Корсо примусив себе поглянути на обличчя в квадратиках пікселів, що тепер нагадувало якийсь шмат тухлятини, підвішеної на гак м’ясника. Він шмагонув індуса стволом пістолета по писку й притиснув до стіни.
– Слухай-но сюди, хвойдо. Я сюди приперся не заради курсу лекцій з права, а твої дурниці про садо-мазо і Європу й поготів не слухатиму. У лютому 2012-го і травні 2013-го в кількох фільмах ти зняв Софі Серейс, цебто Ніну Віс. Що саме вона для тебе робила?
– Софі Серейс? Ніна Віс? Насправді, не розумію, я…
Корсо вцідив його руків’ям пістолета й розбив носа.
Горопаха повалився на підлогу, а тоді поліціянт додав:
– Її вбили десять днів тому. В новинах цілий тиждень лишень про це й розповідали. Портрет можна побачити будь-де в мережі. Ти завжди чудово поінформований і мав упізнати її!
– Н-Ніна належала до нашого клубу… Вона… вона постійно працювала в нас…
– У її рахунках знайшли тільки дві платіжки. Решта часу ти платив їй начорно?
В Ахтара був поламаний ніс, губи набрякнули, але він таки вичавив із себе посмішку.
– Ви нічого не зрозуміли… Ніна завжди виконувала ролі зі своєї волі. Задля втіхи! Моя філософія привернула до себе серця та голови. Ми не фільми робимо, ми причащаємо… Ми…
Корсо ушкварив індуса в щелепу: мовляв, добре його зрозумів.
– В яких фільмах грала Ніна?
– Ви щойно бачили.
– Брешеш! Ніна була стриптизеркою. І ніколи б не дозволила себе поранити або спотворити у ваших іграх для навіжених.
– Вона працювала всередині групи, – миролюбно відказав індус. – Члени клубу мають право обирати знаряддя й засоби для служителів культу, які…
Корсо намірився вліпити Ахтарові ще одного ляпаса, але його рука так і зависла в повітрі. Емілія, гола, у ванній кімнаті, тобто вона тоді… Його мозок відмовився домислювати далі й зосередився на поточних подіях.
– Де фільми?
– Мені треба пошукати. На все є посилання, але… я багато чого знімаю.
– Ким були її партнери?
– Відповідь буде така сама, – обізвався індус, витираючи кров та шмарклі, що текли з носа. – З пам’яті я не можу…
Корсо підняв його та знову штовхнув у крісло. Схопив його мобільний і набрав номер Сток. Лише за кілька годин йому вдалося пробити величезний пролам – аж сам здивувався. У Борнека – чудова команда, але в нього немає маленького генія в подертих колготках.
– Я натрапив на слід Ніни Віс в одній цікавій мережі, – пояснював він Сток та одночасно стежив очима за індусом, який, немов хлопчисько, шморгав носом. – Барбі тобі пояснить. Облиш усе та женіть сюди. Техніків із собою також прихопіть…
Ахтар силувався звестися на ноги.
– Ви не маєте права. Для обшуку у вас повинна бути…
Корсо схопив індуса за чуприну – волосся виявилося огидно масним на дотик – і засадив у фотель, притискаючи руків’я пістолета йому до горла.
– Зберіть усі жорсткі диски, файли, – говорив він далі в телефон, – бухгалтерію – словом, геть усе. Візьміть паяца, що керує тут конторою, із собою, витрясіть із нього коди й посилання. Знайдіть фільми, в яких грала Ніна. Відстежте її партнерів, техніків, що були присутні під час зйомок, а головне – складіть список збоченців, які замовляли відео. Адресу надішлю SMS-кою. Терміново відправте сюди новобранців – хай стережуть підозрюваного, і швидше рухайтеся!
Він натиснув на відбій і причепив продюсера кайданками до радіатора, якомога далі від монтажної консолі. Відчинив вікно, аби випустити надокучливий запах карі, та налив чаю, а філіжанку поставив на срібний піднос, що стояв на підлозі. Повернувся до вікна й випив маленькими ковтками, намагаючись заспокоїтися.
Насамкінець підійшов до Ахтара, який стогнав у куточку. Скарабей обернувся на слимака. Корсо взяв у руки потертий шкіряний пуф і всівся біля нього з філіжанкою.
– Дай-но мені свою мобілку.
Вільною рукою індус видобув з кишені телефон і протягнув його копу.
– Доки не прибула моя команда, – провадив Корсо, забираючи собі апарат, – ти мусиш підкинути мені якусь дрібничку, ім’я, деталь, що миттєво підштовхне мене в потрібному напрямку.
Ахтар хлюпав розквашеним носом і випльовував із себе криваве мокротиння.
– Не знаю, що ви маєте на думці… Я…
Навіть не підводячись, поліціянт копнув його в ребра.
– Ім’я, почваро. Пригадай партнера, хлопця, з яким Ніна поділяла свої довбані захоплення, техніка, з яким вона трахалась, абощо. Назви щось, хай тобі грець, або клянусь: моїм колегам доведеться відскрібати тебе від підлоги.
Той знову відхаркнув на килими, а тоді вимовив, хоч як важко йому було дихати:
– Знайдіть Майка… Порнозірку… Він працював укупі з нею. Гадаю… гадаю, вони якось пов’язані…
– Що означає пов’язані?
– Існували на одній хвилі. Він її привів до нас.
– Де мені його шукати?
– Я… в мене нема його даних…
Корсо знову підняв чобіт – він з легким серцем мордував негідника.
А той скоцюрбився в куточку.
– У… у Везіне. Сьогодні в них зйомка… Я скажу вам, де це…
– Його справжнє ім’я?
– Треба шукати у файлах. Принаймні всі його кличуть Фройд.
– Фройд?
– Інтелектуал.
Раптом хтось почав гатити в двері із криком: «Поліція!»
– Побачимося в 36-му, – додав Корсо й підвівся. – Надаси моїм колегам усі коди, відповіси на всі їхні питання, решту часу триматимеш пельку на замку.
– Я… хочу зателефонувати адвокатові, – просичав він крізь розхитані зуби.
Коп наостанок дав йому ще одного копняка в живіт і пішов відчиняти двері новобранцям. Ахтар розридався.
– Як на мене, надто чутливий ти для аса садо-мазо.
15
– Лікарю? – Корсо мчав уперед на захід і водночас телефонував судово-медичному експерту з ІСМЕ. – Комендант Стефан Корсо, Бригада карного розшуку. Мені передали справу вбитої стриптизерки.
– То що?
Він явно заважав. У голосі бриніло відлуння холодної кімнати. Лікар був новим, Корсо його ще не знав.
– Десять днів тому ви проводили розтин Софії Серейс. Хотів би дещо уточнити.
Ескулап зітхнув. Корсо чув, як той віддавав розпорядження помічникам, ніби режисер, що наказує: «Ріжте».
– Слухаю вас.
– Декілька разів читав вашу доповідь, проте не знайшов жодної згадки щодо вагінальних пошкоджень.
– Я вже казав і ще раз наголошую: жінка не була зґвалтована.
– Хочу поговорити про давні травми, можливо, якісь рубці.
– Тобто?
Лікар помітно зацікавився.
– У нас уже є докази, що Софі Серейс знімалася в порнострічках із садомазохістським забарвленням. Тож ви нічого не зауважили?
– Ні.
– Жодних анальних тріщин, вагінальних розривів?
– Кажу ж вам: нічого не зауважив.
– І не проводили обстежень щодо хвороб, які передаються статевим шляхом?
Ескулап не витримав:
– Тіло різали, ламали, шматували, і ви ще хочете, аби я перевіряв, чи не хворіла жертва на хламідіоз? Ви що, знущаєтеся з мене?
– Дякую, лікарю.
Щойно Корсо опинився у кварталі Оборони, він знову пригадав перестрілку в Нантері. Двох убили недавно, а нині розпочато кориду з індусом. Насилля – ніби грип, якого важко позбутися.
Нескінченний тунель Оборони тягнувся попід західним передмістям. Немов потяг Євростар, який проносився під чорними хвилями його молодості. А тоді знову задзеленчав мобільний. Сток і Людо вже прибули на місце: переїзд розпочали. Обладнання мали перевезти на склад неподалік Берсі, де зазвичай БКР зберігала речі, вилучені під час обшуків. Там комп’ютерники з ПБК (Підрозділу боротьби з кіберзлочинністю) зануряться у вивчення експонатів музею жахів Ахтара Нура.
– А привід? – запитала Сток. – У чому його звинувачуємо?
– Передивись кілька фільмів і зараз усе второпаєш. Побачимося в 36-му за дві години.
Він виїхав з тунелю й потрапив на іншу планету. Тепер поліціянт просувався широким проспектом, на якому височіли гордовиті дерева, скляні будинки й пихаті вілли.
Корсо перетнув Сену, дорога D186 привела його прямо туди, куди він мав потрапити: на проспект Еміля Тібо. Зйомки відбувалися в будинку з дерев’яним каркасом, що ховався за суцільним парканом і переливчастими каштанами.
Аби не виділятися, Корсо вирішив відрекомендувати себе як друга Ахтара. Йому захотілося відчути дух «клубу», тишком наблизитися до Майка, себто Фройда.
Капловухий культурист відчинив йому ворота. Щойно він згадав Ахтара, на нього посипалися питання. Корсо вдався до хитрощів і описав ігри з перших серій, що їх запам’ятав, коли був у індійського гуру. Але враження не справив.
Тоді він вирішив перервати розмову, що більше скидалася на каверзне опитування, і запропонував зателефонувати самому Ахтарові.
– Звати тебе як? – запитав Хі-Мен.
– Корсо.
І той натиснув на екран. Пан або пропав: Корсо залишив мобільний індуса в новачків, які, мабуть, уже передали апарат його команді… Або він валявся десь на дні опечатаного мішка, і тоді ніхто не відгукнеться на дзвінок, або ж поліціянти тримали його в руках, але все одно треба було, щоб Ахтар стояв десь поблизу. В такому разі можна примусити підозрюваного говорити через гучномовець – під дулом пістолета…
Корсо почув сигнал, що відлунював у вухо цербера. Він розглядав логотип на його светрі «Лакост» – на м’язах культуриста щелепи крокодильчика ніби розтягнулися в усмішці.
Друге припущення виявилося слушним. Ахтар озвався, надав дозвіл – і Корсо шурнув у святе святих. Алея, посипана жорствою, абстрактні скульптури посеред травників, засклені стіни із лляними фіранками.
На порозі оселі Хі-Мен скомандував:
– Знімай черевики.
Якась манія в їхньому середовищі. Корсо роззувся й посунув за провідником крізь плутанину кімнат – здавалося, що меблями їх обставляв сам Людвіґ Міс ван ден Рое.
Коп уже був присутній на зйомках порнофільмів. Загалом там дуже мило: голі актори обговорюють родинні справи, футбол чи автівки й водночас займаються самозбудженням, а хтось перевіряє їх на ВІЛ або налагоджує світло.
Але тут усе інакше. Трупа Ахтара приділяла увагу серйозним предметам, езотериці. Кімнату, де стояв французький більярд, а стіни займали полиці з книгами, перетворили на гримерну. Тут мовчки купчилися актори – чоловіки й жінки. Усі вони були оголені, коротко стрижені й нагадували пацієнтів, готових перенести складне хірургічне втручання.
– Зачекай тут, – кинув атлет і зник.
Корсо силувався не впадати у вічі. У нетрях білих тіл, спухлих прутнів, блискучих голів він скидався на якогось небажаного збоченця.
Дехто з чоловіків прикріпив собі до члена якусь химерну конструкцію, схожу на водяну помпу, – вони вправно орудували нею. Жінки широко розвели сідниці й намащували отвір кремом або ж управлялися в розтяжці, спершись на більярд. На столику він помітив звичний набір – засоби для посилення ерекції, змазки, клізми, але в кількості, що могла б слугувати цілою аптекою під час війни.
Серед присутніх не тільки він був одягненим. Широкоплечий коротунь у синьому, як ніч, флісовому спортивному костюмі та стетоскопом на шиї порався біля акторок. Мовчки й хутко, майже нашвидкуруч, він уприскував їм якусь рідину, кружляв від одної до іншої. Очевидно, вводив знеболювальне з огляду на майбутні виступи.
Нарешті до кімнати зайшов чоловік у довгій білій сорочці – таку саму носив Ахтар – і попрямував до Корсо.
– Ти від Ахтара?
– Саме так.
– Він ніколи не відправляє людей на знімальний майданчик.
– Колись треба починати.
– Бажаєш переговорити з режисером?
Він промовляв дуже тихо, поводився церемонно і в довгій сорочці був схожий на служителя культу. Утім, Корсо спостеріг у нього на шиї кишеньковий ліхтарик – світлодіодну лампочку «Maglite», – тобто перед ним стояв відповідальний за «light pussy» («освітлення піхви»); коли відбувається проникнення в статеві органи, той негайно вмикає свій прилад.
– Ні, я шукаю Майка.
– Кого?
– Фройда.
– Навіщо?
– Я також продюсер. Мене цікавить його досвід.
– Ходімо.
Корсо рушив услід за супроводжувачем, посунув ще одним коридором, переступив дроти, прикріплені скотчем до підлоги, обігнув флайт-кейси з алюмінієвими косинцями. Увійшов до просторої кімнати, де меблі були відсунуті та вкриті білими чохлами. Долівку захищала пластикова плівка – справжня операційна. Техніки вмикали прожектори, розставляли світловідбивачі. Тут, імовірно, знімали якийсь мудрований ґонзо зі штучним освітленням, професійною камерою, загартованими акторами.
Посередині кімнати розмістили ліжко, тобто матрац, на якому хлопці розкладали гумову підкладку, а тоді закріпляли зверху простирадло. В кутку дві оголені акторки – їхні потилиці аж сяяли в денному світлі – цілувалися, а водночас гримерки припудрювали їм сідниці.
– Фройд – це той хлопчина, що сидить он там.
Важко було його не помітити: затуливши очі, спершись до вікна, той сидів у позі лотоса – звичайно ж, голий. Дрібний на зріст, але міцно збудований, бульдожий писок, упалі очниці, вибриті брови. Кістки обличчя виступали під шкірою, немов металева споруда, що її нашвидку прикрили плоттю та м’язами.
Але справжня несподіванка містилася нижче, між ногами. Пеніс довжиною понад 25 сантиметрів, розмір XXL, рухався в напруженому ритмі. Правицею він безтурботно мастурбував, а лівицею змащував кремом смертельну зброю.
Щойно Корсо наблизився, істота розтулила очі й усміхнулася:
– Довгенько ти мене шукав.
16
– Я познайомився з Ніною в нашій мережі. У ті часи вона надавала поради на сайтах садо-мазо.
– Ми уважно передивилися її ком’ютер: навіть згадки немає про щось таке.
– Кажу ж: «у ті часи». Останніми роками їй це було вже непотрібне. Вона переступила на той бік екрану.
– Давно це сталося?
– Шість-сім років тому, мабуть.
Порноактор явно не прагнув сповідатися перед поліціянтом, але що вже був припертий до стіни, то доводилося підтримувати розмову.
Фройд розплутав ноги, витягнув їх і взявся масувати, а відтак підвівся без будь-яких зусиль після довгого сидіння.
– Ходімо, – кинув він, підхопив пачку «Жітан» і відчинив засклені двері, – хочу покурити.
Корсо намагався поводитися невимушено, але щоразу ніяковів, коли бачив присадкуватого й м’язистого чоловічка, голого, як римська статуя, спокусливого, як індійський барельєф.
Коли той сперся на дерев’яний балкон, продовжуючи дрочити на тлі розкішного передмістя, Корсо аж замилувався видивом, що здавалося геть сюрреалістичним.
– Не звертай уваги, – проказав актор, адже помітив, що Корсо розхвилювався. – Я скоро повернуся й не збираюся ковтати їхню гидоту. Майк працює без підстраховки! З їхніми сраними таблетками постійно стоїть, але все відбувається, як в автомата. Стає нецікаво. – Усміхнувся. – Ну, скажімо, так…
Корсо хитнув головою, ніби прекрасно розумів усі тонкощі.
– Нам повідомили, що Ніна старалася з усіма бути приязною, але насправді мала небагато друзів.
– Я був тим справжнім і єдиним, – підтвердив дог.
– Ви ніколи не спали разом?
– Лишень у фільмах, – посміхнувся Майк. – Її цікавило тільки жорстке садо-мазо. Я сам її заохотив.
– До чого саме?
– До клубу. Фільмів. «Органічного порно», як каже Ахтар.
– Де ж, власне, вона виконувала обряди?
– Не прикидайся, що ти не знав.
– Ахтар силувався щось пояснити, але я так і не второпав.
Майк розсміявся й прикурив ще одну цигарку.
– Ніна була зіркою ігор онлайн.
– Яких ігор?
– Пташечко, – порнозірка випустив з рота дим, – щось не схоже на те, що ти дуже просунувся в своєму розслідуванні…
– Поясни.
– «ОПА» пропонує закодовані ігри. Платиш, оглядаєш, робиш ставку.
– На що саме?
Чоловік зітхув: гість не тямив ні вуха, ні рила.
– Ніна була найкращою в «Загадай бажання» і «Льодянику».
– Не чув про таке.
– Вона вставляла, наприклад, тоненьку свічку до піхви й запалювала ґніт. Ставки в режимі реального часу зростали, доки танув віск. Що ближче вогонь підсувався до тіла, то більше накидали грошей… Ніна була неперевершеною в цій грі. І сама гасила ґніт… всередині піхви.
– А «Льодяник»?
– Ахтар виготовляв капсули вареного цукру, куди додавав подрібненого скла. Учасник – тобто учасниця – запихає їх собі у вагіну. Під дією тепла скалки вивільняються. Гра полягає в тому, щоб примудритися виштовхнути їх, скорочуючи м’язи промежини. Цебенить кров, пекельно болить, дійсно огидне видовище. А гравці від того у захваті.
Поліціянт подумав про медексперта: як сталося, що він не зауважив нічого підозрілого?