Я так не вмію, позаздрив Михайло.
Навчишся, кинув Бояк, пробігаючи мимо. І не хочеш, а навчишся. Шуруйте, братці, тільки не перевантажуйте!
Зійшло над горами сонце. Дихнув теплий вітер. Стало душно. Машини здіймали над котловиною куряву, стало важко дихати. Полонені пороздягалися, тіла блищали від поту. Михайло мінявся з Гаррівони вантажили машину, не доручаючи тачку Свамі: дуже тендітними здавалися руки й обличчя індуса поряд з таким грубим знаряддям. Звідкись раптово зявився «капо», мовчки поглянув на їхню групу, затримав погляд на Свамі, нічого не сказав, пішов геть.
Михайло відчував велику втому, хотілося їсти, ноги й руки гули від страшної напруги. Сісти б перепочити! Спробуй! За це палиця «капо» вже падала на голови кількох полонених, розсікаючи до крові тіла нещасних людей.
Михайло трохи перепочивав, спираючись на держак лома. Та минала хвилина, машини підкочували до горбка, і треба знову вантажити в тачку остогидле каміння, везти по хистких дошках.
Хвилина за хвилиною. Година за годиною. Скажений ритм зморював, перед очима пливли барвисті кола, піт заливав очі. Гаррі витер долонею сіре обличчя, прошепотів:
Камради! Надовго нас не вистачить
Тихо, зітхнув Михайло.
Будемо думати, сказав індус. Крім рук, у нас є ще голова
І я так гадаю, зрадів Гаррі.Невже пропадати в цій ямі? Десь наші хлопці трощать цих бошів, а ми
Цс-с, благально зашипів Сагайдак. «Капо» недалеко. Чи ти хочеш в перший день
Здалеку почулася сирена. Над каменоломнею покотився задоволений гомін. То був сигнал обіду. По крутій стрічці дороги піднімалася машина, за нею котилася похідна кухня. Вона зупинилася, полонені потяглися до неї.
Я принесу, сказав Михайло.
Він схопив миски, помчав до гурту. Став у чергу. На обід був рідкий борщ рудого кольору і соєва запіканка. Михайло поставив миску на миску, покрив їх згори покришкою, склав на ній хліб та сою. Обережно переступаючи з каменя на камінь, поніс довгожданий обід друзям.
Свамі розділив борщ між товаришами, собі взяв хліб та половину сої. Михайло знову заперечував, індус строго зауважив:
Покиньмо етикет. Я сказав один раз. Мені досить того, що я залишаю. А вамні
Михайло і Гаррі жадібно поглинали тепле вариво. Свамі присів біля каменя, спокійно, недбало жував шкуринку хліба, запиваючи її водою з пляшки.
Американець оглянувся довкола, витрусив десь з кишені драного френча сигарету, чиркнув картонним сірником, смачно затягнувся ароматним димком.
Доки перерва, розповідай про себе, Рішідева. Твоя черга. «Капо» далеко, послухаємо
Хай буде так, згодився індус. Я розповім
Рішідева задумався, погляд його став відсутній, мова пливла швидко, гармонійно. Здавалося, минуле воскресало перед ним, і він бачив його наяву, дивовижна гама почуттів відбивалася на тонкому одухотвореному обличчі.
Я народився в маленькому сільці над Гангом, недалеко від Гайя, священного місця буддистів. Батькиправовірні браміни, але дуже бідні. Ми мали нужденну хатину, шматочок землі. З того й жили. Та ще батько служив у місцевого поміщика, допомагав йому записувати необхідні розрахунки, читав священні книги.
Мені дали релігійну освіту. Потімколедж європейського типу в Бенаресі. Вихор нових понять вривався до свідомості, входив у конфлікт з батьківською вірою, з традиціями, з інерцією розуму. Я опинився на роздоріжжі. Багато молодих індусів легко рвали з філософією древності, сміялися над богами, над ритуалами, над традиціями. Вони беззастережно приймали культуру Європи, а разом з нею атеїзм, техніцизм, зневагу до свого, правічного, індійського Про людське око вони ще служили пуджу, тобто молилися, вдавали з себе вегетаріанців, трималися кастових звичаїв, але, збираючись на вечірки, відкидали удавану смиренність і їли мясні страви, пили спиртне, палили тютюн, вживали наркотики.
А ти? поцікавився Гаррі.Ти залишився святенником?
Я ніколи не був святенником, серйозно сказав Свамі.Та я не міг стати й циніком. Мене тривожила з дитинства одна-єдина думка: знайти правду, істину. Не можна жити, не шукаючи істину. Я не міг прийняти європейські ідеї повністю: в них було багато поверхового, несерйозного, механістичного. Окрім того, європейська цивілізація несла з собою неволю, цинізм, сваволю. А наші традиції зберігали в таємних переказах і традиціях прекрасні зерна знання, давали надію на велике пізнання. В Індії можна було не тільки прочитати про великих сподвижників та героїв, але й зустріти живих проповідників істини в сучасності. Ще були живі люди, які знали Вівекапанду та Рамакрішну, ще можна зустріти Тагора, ще ходить по індійській землі Махатма Ганді
Мені соромно, але я не знаю жодного з них, сказав Михайло. Хто такий Рамакрішна, Вівекананда?
Я читав дещо, озвався Гаррі.Ромен Роллан писав про них. Дуже сердечна повість. Тільки ж я гадаю, що це містика, красива казка.
Краще чудова казка, ніж реальний злобний світогляд, сумно сказав Свамі.Я тобі скажу кілька слів про них. Рамакрішна брамін, як і я. Ще змалку він палко віддався дуже цікавій ідеїдобратися до суті всіх учень, збагнути, в чому їхня цінність? І хто з проповідниківсучасних чи минулихговорив правду? За ким можна йти? Він мучився тими думками, старанно заглиблювався у світ різних релігійних ідей, відшукував усе, що в них є найкраще. У нього зявилися вчителі, вони допомогли йому. Я не можу тепер розповісти всього, але Рамакрішна досягнув надзвичайного результату. Він виявив, що світ даремно розділений. Кожна людина, всі учення рано чи пізно приходять до однієї й тієї ж ідеїдо єдності світу. Рамакрішна почав проповідувати вчення єдності. В нього зявилися учні, послідовники. Найсильнішим з них став Свамі Вівекапандавеликий реформатор і філософ. Він потряс Індію. Він змусив її прокинутись. Він сказав, що ми довго спали, що пора прокинутись і стати мужніми й сміливими. Він сказав, що єдиний бог, якого він визнає,це поневолені всіх народів. Хто служить людямтой служить богові
То він комуніст, вдоволено сказав Михайло. Який же він віруючий?
Тс-с, пригнувшись, зашепотів американець. Ти здурів. Не промовляй цього слова. Почуютьамба.
Не почують, машини гримлять. Свамі, далі, далі
Я захопився ідеями Вівекананди. Познайомився з місією Рамакрішни, з його послідовниками. Я бачив уявно шляхи синтезу, які приведуть до відродження моєї Індії. Ті шляхи були в поєднанні всього найціннішого, що дала світова наука. Сучасна й минула, древня філософія і теперішня, техніка і йога. Неможливо летіти птахові на одному крилі, так і людство не розівється, відки-даючи тисячолітні досягнення древніх. Індія занадто захопилася трансцендентним, Європа глибоко загрузла в техніцизмі. І там і туттупики. Я вирішив оволодіти науковою думкою Заходу і глибоко вивчити йогу. Доля послала мені ґуру-вчителя. В Сіккімі, на лоні величних гір, в тихому ашрамі я вивчав йогу
Що таке йога, Свамі? не стримався Михайло. Я не стрічав книг про йогів. Лише вчитель казав на уроках, що це якась містична секта
Нічого містичного, усміхнувся індус. Наука про людину. Точний перекладзвязок.
З ким звязок?
Людини з людиною. Людини з суспільством. Людини з Космосом. Людини з Богом, якщо ти віриш у нього
А хіба може бути йог невіруючий?
Всі в щось вірять, сказав Свамі.Отже, йогаборотьба за єдність, за розуміння єдності
По-моєму, єдністьхимера, промовив зітхнувши Гаррі. Він пригасив недокурок, поклав у кишеню френча. Все досягалося індивідуалізацією. Де єдністьтам юрба!..
Ну це ти загнув, сказав обурено Михайло. Тоді щокожен сам по собі? Так фашисти діють
Якраз фашисти діють єдиним фронтом, злісно усміхнувся американець. Не те, що ми. Францію оддали, всю Європу оддали. Ви його пустили аж до Кавказу
Тихо, попросив Свамі.Ви заплуталися, друзі. Залежно, яка єдність. У темних сил не єдність, а інтеграція, обєднання, що ґрунтується на страху, на злобі. Справжня єдністьв гармонії, в спільній меті. Індивідуалізація, до речі, теж не суперечить єдності. Хай єднаються індивідуалізовані особи, народи, групи людей. Ось митакі різні, а друзі ж?
Правда твоя, засміявся американець, подаючи руку Свамі.Хай єднаються всі, аби лише не втрачали свободу
Щоб щось втратити, треба мати, сказав індус. Хто має свободу? Весь світ у рабстві. Йому ще належить знайти свободу. Тонайвище завдання всіх філософій, релігій, соціальних утопій. Але ж я ухилився, хочу закінчити про себе. Я мусив стати саньясином, мандрівним монахом, щоб проповідувати ідеї Веданти. Саньясинце той, хто відмовився від світу, хто не знає нічого, крім служіння людям. Для себелише мінімальне. Ні жінки, ні сімї, ні насолоди. Та судилося інакше. Якось я поїхав у Бенарес, щоб дещо придбати для ашраму. Це було в сорок першому році. Прочитав газети і жахнувся. Я побачив безліч фоторуїни міст, закатовані. Я не міг заспокоїтися, не міг спати, їсти, молитися. Весь мій стоїцизм, вся моя йога полетіла шкереберть. Подумав: «Як я можу спокійно поринати в самадхі, в екстаз, коли світ захлинається в крові?» Дитячі очі, очі замучених матерів дивилися в мою душу. Але ж йог, саньясин не може брати участі в людських поєдинках. Він деградує, він згубить свою душу. І я вирішивхай гине моя душа, але я піду на герць проти тьми
Ну й молодець ти, Свамі,захоплено прошепотів Михайло, обнімаючи індуса. Ну й молодець. Ти прекрасно зробив!
Еге. Не так все просто. Я був роздушений пресом сумнівів, горя, відчаю. Але не повертався назад. Я вступив до експедиційного корпусу. Нас повезли в Європу. Все було незвично, страшно. Брати в руки зброю, стріляти? О Рама! Браміні зброя? Та згодом прийшло заспокоєння. Я почув у душі голос ґуру. Він заспокоїв мене. Він сказав: «Ти заради людей відмовився від свого спасіння, і тим здійснив подвиг. Я з тобою. Згадай Арджуну».
Хто такий Арджуна? запитав Михайло.
Древній герой. Товариш Крішни. КрішнаАватар Вішну, учитель і подвижник. На полі зійшлися дві армії для бою. Арджуна мучився, не хотів іти на бій проти ворога, бо в лавах ворогів він бачив своїх родичів. Але Крішна звелів йому іти на герць. «Дхарма, або обовязок повинні бути виконані,сказав Крішна. Ми не можемо керуватися особистими почуттями. Є борг і право людяності та обовязку». «Ти брамін, сказав ґуру, але в твоєму серці живе кшатрій, воїн. Іди за серцем. Не молитва твоя справа, а бій. Моя рука з тобою».
І я пішов. Були запеклі бої в Африці. Страшні танкові атаки Роммеля. Ми відступали до Каїра. В пустелі я потрапив у полон. Нас перевезли в Європу. А потімсюди
Ніби легенда, мовив Михайло, потираючи щетину на щоці.Аж не віриться. Якби розповів десь у нас, на Україні,засміяли б
Треба ширити звязки між народами, сказав Свамі.Знову йогазвязок. Йога всеосяжна. Від фізичної підготовки до психічної. Від релігійноїдо наукової. Кожен може знайти щось цінне. Ми у вас. А виу нас
Гучно завила сирена. Лаючись, вставали до праці зморені полонені. Заторохтіли дошки під колесами тачок, загриміло каміння, падаючи на металеве покриття самоскидів.
Немилосердно пекло гірське сонце. Десь упало кілька полонених, не витримавши. Почулися люті крики «капо», стогін катованих людей. Гаррі одвернувся вбік, у синіх очах жевріли вуглі ненависті. Свамі загледів ті почуття, співчутливо зітхнув.
Не можна давати волі емоціям. Гаряче серце повинне мати ще й холодний розум
Прийде час, ми виснажимо сили, гірко сказав американець. І ті удари впадуть на нашу спину. А потімкуля
Що ж ти вдієш? похмуро запитав Михайло, кидаючи каміння на тачку. Спробуєш захиститипристрелять
Може, краще загинути, ніж плазувати перед ними заради животіння, люто прошепотів Гаррі, підхопив тачку і покотив її до машини.
Славний хлопець, сказав Свамі,тільки неврівноважений. Та все-таки він правду каже. Нам треба думати, думати. Інакшесмерть
А як же тоді пророцтво ґуру? іронічно запитав Михайло, витираючи піт з чола. Він сказав, що ми переживемо війну
В тебе дитяче мислення, з жалем відповів Свамі.Ти на перших ступенях філософського пізнання. Елементарний приклад: ти йдеш до якогось села. Вже видно хати, людей. Ніщо не може завадити тобі. Але тобі закортіло відпочити. Потім поспати. Потім зустрівся товариш-пяниця. Він запросив тебе до корчми. А корчма в протилежному боці. Ви напилися. Завязалася бійка. В тій бійці тебе поранили або навіть убили. Таким чином, ти порушив призначене. Сваволя особи зруйнувала можливості. Мій ґуру сказав, що для всіх нас є можливості пережити війну і ще багато здійснити. Але можна й відмовитись від тих можливостей
Химерно, похитав головою Михайло. А все ж цікаво
Філософствуєте? похмуро запитав Гаррі, повертаючись із тачкою. А по-моєму, вся біда світу від філософії. Давай, Михай, вези тачку, а то «капо» казиться. Можна в перший день одержати по ребрах
Михайло покотив тачку. Свамі сумно глянув на Гаррі.
Ти під владою стихії, друже, тихо мовив він. Не можна під впливом ефекту міняти погляди. Чому біди світу від філософів? Потімяких філософів?
Та всіх, з серцем відповів Гаррі, вергаючи каміння. Він схопив молот, сильними ударами розколов велику груду. Звичайні люди працюють, сіють хліб, ловлять рибу, вирощують сади, будують машини. А філософи вигадують доктрини, і заради тих доктрин потім проливається кров
Ти помиляєшся, мяко заперечив Свамі.Кожна людина, кожен твій «звичайний» сіяч, чи садівник, чи робітникфілософ. Тільки він не пише трактатів. У всякого є світоглядпростіший чи складніший. І вже в первісних громадах кипить боротьба за світогляд
Неправда, сказав Гаррі, гупаючи молотом. Мій батько та його друзі-рибалки не філософствували. Вони ловили рибу, продавали її, купували необхідне і жили незалежно
Ой не так, Гаррі,похитав головою індус. Ти зберіг романтичні дитячі уявлення. І життя твого батька чи інших трударів тісно звязане з усім світом. Безліччю каналів, про які ти й не гадаєш. І закони, за якими він живто закони всього сущого, яким підкоряється наука мислення, філософії
Не знаю, понуро промовив Гаррі, важко дихаючи. Не знаю Може, справді, я у владі стихії. Важко, в грудях буря. Зубами б розтерзав мучителів
Зажди. Треба придивлятися до людей Може, щось придумаємо
Треба, Свамі. Треба! Бо не витримаю, кинуся на автомати
На горбку біля машини зявився «капо». Постукуючи палицею по чоботу, крикнув:
Мало! Мало однієї тачки. Один вантажитьдва хай возять. Машина довго стоїть!
Одному важко вантажити, сказав Михайло. Та ще й розбивати треба
Ну ти, руська свиня, заричав «капо», поговори в мене. Завтрадвома тачками вантажити. Гей вичуєте?
Чуємо, озвався американець. Ну, Свамі, тримайся тепер. Кілька днів якось буде, а потім звалимось!..
Сонце повільно, нестерпно повільно котилося до заходу. Здавалося, не буде кінця дню. Полонені не бачили ні урочистих білих вершин, ні граціозних пухнатих хмаринок, ні темно-зелених візерунків ялин на схилах гір. Та чудова краса дратувала, рвала серце страшною тугою, труїла жадобою волі
Десь о четвертій годині дня зробили перерву. Полонених зігнали в заглибину під захист велетенської скелі. До каменоломні зайшли підривники, заклали вибухівку. Незабаром вони приєдналися до гурту. Скеля струсонулася від вибухів. Над котловиною кучерявилася хмара пилюки.
До роботи, заволав «капо». Шнель, шнель!
Знову загриміли машини. Знову нескінченна деревяна доріжка з осоружною тачкою, тупий біль у спині, і руках.
Михай, сказав Гаррі пошепки. Треба дізнатися, де складають динаміт
Я бачив, відповів Сагайдак, обережно оглядаючись. Там, у глибині карєру. Звідти підривники виносили припаси
Навіщо це вам? запитав Свамі.
О! засміявся злісно американець, і щелепи заходили в нього під шкірою. Якби мені десяток зарядів, я б щось придумав! Вони б у мене потанцювали!..
Індус промовчав, накидаючи каміння в тачку. Минуло ще кілька годин. Нарешті пролунала довгождана сирена. Полонених зібрали до виходу з каменоломні, перелічили, закували в наручники. Йшли понад потоком мовчки, понуро. Лише чутно було суворі окрики охоронців та гарчання собак.