– Я зателефоную йому сьогодні ввечері.
– Не впевнена, що він зможе відповісти. В нього тепер останні лекції з фортепіано. Він буде змученим.
Серце застукало так міцно, що відлунювало в горлі, у скронях.
– Ти заслуговуєш на…
– Прошу? – проспівала його колишня. – Продовжуй, любімец… Розповіси, на що ти здатний…
Корсо прикусив язика: знав, що вона записує розмову. Такі записи складали «незаконну частину доказової бази», але різкі вислови, образи ніколи не слугуватимуть вам на користь.
– Куди ви їдете? – спитав він лише, хоч як йому кортіло сказати щось прикре.
– В нашому договорі немає ані слова про те, що я зобов’язана повідомляти тебе про наші подорожі.
Французькою вона говорила старомодно, манірно.
– Рушаєте до Болгарії? Для виїзду з країни тобі потрібен мій дозвіл, ти…
– Великий коп перекриє кордон? – Вона знову розсміялася.
Корсо так міцно прикусив собі нижню губу, що відчув смак крові. Протерся рукавом і звелів:
– Зателефонуй, щойно приїдете.
І натиснув на відбій, не чекаючи на відповідь, а потім рвучко зірвався з місця. Увімкнув сирену – як завжди, коли гарячкував, – так і домчав до будинку № 36, жодного разу не натиснувши на гальма.
Щойно він піднявся на третій поверх, як його зупинила Барбі:
– Поговоримо? В мене щось для тебе є.
Корсо, не промовивши ані слова, рушив за нею. Вона працювала разом з Людовіком у тісній кімнатці – зараз тулузець ходив десь у справах, тож майже всюди, до самої підлоги, були розкладені роздруківки. З виписками телефонних розмов та банківських рахунків вона працювала, як за старих часів: купа друкованих аркушів і маркер.
– Передивилася банківські виписки Ніни за останні чотири роки.
– Невже можливо відкопати такі давні документи?
– Знаю кілька способів.
– Отже?
– Порівняла всі перерахування грошей та отримані чеки з кількістю відпрацьованих годин – можливо, в неї була робота не лише на сцені, в кіно або відеозаписах.
Барбі схопила одну з розшифровок – вона друкувала з обох сторін аркуша, аби скоротити на 50 % площу, яку займали цифри (дівчина з повагою ставилася до екології). Тож створювалися нечитабельні вервечки колонок, які лише вона була здатна розтовкмачити.
– Я знайшла принаймні два заклади з інших галузей. У лютому 2012 року Ніна отримала 2200 євро від товариства «Едоґа». У травні 2013-го – 3000 євро від іншої фірми – «Компа». Обидві були закриті за кілька місяців після того, як її взяли на роботу.
– Чим вони займалися?
– Послуги з кодування й цифрового шифрування.
– Ніна зналася на таких речах?
– Аж ніяк. Перед тим, як улаштуватися стриптизеркою, одержала свідоцтво про вищу підготовку технічного керівника за фахом менеджера.
– Що вона для них робила?
– Не маю жодної гадки. Лише підозрюю, що їй платили, хоча немає розрахункових відомостей, договорів чи бодай імені. Утім, я відкопала дещо цікаве.
Корсо взяв крісло і всівся. Він намірився простежити, яким шляхом просувалася Барбі.
– Через пошукові сайти я виявила, що «Едоґа» і «Компа» розмістили однакові тексти про свою діяльність. Один в один, з тими самими граматичними й орфографічними помилками.
– За ними стояли ті самі люди?
– Без сумніву. Ось що привернуло мою увагу: в них повідомлялося, що компанії мають право виготовляти закодовані програми, наприклад, фільми…
– Тобто знову відеопродукція…
– Я собі подумала: якщо б хлопці надумали прокрутити ще одне дільце, вони б знову розмістили ту саму недолугу рекламу. Тож вирішила шукати в зворотному порядку й знову скористалася їхніми об’явами, включно з усіма помилками. У базах даних 2015 року вдалося знайти ТзОВ «ОПА».
– У них є свій сайт?
– Дзуськи, в інтернеті про них – жодної згадки, крім тої недоладної реклами. Я звернулася до знайомих програмістів, дещо відкопала. Насправді вони не надають послуг. І кодують лише свої фільми.
– Які саме?
– Порнографію. Я б навіть додала сюди чарівне слово «ґонзо».
Течія розвинулася в 90-ті роки, а згодом заполонила ринок на правах господаря. Назва походить від «ґонзо-журналістики» 70-х років, коли журналіст повністю занурювався в сюжет і ставав одним із учасників репортажу.
А в порнофільмах саме «режисер» знімав свої забави з камерою на плечі, а його пеніс ставав окрасою програми. Декорацій немає, сценарій відсутній, жодних засобів, окрім голого сексу. Дешевий, кепсько знятий, відвертий і вульгарний ґонзо, в якому одну з ролей виконувала ваша сусідка, мав неабиякий попит, тому що був вибуховою сумішшю банальності й дуже жорсткого порно.
– Отже, Ніна щонайменше двічі у житті брала учать у ґонзо?
– Не виключаю такої можливості. Але, ймовірно, це була лише верхівка айсберга.
Стриптизерка знімалася в порнофільмах – геть не сенсація століття, але Борнек таки не натрапив на цей слід.
– Твої колеги вже бачили фільми?
– Ні. Але чули про такі. Бо зашифровані вони справді дуже надійно.
– Про ці кадри більше відомо через те, що вони закодовані, а не завдяки їхньому змісту?
– Можна й так сказати.
– Навіщо зашифровувати фільми, якщо їх можна знайти в інтернеті одним натисканням на кнопку мишки?
– Отож-бо й воно, що можна, але не такі. Для перегляду належить підписатися на анонімному сайті. У світі, де дозволено геть усе, заборона лишень підігріває бажання.
– Але щойно фільм розкодовують, він потрапляє в загальний доступ, чи не так?
– Ні. Програма не дозволить щось скопіювати або переслати. Тож навіть той, хто оплатив послугу, втрачає фільм.
Справді, скидалося на те, що надмірна обережність мала на меті розпалити глядача.
– Що відомо про самі стрічки?
– Здається, вони дуже, дуже своєрідні.
– Незаконні?
Барбі невизначено махнула рукою. Поняття законності в галузі порнографії можна тлумачити дуже широко – актори завжди підписують згоду на зйомки, що переважно унеможливлює в подальшому будь-яке притягнення до відповідальності.
Поліціянтка розгорнула теку: їй уже вдалося надрукувати цілі сторінки з хештеґами з їхнього сайту. Коп читав у зворотному порядку, але ключові слова промовляли самі за себе: «ампутована», «dwarf», «glory hole» (термін, що означає цікавеньку гру: в стіні – переважно туалета – видовбують отвір, куди будь-який чоловік може пропхати статевий орган; по той бік до нього притискається жінка).
– За словами моїх хлопців, – продовжила Барбі, – керує клубами такий собі гуру на ім’я Ахтар Нур, що спочатку, ще в 90-х роках, прославився завдяки змазці для жорстких ґеїв, яку вдало запустив у продаж.
– А тоді він подався у продюсери?
– Мабуть, так. Але спочатку закинув у мережу фільми за участю «goo girls».
Ще одна назва для знавців: «липкі дівчата». Вони так завзято вправлялися в акробатиці, що часом незрозуміло, з якого боку на них дивитися.
– Згодом він вигадав новий жанр. І сам назвав його «біо ґонзо», або «органічне порно». Але потім почав надмірно шифруватися, і треба було вступити в клуб, щоб мати змогу дивитися його фільми. На мою думку, літери «ОП» в назві компанії означають органічне порно. Буква «А», ймовірно, відповідає імені Ахтар.
– Чолов’яга стоїть на обліку?
– Ні. Сам він – пакистанець чи бенгалець, точно невідомо. Деколи додає до імені «Сафраз» або «Бухарі». Який у нього статус у Франції – теж не зовсім зрозуміло. Усі фірми він створював на підставних осіб. Нині орудує спілкою, в якій дозволені будь-які вподобання. Сам він сповідує дивакувату суміш ґонзо з тантризмом, що, як завжди в нього, закінчується жорстким порно.
А Ніна не просто знялася в кількох сороміцьких кінострічках, але в такий спосіб виявила, мабуть, певну схильність до свавілля. З «натуризму-стриптизму» так легко перейти до «ґонзо-тантризму».
– Барбі, ти найкраща, – підсумував він, підводячись. – Де шукатимемо пташку?
– Його штаб – на вулиці Параді. Я надішлю тобі точну адресу.
– Я зроблю з нього кебаб.
13
Шукаючи місце для машини, Корсо пообіцяв собі, що в розмові з порнодилером не вдаватиме з себе пуританина або борця за справедливість. Коп ще не знав, що саме означає «органічне порно», але надивився в житті на всяке-різне. За кілька років роботи в БПТЛ (раніше її називали «Бригадою моралі») крізь вогонь та воду пройшов: улаштовував облави на зйомках, де половина акторів були тваринами, конфісковував DVD – потім його колеги передивлялися їх і не вірили своїм очам: двоє чоловіків потискали один одному руки всередині вагіни, порнозірка Х ставила рекорд в царині групового сексу (за день вона примудрилася близько тисячі разів вступити в статевий контакт), ще одна чемпіонка хоробро витримувала «потрійне проникнення», але увага: лише через анальний отвір…
Він більше про це не згадував, викреслив із життя Емілію, яка теж, у свій спосіб, множила рекорди. А він потребував лише спокою, умиротворення, розсудливості…
Офіси «ОПА» розташовувалися в одній із занедбаних кам’яниць із внутрішнім подвір’ям; у таких будівлях колись містилися склозаводи або керамічні мануфактури. Звичайно, він не надибав знизу жодної таблички або згадки про шифрувальну фірму, але отримав від Барбі їхнє точне місцеперебування: другий поверх ліворуч.
Корсо нишком пробрався в тінь сходової клітки, де височів громіздкий вантажний підйомник з бічною решіткою, і, не вмикаючи світла, піднявся нагору. На другому поверсі коротко натиснув на дзвінок, адже зараз він тут лише в гостях. Минула хвилина – не чути ані звуку. Він знову подзвонив. Дві хвилини. Ймовірно, нікого немає. Вже 15-та година. Мабуть, Ахтар кудись вийшов у справах. Але внутрішній голос змусив його ще трохи зачекати.
Нарешті на порозі з’явився низенький темношкірий дядько з гладким волоссям. Стояв босоніж, у довгій білій сорочці й піжамних штанях, і здавався привидом на темному тлі кімнати. Тут явно не звикли відчиняти віконниці.
– Пан Ахтар Нур?
Чоловічок захитав головою, як заведено в індійців. Корсо показав йому поліційний значок.
– Можна до вас?
Ахтар відступив, аби той зміг пройти. Корсо розгледів господаря зблизька – зморщена шкіра, напомаджене волосся стояло сторчма: ґуру щойно прокинувся після сієсти.
У темряві вимальовувалася велика кімната, оздоблена на східний лад: килим на долівці, шпалери на стінах, меблі без ніжок – мабуть, тут завжди сиділи просто на підлозі. У повітрі линули пахощі карі та спецій.
– Чай? – несподівано спитав Ахтар пронизливим голосом.
Він манірно пригладив волосся. Корсо лише заперечно махнув головою. А тоді зробив кілька кроків усередину кімнати й виявив у глибині декілька комп’ютерів, що стояли на столі. Вони були єдиним джерелом світла в приміщенні, але самі монітори беззвучно показували розмиту картинку. Корсо змінив думку: Ахтара він застукав за роботою, а не після сієсти.
Перед тим, як відчинити двері, індієць закодував кожний екран.
– Я вам заважаю?
– Мав терміново закінчити монтаж, – засміявся індус, склавши руки човником на знак вибачення. – Вам не важко роззутися?
Корсо вдав, що не почув. Він уже був роздратований. Не зводив очей із закодованих екранів, що білясто відблискували в темряві.
– Ви насправді не хотіли би масали-чаю? Або сандешів? Це такі бенгальські солодощі, їх…
– Годі балакати, Ахтаре, – перервав Корсо і став обличчям до індуса.
Він більше не хотів з ним панькатися. На гуру тантризму чекало важке пробудження.
14
– Покажи-но мені, чим ти тут займався…
– Не можу, це таємниця.
У сутінках золотаво-коричневе лице Ахтара нагадувало блискучий панцир великого жука-скарабея.
– Для поліції не повинно бути таємниць, хіба ти цього не знав? – промовив Корсо і штовхнув індуса в крісло на коліщатах, що стояло перед консоллю для відеомонтажу.
– Все закодовано, я…
– Мені потрібні зображення, Ахтаре, – проказав коп, поклавши йому руки на плечі. – Чого ти боїшся? Я й не таке бачив. Хіба що твій бізнес незаконний.
– Зовсім ні! Моя фірма…
– Коди.
Корсо став позаду продюсера, витягнув з кобури Sig Sauer і дослав кулю до патронника, а тоді приклав зброю до вуха Ахтара.
– Почнемо з першого екрана з лівого боку. Тільки-но поворушишся, аби стерти що-небудь, я скроню тобі прострелю.
Індус мимоволі втягнув голову в плечі й заходився натискати на клавіші. Пальці в нього тремтіли. Сніжок на моніторі обернувся на дуже чітке зображення – навіть пікселізація виявилася бездоганною. Марно шукати якісь обличчя. Корсо побачив два прутня в одній піхві, а чийсь кулак порпався в анусі. Здавалося, що тонка смужка шкіри між двома отворами ось-ось лусне.
– Ми знімаємо зблизька, – промимрив Ахтар. – Клієнти стають дедалі вибагливішими, і ми зі шкіри пнемося, аби вигадати щось нове…
«Вигадки» Ахтара пахли дивно. Все було схоже радше на хірургічну операцію. Органи старанно виголені. Ані волосинки.
Кут зйомки змінився, і Корсо зауважив, що всі актори також коротко підстрижені. Немов танцюристи буто в стилі хард.
Усе мало грубий, різкий вигляд, але не було нічого, що порушувало б закон.
– Другий екран.
– Не розумію, що…
– Ну ж бо, Ахтаре. У мене зараз терпець урветься.
Вигулькнула нова картинка. Throat gagger. Сексуальний кляп. Обома руками чоловік роззявляє рота жінці, що стоїть перед ним навколішки, і плює всередину. А тоді грубо встромлює прутня в глотку і жорстко її шкварить. Дивитися неможливо. Пеніс треться об стінки горла із глухим звуком. Жінка хрипить і гикає. Сльози, слина, блювотиння…
– Вони прикидаються, – наважився сказати Ахтар. Він дедалі жвавіше човгався на кріслі.
– Твої акторки грають навдивовижу переконливо.
Жінка намагалася кричати, але прутень буквально душив її.
Жорстоко, але й досі нічого протиправного.
– На ринку свої закони, – відбивався індус. – Ми лише задовольняємо попит…
– Третій монітор, Ахтаре.
Продюсер похапцем щось наклацав на клавіатурі. Корсо бачив піт, що стікав його потилицею. А може, від тепла голови лише розтанув брильянтин…
Пальці, втиснуті в кастет, навідліг вдаряють в обличчя жінку, яку прив’язали до андріївського хреста. Сталеві кільця шматують плоть, розпанахують м’язи, ламають кістки. Жінка знепритомніла і вже не відчуває ударів, що перетворюють її лице на місиво.
– Отакої, Ахтаре, – вимовив Корсо, в нього навіть у горлі пересохло. – Ось тепер належить тебе заарештувати за всіма правилами.
Індус зіскочив з крісла й миттєво став обличчям до копа.
– Та хто ви такий? Що вам треба? – Він більше не воркотів, і в нього зовсім зник акцент, як за помахом чарівної палички. – Я знаю свої права. Стаття 1 закону від 21 червня 2004 року: «Спілкування електронним шляхом є вільним, що надає інтернету ті самі гарантії, що й друкованим виданням та аудіовізуальним засобам, щодо свободи слова. Обмеження цієї свободи може відбуватися лише за умови порушень, які стосуються поваги до людської гідності, дотримання суспільного порядку та захисту дітей і підлітків».
Корсо усміхнувся й поклав пістолет назад у кобуру.
– Гаразд, Ахтаре, ти добре вивчив урок. Отож, «повага до людської гідності» не передбачає використання кастета для ударів по обличчю. В такому разі вирок унаслідок вчинення катувань і варварських дій – саме те для тебе.
Ахтар випнув груди під довгою сорочкою. Обличчя виблискувало, як велика чорна оливка.
– Ні, – проказав він, та губи в нього тремтіли. – Всі мої акторки підписали договір, який підтверджує, що вони погодилися з умовами зйомок.
– Те, що ти називаєш «умовами зйомок», насправді становить злочин перед законом.
– Ні. Жінки висловили згоду, і йдеться виключно про їхнє особисте життя. 17 лютого Європейський суд з прав людини виніс постанову щодо справи К.А. і А.Д. проти Королівства Бельгії та закріпив право на «особисту автономію (…) включно з правом підтримувати сексуальні стосунки й розпоряджатися власним тілом, зокрема вчиняти дії, які можуть бути розцінені як такі, що завдають фізичної або моральної шкоди цій особі»…
Ахтар не вгадав: з такою жінкою, як у Корсо, доводиться знайомитися зблизька із законами, що стосуються садомазохізму.
– Обвинувачувані забули сказати, що варварські дії були зняті на відео, а згодом продані в інтернеті.
Індус явно тішився з того, що мав нагоду посперечатися зі справжнім фахівцем.
– Отож, ви, напевно, знаєте, що Суд визнав: якщо потерпілий попередньо надав згоду й діяв відповідно під час сексуальних стосунків, це слугує виправданням та знімає обвинувачення. Після цього можна продавати фільм цілком законно.
Він наблизився до екрана, на якому досі тривала бійня, та поклав руку на комп’ютер, як скульптор – на один із своїх творів.
– Садомазохізм є складовою сексуальної свободи, що її визнає держава стосовно громадян у демократичному суспільстві. Ця ухвала докорінно змінила судову практику після справи Ласкі, Джаґґарда й Брауна в 1997 році, і тепер питання вважається закритим.