Швидше, дідько забирай! Запускайте двигуни!гукав він до екіпажу.
Але ж ми не встигли позбирати обладнання, розставлене навколо корабля,вигукнув Сіммонс.
Облиште це. Дай Боже врятувати голови!гаркнув Кілпеппер, заштовхуючи вченого всередину.
Раптом із заходу насунулися довгі тіні.
Капітане, ми ж не завершили дослідження!
Нам пощастить, якщо залишимося живі,відрубав Кілпеппер, коли вони ввійшли у відсік,ви ще не зрозуміли? Закрити люк! Приготуйтеся!
Ви маєте на увазі колону, що обертається?допитувався Сіммонс, натикаючись на Моррісона в коридорі.Справді, гадаю, що є суперраса
Ця колона, що обертається,ключик у боці планети, який заводить її,сказав Кілпеппер і пройшов до командного пункту.
Цей вітер штучний. І весь світ такий. Тварини, річки, вітерусе заводиться.
Капітан увів параметри швидкісної траєкторії в систему управління кораблем.
Застібніть паски,наказав він.Подумайте: місце, де з дерев звисають усілякі чудові їстівні плоди, де немає ні бактерій, ні будь-чого, здатного вас травмувати, ані жодного гострого камінчика, щоб ви не забили пальчика на нозі. Місце, наповнене дивовижними, кумедними, лагідними тваринками, де все розраховане на те, щоб вас потішити
Ігровий майданчик!
Учені захоплено дивилися на капітана.
Колонаце ключик. Заведення майже скінчилося, коли прибули ми з нашим несанкціонованим візитом. Зараз хтось знову заводить планету.
За бортом корабля зеленими луками на тисячі футів простягалися довгі тіні.
Тримайтеся,наказав Кілпеппер, вмикаючи зліт,на відміну від іграшкових тваринок, я щось не надто хочу зустрічатися з дітьми, які тут граються. А вже з їхніми батькамий поготів.
Запах думки
Справжні проблеми почалися в Лероя Кліві, коли він вів Поштовий корабель-243 крізь неколонізоване зоряне скупчення Сіргон. Досі його турбували лише звичайні негаразди міжзоряного поштарястарий корабель, зношені труби, застаріла астронавігація. Але зараз, вивіряючи курс, він раптом відчув: щось занадто гаряче.
Кліві скрушно зітхнув, увімкнув систему охолодження й викликав поштову базу. Корабель перебував на граничній межі радіозв'язку, і голос поштмейстера насилу пробивався крізь перешкоди.
Знову проблеми, Кліві?поцікавилися грізним тоном людини, яка складає графіки й свято в них вірить.
Ну, що вам сказати,почав Кліві,окрім труб, астронавігації та дротів, усе просто чудово, хіба ще виникли проблеми з ізоляцією і системою охолодження.
Так, справді, все це вже дістало,поштмейстер несподівано виказав співчуття,уявляю, як ти почуваєшся.
Кліві перемкнув охолодження на крайній режим і витер чоло. Піт заливав йому очі. Поштмейстер лише гадає, що може уявити, як воно все насправді.
Я вже скільки часу намагаюся вибити в уряду нові кораблі, подав безліч заявменеджер невесело засміявся,вони гадають, що пошту можна доправляти будь-якою старою таратайкою.
На даний момент Кліві якось мало цікавили проблеми поштмейстера. Корабель перегрівався, хоча охолоджувальна система працювала в екстремальному режимі.
Зачекайте хвилинку,він пройшов у хвостову частину корабля: здалося, що саме звідти струмує тепло. Три ємності були наповнені замість пального шлаком, побілілим від розжарення. З четвертою от-от мало статися те саме.
Кліві на мить отетерів, потім кинувся до радіо.
Немає пального,сказав він,мабуть, почалася каталітична реакція. Я ж казав, що потрібні нові ємності. Сяду на першій-ліпшій планеті з киснем.
Він розгорнув «Посібник з надзвичайних ситуацій» і знайшов зоряне скупчення Сіргон. Колоній тут не було, але на карті значилися кілька планет з кисневою атмосферою. Що було на них, окрім кисню, ніхто не знав. Ну що ж, Кліві дізнається, якщо, звичайно, його корабель ще зможе туди дістатися.
Спробую на 3-М-22!гукнув він, намагаючись перекричати перешкоди, що дедалі посилювалися.
Гляди ж там пошту,прокричав у відповідь поштмейстер.Я висилаю корабель по тебе.
Кліві виклав йому все, що волів би зробити з усіма двадцятьма фунтами тієї клятої пошти. Але поштмейстер був уже за межами досяжності.
Кліві здійснив вдалу посадку на 3-М-22, надзвичайно вдалу, якщо брати до уваги прилади, до яких неможливо було доторкнутися, викривлені від спеки труби й наплічник з поштою, що заважав рухатися. Поштовий корабель-243 опускався плавно мов лебідь. Однак за двадцять футів від поверхні планети його струсонуло і він звалився каменем.
Кліві не знепритомнів, хоча здавалося, ніби йому потрощило всі кістки до єдиної. Коли він разом із міцно закріпленим за спиною поштовим наплічником вивалився з евакуаційного люка, борти корабля вже відсвічували вишневим.
Прошкутильгав якусь сотню ярдів із заплющеними очима. Корабель вибухнув, гаряча хвиля збила Кліві з ніг. Він підвівся, зробив ще два кроки й упав без тями.
Коли до Кліві повернулась свідомість, він лежав долілиць на невеликому пагорбі у високій траві, у стані шокової ейфорії. Почувався ніби відокремленим від тіла чистим розумом, що плавав у повітрі. Всі його турботи, емоції, страхи залишилися у тілі, та свідомість цілком звільнилася.
Кліві подивився навколо й побачив неподалік темно-зелену тваринку завбільшки як білка.
Коли істота наблизилася, він помітив, що вона не має ні очей, ні вух.
Це не здалося йому дивним, навпаки, він сприйняв те явище як цілком природне. Чому, в біса, білки повинні мати очі або вуха? Білкам ліпше не бачити мук цього світу, не чути криків болю...
Наблизилася ще одне тварина, за розмірами й зовнішнім виглядом схожа на вовка, але теж зелена. Паралельна еволюція? Деякі відмінності не впливають на загальний напрям процесу, подумав Кліві. У вовка так само не було очей і вух, зате він мав повний набір чудових зубів.
Кліві споглядав усе це з відстороненою цікавістюпросто як чистий розум, що спостерігає за вовками та білочками, та й годі. Він зауважив, що білка застигла на відстані п'яти футів від вовка. Вовк повільно наближався. Десь за три фути звір, здавалося, перестав відчувати запах здобичі. Він покрутив головою, повільно обійшов навколо й знову рушив уперед, але не в тому напрямку.
Сліпий полює на сліпого, подумав Кліві, й це здалося йому глибокою вічною істиною. У нього на очах білка раптом затремтіла, вовк круто розвернувся, накинувся на звірятко й зжер його трьома ковтками.
«Які великі у вовків зуби»,подумав Кліві. Тієї ж миті сліпий вовк обернувся до нього.
«Тепер він збирається мене з'їсти»,Кліві розважила думка про те, що він виявиться першою людиною, яку з'їдять на цій планеті.
Коли вовк загарчав над самим обличчям, Кліві знову знепритомнів.
Коли він отямився, вже вечоріло. Тіні видовжувалися, сонце схилялося до обрію. Кліві сів і спробував поворушити руками й ногами. Начебто все було ціле.
Він звівся на одне коліно. У голові ще гуло, але здатність мислити поступово поверталась. Що ж сталося? Він згадав про аварію так, ніби це було тисячу років тому. Корабель згорів, а Кліві випав з нього і знепритомнів. Потім бачив вовка і білку.
Він невпевнено встав і роззирнувся навколо. Останнє, мабуть, йому примарилося. Якби тут справді був вовк, чи залишився б він живим?
Він глянув собі під ноги й раптом помітив зелений білячий хвіст, а трохи далі й голову.
Кліві не міг зібрати думки докупи. Отже, тут таки є вовк, і він голодний. Щоб дожити до прибуття ряту-вального корабля, доведеться з'ясувати для себе, що саме сталося і чому.
Ні та, ні інша тварина не мали очей і вух. Як же вони стежили одне за одним? За запахом? Якщо так, то чому вовкові не відразу вдалося знайти білку?
Він почув неголосне гарчання і озирнувся. Приблизно за п'ятдесят футів стояла істота, схожа на пантеру,коричнево-жовту пантеру без очей і вух.
«Клятий звіринець»,подумав Кліві й зачаївся у високій траві. Ця планета просто не залишала часу для тривалих роздумів. Як же влаштовані тутешні тварини? За допомогою якого відчуття вони орієнтуються, не маючи зору?
Пантера побрела геть.
Кліві полегшено зітхнув. Можливо, якщо пантера не помітить його...
Щойно він подумки згадав пантеру, вона повернулася назад і рушила просто до нього.
«Чим я привернув її увагу?запитав у себе Кліві, знову ховаючись у траві.Вона не могла зачути мене нюхом, побачити або почути. Я вирішив не траплятися їй на шляху...»
Пантера підняла голову й знову повернула в його бік.
Кліві сяйнув раптовий здогад. Тварина, позбавлена зору й слуху, могла виявити його в єдиний спосіб.
Вона володіла чимось на кшталт телепатії!
Щоб перевірити свою теорію, Кліві подумки вимовив «пантера», ідентифікуючи це слово з твариною, яка наближалася. Пантера люто заревла. Відстань між ними швидко скорочувалася.
За кілька секунд Кліві багато зрозумів. Вовк від-стежував білку за її відчуттями, а не за власними. Білка завмерламожливо, вимкнула всю свою жит-тєдіяльність! Вовк не відчував їїаж поки тваринка не зреагувала на нього відчуттям страху.
У такому разі, чому вовк не напав на нього, коли Кліві знепритомнів? Можливо, він тоді перестав думатиабо, принаймні, перестав надсилати імпульси мозку на частоті, яку міг сприймати вовк. Мабуть, тут усе ще складніше.
Зараз головна його проблемапантера.
Звір знову заревів. Він був уже за якихось тридцять футів, і відстань швидко скорочувалася.
Так, не думати, не думати, не думати про Ой, думати про щось інше. Тоді, тоді воно втратить нюх. Кліві почав згадувати своїх колишніх дівчат, усілякі подробиці своїх стосунків з ними.
Пантера зупинилася і розгублено пошкребла землю лапою.
Кліві й далі думав про різних дівчат, кораблі, планети й знову про дівчат, кораблі, про все на світі, аби не про пантеру...
Пантера наблизилася ще на п'ять футів.
Хай йому біс, як можна втриматисяне думати про щось? Ти затято думаєш про ці каміння та скелі, про різних людей, місця й речі, але твій розум уперто повертається, до припини, згадай свою любу бабусю, старого батька-п'яницю, подумай про синці на своїй правій нозі. Можна порахувати їх? Вісім, ні, ще раз порахуйтаки вісім. А тепер поглянь, начебто випадково. Дивись, ніби не знаючи, що це,і все одно тієї ж миті воно знову наблизилося.
Кліві зрозумів, що намагатися не думати про щосьвсе одно, що голіруч зупиняти лавину. Людський розум не можна загальмувати так просто, свідомими зусиллями. Для цього потрібні час і певний досвід.
У нього залишилося всього футів з п'ятнадцять, щоб навчився не думати про
Ну, існують ігри в карти, вечірки, собаки, коти, коні, миші, вівці, вовки (геть, геть!), синці, кораблі, печери, сади, цуценята (ой, стій-стій), па парапет, вінегрет, лазарет, мінарет, табурет, буфет, харчі, їжа, продукти, плити, поросята, потяги та п-п-п-п...
Пантера з відстані п'яти футів готувалася до стрибка. Кліві більше не міг стримувати свої думки. Раптом в останньому натхненному пориванні він мовби скрикнув подумки: «Пантера-самка!».
Звір, який напружився перед стрибком, збентежився.
Кліві зосередився на думці про пантеру-самицю. Він сам ніби став цією самицею: ну навіщо той самець її лякає? Він думав про буцімто своїх (от дідько!) дитинчат, теплу печеру, про задоволення від вдалого полювання на білок...
Тварина повільно підійшла до Кліві й вигнула спину. Він відчайдушно чіплявся подумки за віднайдений образ. Яка чудова зараз погода, який чудовий хлопчик, оцей самець, такий великий, сильний, з такими гарними величезними зубами.
Звір замуркотів!
Кліві ліг, обгорнувся уявним хвостом і ніби зібрався поспати. Самець пантери спантеличено застиг. Мабуть, таки підозрював: щось тут не так. Він коротко, глибоко загарчав, повернувся й подався геть.
Сонце тільки щойно закотилося за обрій, землю огорнули сутінки. Кліві пойняв нестримний нервовий дрож, він ледь стримував істеричний сміх. Якби пантера залишилася біля нього ще на хвильку...
Він із зусиллям опанував себе. Слід було все серйозно обдумати.
Напевно, свідомість кожної тварини можна відрізнити за чимось характерним лише для неї, подібним до найтоншого запаху. Він один у білки, іншийу вовка, ще іншийу людини. Найважливішим питанням було те, чи можна його вистежити лише тоді, коли він думає про якусь тварину? Чи через його думки випромінюється те, що можуть відчути тварини, навіть тоді, коли він думає про інші речі?
Здається, пантера відчула його, коли він подумав саме про неї. Можливо, тому, що з цим мозковим імпульсом випромінювалося щось їй не знайоме. Невідомий «запах думки» цього разу збентежив звіра.
Гаразд, побачимо, що буде далі. Пантера, мабуть, не така вже й дурна. Вона повелася на його трюк просто тому, що її вперше так розіграли.
Але подібні хитрощі можуть спрацювати лише один раз.
Кліві ліг навзнак, задивився у небо. Він був надто стомлений, щоб рухатися, все тіло боліло. Що станеться цієї ночі? Чи полюють уночі тутешні звірі? Може, ніч тут є часом такого собі перемир'я? Та ну їх усіх до дідькабілок, вовків, пантер, левів, тигрів та оленів.
Кліві поринув у сон.
Наступного ранку він, хоч як це дивно, прокинувся живим. Усе нормально.
День мав бути чудовим. Кліві у доброму гуморі подався до свого корабля.
Від Поштовика-243 залишилася купа покрученого металу, розкиданого випаленою землею. Кліві знайшов металевий прут, підняв його та заклав за ремінь поштового наплічника. Не бозна-яка грізна зброя, але й вона додала впевненості.
Корабель був знищений цілком. Кліві вирішив пошукати якоїсь їжі. Поблизу він натрапив на кілька кущів, укритих плодами. Скуштував один: трохи терпкий, та загалом приємний. Кліві досхочу по-ласував фруктами й запив їх водою зі струмка, що протікав поблизу.
Жодних тварин поки що не було видно. Хоча, хтозна, може, вони саме зараз тихцем підкрадалися до нього.
Він постарався про це не думатиліпше пошукати сховку. Непогано було б десь пересидіти до прибуття корабля рятувальників. Кліві блукав пологими пагорбами в пошуках скелі, дерева чи печери. Але у цій не надто гостинній місцевості не траплялося нічого, крім чагарників шість футів заввишки.
Близько полудня вкрай стомлений і роздратований Кліві почав з тривогою поглядати в небо. Чому досі не видно корабля? Він розраховував, що швидкісне судно екстреної допомоги має прибути не пізніше, ніж наступного дня по аварії.
Якщо поштмейстер скерував його правильно.
Нарешті Кліві щось помітив у небі. Придивився, й серце шалено закалатало. Матінко Земле!
Це був величезний птах. Він повільно кружляв над головою в людини, розправивши гігантські крила, то спустився нижче, то знову злітав у височінь, поки нарешті полетів геть.
Він дивовижно нагадував хижого птаха, що харчується падлом.
Кліві поплентався далі й уже наступної миті наскочив на чотирьох сліпих вовків.
Це стало відповіддю на головне запитання. Його таки можна вистежити за характерним «запахом думки». Вочевидь звірі цієї планети відчули, що ця істота не настільки чужа, щоб її не можна було з'їсти.
Вовки обережно наближалися. Кліві спробував застосувати той самий прийом, що й учора. Дістав з-за паска металевий прут і подумав про себе як про вов-чицю: буцімто вона шукає своїх дитинчат. Чи не допоможе їх знайти котрийсь із вас, панове? Вони були десь тут лише кілька хвилин тому. Один зелений, другий рябенький, третій
Мабуть, у сліпих вовків не буває рябеньких вовченят. Один з них стрибнув до Кліві.
Кліві навідліг уперіщив його залізним прутом, і вовк відскочив.
Звірі зімкнулися плечем до плеча й приготувалися до нападу.
Відчайдушним зусиллям думки Кліві намагався навіяти їм, що його взагалі нема на світі. Нічого не виходило. Вовки наступали.
Кліві згадав про пантеру. Уявив себе пантерою, великою, сильною пантероюі вона була не від того, щоб гарненько пообідати вовком.
Це зупинило звірів. Вони занепокоєно заметляли хвостами, але не відступили.
Кліві заревів, почав гребти землю ногою, потім рушив вперед. Вовки позадкували, але один таки прослизнув у тил.
Кліві рухався боком, намагаючись уникнути оточення. Здається, вовки не надто йому повірили. Мабуть, пантера з нього вийшла така собі. Хижаки припинили відступ.
Один хижак чигав ззаду, решта стояли перед Кліві. Із заслиненої пащі кожного звисав язик. Кліві люто заревів, розмахуючи прутом. Один звір кинувся навтьоки, але той, що встиг зайти ззаду, стрибнув, вчепився в поштовий наплічник і звалив Кліві з ніг.
Коли вовки накинулись всією зграєю, Кліві знову осяяло натхнення. Він уявив себе змією, стрімкою, зі смертоносними отруйними зубами, готовою блискавично вражати ворогів.