Що ж, лагідно мовив Тревіз, тоді просто повністю перекажіть мені думку Блісс у будь-який зручний для вас спосіб, а я обіцяю бути дуже терплячим.
Дякую, і оскільки ви вже збираєтеся бути терплячим, я, мабуть, просто скажу все як є. Бачите-но, Блісс теж хоче полетіти.
Блісс хоче полетіти? Ні, я знову вибухаю. Я не вибухну. Скажіть-но, Янове, чому Блісс хоче летіти з нами? Я питаю спокійно.
Вона не каже. Сказала, що хоче поговорити з вами.
Тоді чому вона не тут, га?
Гадаю тобто я гадаю вона вважає, що ви від неї не в захваті, Ґолане, і вагається, чи можна до вас звернутися. Я зробив усе, що міг, друже, аби запевнити її, що ви проти неї нічого не маєте. Я не повірю, що хтось може бути про Блісс не найкращої думки. Та все ж вона хотіла, щоб я, так би мовити, порушив питання. Чи можу я переказати, що ви готові з нею побачитися, Ґолане?
Авжеж, я побачуся з нею просто зараз.
І будете розважливим? Розумієте, друже, вона на цьому наполягала. Сказала, що це надзвичайно важливо і вона мусить летіти з вами.
Вона не казала, чому так, правда?
Ні, але якщо вона вважає, що мусить летіти, отже, так вважає і Гея.
Що означає, що я не маю відмовлятися. Чи не так, Янове?
Так, Ґолане, гадаю, не маєте.
3
Уперше за свої недовгі гостини на Геї Тревіз потрапив до будинку Бліссякий тепер дав прихисток і Пелоратові.
Він швидко роззирнувся. На Геї житла зазвичай були прості. Суворої погоди тут майже не бувало, температура на цій конкретній широті завжди панувала помірна, ба навіть тектонічні плити, якщо їм треба було зсунутися, робили це дуже делікатно, тож не було сенсу споруджувати будинки для хитромудрого захисту чи підтримання комфортних умов у некомфортному довкіллі. Можна сказати, уся планета була будинком, що мусив забезпечувати прихисток своїм мешканцям.
Дім Блісс у тому планетарному будинку був невеликий: на вікнахзаслінки замість скла, а меблі нечисленні та витончено практичні. Стіни прикрашали голографічні зображення: на одному з них позував доволі приголомшений і зніяковілий на вигляд Пелорат. Губи в Тревіза смикнулися, але він спробував не виказати здивування й узявся ретельно поправляти свій пояс.
Блісс за ним спостерігала. Вона не всміхалася, як зазвичай, радше здавалася серйозною. Погляд широких темних очей був ясний, а волосся спадало на плечі ніжною чорною хвилею. Лише позначені червоним повняві губи надавали її обличчю трохи кольору.
Дякую, що прийшли зі мною побачитися, Треве.
Янов дуже палко просив за вас, Бліссенобіарелло.
Гідна відповідь, коротко всміхнулася Блісс. Якщо ви називатимете мене Блісс, пристойним односкладовим іменем, я спробую вимовляти ваше повністю, Тревізе. Вона майже нечутно затнулася на другому складі.
Тревіз підняв праву руку.
Така домовленість годиться. Я памятаю про геянську звичку використовувати односкладові частинки імені у побутовому обміні думок, тож якщо ви час від часу називатимете мене Тревом, я не ображуся. Та все ж мені буде комфортніше, якщо ви спробуєте казати Тревіз якомога частішеа я казатиму Блісс.
Тревіз вивчав її, як робив завжди, коли зустрічався з нею. Як особистість це була дівчина, трохи старша за двадцять років. Проте як частині Геї їй були тисячі років. Це ніяк не позначалося на її зовнішності, але часом впливало на манеру мови та атмосферу, яка неминуче її оточувала. Чи хотів він цього для всіх істот? Ні! Точно ні, і все ж
Я перейду до суті, сказала Блісс. Ви наголосили, що бажаєте знайти Землю
Я говорив із Домом, відповів Тревіз, рішуче налаштований не поступатися Геї та постійно наполягати на власному погляді на речі.
Так, але говорячи з Домом, ви говорили з Геєю та кожною її частиною, зокрема зі мною.
Ви чули, як я говорив?
Ні, бо не слухала, однак якби пізніше звернула увагу, змогла б згадати, що ви сказали. Прошу, прийміть це й дозвольте продовжити. Ви наголосили, що бажаєте знайти Землю і що це важливо. Я не розумію цієї важливості, однак вам властиво мати рацію, тож я/ми/Гея мусимо прийняти ваші слова. Якщо ця місія має критичне значення для вашого рішення щодо Геї, вона має таке саме значення й для Геї, тож Гея мусить вирушити з вамихоча б щоб спробувати вас захистити.
Коли ви кажете, що Гея мусить вирушити зі мною, то маєте на увазі, що ви маєте вирушити зі мною. Чи не так?
Я і є Гея, просто мовила Блісс.
Як і все інше на цій планеті та в ній. То чому ви? Чому не якась інша частинка Геї?
Тому що Пел бажає летіти з вами, а якщо він полетить із вами, то не тішитиметься жодній іншій частинці Геї, крім мене.
Пелорат, який досі ненавязливо сидів на стільці в іншому кутку (спиною до власного зображення, як зауважив Тревіз), тихо мовив:
Це правда, Ґолане. Бліссмоя частинка Геї.
Блісс раптово усміхнулася:
Це доволі захопливоколи про тебе так думають. І, звісно, дуже незвично.
Що ж, поміркуймо. Тревіз закинув руки за голову й почав відхилятися на стільці. Тонкі ніжки заскрипіли, тож він хутко вирішив, що стілець недостатньо міцний, щоб таке витримати, й опустив його на всі чотири. Чи будете ви досі частиною Геї, покинувши її?
Я не мушу бути. Наприклад, я можу ізолюватися в разі небезпеки чи серйозної шкоди, щоб ця шкода не передалася Геї, або з іншої поважної причини. Утім лише в критичній ситуації. Загалом я лишатимуся частиною Геї.
Навіть якщо ми стрибнемо крізь гіперпростір?
Навіть тоді, хоча це дещо ускладнить справу.
Чомусь мене це не тішить.
Чому?
Тревіз зморщив носаузвичаєна реакція, коли щось кепсько пахне, хай навіть метафорично.
Це означає, що все сказане й зроблене на моєму кораблі, усе, що ви почуєте й побачите, почує й побачить уся Гея.
Я Гея, тож те, що я бачу, чую та відчуваю, бачить, чує та відчуває Гея.
Отож-бо. Навіть ця стіна бачитиме, чутиме й відчуватиме.
Блісс глянула на зазначену стіну та знизала плечима.
Так, ця стіна теж. У неї нескінченно мала свідомість, тож вона відчуває та розуміє нескінченно мало, але припускаю, що просто зараз, наприклад, у відповідь на наші слова стіна зазнає змін на субатомному рівні, які дають їй змогу підлаштуватися під Гею з іще виразнішим наміром існувати для загального блага.
Але що як мені захочеться приватності? Я можу не хотіти, щоб стіна знала, що я кажу чи роблю.
Блісс здавалася роздратованою, аж тут раптом озвався Пелорат:
Знаєте, Ґолане, не хочу втручатися, бо ж я очевидно знаю про Гею замало. Та все ж я був із Блісс і зробив деякі висновки щодо того, що тут відбувається. Якщо пройти крізь натовп на Термінусі, ви побачите й почуєте дуже багато, а дещо можете й запамятати. Можете навіть пригадати все це за належної мозкової стимуляції, але переважно вам буде все одно. Ви забудете про це. Навіть якщо спостерігатимете якусь емоційну сцену між незнайомцями, навіть якщо вам буде цікаво, усе одно: якщо вас це особливо не стосується, ви махнете рукою й забудете. На Геї, гадаю, так само. Навіть якщо вся Гея знає все про ваші справи, це не означає, що їй обовязково є до того діло. Чи не так, Блісс, люба?
Я про це ніколи в такий спосіб не думала, Пеле, але у твоїх словах щось є. Та все ж ця приватність, про яку говорить Тревтобто Тревіз, геть не належить до наших цінностей. Власне, для мене/нас/Геї вона незбагненна. Хотіти не бути частиною, щоб твого голосу не чули, твоїм учинкам не було свідків, твоїх думок не відчували Блісс рішуче похитала головою. Я казала, що в критичних ситуаціях ми можемо відгороджуватися, однак кому захочеться так жити, бодай годину?
Мені, відповів Тревіз. І тому я мушу знайти Землющоб знайти ту саму вкрай важливу причину, яка спонукала мене обрати для людства таку жахливу долю, якщо ця причина є.
Це не жахлива доля, але годі нам сперечатися. Я буду з вамине як шпигунка, а як подруга й помічниця. Гея буде з вами не як шпигунка, а як подруга й помічниця.
Найкращою допомогою від Геї було б спрямувати мене до Землі, похмуро зауважив Тревіз.
Гея не знає, де розташована Земля, повільно хитнула головою Блісс. Дом уже вам про це казав.
Я не дуже в це вірю. Усе ж таки у вас мусять бути документи. Чому я так і не мав змоги їх побачити, поки був тут? Навіть якщо Гея справді не знає, я міг би отримати якусь інформацію із записів. Я доволі детально знаю Галактику, безперечно, набагато краще за Гею, і міг би вичепити звідти якісь натяки, на які Гея, можливо, не зверне уваги.
Але про які документи ви говорите, Тревізе?
Будь-які. Книжки, фільми, фонотеки, голограми, артефакти, будь-що, що у вас є. За весь час, що я тут пробув, я не бачив нічого, що міг би вважати історичним документом. А ви, Янове?
Ні, мовив, повагавшись, Пелорат, але я не дуже шукав.
А я тихцем шукав, але нічого не знаходив. Нічого! Можу лише припустити, що їх від мене приховали. І чому, цікаво мені? Не підкажете?
Гладеньке юне чоло Блісс прорізали зморшки здивування.
Чого ж ви раніше не питали? Я/ми/Гея нічого не приховуємо і не брешемо. Ізолятізольована особистістьможе брехати. Він обмежений і наляканий через свою обмеженість. Але Геяпланета-організм із чималими розумовими здібностями, тож не має страху. Брехати, створювати описи, що суперечать реальності, Геї абсолютно не потрібно.
Тоді чому мені так ревно не дають побачити бодай якісь документи? пирхнув Тревіз. Дайте мені змістовну причину.
Авжеж. Вона виставила обидві руки перед собою долонями вгору. У нас немає ніяких документів.
4
Пелорат отямився першимздавалося, з них обох його це приголомшило менше.
Моя люба, ніжно мовив він, це геть неможливо. Розумної цивілізації без документальних свідчень не буває.
Я розумію, звела брови Блісс. Я радше маю на увазі, що в нас немає таких документів, про які каже ТревТревізчи на які він, імовірно, міг би натрапити. У мене/нас/Геї немає записів, друкованих видань, фільмів, компютерних баз даних, нічого. Як на те пішло, різьблення на камені теж. От і все, що я маю на увазі. Звісно, оскільки в нас нічого такого немає, Тревіз нічого такого й не знайшов.
Якщо у вас немає жодних документів, які я визнав би за документи, спитав Тревіз, що тоді у вас є?
У мене/нас/Геї, ретельно вимовила Блісс, так наче говорила до дитини, є память. Я памятаю.
Що ви памятаєте?
Усе.
Усю довідкову інформацію?
Авжеж.
Наскільки давню? На скільки років у минуле?
На нескінченний проміжок часу.
Ви можете надати мені історичні дані, біографічні, географічні, наукові? Навіть місцеві плітки?
Усе.
І все це в такій малій голівці. Тревіз уїдливо вказав на праву скроню Блісс.
Ні, мовила вона. Спогади Геї не обмежені вмістом конкретно мого черепа. Розумієте, на мить вона стала офіційнішою, майже сувороюуже не лише Блісс, а сплав інших одиниць, ще до початку історії мусив бути час, коли примітивні людські істоти хоч і памятали події, та не могли говорити. Мову винайшли, щоб виражати спогади й передавати їх від особи до особи. Зрештою було вигадано писемністьщоб записувати спогади та передавати їх крізь час від покоління до покоління. Увесь технологічний прогрес відтоді прямував до збільшення місця для передавання й зберігання спогадів, до того, щоб полегшити процес згадування бажаних речей. Утім, коли особистості обєдналися, сформувавши Гею, усе це віджило. Ми можемо звертатися до памяті, базової системи документування, на якій побудовано все інше. Розумієте?
Хочете сказати, що загальна сума всіх мізків на Геї здатна памятати набагато більше даних, ніж окремий мозок?
Авжеж.
Але якщо на Геї всі спогади поширюються через планетарну память, яка користь від цього вам як окремій частинці?
Будь-яка, якої можна забажати. Те, що мені захочеться знати, зберігається в якомусь іншому розумі, можливо, у багатьох. Якщо це щось фундаментальне, наприклад, значення слова «стілець», воно є в усіх свідомостях. Однак навіть якщо це щось специфічне, щось, що є лише в одній маленькій частинці свідомості Геї, я все одно можу його видобути, коли потрібно, хоча згадувати, мабуть, доведеться трохи довше, ніж поширеніший спогад. Послухайте, Тревізе, якщо вам захочеться знати щось, чого немає у вас в голові, ви переглянете якийсь потрібний книгофільм чи скористаєтесь компютерними базами даних. Я переглядаю весь розум Геї.
І як же вам вдається не дати цьому морю інформації ринути у ваш мозок і розірвати череп?
Ви дозволяєте собі сарказм, Тревізе?
Нумо, Ґолане, озвався Пелорат. Не грубіть.
Тревіз перевів очі з однієї на іншого й помітним зусиллям дав обличчю розслабитися.
Перепрошую. На мене тисне відповідальність, якої я не бажаю, але не знаю, як позбутися. Тож можу сказати грубість, коли не маю на те наміру. Блісс, мені справді хочеться знати. Як саме ви користуєтеся знаннями із чужих мізків, не зберігаючи їх після цього у власному та не перевантажуючи його можливостей?
Не знаю, Тревізе, сказала Блісс. Не більше, ніж вам відомо про детальні механізми вашого ж мозку. Припускаю, ви знаєте, яка відстань від вашого сонця до сусідньої зірки, але не завжди свідомі її. Ви десь зберігаєте й за потреби завжди можете видобути це число. Якщо у вас не питатимуть, ви можете з часом його забути, але завжди матимете змогу піддивитися його з якоїсь бази даних. Якщо думати про мозок Геї як про величезну базу даних, то я можу до неї звертатися, але не маю потреби свідомо памятати дані, якими скористалася. Скориставшись фактом чи спогадом, я можу одразу дозволити йому вилетіти з памяті. Власне, можу навмисне помістити його назад, так би мовити, на місце, звідки взяла.
Скільки на Геї людей, Блісс? Скільки людських істот?
Близько мільярда. Ви хочете конкретне число на цю мить?
Тревіз гірко всміхнувся:
Я добре розумію, що ви можете запросити точне число, якщо забажаєте, але мене вдовольнить і приблизне.
Власне, сказала Блісс, населення стабільне й коливається довкола конкретного числа, трохи більшого за мільярд. Я можу сказати, як саме число зростає чи падає відносно середнього значення, розширюючи свою свідомість і, ну, відчуваючи межі. Мені важко пояснити це краще комусь, хто ніколи цього не переживав.
Проте мені здається, що мільярда людських свідомостей, частина з якихдіти, точно недостатньо, щоб утримати в памяті всі дані, необхідні складному суспільству.
Але людине єдині живі істоти на Геї, Треве.
Хочете сказати, що тварини теж памятають?
Нелюдський мозок не здатен так само щільно зберігати спогади, як і людський, і чималу частину як людського, так і нелюдського мозку мусять займати особисті спогади, заледве корисні комусь, крім конкретного компонента планетарної свідомості, який їх зберігає. Утім великі обсяги складних даних можуть і зберігаються у тваринних мізках, а також у рослинній тканині та мінеральному складнику планети.
У мінеральному складнику? Тобто камінні та гірських хребтах?
А деякі дані в океані та атмосфері. Усе це також Гея.
Але що можуть зберігати неживі системи?
Багато чого. Щільність низька, але обсяги такі великі, що загальну память Геї здебільшого береже каміння. Спогади каміння трохи довше видобувати та замінювати, тож переважно воно містить «мертві» дані те, щодо чого за нормальних умов рідко звертатимуться.
Що відбувається, коли помирає хтось, чий мозок зберігає дуже важливу інформацію?
Дані не зникають. Їх повільно витісняє з мертвого мозку розкладанням, проте часу поширити спогади в інші частини Геї більш ніж достатньо. А коли народжуються малюки, їхні нові мізки дорослішають, стають організованішими й не тільки накопичують особисті спогади та думки, а й отримують потрібні знання з інших джерел. Те, що ви називаєте освітою, повністю автоматизований процес для мене/нас/Геї.
Чесно кажучи, Ґолане, мені здається, цей устрій живого світу багато в чому свідчить на свою користь, сказав Пелорат.
Тревіз зиркнув скоса на колегу-фундатора.
Я цього певен, Янове, але не вражений. Якою б великою і різноманітною не була планета, вона представляє один мозок. Один! Кожен новонароджений мозок вплавлюється в ціле. Де ж можливість опозиції, незгоди? Коли ви згадуєте людську історію, на думку завжди спадає якась непересічна людина, чий непопулярний погляд суспільство може засуджувати, але яка зрештою все одно виграє та змінює світ. Який шанс, що на Геї колись постануть такі видатні бунтарі?