Спробуємо знову,спокійно сказав Арамік і перегорнув сторінку написаної ним самим книги «Мовний підхід до чужорідного інтелекту другого ступеню». Знайшов потрібну картинку й вказав на неї.
Тварина поряд із ним здавалася немислимим гібридом бурундука й гігантської панди. Істота одним оком втупилася в діаграму, тимчасом друге безглуздо крутилося в орбіті.
Планета,сказав Арамік, вказуючи на малюнок,планета.
Пробачте, капітане,заговорив Сіммонс,я хотів би встановити тут рентгенівський апарат.
Ну звичайно, прошу,Кілпеппер підвівся, аби біолог міг розмістити на його місці своє обладнання.
Планета,повторив Арамік.
Елам вессел холам крам,люб'язно промовив бурундук-панда.
Чорт забирай, вони ж таки мають мову. Звуки, які видавала істота, були, звичайно, репрезентативними. Потрібно було лише знайти щось спільне. Чи можуть тубільці оперувати простими абстракціями? Арамік відклав книгу й вказав на бурундука-панду.
Тварина,вимовив він і зачекав на відповідь.
Затримайте його на місці на якийсь час,попросив Сіммонс, налаштовуючи рентген-апарат,так, добре. Тепер ще кілька знімків.
Тварина,з надією повторив Арамік.
Іджул біфул бокс,вимовила істота,локс, рамадан, самдуран, іджул біфул бокс.
«Насамперед терпіннянагадав собі Арамік,позитивне ставлення. Доброзичливість. Опануй себе».
Він узяв ще один посібник. Цей мав назву «Мовний підхід до чужорідного інтелекту першого ступеня».
Знайшов потрібне й відклав посібник. Усміхнувся, підняв палець.
Один,мовив Арамік
Істота нахилилася вперед і понюхала його руку.
Вимушено посміхаючись, Арамік підняв другий палець:
Два,потім підняв третій.Три.
Хугелекс,сказала раптом істота.
Може, це слово «один» їхньою мовою?
Один,знову сказав Арамік, розмахуючи пальцем.
Вересевевеф,радісно відгукнулася істота.
Можливо, це синонім слова «один»?
Один,вкотре повторив Арамік.
Істота завела пісеньку:
Севеф хевефулуд крем, араган, біліган, хомус дрем
Раптом вона замовкла, подивилася на посібник з мовного підходу, схопила його й закинула якнайдалі від лінгвіста. Той уже ледь стримувався, щоб не придушити «співрозмовника».
Доповідь Морени й Флінна, які саме нагодилися, вразила Кілпеппера. Він розклав перед собою фотографії, уважно їх вивчив.
Колона була кругла, гладенька і, без сумніву, виготовлена штучно. Будь-яка раса, здатна створити щось подібне, могла б завдати їм неабиякого клопоту.
Але хто ж поставив колону? Звичайно, не ці веселі грайливі істоти, що юрмляться навколо корабля.
Ви кажете, що її верхівка ховається у хмарах?запитав Кілпеппер.
Так, капітане,відповів Морена.Ця бісова штука заввишки щонайменше з милю.
Повертайтеся туди,наказав Кілпеппер,візьміть радіолокатор. Прихопіть обладнання для дослідження за допомогою інфрачервоного випромінювання. Отримайте зображення верхньої частини цієї колони. Я хочу знати, як високо вона здіймається і що знаходиться над нею. Покваптеся.
Флінн з Мореною пішли збирати обладнання.
Кілпеппер розглядав фотографії ще з хвилину. Потім відкинув їх убік і з відчуттям невиразної тривоги пішов у корабельну лабораторію. Все, що вони бачили на планеті, здавалося безглуздим, і це турбувало капітана. Кілпеппер на гіркому досвіді переконався, що все на світі відбувається за певними законами. І якщо вчасно не виявити ці закони, все може скінчитися дуже кепсько.
Моррісон, бактеріолог, був маленьким, непоказним чоловічком. Зараз він ніби зрісся в одне ціле з мікроскопом, до якого припав.
Щось знайшли?запитав Кілпеппер.
У тім то й річ, що не знайшов,Моррісон на мить відірвався від мікроскопа.Біс його знає, чого я тільки не знайшові не знайшов нічого.
Що ви маєте на увазі?здивувався Кілпеппер.
Я провів дослідження зразків рослин,пояснив Моррісон,а також ґрунту й води. Висновки ще не остаточні, алекраще сядьте, бо впадете.
Ну, сиджу, кажіть.
На цій планеті немає жодних бактерій!
Он воно що?Кілпеппер не знайшов слова у відповідь. Відкриття мікробіолога не шокувало його. Але той поводився так, ніби виявив, що надра планетистовідсотковий зелений сир.
Саме так. Вода в струмку стерильна мов спирт. Ґрунт на планеті чистіший за прокип'ячений скальпель. Єдині бактеріїті, що ми привезли з собою. І вони також гинуть.
Як цегинуть?
Тут у повітрі я виявив три агенти дезінфекції. Можливо, є ще з десяток, яких я не знаю. Те саме з ґрунтом і водою. Це місце абсолютно стерильне!
Ну, і що це означає?поцікавився Кілпеппер, не в змозі оцінити справжнє значення цього відкриття, бо йому досі не давали спокою думки про сталеву колону.
Добре, що ви запитали,сказав Моррісон.Так, дуже гарне запитання. Це просто означає, що таке місце не може існувати.
От і приїхали.
І я так кажу. Не може бути життя без мікроорганізмів. На планеті відсутній цілий життєвий цикл.
Але ж, як бачите, ця планета таки існує,заперечив Кілпеппер.У вас є інші теорії?
Так, але я хочу спочатку закінчити дослідження. Я скажу вам ще одну річ, про яку варто замислитися.
Слухаю вас.
Я не знайшов на цій планеті жодного камінця. Звичайно, я не фахівець з мінералогії, але ми в цій експедиції майстри на всі руки. Так чи інакше, я стикався з геологією. Тут немає ні уламків скель, ні каміння. Найменший камінь, за моєю оцінкою, важить не менше семи тонн.
І про що це свідчить?
Вам також цікаво?Моррісон посміхнувся.Перепрошую, я хочу закінчити своє дослідження до вечері.
До заходу сонця були також опрацьовані рентгенівські знімки місцевих істот. Кілпеппер отримав ще один сюрприз. Спочатку Моррісон сказав йому, що планета не може існувати. Тепер Сіммонс запевняв, що такі тварини існувати не можуть.
Погляньте лише на цю картину,сказав він Кілпепперу.Ви бачите хоча б якісь органи?
Я не надто знаюся на рентгенівських знімках.
Та цього й не потрібно. Просто подивіться. Рентген виявляє лише кілька кісток і один-два органи. На деяких знімках спостерігаються певні сліди нервової системи, але в основному тварини мають однорідну структуру.Наявної внутрішньої структури недостатньо навіть для забезпечення життєдіяльності черв'яка-паразита,вів далі Сіммонс.Таке спрощення неможливе. Немає нічого, що відповідає легеням або серцю. Немає кровообігу. Немає мозку. Чортма нормальної нервової системи. Натомість призначення органів, які в них є, незрозуміле.
Отже, ваш висновок
Такі тварини не можуть існувати,повторив Сіммонс у запалі.
Йому сподобалася ця ідея. Було б цікаво написати статтю про тварин, існування яких неможливе. Зайшов Арамік, стиха лаючись.
Які успіхи на мовному фронті?поцікавився Сіммонс.
Та жодних!вигукнув Арімік і зашарівся.Вибачте. Я протестував їх до ступеня інтелекту C3BB. Це майже рівень амеби. Не домігся жодної відповіді.
Можливо, це тому, що у них просто немає мозку,припустив Кілпеппер.
Та ні. Здатність до трюків свідчить про певний рівень інтелекту. Вони також мають мову і застосовують певні зразки відповідей. Але ці істоти не можуть ні на чому зосередитися. Лише час від часу співають пісеньки.
Гадаю, нам усім зараз не завадить вечеря,сказав Кілпеппер,і, мабуть, з двома-трьома «зарядами» з резерву.
За вечерею «заряди» виявилися дуже доречними. Десь аж після п'ятого дослідники, нарешті набралися рішучості й узятися до розгляду фактів.
Отже, тубільці (або тварини) не мають внутрішніх органів та репродуктивної системи. Те саме стосується рослин.
Здається, тут є щонайменше три десятки різних видів тварин, не рахуючи птахів, і щодня з'являються нові.
Планета неприродно стерильна і певним чином цю стерильність підтримує.
Тубільці мають мову, але вочевидь не можуть передати її іншим. До того ж, вони самі не спроможні вивчити іншу мову.
Ніде немає дрібних уламків скель або каміння.
Є величезна сталева колона, що підноситься на висоту щонайменше півмилі. Точні її розміри буде визначено після отримання нових даних. Хоча на планеті не виявлено ознак машинного виробництва, колона, без сумнівуйого продукт. Хтось її виготовив і встановив.
Якщо скласти все це докупи, що ж ми маємо?запитав Кілпеппер.
У мене є теорія,сказав Моррісон,Чудова теорія. Ви хотіли б її почути?
Усі хотіли почути теорію Моррісона, крім Арамі-ка, який досі переймався своєю нездатністю вивчити місцеву мову.
Гадаю, ця планета створена штучно. Інакше й бути не може. Вищі форми життя не можуть розвиватися без бактерій. Усе це створили представники суперцивілізації, раси, яка й поставила сталевий шпиль. Вони створили все це для істот, що тут живуть.
І навіщо ж?поцікавився Кілпеппер.
Ну, це прекрасний вчинок,замріяно мовив Моррісон,чистий альтруїзм. Подивіться на тубільців. Щасливі, грайливі. Жодного насильства чи будь-яких неприємних звичок. Хіба вони не заслуговують на саме такий світ? Світ вічного літа, у якому можна скільки завгодно бавитися?
Усе це чудово,сказала Кілпеппер, стримуючи посмішку,але
Ці істоти тут як нагадування,вів далі Моррісон,послання всім, хто тут побуває, що люди можуть жити в мирі.
У цієї теорії єдиний недолік,сказав Сім-монс.Такі істоти ніколи не могли б виникнути внаслідок природної еволюції. Ви ж бачили рентгенівські знімки.
Це правда,Моррісон змушений був погодитися. Романтик у його душі неохоче поступився науковцю.Ви маєте рацію. Але, можливо, вони роботи.
Таке пояснення вважаю прийнятним,кивнув Сіммонс.На мою думку, та сама раса, яка побудувала сталевий шпиль, створила і цих тварин. Вони слуги, раби. Чомусь вони навіть думають, що ми їхні господарі.
Куди ж поділися справжні господарі?запитав Моррісон.
Звідки ж мені знати?розвів руками Сіммонс.
І де могли б жити ці господарі?поцікавився Кілпеппер.Ми не помітили нічого, схожого на житло.
Ну, вони так високо розвинені, що не потребують машин чи будинків. Вони живуть у єднанні з природою.
Тоді для чого їм потрібні слуги?допитувався Моррісон.І навіщо вони встановили колону?
Увечері були готові нові фотографії сталевої колони, і вчені зацікавлено їх розглядали. Верхівка стовпа, схована густими хмарами, сягала милі у висоту. Угорі, обабіч верхівки під прямим кутом на відстань вісімдесяти п'яти футів відходили виступи.
Схоже на сторожову вежу,сказав Сіммонс.
Що ж можна побачити з такої висоти?запитав Моррісон.Хіба що самі хмари.
Може, вони люблять дивитися на хмари,припустив Сіммонс.
Я краще вже піду спати,заявив украй роздратований Кілпеппер.
Наступного ранку він прокинувся з неприємним передчуттям. Одягнувся і вийшов надвір. Здавалося, щось невідчутне, нематеріальне витало в повітрі. Чи це просто у нього нерви розхитані?
Кілпеппер сам собі заперечив. Він вірив у свої передчуття. Вони, як правило, підсвідомо відбивали результати процесу його мислення.
Здавалося, навколо корабля все гаразд. Тварини ліниво вешталися поблизу.
Кілпеппер походжав, поглядаючи на звірят. Вчені повернулися до роботи над розгадкою таємниці планети. Арамік намагався навчитися мови від зеленаво-сріблястого звіра з сумними очима. Цього ранку істота здавалася надзвичайно лінивою. Спершу знехотя розважила Араміка своєю пісенькою, а далі перестала звертати на нього увагу.
Кілпеппер згадав Цирцею. Може, ці тварини були людьми, перетвореними на звірів лихим чаклуном? Тут-таки відкинув цю химерну ідею та побрів далі.
Члени екіпажу не помітили нічого нового й усі разом подалися до водоспаду купатися. Кілпеппер призначив двох для проведення мікроскопічного дослідження сталевої колони.
Колона хвилювала його найбільше. Здавалося, вчені менше переймалися нею, але Кілпеппер вважав це природним. Кожен підходив до проблеми з огляду на свій фах. Лінгвіст приділяє першорядне значення мові, а біолог шукає ключа до таємниць планети у деревах, на яких ростуть різні плоди.
Де блукали думки капітан Кілпеппера? Він перебирав різні ідеї, поки вирішив, що потрібна певна теорія для об'єднання й систематизації всіх спостережень.
Але що ж це за теорія? Чому тут немає жодних бактерій? Чому нема каміння? Чому, чому, чому? Кілпеппер відчував, що пояснення відносно просте. Він майже бачив йогоале воно не давалося, вислизало.
Він сів у затінку, обперся на корабель, намагаючись впорядкувати власні думки.
Близько полудня підійшов Арамік та одну за одною пожбурив свої книги в борт корабля.
Заспокойтеся,сказав йому Кілпеппер.
Здаюся,пробурчав лінгвіст.Ці тварини сьогодні не звертають на мене жодної уваги. Вони ледве щось бурмочуть. І перестали робити свої трюки.
Кілпеппер встав і пішов до тварин. Вони й справді виявилися не такими жвавими, як завжди,тинялися навколо, ніби вкрай виснажені.
Сіммонс стояв неподалік, записував щось на невеличкому ноутбуці.
Щось не так із нашими маленькими друзями?звернувся до нього Кілпеппер.
Не розумію,мовив Сіммонс.Можливо, вони були надто збуджені й не спали цієї ночі.
Жирафоподібна тварина раптом сіла. Потім повільно перевернулася на бік і застигла.
Ось тобі й маєш,здивувався Сіммонс.Уперше бачу, щоб котрийсь із них лягав.
Він схилився над твариною й за кілька секунд випростався.
Ознак життя немає,промовив Сіммонс.
Дві менші тваринки з блискучим чорним хутром теж попадали.
О Господи,злякався Сіммонс, поспішаючи до них,що ж це таке?
Побоююсь, що здогадався,з корабля вийшов дивно блідий Моррісон.
Це бактерії. Капітане, почуваюся вбивцею. Гадаю, ми вбили цих бідолашних тваринок. Ви пам'ятаєте, я казав, що на цій планеті немає мікроорганізмів? А подумайте лишень, скільки їх ми привезли! Бактерії з наших організмів потрапили в організми цих істот, які не мають жодного імунітету.
Але ж ви казали, що в повітрі є агенти дезінфекції?вигукнув Кілпеппер.
Мабуть, вони не спрацювали достатньо швидко.Моррісон нахилився і оглянув одну з малих тваринок.Упевнений, що саме так і є.
Решта тварин навколо корабля теж попадали й завмерли.
Капітан Кілпеппер тривожно озирнувся.
Прибіг захеканий член екіпажу, мокрий після купання під водоспадом.
Сер,насилу вимовив він, переривчасто дихаючи,тварини біля водоспаду
Я знаю,озвався капітан.Покличте всіх, нехай повертаються сюди.
Це ще не все, сер,пробурмотів чоловік.Водоспад Ви знаєте, водоспад
Та кажіть уже нарешті...
Він зупинився, сер. Вода не тече.
Кличте всіх сюди, негайно!
Чоловік стрімголов кинувся назад до водоспаду. Кілпеппер роззирнувся навколо, невідь що шукаючи. Бурий ліс стояв тихо. Занадто тихо.
Капітан уже практично мав відповідь...
Він відчув, що перестав повівати ніжний, рівний вітерець, що дув тут звідтоді, як вони приземлилися.
Що тут в біса відбувається?стривожено вигукнув Сіммонс.
Вони рушили до корабля.
Здається, сонце світить не так яскраво?прошепотів Моррісон.
Ніхто не був цілком упевнений, але здавалося, полуденне сонячне світло начебто потьмяніло.
Від водоспаду, вилискуючи мокрими тілами, мчали члени екіпажу. За наказом Кілпеппера всі зайшли у корабель. Науковці залишилися зовні. Навколо запанувала тиша.
Чи могли б ми цьому запобігти?Арамік сумно дивився на мертвих тварин.
Члени екіпажу, які ходили досліджувати колону, теж щодуху бігли схилом пагорба, зашпортуючись у високій траві, ніби сам диявол гнався за ними.
Що там ще сталося?вигукнув Кілпеппер.
Ця проклята колона, сер!кричав Морена.Вона крутиться! Колона заввишки цілу милю, вся ця маса міцного металуобертається!
Що робитимемо?запитав Сіммонс.
Усі на корабель,пробурчав Кілпеппер. Він відчував, що відповідь майже сформульована у його свідомості. Потрібен був лише один доказ. Лише один, останній
Тварини звелися на ноги! Червоно-сріблясті птахи знову почали кружляти високо в повітрі. Бегемо-то-жирафа встала, форкнула й побігла. Решта тварин подалася за нею. З лісу на луки висипала юрба дивних звірів.
Вони з неймовірною швидкістю помчали на захід, подалі від корабля.
Усі на корабель!закричав раптом Кілпеппер. Усе сходилося. Тепер він уже знав відповідь, і залишалося сподіватись, що встигне вчасно вивести корабель у глибокий космос.