Особливо треба пильнувати за дітьми, бо давно встановлено, що злочинні нахили є вже в немовлят. Тож слід негайно арештовувати кожну дитину, яка:
гасає по газонах міських парків (завдання покладається на спецпідрозділи дитоблави);
занадто кмітлива: це завжди підозріло й небезпечно (для виявлення таких слід засилати в школи під виглядом учнів надійних таємних агентів);
одягається не так, як усі, і рідко стрижеться (волосся завдовжки 5 см і більше беззаперечно викриває злочинця і служить достатньою підставою для арешту);
відмовляється співробітничати з поліцією, а це рівнозначно відмові виконувати свій громадянський обов'язок;
надто часто повторює слова, які свідчать про вільнодумство («свобода», «справедливість», «тьху ти» тощо);
під час гри у поліцаїв та злодіїв бере собі роль злодія (наочний вияв злочинного складу характеру).
ПРИМІТКА: тут викладено загальні вказівки. Кожен поліцай, звичайно, має право заарештувати будь-кого вищезгаданого на свій розсуд.
Як агент Ікс-3 полював на вищезгадану особу
«Підручник зразкового поліцая» повсякчас нагадує: «Твій обов'язок підозрювати всіх, навіть рідного батька й матір». І агент Ікс-3 (насправді Гаетано Лойяконо) тільки те й робив, що підглядав, перевіряв, винюхував. Він стежив за всіма: за сусідами, знайомими, знайомими сусідів, сусідами знайомих, перехожими, за дітьми, що повертаються зі школи, за жінками, які купують продукти на обід, за собаками без нашийника. Завдяки своїй старанності та невтомності йому навіть пощастило викрити й віддати до рук правосуддя хлопчика, який написав на сходах свого будинку: «Осел той, хто це читає».
«Твій обов'язок підозрювати всіх. Всіх!» І Гаетано Лойяконо, агент Ікс-3, невсипуще підглядав, перевіряв, винюхував. Однак душа в нього була не на місці. І вдень і вночі надстаранного агента мучили сумніви. Усі без винятку жителі Свавільська занесені до картотеки, за кожним потрібне пильне око, кожного слід перевіряти. А коли хтось із підозрюваних випав з-під уважного поліцейського ока, візьме вчинить злочин і залишиться непокараним? І саме тому, що він, Ікс-3, занедбав свої обов'язки!
Ця настирлива думка цвяшком сиділа в мозку.
Та одного чудового ранку, коли агент голився, йому сяйнув здогад.
— Нарешті! Я ж бо відчував, що не встежив за кимось! За ким же?
— Ну, звичайно ж, за ним! — гордо показав він на власне відображення в дзеркалі. Хіба це не житель Свавільська? А тим часом ні сам Ікс-3, ні хтось інший ніколи по-справжньому не і цікавились таким собі Гаетано Лойяконо.
Високодосвідчений агент, яким був Ікс-3, з'ясував без найменших зусиль, що підозрюваний у минулому вчинив не один тяжкий злочин. Ікс-3 чудово пам'ятав, як у дитинстві Гаетано Лойяконо був нечистий на руку і щонайменше разів шість крав цукерки з буфета в їдальні. Бувало й гірше — одного разу він і поцупив у свого шкільного товариша три картинки та дві кульки.
Ікс-3 тріумфував! Адже вищезгаданий Гаетано Лойяконо вже з дитинства мав цілком певний нахил до злодійства.
Від цієї хвилини агент Ікс-3 почав стежити за собою. Записував на магнітофон усі свої телефонні розмови, піддавав цензурі кожного одержаного листа, занотовував, з ким бачився й розмовляв протягом дня. Він буквально йшов по слідах вищезгаданого (на щастя агента, ця робота не відвертала його від зичних обов'язків — адже вони обидва завжди були разом).
— Цікаво, куди він збирається сьогодні? — запитував себе агент Ікс-3. — Закладаюся — в кіно, до кінотеатру «Рояль».
І Гаетано Лойяконо справді йшов до «Роялю». Увечері агент занотовував до службового записника: «Сьогодні вищезгаданий Гаетано Лойяконо вийшов з дому о 8. 05, привітався з воротаркою і попрямував до кінотеатру «Рояль». У перерві між першою та другою серіями їв морозиво. Додому повернувся пішки. По дорозі зустрів поліцая, якого я теж знаю, і кілька хвилин розмовляв з ним. До речі, слід негайно перевірити особу поліцая: а може, він веде подвійну гру й перебуває у змові з вищезгаданим?»
Щоб знати якомога більше про Гаетано Лойяконо, агент Ікс-3 знайшов у центральному поліцейському архіві досьє вищезгаданого і зробив сенсаційне відкриття: на відміну від інших карток, на цій не було вгорі позначки «ПІД ПІДОЗРОЮ».
— Диявол, а не людина, — пробурмотів собі під ніс Ікс-3. — Зумів навіть цього уникнути. Та мене не обдуриш: саме тому він і підозрілий!
Агент ознайомився з відбитками пальців вищезгаданого, з особливими прикметами («невеличка плоскостопість») і стислою характеристикою («вкрай неосвічений, слабкі розумові здібності»).
— Нема сумніву, я натрапив на правильний слід, — мовив до себе агент Ікс-3. — Як нам пояснювали в поліцейському училищі, неосвіченість тільки сприяє злочинам.
Тим часом особа Гаетано Лойяконо вимальовувалася дедалі в підозріливішому світлі. Вечорами, замкнувши двері на всі засуви, Ікс-3 вивчав помітки в записнику і прослуховував магнітофонні записи власних телефонних розмов. Одначе вищезгаданий поводився бездоганно: жодного хибного кроку, жодного сумнівного вчинку.
— Бач, хитрюга, — казав собі агент Ікс-3, — та старого горобця на полові не зловиш. Тільки справжній злочинець може прикидатися таким чесним. Ясна річ: ти не був би таким надміру обережним, якби не замишляв щось лихе. Хто крав цукерки? Отож! Перший необережний крок — і ти в мене миттю опинишся за ґратами...
Прочитавши останнє поліцейське повідомлення, Ікс-3 аж здригнувся: в ньому спрацювало шосте чуття — внутрішній сигнал тривоги для кожного поліцая Свавільська.
Повідомлення, як і кожне, що починалося словами: «Цілком таємно», було вкрай стисле:
«Зухвале пограбування ювелірного магазину "Перлина". Сьогодні вночі, між 23. 30 і 01. 30, невідомий злочинець викрав коштовності на суму шість мільйонів. Відбитків пальців та інших слідів злочинця не виявлено».
Гарячково гортаючи свій записник, Ікс-3 раптом переможно зойкнув: шосте чуття не зрадило його. Під датою 3 березня записано:
«Сьогодні вищезгаданий Гаетано Лойяконо спинився перед вітриною ювелірного магазину "Перлина" і, розглядаючи виставлені коштовності, подумав: "Яка розкіш! Ось мені б такі! " Потім удавано байдуже пішов далі, насвистуючи».
Третього березня, всього лиш місяць тому, вищезгаданий був на місці злочину! А навіщо? Хай дідько мене забере, коли він не виношував план грабунку. Адже навіть зізнався подумки в своїх злочинних намірах: «Ось мені б такі!»
— Ні, невикритим йому недовго бути, цьому злодюзі! —вирішив Ікс-3. — Але не слід і поспішати: щоб нарешті запроторити його до в'язниці, потрібні докази. Передусім перевіримо, що робив Гаетано Лойяконо в ті години, коли сталася крадіжка.
Він перегорнув блокнот.
«Сьогодні ввечері вищезгаданий повернувся додому о 22. 20, випив склянку теплого молока і о 22. 30 ліг спати. Прокинувся о сьомій ранку...»
Агент Ікс-3 розгубився: якщо вищезгаданий спав, то обчистити ювелірний магазин не міг! Отже, всі підозри ішли прахом. Невже шосте чуття зрадило його?
— Ну й дурний же я! — схаменувся за хвилину агент. — Це ж його алібі! Та чи доведе він, що вночі справді не виходив з дому?
На жаль, цієї нещасливої ночі Ікс-3 залишив свого підопічного без догляду, бо сам проспав з 22. 30 до 07. 00.
— Не будемо квапитися, — заспокоював себе Ікс-3. — Це дуже спритний злочинець. Цікаво, чи має він свідків, які не тільки підтвердять його версію, але й заслуговують довір'я?
Ікс-3 знову звернувся до свого вірного записника, напружив пам'ять. Коли о 22. 20 Гаетано Лойяконо повернувся додому, воротарки вже не було. Як відомо, вищезгаданий жив сам. Отже, ніхто не може засвідчити, що, скориставшись непростимим недбальством агента Ікс-3, він не міг нишком вийти з будинку
1 вчинити крадіжку.
Таким чином, алібі не витримує критики. Підозра, як і раніше, падає на нього, більше того — вона зросла. Лишалося розставити тенета й загнати туди злочинця.
Ікс-3 напружив увагу, стежачи за кожним кроком, кожним словом, кожним порухом думки Гаетано Лойяконо. І дуже швидко виявив, що вищезгаданий надто часто повертається думкою до недавнього нічного пограбування «Перлини» та підозріло здригається при слові «магазин», немов злодій, спійманий на гарячому. Отже, сумління в нього нечисте!
Так, але де вкрадене? Агент Ікс-3 ретельно обшукав квартиру Гаетано Лойяконо, проте нічого не знайшов. Цікаво, де ж він сховав коштовності? Ні, що не кажи, а дурнем його не назвеш.
І все-таки той зробив промашку: з уваги Ікса-3 не випало, як одного разу вищезгаданий здаля позирав на знаменитий ювелірний магазин.
— Ось воно що! — зрадів доблесний агент. — Як учили нас у поліцейському училищі, злочинець завжди повертається на місце злочину. Тепер усе ясно! Лишаються дрібна формальність — допит. Сьогодні вночі цей тип у мене заспіває!
І ось вищезгаданий перед ним — у центрі дзеркала. Спіймався, давній знайомий! Ну й пика — тупішої не знайдеш. Хвалитися, звичайно, не личить, але злочинця від чесної людини Ікс-3 С безпомилково відрізняв за виразом обличчя. Та годі, час починати допит.
— Гаетано Лойяконо, — попередив він допитуваного, — агент Ікс-3 все знає, тому раджу признатися. Що ти робив тої ночі, коли пограбували ювелірний магазин «Перлина»?
— Я? Спав, — миттю відповів вищезгаданий. Яке невинне личко! Явно прикидається дурником.
— Бідолашний, спав... Брехун! У тебе є свідки, які це підтвердять? Знаю, що нема...
— Присягаюсь вам, я кажу правду. Я ліг о двадцять другій тридцять і прокинувся...
— О сьомій! — глумливо закінчив за нього Ікс-3. — О сьомій ти справді був у ліжку, і саме з цього часу я знову почав стежити за тобою. Але чим ти доведеш, що між двадцять другою тридцять і сьомою не виходив з метою обчистити ювелірний магазин?
— Нащо ж вам докази, коли ви з мене очей не зводите?..
Ось тобі й маєш!
— Звідки ти знаєш? — обурився Ікс-3. — Ще не народився той, хто помітив би, як я за ним наглядаю, стежу, підслуховую його. Коли тобі відомо, що я з тебе очей не зводив, виходить, ти сам за мною стежив. Сподівався розвіяти підозри?.. Чи, може, збирався мене вбити, коли я доскіпаюсь до істини?
Тип у дзеркалі збентежився. Тим краще! Головне — не дати йому отямитись.
— Зізнавайся! — закричав Ікс-3. — Ти завжди мріяв про коштовності з «Перлини». Може, заперечиш, що третього березня стовбичив перед вітриною з коштовностями й думав: «Ось мені б такі!»?
Гаетано Лойяконо зблід.
— Ну, подумав... — пробелькотів він, але тут-таки опанував себе. — Мало хто думав про це... Кожен, хто зупиняється перед вітриною, я певен...
— Твоя правда, інакше в Свавільську не було б ста відсотків підозрюваних. Але ж проти тебе не тільки ця законна підозра, а досить серйозні другорядні докази. Перший: ти крав ще дитиною. Пам'ятаєш, цукерки з буфета? А три картинки та дві кульки, вкрадені в другому класі? Другий доказ: відсутність алібі. Третій: після крадіжки ти весь час думаєш про цей ювелірний магазин. Четвертий: ти стежив за мною... Ну що, тепер зізнаєшся?
— В чому? Присягаюсь, я не винний. Тієї ночі я спав!
Цей облудник явно затявся. Що ж, тим гірше для нього! Як учили в поліцейському училищі, зізнання не примушує себе чекати на допиті третього ступеня.
Ікс-3 спрямував яскраве світло лампи у ненависну пику, що дивилася з дзеркала.. Це була типова фізіономія закоренілого злочинця — тупа, з мертвотно-блідими щоками.
— Питаю востаннє: зізнаєшся? Ні? Тоді нарікай сам на себе. —Лясь! .. Ікс-3 підкріпив останні слова дзвінким ляпасом.
— Ой, боляче! —Щока в дзеркалі почервоніла, як помідор.
— Кажи, де сховав украдене! — І знову — лясь!.. Тепер почервоніла друга щока. — Зізнавайся!
— Не бийте мене, я нічого не знаю, присягаюсь, я невинний!
Агент Ікс-3 оскаженів. То йому ще мало? Ну що ж — на тобі!..
І на вищезгаданого градом сипнули зуботичини та запотиличники (а він добре знав, як дошкулити найболючіше). Обличчя в дзеркалі вже побуряковіло й роздулося.
— Кажи! — Ікс-3 лупцював так, що годі було терпіти. — Зізнавайся!
Нарешті допитуваний почав благати:
— Досить, я вже не можу, я все розповім! ..
Він більше не відмагався: крадіжка в ювелірному — його робота.
Охоплений радістю переможця, Ікс-3 стрімголов кинувся до поліцейського комісаріату.
— Синьйоре Комісар, — закричав він, — я з'ясував: ювелірний магазин обібрав Гаетано Лойяконо!
Чому ж Комісар, замість поздоровити заповзятого агента, так підозріло дивиться на нього? Либонь, недочув, а то не відказав би:
— Ювелірний магазин обікрав ти? Ніколи б не подумав.
Що це? Чи він несповна розуму?
— Та не я ж, синьйоре Комісар. Я ж бо у вас працюю, я агент Ікс-3. Кажу вам ще раз: я викрив злодія — вищезгаданого Гаетано Лойяконо. На допиті третього ступеня він зізнався. Ось протокол з його підписом. Бачите, жодного сумніву.
Та Комісар все одно не сказав агентові: «Молодець» — навпаки, викликав двох поліцаїв, і ті, замість арештовувати вищезгаданого, взяли самого агента.
Отямився Ікс-3 в камері. Він постукав у двері, але у відповідь почув глумливі смішки. В його натренованому на підозрах мозку блискавкою майнув здогад, що ці двоє поліцаїв — спільники грабіжника. Так, так, тут не могло бути ніяких сумнівів: І рятуючи вищезгаданого, вони підступно заарештували того, хто його викрив…
На щастя, в Ікса-3 виявились папір і ручка, і він поквапився поділитися своїми припущеннями з Комісаром.
«Через непростиму легковажність, — написав, зокрема, він, — я ніколи не підозрював цих двох поліцаїв, але тепер мені все розуміло. Синьйоре Комісар, накажіть звільнити мене і негайно заарештувати Гаетано Лойяконо разом з обома його спільниками, які тримають мене у в'язниці. З повагою, агент Ікс-3».
Хоч як дивно, Комісар на цей лист навіть не відповів. Справа ускладнювалась, робилася дедалі підозрілішою. Пояснення могло бути тільки одне: змова значно ширша, ніж думалося раніше.
Ікс-3 знову взявся за перо. Цього разу він написав Квесторові, найвищому представникові влади в Свавільську:
«Ваше превосходительство, в "Підручнику зразкового поліцая" зазначено, що наш священний обов'язок — підозрювати всіх. Тому я не без підстав підозрюю, що злочинцям пощастило пролізти до поліції, причому не лише рядовими агентами. Мої підозри ґрунтуються на фактах. Після того, як я встановив, що такий собі Гаетано Лойяконо вчинив крадіжку в ювелірному магазині "Перлина", його спільники (а ними виявились — аж неймовірно! —двоє поліцейських агентів!) запроторили мене за ґрати, щоб врятувати таким чином вищезгаданого від арешту. Підозривши змову, я звернувся до синьйора Комісара, хоч, мушу визнати, вже тоді в глибині душі відчував непевну, але виправдану підозру щодо нього. І не помилився: тепер маю докази, що сам синьйор Комісар уплутаний у цю брудну справу. Він і не лише й далі тримає мене у в'язниці, а й не арештовує вищезгаданого Гаетано Лойяконо та обох його спільників-«агентів». Ваше превосходительство, накажіть розібратися й дайте мені відповідь. А то я подумаю, що в Свавільську всі, буквально всі — непевні особи. Звичайно, особисто Вас я не дозволю собі запідозрити ніколи. Відданий Вам агент Ікс-3».
Але й цього разу відповіді не було. Ікс-3 здригнувся від найжахливішої підозри, яку ніколи не наважувався висловити жоден агент у Свавільську: невже навіть сам Квестор? ..