Огидний, погодилась я, дивлячись на неприємне обличчя страху. Втім, особливо розглядати його не було часу. Тієї самої миті, як запинало опустилося вниз, чудовиська прийшли до тями. Схоже, вони були дуже невдоволені, що хтось змусив їх на мить відмовитися від їхніх намірів. Двома стрибками розлючений Гоблін опинився просто біля стіни.
Обережніше! в один голос закричали всі ми, але запізно. Гоблін нестямно заволав, високо підстрибнув, викинув руку Пазуряста лапа в огидних синіх прожилках зімкнулася навколо стану сумної Царівни. Ні-і-і!
Ні-і-і! я підскочила, геть-чисто забувши про небезпеку бути підстреленою оливяними солдатами, які вже повернулися в ряди. Стій!
Гоблін здивовано завмер у найнеприроднішій позі. Червоні з люті очиці металися туди-сюди під нерухомими, напівопущеними повіками.
Агов! Циклоп, помітивши, що з товаришем діється щось недобре, спробував штовхнути його в плече. Гоблін нахилився, так і не змінивши пози, й важко обперся об стіну замку. Царівна при цьому лише якимось дивом не розбила голови об камінь.
Ви не зрозуміли? я була така люта на цих жорстоких чудовиськ. Усім стояти! Всім! ще голосніше закричала я. Ясно?!
Їм було ясно. Всі чудовиська завмерли в тих позах, у яких їх застав мій лютий вигук.
Що це було? Царівна повернула до мене свої сповнені суму очі.
Паралізуюче закляття, нервово посміхнулась я. Змушує завмерти всіх чудовиськ. Діє дві хвилини. Я його щойно придумала
Ну й тупа! замість подяки закричала Ведмедик. Чому тільки дві хвилини?!
Для правдоподібності,спробувала я виправдатися. Інакше я б у нього не повірила.
О, люди-боги-звірі! Ведмедик демонстративно всіма трьома руками схопилася за голову, але відразу змінила гнів на милість і розпливлася в широчезній посмішці, якій могла б позаздрити навіть Чеширчиха. А в нас гості! заявила вона.
Ну це ж треба! З боку далеких пагорбів щосили гнав білого коня вершник у чорному плащі. Всі ми впізнали Принца.
Швидше! тітоньки побігли відчиняти йому ворота. Швидше!
Не встигли засуви знову замкнутися, як Принц уже стояв на стіні з шаблею в руці:
Мерзенне чудовисько, забери лапи від моєї нареченої! кричав він Гобліну. Інакше я заколю тебе на смерть!
Царівна глянула на нього, прошепотіла щось невиразне й втратила свідомість від надміру емоцій. Тіло її від цього стало зовсім гнучким і легко вислизнуло з лапи Гобліна. Принц ледве встиг підхопити наречену.
Ой! Не відволікайтеся! Вогонь! Вогонь! спостерігаючи за всією цією романтичною сценою, ми не помітили, як оливяні солдати підійшли впритул до рову та вперли в стіни облогові драбини.
Принц, Ведмедик, Царівна й тітоньки кинулися перекидати їх. Але драбин було надто багато.
Залиште це мені! раптом зажадала «неуклюжа», й няні без заперечень розчинили дверцята її позолоченої клітки. Розійдіться! «неуклюжа» вийшла на прогулянку.
Вражаюче легко вона пробіглась краєчком стіни й примудрилася завдати всім драбинам непоправних втрат. Щоправда, при цьому ще трішки пошкодила кладку стіни й ненавмисне зламала зо два зубці на вежі. Няні насилу спіймали її та запхали назад у клітку.
Унизу стурбовано перезиралися оливяні солдати.
Запитаєте, що витворяла в цей час я і чому не зупинила оливяних у якийсь простіший, вигаданий на ходу спосіб? Відповідаю: була дуже заклопотана. Кожні дві хвилини я голосно репетувала чудовиськам: «Стійте!» А потім приходила до тями й набиралася сили для наступного крику. Зізнатися, ледь сама від себе не оглухла. Це було жахливо! З кожним разом сили, щоб репетувати, меншало
Страх який! Що буде, якщо я зараз зірву голос?! з жахом прошепотіла я. Відчуваючи, що ось-ось вкотре вичерпається термін дії закляття. І відразу почула хихотіння мерзенного страху, який зловтішно кривився, віддаляючись
О ні! Чудовиська знову атакували. Ми опиралися з останніх сил. Спляча красуня хропла, «неуклюжа» рвала волосся на атакуючих, Ведмедик дряпалася й кусалась, я хрипіла й не мала більше змоги бодай щось начаклувати, однак теж була вже в рядах бійців. Ми непоправно й однозначно програвали.
Ет, де наше не пропадало! раптом зарипіла Баба Яга і зробилась несподівано величезною та громоголосою. Чого витріщаєтесь? огризнулася відразу. Отепер, уважайте, що вам поталанило: витрачу всю накопичену енергію на ваш захист. А наступного разу все одно омолоджувального зілля з псуванням начаклую і Принца на собі оженю.
Але ви ж не хочете заміж, Бабусю! І потім, ви ж не любите його! ледь чутно почала свою вічну суперечка виснажена Царівна.
Не люблю! легко погодилась Яга. Тому й оженю. Щоб мучився! Знаєш, як зі мною жити кепсько? І стра-ашно! з цими словами Баба Яга зросла ще більше. Коли зайняла собою вже всю стіну замку, тихенько потягла носом і оглушливо чхнула. Буревій небувалої сили вмить відкинув нападників. Баба Яга стомлено зітхнула та повернулась до колишніх розмірів.
Усе, що я могла зробити. Ось вам кілька хвилин відпочинку Втім, що це я «вам, вам» Нам, якщо вже бути чесною, тут Баба Яга стала у войовничу позу та грізно примружилася:Чаклувати я тепер довго не зможу, а ось пятою в око комусь заїхати ще сили знайду! Ну, нападайте, рідненькі! один із «рідненьких»досить великий і міцний воякризикнув і був відразу перекинутий на спину спритною підніжкою. І як тільки Яга це зробила? З наступним вояком, що підбіг ближче, я вирішила спробувати те саме. Це ж требавийшло!
На щастя, основна маса «рідненьких» була поки що далеко.
Звичайно, цих кількох хвилин не досить було для повного відновлення наших сил, але їх цілком вистачило, щоб новий наш помічник устиг підбігти до нас.
Не сміти кривдити прекрасних дам! розмахуючи величезним дрюком, Снігова Людина взялася відганяти від стін чудовиськ, саме коли ті знову наблизилися. Дракон, який спостерігав за битвою більше збоку, раптом пожвавішав:
Ах ти, зраднику! Зжерти тебе треба, та ангіну підхопити боюся! Ти що це надумав?!
Але Снігова Людина не реагувала на докори. Із чистим серцем і відважною душею вона захищала те, що здавалося найбеззахиснішим і найкращим.
Нічого собі! Баба Яга дивилася на Єті, широко роззявивиши рота. Оце так-так!
І тут запала пітьма. Раптово, без попередження, не зважаючи ні на які плани наших ворогів.
Відбій! голосно протрубили в тилу ворога. Уночі потрібно спа-а-ати!
Ур-ра! закричали всі ми. Пе-ре-емо-ога-а!
Я боялася радіти разом з усіма. Для того, щоб перемога була остаточною, нам мусило добряче поталанити. О, як я сподівалася на це везіння!
Справа в тому, що, як вичитала Віра, за Законами Обставин, замок, який зумів витримати облогу понад місяць, вважається неприступним, пояснювала Принцеві та Сніговій Людині Царівна. Якщо Його Часовість, коли кукурікатиме, назве завтра потрібну нам дату, ми виявимося в загальновизнаному неприступним замку. А виходить, зможемо диктувати свої умови. Зможемо вимагати скасування деяких Законів Обставин. Тільки б Його Часовість назвав дату, яка була б пізніше за місяць від сьогоднішнього дня!
Перемоги теж поодинці не ходять
Ну що вам сказати? Ми перемогли. Не знаю вже, що там снилося Його Часовості, але на ранок він оголосив усім дату з такого далекого майбутнього, що я відчула себе Динозавром.
Щасливі, досі ще не вірячи у свою перемогу, всі ми стояли на стінах замку, радісно обіймалися та завзято тисли одне одному руки. Щойно в нас був сеанс звязку з Королем. Той визнав нашу перемогу й дуже просив покинути неприступний замок і повернутися до обовязків учасниць конкурсу. І ще він сказав, що придумав чудовий компроміс, аби вдовольнити наші інтереси й водночас не порушити Волі Обставин.
Вчинимо так, як частенько роблять у реальному світі. Нехай у нас буде багато номінацій. Тоді всі фіналістки стануть переможницями, їсти нікого не доведеться.
Яке мудре рішення! не без глузування заахкала я. І як тільки воно спало вам на думку?
Ну, я ж правитель. Я повинен уміти шукати варіанти, нітрохи не збентежився Король.
Не гнівайся на нього. Він просто дурний. Живе так, як пропонують йому Обставини, тихенько шепнула мені Царівна. Коли я стану Королевою, обовязково викоріню всі палацові інтриги, відучу підданих брехати й поясню їм, що Воля Обставиндалебі не головний закон світобудови.
І це теж було нашою спільною важливою перемогою. Я вже не здригалася від думки, що могло б трапитись, якби Його Часовість назвав дату з минулого, або з найближчого майбутнього. Що трапилося, то трапилося, й нема чого переживати, що могло б бути інакше. Особливо коли навколо панує така радість.
Вітаю! Дякую! Якби не ти чулося звідусіль.
Няні дякували Царівниним тітонькам, а моя Ведмедик зізнавалася у довічній відданості жабі. Я почувалась так, начебто щойно раптом отримала річний табель із самими пятірками або набір французької косметики від мами в подарунок, або так, начебто нещасний Ваня Сємєчкін попросив у мене номер телефону Загалом, я почувалася справжньою переможницею. Всі були цілі й задоволені Ніякі обставини не могли перешкодити нашим чудовим планам. Як же це все-таки здорово, коли друзі приходять на допомогу в потрібну хвилину й коли діло робиться До речі, про друзів
О, жах! розімлілий від наших подяк, зацілований Єті раптом не на жарт стурбувався. Кошмар! Страшна втрата! Дама мого серця кудись зникла! Я не бачу її серед тих, хто святкує перемогу він уже був ладен вибухнути страшним ревінням.
О, не хвилюйтеся, спробувала я розрядити обстановку. Може, вона соромиться? Почекайте трохивона неодмінно приєднається до нас.
Не може ж вона, свиня невдячна, не поцінувати подвигу, який ви заради нас вчинили! у тон мені прощебетала Ведмедик, а потім скривилася в бік нянів і гнівно загарчала:Де Яга?! Негайно відшукайте! Він же ось-ось зареве з горя та дощенту зруйнує цей замок
Няні знизали плечима: мовляв, нам і без Яги клопоту не бракує, і я вирішила сама вирушити на пошуки. Яга стояла біля головної стіни, дивилася вдалину, її довгий гачкуватий ніс ображено смикався. У маленьких круглих очицях, оточених зморшками, ніби сонце проміннячком, стояли сльози. Я розгубилася й мовчки завмерла біля нашої головної задерикуватої розбишаки.
Усе на світісуцільний обман, Яга сама заговорила. Ти ба, як звір цей сніговий розєрепенився, як в атаку поліз А все чому? Сподобалась йому маска, котру я на себе начепила. А зараз гляне на мене справжню і непритомний упаде. Всі вони так! Бережеш свою волю, бережеш А все чому? Тому що як її віддати комусь побажаєш, так обплюють із дна ступи до кінчика помела Злидні!
Я настільки розгубилася від цього несподіваного ягівського зізнання, що, як і раніше, не могла мовити й слова. На щастя, дехто зробив це за мене.
Кохана! Ось ти де! на все горло заволала Снігова Людина, піднімаючись до нас по сходах. Я обнишпорив увесь замок і знайшов тебе, сонечку! тут він втупив погляд у справжнє обличчя Баби Яги. О! Страждання розлуки наклали сліди скорботи на твоє чоло! схвильовано прорік він. Спостерігаючи за битвою, ти так хвилювалася за мене, що обличчя твоє вкрилося зморшками, а волосся побіліло, мов сніг
Атож, Баба Яга вже опанувала себе та знову взялася до звичних глузів. Ніс скрутився від страшного смороду з Драконової пащеки, ноги викривилися від бажання втекти світ за очі, а спина відразу зігнулася під вагою страшної прикрості
О, як прекрасно ти говориш! Єті ніби й не помітив глузування. У душі ти залишилася настільки ж прекрасною, як і в словахвишуканою, в думкахвитонченою. О! Ти прекрасна, любове моя!
Правда, чи що? насуплено перепитала недовірлива Яга та густо почервоніла.
Без жодних сумнівів! проспівала Снігова Людина і в пориві замилування підхопила свою любов на руки. І знаєте, Яга більше не гарчала й не обурювалася. Трохи згодом, коли всі ми вже готувалися до повернення в Шоуград, я пробігала повз цю дивну парочку, що воркотіла, мов голуби, та ненароком почула кумедні уривки розмови.
А печера у вас, любязний, ким прибирається? жваво цікавилась Яга.
О, зірко моя, печера втопає в снігах і піднесених почуттях! Звідки там необхідність прибирання?
Кгм, справді,при всім бажанні Яга не могла знайти, до чого б причепитися. Нема сміття, то нема чого й із хати виносити А як ви поставитеся до моїх тривалих відряджень або до відльоту на всесвітній зліт відьом Вальпургієвої ночі?
О, аби тільки ступа була справна та мобільник заряджений. Дзвонитиму тобі щодня, любове моя, не турбуйся. Але забороняти нічого не будуя сам обожнюю волю й ніколи не піду на її вбивство.
А посуд, скажіть будь ласка, ким миється? не могла заспокоїтися Баба Яга. Ну, у вас у печері?
Люба моя! Духовний хліб слідів не залишає, а інший споживаю виключно з одноразових пристосувань.
Вражаюче! зітхнула раптом Баба Яга, сплеснувши руками, й склала їх на грудях долонями. Ну точнісінько так, як зазвичай це робили наші Царівна й Красуня!
Увага! Увага! Всі сюди! Слухайте, слухайте! посмішка «неуклюжі» мчала по всьому замку й голосно волала. Няні безглуздо бігали сюди-туди, не розуміючи, потрібно її ловити чи ні.Щойно! Щойно по голосовому звязку передали! Мерщій у кабінет до Дракона! Слухайте! Ми всіпереможниці!
Нервове виснаження? Невеличка розумова відсталість? Чому до неї тільки зараз дійшло, що ми виграли бій? стурбувалися всі присутні.
Та ні ж бо! Ми переможниці конкурсу! Ходіть сюди мерщій! Вмикайте всі засоби мовлення, вони щонайменше добу тільки про нас і говоритимуть!
І справді, звідусіль тепер чулися повідомлення: «Через те, що до весілля Принца все вже давно готове, журі вирішило оголосити результати конкурсу, навіть не проводячи його».
Ми досить надивилися на наших милих конкурсанток найближчим часом. О, ми бачили їх у таких ситуаціях, що тепер знаємо про них практично все! весело заявляв Король. Отже, дозвольте ще раз повідомити результати.
Одночасно два титули надаються фіналістці, яка іменується Сплячою Красунею, «Міс Добраніч». Привітаймо щасливицю. Чудовий призпочесну грамоту, надруковану щойно поцілунками Принца, переможниці вручать наші улюблені герої Хрюша, Стєпашка та Філя. Нагадую, що поцілунок Принца можна використати за прямим призначенням. Якщо Красуня захоче прокинутися, то прикладе свою грамоту до губів і миттю виявиться Несплячою.
У номінації «Міс Стрункі Ніжки» перемогла Баба Яга Кістяна Нога. Чудові ноги, я вам доповім! Їй вручать почесну грамоту, надруковану поцілунками Принца, наші чудові потвори. Нагадаю, що поцілунок Принца у всіх обмінних пунктах можна обміняти на чималеньку порцію енергії для чаклунства.
У номінації «Міс Ангеліна» перемогла представниця янголів-охоронців, мила дівчинка Ангеліна Андрєєва. Їй почесну грамоту з поцілунком вручатиме наш знаменитий конферансьє Петруша. Він так хвилювався за Ангеліну, що зірвав голос, тому мені й доводиться повідомляти все самому. Нагадую, що ця почесна грамота дозволяє легко проходити в реальний світ у гості до своїх підопічних.
Учасниця конкурсу на ймення «Неуклюжа» Чеширська одноголосно була визнана «Міс Посмішкою» нашого конкурсу. Їй грамоту з поцілунком вручає Старійшина Чеширських Котів. Завдяки цій грамоті «Неуклюжа» отримує право щоденного ламання двох-трьох будинків. Але тільки в районах, призначених до знесення, тільки в них!
Спеціальний приз від Товариства Зелених отримує чарівна Жаба. «Вонанаш ідеал!»зізнаються члени товариства. «Вона зелена, природна й нешкідлива! Поцілунок Принца на грамоті дозволить переможниці перевірити, Царівна Жаба вона чи просто жаба. Але в будь-якому разі відтепер вона назавжди Міс Товариства Зелених!»
І нарешті, прекрасна Царівна проголошується «Міс Чарівність»! Вона врочисто запрошується на весілля Принца як як
Я нишком кинула оком на Принцесу, очікуючи побачити напружене бліде обличчя й покусані губи. Але ні, вона спокійно дивилася на майбутнього тестя, й по очах її було видно, що навіть якщо він зараз вимовить щось на кшталт «як прибиральниця», в Царівниних стосунках із Принцем нічого не зміниться. Вони все одно одружаться та будуть щасливі, й жодні обставини не можуть бути їм перешкодою.
Як наречена! вимовив нарешті Король, і всі навколо радісно зааплодували.
Ось так я виграла конкурс для своєї Ангеліни. Так, між іншим, жодного разу й не побувала на сцені. Зате зробила багато інших не менш кошмарних речей. Втім, Ангеліна відплатила мені нітрохи не гіршою монетою.