У нас бувають і внутрішні суперечності, повідомила Блісс. Не кожен елемент Геї обовязково погоджується із загальною думкою.
Але вони, найпевніше, обмежені, заперечив Тревіз. Ви не можете допустити забагато сумяття всередині єдиного організму, інакше він не працюватиме як слід. Якщо це не зупиняє прогрес і розвиток, то точно їх сповільнює. Чи можемо ми так ризикувати й навязувати такий устрій усій Галактиці? Усьому людству?
То ви зараз ставите під сумнів своє рішення? спитала Блісс без видимих емоцій. Передумали й стверджуєте, що Геянебажане майбутнє для людства?
Тревіз стиснув губи і завагався. Тоді повільно мовив:
Я б хотів, але не зараз. Я ухвалив рішення на певних підставахпідсвідомихі доки не дізнаюся, які були ці підстави, не можу остаточно бути певним, наполягатиму на власному рішенні чи зміню його. Тож повернімося до питання Землі.
Де, як ви відчуваєте, знайдете ці підстави. Це так, Тревізе?
Таке в мене відчуття. Що ж, Дом каже, що Гея не знає, де розташована Земля. І ви, припускаю, з ним погоджуєтеся.
Авжеж погоджуюся. Я так само Гея, як і він.
А ви часом не приховуєте від мене знання? Свідомо, я маю на увазі.
Звісно ні. Навіть якби Гея була здатна брехати, вам би вона не брехала. Усе ж таки ми залежимо від ваших висновків, і нам потрібно, щоб вони були точними, а для цього вони мають опиратися на реальність.
У такому разі скористаймося вашою світовою памяттю. Перевірте минуле і скажіть, як далеко ви памятаєте.
Виникло нетривале вагання. Блісс безвиразно дивилася на Тревіза, наче мить була в трансі. Тоді відповіла:
Пятнадцять тисяч років.
Чому ви завагалися?
На це потрібен був час. Старі спогадидуже старі майже всі в глибинах гір, потрібен час, щоб їх звідти видобути.
Отже, пятнадцять тисяч років? Це тоді було заселено Гею?
Ні, за найточнішими даними, що в нас є, це відбулося десь на три тисячі років раніше.
Чому ви не впевнені? Вичи Геяне памятаєте?
Це було до того, як Гея розвинулася настільки, щоб память стала планетарним феноменом, сказала Блісс.
Однак перш ніж ви змогли покладатися на колективну память, Блісс, Гея мусила вести записи. Записи у звичному сенсі звукові, письмові, зафільмовані тощо.
Гадаю, так, однак вони заледве б дожили до цього часу.
Їх могли скопіювати, чи ще кращеперенести у планетарну память, коли та розвинулася.
Блісс спохмурніла. Вона знову завагалася, цього разу триваліше.
Я не знаходжу слідів цих ранніх хронік, про які ви говорите.
Чому?
Не знаю, Тревізе. Припускаю, вони не були аж такі важливі. Гадаю, коли стало зрозуміло, що ці ранні неспогадові записи псуються, було вирішено, що вони застаріли й більше не потрібні.
Ви цього не знаєте. Ви припускаєте й гадаєте, але не знаєте. Гея цього не знає.
Мабуть, так. Блісс опустила очі.
Мабуть? Яне частина Геї, отже, не мушу припускати те, що й вона, ось вам, до речі, приклад, чому осібність важлива. Як ізолят, я здатен припустити дещо інше.
І що ж?
По-перше, де в чому я певен. Жива цивілізація навряд би знищила свої давні документи. Замість вважати їх застарілими й непотрібними, вона, найпевніше, ставитиметься до них із великою пошаною та докладатиме зусиль, щоб їх зберегти. Якщо документи Геї, створені до обєднання в загальний організм, було знищено, Блісс, це знищення навряд чи було вашим рішенням.
Тоді як ви це поясните?
У Бібліотеці на Тренторі всі згадки про Землю знищила людина чи сила, не повязана із самими тренторіанськими другофундаторами. Хіба тоді не ймовірно, що на Геї всі згадки про Землю так само знищив хтось інший, а не сама Гея?
Звідки ви знаєте, що в давніх документах ішлося про Землю?
За вашими словами, Гею заснували щонайменше вісімнадцять тисяч років тому. Це переносить нас у період до становлення Галактичної Імперії, період, коли Галактику населяли люди й основним джерелом поселенців була Земля. Пелорат це підтвердить.
Трохи заскочений зненацька згадкою про себе, Пелорат прочистив горло:
Так переказують легенди, люба. Я ставлюся до цих легенд серйозно і, як і Ґолан Тревіз, вважаю, що людський вид від початку існував на окремій планеті й цією планетою була Земля. Найперші поселенці прибули із Землі.
Отже, якщо Гею було засновано в ранню епоху гіперпросторових подорожей, вів далі Тревіз, тоді дуже ймовірно, що її колонізували земляни, чи, може, мешканці не дуже старого світу, який незадовго до того колонізували земляни. Саме тому в документах про заселення Геї та перші кілька тисячоліть після цього точно мало йтися про Землю та землян, але цих документів немає. Здається, ніби щось стежить за тим, щоб у Галактиці про Землю не лишилося жодної зафіксованої згадки. А якщо це так, на це мусить бути причина.
Це лише здогад, Тревізе, обурилася Блісс. Ви не можете знати напевне.
Але ж це Гея наполягає, що в мене особливий дар доходити правильних висновків за неповними даними. Тож якщо я вже дійшов твердого висновку, не кажіть, що це лише здогад.
Блісс промовчала. Тревіз провадив далі:
Тоді дедалі більше причин знайти Землю. Я маю намір вирушити, щойно «Далека зірка» буде готова. Ви двоє досі хочете летіти?
Так, одразу ж мовила Блісс, і Пелорат їй вторував.
Розділ другий. До Компореллона
1
Накрапав легкий дощ. Тревіз підвів очі до сірувато-білого від краю до краю неба.
На ньому був капелюх-дощовик, що відбивав краплі, розбризкуючи їх навсібіч від тіла. У Пелората, який стояв за межею досяжності бризок, такого захисту не було.
Не бачу сенсу вам мокнути, Янове, зауважив Тревіз.
Волога мене не бентежить, любий друже, із серйозним, як і завжди, виглядом мовив Пелорат. Дощ легкий і теплий. Помітного вітру немає. А крім того, дозвольте процитувати стару приказку: «На Анакреоні роби як анакреонці». Він указав на кількох геянців неподалік «Далекої зірки», які тихо спостерігали за ними. Вони стояли розрізнено, просто як дерева в геянському гаю, і на жодному не було капелюха-дощовика.
Припускаю, мовив Тревіз, вони не зважають, бо вся решта Геї мокне. Дерева, трава, земляусе мокне, і все це однаково частини Геї, разом із геянцями.
Гадаю, в цьому є сенс. Невдовзі вийде сонце, і все швидко висохне. Одяг не зморщиться і не зсохнеться, не холодитиме, і оскільки тут немає непотрібних патогенних мікроорганізмів, ні в кого не буде застуди, грипу чи пневмонії. Тож нащо перейматися через дрібку вологи?
Тревіз добре бачив у цьому логіку, однак страшенно не хотів припиняти скаржитися, тож мовив:
І все одно дощ під час нашого відбуттяце зайве. Усе ж таки дощ залежить від волі Геї. Тут не дощитиме, якщо Гея не схоче. Вона неначе виказує до нас неповагу.
Можливо, у Пелората трохи смикнулася губа, Гея плаче від жалю, що ми летимо геть.
Може, й так, але я цього не робитиму.
Власне, продовжував Пелорат, припускаю, що землю в цьому районі потрібно зволожити, і ця потреба важливіша, ніж ваше бажання сонячного світла.
Підозрюю, вам цей світ справді подобається? усміхнувся Тревіз. Навіть якщо на хвильку забути про Блісс.
Подобається, мовив Пелорат, неначе захищаючись. У мене завжди було тихе впорядковане життя, і я думаю про те, як упорався б тут, де цілий світ працює над підтриманням тиші та впорядкованості. Усе ж таки, Ґолане, будуючи дімчи цей корабель, ми намагаємося створити ідеальний сховок. Обладнуємо його всім, що нам потрібно, лаштуємо так, щоб його температуру, якість повітря, освітлення й усе інше можна було контролювати та змінювати відповідно до смаків і потреб. Геяце та сама жага до комфорту й безпеки, але поширена на цілу планету. Що в цьому поганого?
Погано в цьому те, констатував Тревіз, що мій дім чи мій корабель сконструйовано, щоб пасувати мені. Це не я сконструйований, щоб пасувати йому. Якби я був частиною Геї, байдуже, як досконало планету продумано під мої потребия б серйозно переймався через той факт, що мене також продумують для неї.
Можна посперечатися, що будь-яке суспільство формує населення, яке йому пасуватиме, стиснув губи Пелорат, і виробляє доречні в тому контексті звичаї, які надійно привязують людину до задоволення його потреб.
У суспільствах, які я знаю, можливо бунтувати. Є диваки, навіть злочинці.
Вам хочеться диваків і злочинців?
Чому б і ні? Ми з вамидиваки. Ми точно не типові мешканці Термінуса. Що ж до злочинців, це вже термінологія. І якщо злочинці необхідна ціна за бунтарів, єретиків і геніїв, я готовий її платити. Я вимагаю, щоб мені дали заплатити цю ціну.
Хіба злочинці єдина можлива валюта? Не можна мати геніїв без злочинців?
Геніїв і святих не буває без людей далеко поза межами норми, але ж у норми є не тільки один бік. Мусить бути якась симетрія. Хай там як, я хочу, щоб для мого рішення зробити з Геї модель майбутнього людства була краща причина, ніж планетарна версія комфортного дому.
О мій любий товаришу, я не намагався вмовити вас удовольнитися вашим рішенням. Я просто поділився спостере
Він затнувся. До них широкими кроками прямувала Блісс. Темне волосся було вологим, а одяг липнув до тіла й підкреслював нічогеньку ширину стегон. Вона підійшла й кивнула їм.
Перепрошую, що затримала вас, сказала, трохи віддихавшись. Спілкування з Домом забрало більше часу, ніж я очікувала.
Авжеж, мовив Тревіз, ви знаєте все, що знає він.
Інколи річ у різниці тлумачень. Ми все ж таки не однакові, тож обговорюємо. Погляньте, різкувато мовила вона, у вас дві руки. Обидві частина вас і здаються ідентичними, тільки одна є відображенням іншої. Однак ви не використовуєте їх однаково, правда ж? Дещо ви робите переважно правою, а дещо лівою. Різниця тлумачень, так би мовити.
Вона вас підловила, з очевидним задоволенням констатував Пелорат.
Влучна аналогія, кивнув Тревіз, якби тільки годилася, а я в цьому зовсім не певен. Хай там як, чи це означає, що ми можемо піднятися на борт? Тут дощить.
Так, так. Наші люди зійшли з корабля, і він в ідеальному стані. Блісс із цікавістю позирнула на Тревіза. Ви не мокнете. Краплі вас оминають.
Так і є. Я уникаю вологи.
Але хіба не приємно іноді змокнути?
Безперечно. Але за власним бажанням, а не за бажанням дощу.
Що ж, ваше право, знизала плечима Блісс. Весь наш багаж завантажено, тож ходімо й ми.
Вони втрьох рушили до «Далекої зірки». Дощ ущухав, однак трава була доволі мокрою. Тревіз збагнув, що ступає обережно, однак Блісс скинула туфлі, які тепер несла в руці, та пробиралася крізь траву босоніж.
Це приємно, мовила у відповідь на позирк Тревіза.
Добре, неуважно озвався він. Тоді з легким роздратуванням спитав: Чому взагалі інші геянці там стовбичать?
Вони записують цю мить, яку Гея вважає доленосною. Ви важливі для нас, Тревізе. Якщо ви зміните думку внаслідок цієї подорожі та вирішите не на нашу користь, ми ніколи не переростемо в Галаксію, а може, й не лишимося Геєю.
Отже, я символізую життя і смерть для Геї для всього світу.
Ми в це віримо.
Тревіз рвучко зупинився та зірвав капелюха. У небі зявлялися блакитні латки.
Але зараз мій голос на вашу користь. Якщо ви мене вбєте, я ніколи не зможу його змінити.
Ґолане, шоковано пробурмотів Пелорат, це жахливі слова.
Типові для ізолята, спокійно мовила Блісс. Ви мусите зрозуміти, Тревізе, що нас цікавите не ви як особистість і навіть не ваш голос, а правда, сутність справи. Ви важливі лише як провідник правди, а ваш голосяк вказівка на неї. Цього ми від вас і хочемо, і якби ми вбили вас, щоб не дати змінити думку, то всього-на-всього приховали б від себе правду.
Якщо я скажу, що правда проти Геї, то ви всі тоді бадьоро згодитесь померти?
Напевно, не зовсім бадьоро, але зрештою звелося б до цього.
Тревіз похитав головою.
Якщо щось і переконає мене в тому, що Геяце жах, який мусить зникнути, то це якраз те, що ви щойно сказали. Він перевів погляд на геянців, які терпляче спостерігали (й, імовірно, підслуховували). Чому вони так роззосередилися? І навіщо вам їх так багато? Якщо один із них спостерігає цю подію та зберігає у своїй памяті, хіба вона не буде доступна решті планети? Збережена в мільйоні різних місць, якщо ви так захочете?
Вони спостерігають за нею кожен із різного ракурсу, і кожен зберігає її в трохи інакшому мозку. Коли всі спостереження буде вивчено, стане зрозуміло, що те, що відбувається, набагато легше осягнути із сукупності всіх спостережень, ніж із будь-якого з них окремо.
Інакше кажучи, ціле більше за суму складників.
Саме так. Ви збагнули фундаментальний сенс існування Геї. Як людська істота ви складаєтесь, може, з пятдесяти трильйонів клітин, однак як багатоклітинна особистість набагато важливіші, ніж сума індивідуальної важливості цих пятдесяти трильйонів. Із цим ви точно маєте погоджуватися.
Так, мовив Тревіз. Із цим я погоджуюся.
Він ступив на корабель і на мить озирнувсяще раз глянути на Гею. Короткий дощ надав атмосфері нової свіжості. Тревіз побачив зелений, квітучий, тихий, мирний світ; сад безтурботності, який розкинувся серед неспокою втомленої Галактики.
І Тревіз щиро сподівався, що бачить його востаннє.
2
Коли за Тревізом зачинився шлюз, депутатові здалося, що він відгородився не те щоб від кошмару, але від чогось настільки аномального, що досі йому не вдавалося вільно дихати.
Він чудово розумів, що частина цієї аномальності досі лишалася з ним в особі Блісс. Поки вона була тут, із нею була і Геята все ж водночас Тревіз був упевнений, що її присутність необхідна. Чорна скринька знову запрацювала, утім депутат щиро сподівався, що ніколи не стане сліпо вірити в її силу.
Він обвів очима корабель, і той видався йому прекрасним. Це космічне судно належало Тревізу, лише відколи мер Гарла Бранно з Фундації запроторила його сюди й вислала поміж зірокживий громозвід, який мусив переманювати на себе вогонь тих, кого Бранно вважала ворогами Фундації. Завдання було виконане, а корабель лишився йому, і повертати його Тревіз не планував.
Він володів «Далекою зіркою» усього кілька місяців, однак уже вважав її домом і заледве міг згадати свій колишній дім на Термінусі.
Термінус! Осердя Фундації на її периферії. Фундації, якій, за Планом Селдона, судилося за наступні пять століть сформувати другу, величнішу Імперію. От тільки він, Тревіз, не дав цьому відбутися. Власним рішенням він перетворював Фундацію на ніщо, уможливлюючи натомість нове суспільство, новий життєвий лад, жаску революцію, що стане грандіознішою за будь-яку іншу в історії, відколи виникло багатоклітинне життя.
Тепер же він вирушив у подорож, яка мусила довести йому, що він учинив правильноабо ж протилежне.
Тревіз збагнув, що поринув у думки, тож роздратовано струсив із себе заціпеніння. Поквапився до кабіни пілота й переконався, що його компютер досі на місці.
Той блищавусе блищало. Тут надзвичайно ретельно прибрали. Він майже довільно підєднав і відєднав кілька контактівусе працювало бездоганно й чи не швидше, ніж зазвичай. Вентиляційна система гарувала так безшумно, що довелося піднести руку до отворів, щоб напевне відчути потоки повітря.
На компютері заклично сяяло світне коло. Тревіз торкнувся його, і світло поширилося робочою поверхнею, окресливши контури для правої та лівої долоні. Він глибоко вдихнув, усвідомивши, що на якийсь час затамував подих. Геянці анітрохи не розумілися на технологіях Фундації й легко могли пошкодити компютер, хай ненавмисно. Та поки що все гараздконтури долонь були на місці.
Утім головна перевірка почнеться, коли Тревіз прикладе до них власні долоні, і на хвильку депутат завагався. Він майже одразу збагне, якщо щось буде не так, але чи зможе в такому разі щось вдіяти? Задля ремонту доведеться повертатися на Термінус, а він був певен, що тоді мер Бранно не відпустить його знову. А якщо він не повернеться
Він відчував, як стукотить серце. Навмисне подовжувати тривожне очікування точно не було сенсу.
Тревіз виставив рукиправу, лівуі розташував їх понад контурами на поверхні. Одразу ж здалося, ніби його долоні тримали чиїсь інші. Відчуття загострилися, і тепер він бачив Гею зусібіч, зелену й вогку, а також геянців, які досі за ним спостерігали. Депутат звелів собі глянути вгоруі побачив здебільшого захмарене небо. За наступним зусиллям волі хмари щезли, тож тепер він дивився на цілісну блакить, із якої компютер тимчасово прибрав диск геянського сонця.