— Ноле Ренаду!
— Я власник цього будинку, — з гідністю сказав Ренаду. — Я радився зі своїм управителем.
— Документи перевірено? — звернувся бригадир до ад’ютанта.
— Так точно. Все гаразд.
Панді прочинив двері і гукнув:
— Начальник конвою, до бригадира!
— Сидіти, — неголосно мовив Панді.
— Раше Мусаї, — сказав ад’ютант залізному сидінню.
— Раше Мусаї, — повторив Панді у розчинені двері.
— Киві Попшу, — сказав ад’ютант.
— Кандидате Сим, заткни йому пельку.
— Цього я візьму. Знадобиться.
— Чудово! — сказав бригадир і наказав відправити Киві Попшу назад у камеру.
Коли хлопця вивели, ад’ютант сказав:
— Оце й усе сміття. Тепер піде група.
— Починайте з керівника, — порадив цивільний. — Як там його — Кетшеф?
Ад’ютант зазирнув у папери і сказав залізному сидінню:
— Гел Кетшеф.
— Ваше ім’я Гел Кетшеф? — спитав бригадир.
— Так.
— Зубний лікар?
— Був.
— У яких стосунках перебуваєте з зубним лікарем Гоббі?
— Купив у нього практику.
— Чому ж не практикуєте?
— Продав кабінет.
— Чому?
— Скрутне становище, — сказав Кетшеф.
— У яких стосунках перебуваєте з Орді Тадер?
— Вона моя дружина.
— Діти є?
— Був. Син.
— Де він?
— Не знаю.
— Чим займалися під час війни?
— Воював.
— Чому вирішили зайнятися антидержавною діяльністю?
Чоловік у білому халаті розсміявся. Моторошний це був сміх, так міг би сміятися мертвяк.
— Кінчайте цю комедію, бригадире, — сказав він. — Навіщо це вам?
— Ви керівник групи?
— Так. Був.
— Кого ви можете назвати з членів організації?
— Нікого.
— Ви впевнені? — спитав раптом цивільний.