Капітане, ми знаємо, що не досягли Сонячної системи, Кейн сказав це від усіх оточуючих, які з очікуванням дивились на Далласа. Ми далеко від дому, але система корабля прийняла рішення розбудити нас від гіперсну. Час дізнатися чому.
Зараз і дізнаєтесь, з готовністю відповів Даллас. Як відомо, почав він із поважним виглядом, «Матір» було запрограмовано на припинення подорожі, вимкнення гіпердвигуна та наше пробудження за певних умов.
Він витримав ефектну паузу й продовжив:
Ось вони й настали.
Напевне, сталося щось серйозне, Ламберт спостерігала за Джонсом, який грався із мигтючим сигнальним пристроєм. Ви знаєте це. Непросто вивести весь екіпаж із гіперсну. Завжди існує певний ризик.
Хто б міг подумати, саркастично пробурмотів Паркер так тихо, що це розчув лише Бретт.
Вам усім буде цікаво, продовжував Даллас. Нас розбудили по тривозі, яка не стосується «Ностромо». Як стверджує «Матір», корабель у чудовому стані.
Переповненою кают-компанією прокотився полегшений видих: «Ну слава Богу».
Небезпека полягає в іншому, зокрема в невідомій системі, де ми зараз перебуваємо, на одній із її планет. Зараз ми наближаємось до цієї планети, він зиркнув на Еша, котрий кивнув на знак згоди. Ми отримали сигнал від невідомого джерела. Там були перешкоди, і «Матері» знадобився певний час, щоб розшифрувати його. Але це точно аварійний сигнал.
Пхе, це не має сенсу, Ламберт теж виглядала збентежено. Серед усіх стандартних сигналів екстрені виклики є найбільш зрозумілими та простими. Тому в «Матері» не повинно виникати жодних проблем із розшифровкою.
«Матір» припускає, що йдеться не про стандартний сигнал про допомогу. Це акустичний сигнал радіомаяка, який повторюється кожні дванадцять секунд. Звичайний сигнал. Утім, «Матір» вважає, що сигнал має позаземне походження.
Почуте викликало в когось приглушене ремствування. Коли минула перша схвильованість, Даллас продовжив:
«Матір» не може дати конкретної відповіді. Я не розумію чому. Жодного разу не бачив, щоб компютер не був упевнений. Він міг ігнорувати команди, але завжди давав точну відповідь. Вперше таке бачу.
Важливо те, що «Матір» впевнена, що це аварійний сигнал, який пробудив нас від гіперсну.
І що? запитав Бретт із цілковито байдужим виглядом. Кейн відповів із легким роздратуванням:
Ну ж бо! Ти ж знаєш свою інструкцію. Згідно з розділом B2 льотних директив Компанії, ми зобовязані надавати будь-яку можливу допомогу в таких ситуаціях, незалежно від того, чи має сигнал земне походження.
Паркер з огидою копнув панель.
Чорт забирай, не хочу це говорити, але ми торговельний буксир із величезним і незручним вантажем, а не кляті рятувальники. У контракті нічого не сказано про це. Хоча, він раптом злегка прояснів, якщо нам за це доплатять
Раджу перечитати свій контракт, промовив Еш і процитував його чітко, як центральний компютер, яким він пишався. «Необхідно досліджувати будь-які систематично прийняті сигнали від розумних істот». Інакше загрожує ануляція усієї заробітної плати та премій по закінченню подорожі. Про премії за допомогу в біді нічого не йдеться.
Паркер знову мовчки копнув панель. Вони із Бреттом не вважали себе героями. Той, хто збив корабель в якомусь химерному світі, міг легко зробити це і з ними. У них не було доказів, що невідомого відправника було збито, але в далеко не спокійному всесвіті треба мислити реально, радше песимістично.
Бретт, судячи з його вигляду, також розглядав ситуацію з точки зору затримки оплати через зміну курсу.
Ми висуваємося до того корабля і крапка, Даллас по черзі подивився на інженерів. Вони його вже дістали. Йому така зміна курсу подобалася не більше, і він, як і ці інженери, мріяв дістатися додому, вивантажити нафту. Але іноді «випускання пари» перетворювалося на непокору.
Добре, саркастично відповів Бретт.
Що «добре»?
Інженер-технік не був дурнем. Голос та вираз обличчя Далласа дали Бретту зрозуміти, що час трохи вгамуватись.
Добре полетіли.
Даллас досі дивився на нього, тому Бретт, посміхнувшись, додав:
Сер.
Капітан перевів недоброзичливий погляд на Паркера, але другий герой вже скорився.
Там можна приземлитися? Даллас звернувся вже до Еша.
Комусь же вдалося.
І я про це, багатозначно відповів Даллас. «Приземлитися» це мирне слово. Воно передбачає успішне виконання послідовних дій, у результаті яких можна здійснити мяку та безпечну посадку корабля на тверду поверхню. Ми ж маємо справу з екстреним викликом, а в такому випадку про мирні дії не йдеться. Давайте дізнаємося, що там сталося але обережненько, в рукавичках.
У капітанському відсіку був підсвічений стіл із зоряною картою. Даллас, Кейн, Ріплі та Еш стояли на протилежних полюсах компаса, а Ламберт сиділа на посту.
Ось він, Даллас вказав на цятку, яка світилася, і оглянув членів екіпажу, що скупчилися навколо столу. Я хочу, щоб усі це послухали.
Усі знову сіли на свої місця, а капітан кивнув Ламберт. Вона стиснула вимикач:
Добре, давайте послухаємо. Відрегулюй гучність.
Штурман увімкнула тумблер. Капітанський відсік наповнився безперервним фоновим шипінням. Раптом усе припинилося і пролунав такий звук, що в Кейна поповзли мурашки по шкірі, а в Ріплі волосся стало дибки. Це тривало дванадцять секунд, а потім знову почалося безперервне шипіння.
Господи, вражено промовив Кейн.
Ламберт вимкнула динаміки. У капітанському відсіку знову запанував спокій.
Що то в біса було? запитала Ріплі з таким виглядом, наче вона побачила щось мертве в тарілці. Я ще ніколи не чула таких аварійних сигналів.
«Матір» назвала це так, пояснив Даллас. Не зовсім коректно називати їх «інопланетними», тож вона назвала «чужими».
А може, то голос, сказала Ламберт і замовкла, усвідомивши, що її слова мають неприємний відтінок, і зробивши вигляд, що нічого не говорила.
Скоро дізнаємось. Ти встановила координати місцезнаходження корабля?
Я знайшла його місцезнаходження на планеті, Ламберт вдячно подивилась на панель управління, задоволена тим, що доведеться мати справу з розрахунками, а не з важкими думками. Ми досить близько.
Інакше «Матір» не пробудила б нас від гіперсну, пробурмотіла Ріплі.
Координати прямого сходження шість хвилин двадцять секунд; бічного відхилення мінус тридцять девять градусів дві секунди.
Покажи це на екрані.
Штурман натиснула певну послідовність кнопок. Один з екранів у капітанському відсіку замиготів, і всі побачили яскраву цятку.
Високе альбедо. Можеш збільшити?
Тільки до певної міри. Поки що на це треба дивитися здалеку. Зараз постараюся наблизити.
Екран одразу ж сфокусувався на обєкті, й усі побачили тьмяну стиснену з полюсів планетку серед космічної порожнечі.
Чорт її забирай, незлостиво сказав Даллас. Ти впевнена, що то вона? У цій системі досить багато планет.
Так, це вона. Просто планетоїд. Десь тисяча двісті кілометрів у діаметрі, не більше.
Вона обертається?
Так. Час повного оберту години дві. Але це попереднє значення. Хвилин за десять скажу точно.
Уже непогано. Сила тяжіння?
Ламберт перевірила декілька індикаторів.
Вісімдесят шість сотих. Досить щільна.
Тільки не кажи про це Паркерові й Бретту, сказала Ріплі. Їм спаде на думку, що там поклади важких металів, і вони підуть шукати здобич ще до того, як ми дізнаємося про нашого невідомого транслятора.
Спостереження Еша були прагматичнішими:
Нею можна ходити.
Члени екіпажу почали розробляти процедуру виходу на орбіту. Адже «Ностромо» наближався до маленької планетки, тягнучи за собою величезний вантаж резервуарів і перегонну установку.
Наближаємось до апогею орбіти. Увага! Двадцять секунд, девятнадцять, вісімнадцять Ламберт рахувала, поки її напарники навколо напружено працювали.
Нахил по правому борту на девяносто два градуси, діловито оголосив Кейн.
Буксир та нафтоочисна установка перекрутилися, виконавши пірует у відкритому космосі. Допоміжні двигуни ненадовго увімкнулися, освітивши хвіст.
Вихід на екваторіальну орбіту пройшов успішно, оголосив Еш. Під ними безтурботно крутилася мініатюрна планета.
Дай мені дані про тиск у відділенні управління електронними пристроями.
Еш поглянув на манометри, не повертаючись до Далласа.
Три цілих сорок пять сотих Ньютона на ем сі у квадраті близько тридцяти пяти тисяч паскаль, сер.
Дай знати, раптом щось зміниться.
Ти подбав про керування рівнем резервування, яке вимикає пристрої управління керуючим гіроскопом, поки ми займалися справами?
Так.
Система збору інформації гальмує управління керуючим гіроскопом. Ми будемо прискорювати її за допомогою установки відслідковування та управління, а моніторинг будемо здійснювати за допомогою цифрових компютерів УПР та компютерного інтерфейсу. Тобі від цього легше?
Набагато.
Еш був забавним хлопцем, який ставився до всіх холоднокровно і одночасно по-дружньому, до того ж відмінним спеціалістом. Нічого не могло збити його з пантелику. Підтримка наукового співробітника надавала Далласу впевненості під час прийняття рішень.
Готуємось до розєднання з платформою, сказав Еш і увімкнув тумблер невеликого пристрою. Інженерне відділення, готуємось до розєднання із платформою.
L-вирівнювання по лівому борту, по правому борту шлях вільний, доповів Паркер без звичного сарказму.
Задній фал готовий до розєднання, додав Бретт.
Перетинаємо термінатор, доповіла Ламберт. Входимо на неосвітлену сторону.
Внизу нечітка заокруглена лінія розділяла густі хмари. З одного боку вони були яскраво освітленими, а з іншого були могильно-чорними.
Підйом. Підйом. Режим готовності, Ламберт по черзі клацала вимикачами. Режим готовності. Пятнадцять секунд десять пять чотири. Три. Два. Один. Замок.
Розєднуємось, коротко наказав Даллас.
Між «Ностромо» та масивними резервуарами з нафтоочисною установкою, які почали дрейфувати по орбіті, захурделився газ. Дві штучні конструкції одна порівняно невелика з людьми, інша величезна та безлюдна повільно розєдналися. Даллас уважно спостерігав за розєднанням на екрані номер два.
Фал вільний, оголосила Ріплі після короткої паузи.
Точність скориговано. Кейн відкинувся в кріслі, розслабившись на декілька секунд. Усе вільне. Розєднання пройшло успішно, пошкоджень немає.
Прийнято, додала Ламберт.
Прийнято, з полегшенням промовила Ріплі.
Даллас подивився на штурмана:
Ти впевнена, що ми залишили платформу на стабільній орбіті? Я не хочу, щоб два мільярди тон нафти впали й загорілися, доки ми будемо колупатися внизу. Тут атмосфера не така щільна, щоб надійно захистити нас.
Ламберт перевірила індикатор:
Сер, вона може спокійно висіти тут ще з рік.
Добре. Фінанси в безпеці, ну й наші голови теж. Давайте спробуємо сідати. Готовність до польоту в атмосфері.
Пятеро людей наполегливо працювали, кожен працюючи над своїм завданням. Джонс сидів на панелі управління пристроїв по лівому борту й спостерігав за хмарами, що насувались.
Починаємо зниження, увага Ламберт була прикута до одного давача. Пятдесят тисяч метрів. Зниження. Зниження. Сорок девять тисяч. Входимо в атмосферу.
Даллас спостерігав за власними приладами, намагався оцінити та запамятати десятки цифр, які постійно змінювалися. Запорукою міжзоряних подорожей було шанування приладів, залишаючи всю важчу роботу на «Матір». А от політ в атмосфері це зовсім інше. Тут вже працювали пілоти, а не машина.
Днище зорельота торкнулося брунатних та сірих хмар.
Обережно. Унизу виглядає негарно.
«Як це схоже на Далласа», подумала Ріплі. Десь унизу, у брунатно-сірому пеклі інший корабель благав про допомогу, використовуючи регулярний, нелюдський і страхітливий екстрений виклик. Ця планета була взагалі невідомою. Це означає, що всі метеорологічні особливості, ґрунт та інше доведеться вивчати з нуля, а для Далласа це було просто «негарно». Їй часто спадало на думку, чому такий компетентний капітан змушений керувати якимось рядовим кораблем типу «Ностромо».
Якби Ріплі могла читати думки, то відповідь би її здивувала: йому це подобалося.
Координати вертикального зниження розраховано та введено. Незначне коригування курсу, доповіла Ламберт. Наведення завершене, знижаємось по курсу. Зафіксували, летимо по прямій.
Прийнято. Як метеоумови внизу можуть вплинути на допоміжні двигуни?
Поки що все добре, сер. Доки ми не зануримось у ті хмари, нічого певного сказати не можу. Сподіваюся, ми зможемо крізь них пробитися.
Непогано, Даллас похмуро подивився на індикатор і натиснув кнопку. Зявилося нове значення, яке його більше порадувало. Дай мені знати, якщо воно зміниться.
Добре.
Буксир занурився в зону хмарності. Навколо на екранах зображення помутнішало. Але прилади працювали справно. Зореліт тричі підкинуло, а потім рух у густій поволоці темних хмар тривав без особливих проблем. Те, з якою легкістю вони зробили цей маневр, свідчило про відмінні навички штурмана Ламберт і пілота Далласа.
Втім, це тривало недовго. Зореліт потрапив у повітряний потік, який почав його штовхати.
Зона турбулентності, Ріплі напружено працювала на панелі управління.
Увімкни навігаційні та посадочні ліхтарі. Даллас вдивлявся крізь вихри на екранах. Можливо, щось ми зможемо побачити.
За таких умов ніхто не зробить це краще, аніж прилади, сказав Еш.
Авжеж, я не зможу їх замінити. Усе ж хотілося б щось і бачити на власні очі.
На днищі «Ностромо» загорілися яскраві прожектори. Вони хіба що трішки пробивалися крізь хмари, не даючи того огляду, якого так жадав капітан. Усе ж вони зробили світлішими перед тим темні оглядові екрани, а з ними й капітанський відсік. Та й на серці у всіх стало трохи легше. Ламберт уже не здавалося, що вони летять крізь чорнило.
Зі своїх місць Паркер і Бретт не бачили хмарної завіси, але відчули її. У зоні турбулентності інженерний відсік раптом втратив колишню рівновагу й дещо перехилився на бік.
Паркер стиха лайнувся.
Що це таке? Ти чув це?
Еге, Бретт нервово вивчав індикатор. Перепад тиску на повітрозабирачу номер три. Напевно, ми втратили захисний кожух, він почав натискати кнопки. Еге ж, так і є. Крізь забірник просочується пил.
Вимкни, вимкни його.
А що, по-твоєму, я роблю?
Чудово. Тепер наш допоміжний двигун забитий курявою.
Нічого страшного сподіваюся, Бретт налаштував управління. Зараз заблокую цей забірник і увімкну вентиляцію на видув.
Але двигун, напевно, вже пошкоджено, Паркеру страшно було подумати про те, що можуть тверді частки, які занесло вітром, зробити із внутрішньою оболонкою забору. Де ми в біса летимо? Це хмари чи скелі? Якщо ми не розібємся, то як мінімум одержимо замикання в схемах, які на такій швидкості просто загоряться.
Пятеро членів екіпажу в капітанському відділенні не чули інженерських прокльонів і намагались посадити буксир недалеко від джерела сигналу так, щоб він залишився неушкодженим.
Наближаємось до джерела сигналу, Ламберт спостерігала за давачем. Відстань двадцять пять кілометрів. Двадцять. Десять, пять
Гальмуємо і повертаємо, Даллас схилився над пристроями ручного управління.
Коригую курс. Три градуси чотири хвилини праворуч, Даллас виконав коригування. Тепер усе в нормі. Пять кілометрів до центра радіуса пошуку. Тримати курс.
Зменшуємо радіус, Даллас знову почав натискати на кнопки ручного управління.
Три кілометри. Два.
У Ламберт був надто схвильований голос. Даллас не міг відгадати чому: через загальну небезпеку чи через наближення до джерела сигналу.
Ми фактично над ним.
Молодець, Ламберт. Ріплі, як виглядає поверхня? Знайди, де можна сісти.
Працюю над цим, сер, Ріплі перевірила декілька панелей, і в міру того як з індикаторів надходили неприйнятні дані, в неї на обличчі зявлявся вираз огиди. Зореліт кружляв у повітрі, доки Ріплі намагалася розібратися в невидимій поверхні.