись на цьому незвичайному триколіснику, можна не тільки добре розім'ятися, скинути зайву вагу, а й водночас підстригти траву. Якщо щосекунди здійснювати один оберт педалей, то ніж косарки обертатиметься із швидкістю 1800 обертів за хвилину.
А на яких веломашинах встановлюватимуться нові світові рекорди і вирушатимуть у далекі туристичні подорожі? Про надії та сподівання, які покладають наші гонщики і тренери на вітчизняний спортивний "Тахион", ви довідалися зрозділу, в якому йшлося про історію "двох коліс". Мабуть же, не впізнають велолюбителі молодших братів "Спутника", "Туриста", "Спорта". Нові туристсько-спортивні машини, що зійдуть з конвейєра Харківського велозаводу, стануть легшими і надійнішими в експлуатації. Зміниться у них силова установка, форма керма, конструкція гальм, шатунів, кріплення зірочок-шестерень, що зробить велосипеди прудкішими і довговічнішими. На спортивну тягу перейде і дорожня "Україна", яка матиме не одну, а три передачі, вишуканішу форму, досконалу електричну систему і два багажники: один над переднім, другий над заднім колесами.
Навіть найвибагливішим покупцям мають сподобатися новинки пензенського об'єднання "ЗИФ." — "Єстафета", "Россия", "Бриз". За своїми технічними характеристиками та ергономічними даними вони відповідатимуть кращим світовим зразкам. У перспективі на цьому підприємстві розпочнеться освоєння дорожніх велосипедів "Квинта" і "Квинтет". Загалом тут намічено розробити і освоїти виробництво семи нових моделей, як жіночих, так і чоловічих. Вони відрізнятимуться легкістю ходу, меншою вагою за рахунок деталей, виготовлених із високоміцних алюмінієвих сплавів і конструктивних пластмас.
Модифікована "Десна" архітектора О. Зеленського.
Трекові гонщики неодмінно пересядуть на суперлегкі спортивні машини. Деяк зарубіжні конструктори взяли собі за взірець велосипед американського винахідника Майкла Мелтона, на якому гонщик Стів Хегг завоював на Олімпіаді в Лос-Анджелесі золоту медаль. Він легший на два кілограми від традиційних моделей і має чудові аеродинамічні якості, завдяки чому розвиває шалену швидкість. Його суттєвою ознакою є дискові колеса, виготовлені із композиційного матеріалу, графіту та епоксидної смоли. Тож турбулентний потік, що утворюється під час руху ніг і гальмує обертання заднього колеса, ніби відштовхується диском, зменшуючи аеродинамічний опір. Зрозуміло, що перевага дискових коліс перед звичайними істотна лише за умови, коли повітряний потік рухається паралельно їх площинам. Але ж він може набігати під різними кутами, скажімо, дме боковий вітер. Тоді диски "спрацьовуватимуть" як гальмівні вітрила. Виходить, що їх доцільно застосовувати передусім на трекових гонках, де владарює штиль. Крім дискових коліс, єдиній аеродинамічній системі "спортсмен-машина" підпорядковані мініатюрні титанові педалі, вивернуте і розташоване нижче сідла кермо і те, що переднє колесо трохи менше від заднього. До речі, Мелтон має намір зробити ще прудкіший велосипед, зменшивши його вагу на півтора кілограма і впровадивши деякі зміни в конструкцію.
Одному добре, а втрьох ще краще.
Свій варіант трекового велосипеда запропонувала італійська фірма "Чінеллі". Журналісти нарекли її новинку "машиною для безвітряної погоди". Рама і колеса цього велосипеда обтягнуті пластиковим "кожухом", що ліквідовує завихрення в усіх конструктивних елементах, а відтак знижує опір повітря. Звісно, їздити на ньому по шосе небезпечно, оскільки порив бокового вітру може відразу повалити набік. До того ж італійські дизайнери створили кілька моделей велосипедів, в яких виявилися сучасні тенденції цього таки популярного виду транспорту. Застосування нових конструкційних матеріалів дало можливість дещо змінити форму в дусі нових вимог дизайну. Наприклад, велосипед "Blooson" має раму хрестоподібної форми, виготовлену із молібденової хромованої сталі. Рама велосипеда "Kronos" складається із лінійних елементів, виготовлених із синтетичної пластмаси, армованої вуглецевим волокном, вона легка і міцна. Підсідлова рама спрямована вниз, як на моделях жіночих велосипедів, за рахунок чого конструктори добилися зниження центра ваги. Модель "Kronotech" теж пластмасова. В ній втілено принципово нові технічні рішення, що демонструють широкі технологічні можливості цього матеріалу.
Велокосарка
На допомогу гонщикам голландські інженери сконструювали спеціальний комп'ютер "Циклотронік", що кріпиться до керма. Його мініатюрний дисплей видає швидкість їзди, фіксує пройдений в кілометрах шлях і витрачений на поїздку час. Цей електронний "мозок" здатний виконувати роль тренера, він допоможе спортсменові правильно визначити темп руху, раціонально розподіляти свої сили і вносити певні корективи в наступні тренування. До реєстру популярних змагань увійде новий вид велосипедних змагань, що претендує на масовість, — циклотрайлер, або велотриал. Це гонки на коротку дистанцію, але з різноманітними перешкодами: велосипедисти їдуть по вузьких дошках і сходинках, перестрибують через канави та інші бар'єри. Чимало ентузіастів цих карколомних гонок з'явилося на початку 80-х років у таких країнах, як США, Італія, Франція, Голландія, Польща, НДР, Чехословаччина.
Чим же відрізняється велосипед для участі у велотриалі від звичайного, спортивного? Зовні він нагадує кросовий мотоцикл, але без двигуна. Велотриальний велосипед обладнаний травмобезпечним кермом із м'якими подушечками як на поперечині керма, так і на виносі. Невелика рама має високо підняту каретку, її поздовжня труба теж обгорнута травмозахисною подушечкою. Передня вилка аркоподібна і міцна. Колеса із широкими сталевими ободами малого діаметра, шини — широкого профілю, кросового виконання. Передні і задні гальма ободного типу, а якщо втулки коліс барабанного типу, то й гальма відповідні. Для дітей встановлюються м'які видовжені сідла.
Останнім часом велосипед починає завойовувати симпатії танцюристів. Так, ще не вщух інтерес молоді США до брейк-дансу, як виникла його модифікація — байк-брейкінг. Його танцюристи використовують для своїх напівакробатичних "па" спеціальні трюкові велосипеди. Велобрейк стрімко поширювався в багатьох американських містах, стаючи однією з видовищних розваг молоді. Шкода тільки, що ризиковані вправи на двох колесах нерідко приводять до серйозних травм.
Здавалося б, усі пошукові роботи, пов'язані з винайденням велосипеда, завершилися більш як сто років тому, а точніше, в 1885 році, коли Ровер створив свій безпечний велосипед із заднім колесом, яке рухалося ланцюгом. Своєю геометрією сучасний велосипед дуже схожий на роверівський, але далеко йому не пара. Машина ХІХ століття важила 35 кілограмів, що становило добру половину ваги середнього велосипедиста. А велосипед наших днів важить втричі менше, і в перспективі буде ще легшим і прудкішим. Професіональні та самоціяльні конструктори дбають не лише про нові, оригінальні форми велосипеда, а й вдосконалюють окремі вузли та системи. Прикладом такої "доробки" може бути заміна ланцюгової передачі "карданну. Те, що ми нині називаємо карданним валом, італійський філософ лікар, математик і астроном Д. Кардано винайшов ще в середині XVI століття, тільки на початку XX століття це пристосування стало невід'ємною частиною усіх автомобілів, а між тим їх "пращури" мали ланцюгову передачу. Не так давно голландські винахідники сконструювали велосипед із карданом. І чого вони добилися? Зменшили витрату фізичних зусиль в чотири рази, крім того, сам вал вдвічі легший, ніж ланцюг.
Трековий велосипед італійської фірми "Чінеллі".
Ще далі пішов у цій справі французький інженер Мішель Деал — він створив вілосипедну коробку передач. Можна вважати, що, одержавши такий вузол, велосипед конструктивно наближається до автомобіля, переймаючи у свого конкурента кращі здобутки технічної думки. "Деалдрайв", так назвали цю коробку, має 16 передач, їх перемикання здійснюється автоматично, з допомогою ведучої розсувної зірочки. При натискуванні на педаль вона стискується і сама вибирає вищу передачу, яка збільшує швидкість. Дві муфти зчеплення контролюють і вибирають будь-яку з 16 передач, а спеціальний пристрій забезпечує нормальне натягування ланцюга. При зміні передачі, а це не менш важливо, привод не переривається.
На нову систему педалей збирається перевести свої гоночні велосипеди Федерація велоспорту Франції. Чим зваблює новинка? Педаль кріпиться не в шатуні, а на кільці, що обертається синхронно з педаллю. Тож при обертанні відстань педалі від центра ведучої зірочки зростає від 14 сантиметрів (у верхній мертвій точці, коли нога тисне зверху) до 20 при максимальному зусиллі ноги. Отже, в напружений момент довжина важеля виявляється найбільшою, і як наслідок — виграш в силі. Випробовування підтвердили: ефективність такого педалювання підвищується приблизно на 12 процентів.
Нові італійські велосипеди: "Blooson"
"Dronos"
"Kronotech"
Чи залишиться без змін сідло? Мабуть, що ні. Дизайнери США та Англії, дослідивши звичайне велосідло і переконавшись в його незручності, розробили принципово нове. Традиційне сідло, на їхню думку, стомлює м'язи і погіршує стан нервової системи при тривалій їзді. Новий варіант найбільш пристосований до людського організму, Сідло складається з двох чашоподібних елементів без центральної частики. Елементи розсуваються і регулюються індивідуально, відповідно до розмірів тазової частини тіла. Крім того, вони підпружинені і можуть довільно міняти своє положення під час педалювання.
На велосипеді майбутнього з'являться легші трубки, нові гальмівні колодки матимуть не гумові, а шкіряні вкладиші, які вбиратимуть вологу з обода колеса і втричі скорочуватимуть гальмівний шлях в дощову погоду.
Велосипед для велотриалу.
Звичайно, названо не всі можливі зміни та технічні вдосконалення. Діапазон спроб вдосконалити велосипед надзвичайно широкий — від пластмасових конструкцій до шин, які не проколюватимуться, в д автоматичної коробки передач до гальмів вищого гатунку. Не всі новинки з-поміж названих життєздатні, деякі з них не більше, як миттєве дивацтво. Зате інші багатообіцяючі і, безсумнівно, знайдуть своє місце в конструкціях завтрашнього дня. Велосипед майбутнього багатьом інженерам і конструкторам ввижається гоночним мотоциклом, з тією лише різницею, що мчатиме шалено тільки за рахунок м'язової енергії спортсмена.
Балет на велосипедах.
Епіграфом до цього розділу взято рядки, написані не поетом у професійному розумінні цього слова, а поетичною людиною, котра зобов'язана велосипеду своїм зціленням. З цього авторського зізнання, власне, і відкривалася публікація вірша в газеті "Советский порт". І тут немає нічого дивного:
"чудодійство" велосипеда розсекречено давно. Хочеться звернути увагу на інше — на вдалий і якоюсь мірою пророчий образ вічного двигуна, який дав Петро Соколов двоколісному екіпажу, ним, погодьтеся, сказано багато: і про вічну молодість велосипеда, і про жіттєдайний еліксир педалей, і, зрештою, як про своєрідний генератор науково-технічних ідей. Пригадаймо, саме у велосипеда автомобілі запозичили шини, "інструктори перших літаків — раму, шасі, підшипники, зброярі — пружину для швидкострільної зброї… А нещодавно фізики забачили у "сталевому конику" прототип вічного двигуна.
Як повідомлялося у щотижневику "За рубежом", учений з Ньюкасла Девід Джоунс втілив у велосипедне колесо ідею "перпетуум мобіле". "Таке неможливе", — поспішить заперечити старшокласник, знайомий із проблемою проблем фізики. Але колесо таки крутиться… Укріплене воно на двох вертикальних вилках, а крутить його "таємнича" система приводу, розміщена у скляному прозорому ящику, аби скептики могли зазирнути, так би мовити, в самісіньке нутро. Не чутно ні характерного для переміщення ланцюга шуму, ні вуркотіння електричного двигуна, а колесо обертається в одному і тому ж темпі — 21 оберт за хвилину.
Феномен "вічного" крутіння колеса поки що лишається загадкою навіть для вчених. Протягом кількох місяців чотириста американських спеціалістів, а також група англійських експертів приглядалися до "дива", але так і не змогли пояснити механіку його руху.
— Я використав усім відомі принципи, та оскільки це досі нікому не спадало на думку, відмовляюся давати пояснення, — сказав винахідник.
Якщо це справді так, то, напевно, в XXI столітті опоетизований вічний двигун дасть зразок самохідної техніки, про яку сьогодні ми можемо тільки мріяти.
Читачу! Ти перегорнув останню "белетризовану" сторінку цієї книжки. Не знаю, сподобалася вона тобі чи ні. Куди важливіше інше — чи виник у тебе бодай невеликий інтерес до велосипеда, чи пройнявся хоча б трохи ти повагою до двоколісної машини?
Скажу прямо, що розповів я про його величність велосипед далеко не все. Він заслуговує на більше, принаймні на енциклопедичне видання, і, можливо, колись воно й вийде у світ. Бо велосипедні колеса, ці наближені до сердець людини життєдайні "сонечка", продовжують дарувати своїм вершникам наснагу, радість перемог і неабияке здоров'я, а неспокійних винахідників, така вже їхня благородна участь, спонукають до створення нових велосенсацій.
Як і багато шанувальників велосипеда, автор схильний вважати, що наступне століття, яке вже на порозі, іменуватимуть не інакше, як… велосипедним. Бо дедалі більше людей переконуються в тому, що велосипед — не розкіш, а чудодійний засіб генерації доброго самопочуття і міцного здоров'я.
На жаль, декого, особливо у містах, утримує від бажання осідлати велосипед удаваний сором та надумана непрестижність двоколісного візка. Якщо це так тоді хочеться порадити брати приклад з тих людей, які, займаючи високе становище в суспільстві, довірились тендітному велосипеду. Не цураються сьогодні їздити на велосипеді президенти, провідні політики, вчені, письменники, кінорежисери, зірки естради тощо. А нерішучі все ще вагаються, все ще продовжують нидіти в гіподинамії, животіючи на тому мінімуму руху, що, мов черв'ячок, підточує найдорожче — здоров'я. Чи не пора поламати свій маловтішний спосіб життя? Тим паче, для цього не потрібно докладати якихось надлюдських зусиль — досить подати руку велосипеду і ввести його в коло своїх щоденних турбот. Поїздка до школи чи на роботу, до магазину або до річки чи в зелену зону — і цього цілком вистачить, щоб почуватися у відмінній формі. Навіть короткочасна, але регулярна велопоїздка гарантує оздоровчий ефект, дарує чарівне відчуття вічної молодості.
Не вірите? Візьміть і перевірте на собі, і то не завтра, не колись, а саме сьогодні.
Тож сідайте на велосипед, катайтеся на втіху і будьте здорові!
Так сталося, що тривалий час велосипед чомусь вважався неподільним захопленням винятково дорослих. Для них будували треки і випускали моделі на вибір — дорожні (для чоловіків і жінок), спортивні, складені, циркові тощо. А малюків і підлітків двоколісний "коник" ніби об'їжджав стороною… Та врешті-решт конструктори усунули цю несправедливість і потурбувалися, аби люди кожного віку мали, так би мовити, свій велосипед, який цілком задовольняв би саме їхнє вподобання.
Уже на початку 70-х років найменші одержали довгожданий подарунок — кольоровий, в'юнкий і зручний в усіх відношеннях велосипед "Зайка", який зачарував їх одразу. Тепер кожного року збільшується випуск "Зайки" та його численних побратимів. І є чим пишатися малюкам. Приміром, остання новинка львівських конструкторів — двоколісний складений велосипед "Зайка-З". Катафоти, дзеркальце, звуковий сигнал, фари з електроживленням — одне слово, все, як на дорослому велосипеді. До того ж цей "Зайка" може вдосконалюватися на очах: легко і швидко складатися, сідло регулюється за висотою, кермо — за нахилом. Для тих, хто непевно тримається на двох колесах, передбачені знімні підтримуючі ролики, які чіпляються до вісі заднього колеса. Сідло напівм'яке, задня частина підресорена. Найменші просто у захваті від такого "Зайчика", а батьків цілком влаштовує його компактність, зручне зберігання.